Індивідуальне підприємство. Державні та муніципальні підприємства.

           Індивідуальне підприємство створюється на власності громадян. В індивідуальній власності можуть бути житлові будинки, квартири, садові будинки, грошові кошти, акції та цінні папери, засоби виробництва, виробнича продукція. Характерною ознакою індивідуального підприємства, що визначає його правовий статус, є те, що воно засноване виключно на особистій праці власника, без залучення як членів сім’ї, так і найманих працівників.

           Одноособова форма має наступні переваги:

- простота в організації;

- повна самостійність;

- воля, оперативність дії; максимум спонукальних мотивів;

- конфіденційність діяльності;

- низькі організаційні витрати;

- гнучкість.

           Майно індивідуального підприємства формується з майна громадянина, одержаних доходів та інших законних джерел. Індивідуальне підприємство може бути створене також у результаті придбання громадянином державного або комунального підприємства.

           Власник індивідуального підприємства несе відповідальність щодо зобов'язань підприємства в межах, визначених його статутом. Водночас багато сторін діяльності індивідуального дрібного підприємництва законодавством недостатньо регламентується. Це з одного боку, розширює можливості розвитку вільної підприємницької діяльності, а з іншого - породжує й певні негативні явища, різні зловживання з боку як цих підприємств, так і місцевих органів влади стосовно даних підприємств. Тому, на нашу думку, найближчим часом мають бути більш чітко визначені: порядок і розмір оподаткування доходу (слід пам'ятати, що прибуток індивідуального підприємства є водночас особистим доходом громадянина); порядок обчислення затрат і калькуляції собівартості (що з особистих затрат може бути віднесене на собівартість, а що на прибуток); майнова та інша відповідальність за господарську діяльність; порядок найму осіб за трудовою угодою і захисту їхніх прав.

           До її недоліків варто віднести труднощі залучення великих капіталів, невизначеність термінів діяльності, необмежену відповідальність за кредити, недолік спеціалізованого менеджменту, функціональні недоліки.

           Державне підприємство засновується органом державної влади. Майно державного підприємства утвориться за рахунок бюджетних засобів чи внесків інших державних підприємств, отриманих доходів. Власником такого підприємства є держава в особі уповноважених нею органів управління. Воно ж привласнює прибуток такого підприємства і розпоряджається ним. Держава через своїх уповноважених згідно з чинним законодавством розробляє і встановлює для усіх найнятих працівників усі правила трудової поведінки, включаючи й систему оплати праці. Усе це робиться в межах трудового законодавства. Державне підприємство є юридичною особою, несе повну відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності, має власну назву організаційно-правової форми. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на правах повного господарського відання. 

           Муніципальне підприємство засновується місцевими органами влади. Майно таких підприємств також утвориться за рахунок бюджетних асигнувань відповідного рівня чи інших муніципальних підприємств.

 

Господарські товариства.

           Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадя­нами шляхом об'єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

           Засновниками й учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання.

           До господарських товариств належать: акціонерні товариства, това­риства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відпові­дальністю, повні та командитні товариства.

           Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має ста­тутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном това­риства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю това­риства, в межах вартості належних їм акцій.

           Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

           Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджу­ватися шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

           Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між за­сновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть роз­повсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

           Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське това­риство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визна­чається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зо­бов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю то­вариства, у межах своїх вкладів.

           Товариством із додатковою відповідальністю є господарське това­риство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

           Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприєм­ницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну від­повідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

           Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприєм­ницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звер­нено стягнення (повні учасники), а інші учасники, присутні в діяльності товариства — лише своїми вкладами (вкладники).

           Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підпри­ємництва.

           Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, се­редніх або великих підприємств.

Об’єднання підприємств.

           Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств із метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і со­ціальних завдань.

           Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровіль­них засадах або за рішенням органів, які мають право утворювати об'єд­нання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприєм­ства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворених на території інших держав.

           Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання і є юридичною особою.

           Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть
утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.     

           Господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене з іні­ціативи підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

           Господарські об'єднання діють на підставі установчого договору та/або статуту, який затверджується їхніми засновниками.

           Державне (комунальне) господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рі­шенням Кабінету Міністрів України або у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання) або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

           Державне (комунальне) господарське об'єднання діє напідставі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

           Господарськими об'єднаннями є асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законодавством.

           Асоціація — договірне об'єднання, створене з метою постійної коор­динації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних ви­робництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств — учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їхні інтереси у відноси­нах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

           Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізо­ваного регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

           Консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для дося­гнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, цен­тралізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

           Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також ін­ших організацій, на основі їхньої фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономіч­ної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їхні інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

           Державні й комунальні господарські об'єднання утворюються пере­важно у формі корпорації або концерну незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

           Підприємства — учасники об'єднання підприємств зберігають ста­тус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання.

           Підприємство — учасник господарського об'єднання — має право:

- добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначе­них установчим договором про його утворення чи статутом госпо­дарського об'єднання;

- бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, за­сновницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено іншого;

- одержувати від господарського об'єднання в установленому по­рядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;

- одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту.

            Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи ста­тутом господарського об'єднання відповідно до законодавства.

           Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяль­ність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.

           Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий договір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством. Учасники об'єднання підприємств можуть робити на умовах і в по­рядку, передбачених його установчими документами, майнові вклади (вступні, членські, цільові тощо).

           Майно передається об'єднанню його учасниками у господарське ві­дання або в оперативне управління на підставі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відобра­жається у його балансі.

           Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його ви­щого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств.

           Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учас­ників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо іншого не передбачено установчим договором або ста­тутом об'єднання.

           Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).

           Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рі­шенням Кабінету Міністрів України на певний строк із метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також із метою виробництва кін­цевої продукції.

           До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові й проектні установи, інші установи і орга­нізації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи виз­начається головне підприємство, яке має пріоритетне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин. Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

           Асоційовані підприємства (господарські організації) — це група суб'єктів господарювання — юридичних осіб, пов'язаних між собою від­носинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими під­приємствами може бути простою і вирішальною.

           Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень ін­шим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

           Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами вини­кає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

           Про наявність простої і вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства й опубліковано в офіційному друкованому виданні.

           Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій до­чірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компа­нією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами вста­новлюються відносини контролю-підпорядкування.

           Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то кон­тролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому під­приємству збитки.

           Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності й буде визнане банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприєм­ства нестиме контролююче підприємство.

           Законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інтересів під­приємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо).