Тема 10. Науково-технічний прогрес і економічна ефективність капітальних вкладень і нової техніки

 

Науково-технічний прогрес (НТП) – це процес безупинного розвитку науки, техніки, технології, удосконалення предметів праці, форм і методів організації виробництва і праці.

Напрямки науково-технічного процесу охоплюють комплекс заходів в області удосконалення існуючих технологій виробництва, підвищення рівня механізації й автоматизації виробничих процесів, підвищення технічного рівня виробництва, організації виробництва і праці, створення і впровадження нової техніки, нових предметів праці і нових товарів на основі фундаментальних і прикладних досліджень і конструкторських розробок.

Ключовими факторами при цьому є інвестиційна й інноваційна діяльність підприємства.

Інноваційна діяльність в умовах ринкових відносин виступає як особливий вид бізнесу, результатом якого є специфічний товар – нововведення (інновація).

Нововведення – це трансформація ідеї в ринковий продукт чи послугу, у новий чи поліпшений технологічний процес або новий метод надання соціальної послуги.

Інвестування – процес простого та розширеного відтворення засобів виробництва.

Інвестиції – довгострокове вкладення засобів з метою створення нових і модернізації діючих підприємств, освоєння нових технологій і техніки, збільшення виробництва та одержання прибутку.

Інвестиційна політика – визначення найбільш пріоритетного напрямку капітальних вкладень, від яких залежить підвищення ефективності економіки, забезпеченість найбільшого приросту продукції на кожну гривню витрат.

Капітальні вкладення – сума одночасних витрат на створення нових, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних фондів виробничого і невиробничого призначення.

Відтворена структура капітальних вкладень – характеризує співвідношення витрат на інтенсифікацію виробництва, реконструкцію розширення і технічне переозброєння діючих та будівництво нових підприємств.

Галузева структура капітальних вкладень – співвідношення капітальних вкладень різних галузей національної економіки.

Технологічна структура капітальних вкладень – характеризує співвідношення витрат на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструменту, інвентаря та інші роботи та витрати, тобто розподіл витрат на активну і пасивну частини.

Структура капітальних вкладень за формами власності – це розподіл капітальних вкладень за різними формами власності: державною, колективною, приватною.

Економічна і соціальна ефективність інновацій оцінюється різною системою показників, що відбивають співвідношення витрат і результатів, їхнє впровадження у виробництво.

Ефект – повне або часткове досягнення певних технологічних, економічних або соціальних цілей.

Ефект виробничий – конкретний результат діяльності виробничого підрозділу, підприємства, який відбиває об’єм виробленої продукції, виконання робіт або надання послуг.

Ефект економічний – конкретний економічний результат рішення даного технічного або господарського завдання, який може виражатися у получені дохода, прибутку, зниження собівартості, економієй матеріальних і трудових ресурсів тощо.

Економічна ефективність – співвідношення між одержаним результатом (ефектом) і витратами на здійснення технічного або господарського рішення, які забезпечують даний ефект.

Показники економічної ефективності – числові характеристики використання в процесі виробництва трудових і матеріальних ресурсів, виробничих фондів і капітальних вкладень.

Абсолютна (загальна) ефективність капітальних вкладень – відношення ефекту до капітальних вкладень в заходи, які показують, наскільки ефективні капіталовкладення, яка їхня віддача.

Нормативи абсолютної ефективності капітальних вкладень – регламентовані величини (коефіцієнти), що відображають нижню межу абсолютної економічної ефективності капітальних вкладень, диференціюються за окремими галузями і видами інвестицій. Вони показують гарантований економічний результат на одиницю витрат при альтернативному вкладенні.

Порівняльну економічну ефективність витрат розраховують при зіставленні варіантів господарських чи організаційно-технічних рішень. При цьому вважається, що вигода, не отримана при можливому альтернативному використанні конкуруючого варіанта, повинна розглядатися як витрати, пов’язані зі здійсненням прийнятого рішення. Найпростіша форма альтернативних витрат – приведенні витрати. Основний критерій оптимального варіанту, обумовленого в результаті розрахунків порівняльної економічної ефективності – мінімум приведених витрат.

Приведенні (зведені) витрати – показник порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень та нової техніки (технології), котрі виражають повні витрати суспільної праці у вартісній формі.

Строк окупності додаткових капітальних вкладень – період часу (у роках), протягом якого додаткові одночасні витрати (капіталовкладення) відшкодовуються (окупляться) економією від зниження експлуатаційних витрат (собівартості продукції).

Строк окупності загальних капітальних вкладень – відображає період їхнього повернення за рахунок обумовленого ними економічного ефекту (наприклад, приросту прибутку).

Метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущені, що вкладення здійснюються одноразово в повному обсязі. Насправді порівнювані проекти відрізняються один від одного саме розподілом інвестицій за термінами їхнього здійснення або тривалістю створення виробничих об’єктів. Тому економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто проводять розрахунок впливу неодночасності капітальних витрат на їхню ефективність. З цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року множенням їх на спеціальний коефіцієнт.

Коефіцієнт приведення різночасних витрат – розрахунковий коефіцієнт, за допомогою якого виконується дисконтування витрат, тобто приведення різночасних витрат (ефектів) до одного року.

ЛИТЕРАТУРА

 

1. Галлиев Ж.К. Экономика предприятия. Общий курс с примерами из горной промышленности: Учебник для вузов. – М.: Изд-во МГГУ, 2001.

2. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 208с.

3. Денисенко О.А. Сборник производственных ситуаций по экономике горной промышленности. – Донецк: ДПИ, 1992. – 98с.

4. Про власність: Закон України. //Відомості Верховної Ради України, 1991. - №20.

5. Хозяйственный кодекс Украины. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. – 232с.

6. Економіка підприємства: Підручник. /За заг.ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000. – 528с.

7. Економіка промислового підприємства: Навчальний посібник. /За ред.. Ф.І. Євдокимова, Т.Б. Надтоки. – Донецьк: «Новый мир», 2003. – 358с.

8. Экономика предприятия: Учебник для вузов. /Под ред. В.Я. Горфинкеля. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 742с.

9. Экономика геологоразведочных работ: Учебное пособие. /Под ред. Е.Л. Гольдмана, З.М. Надаровой и др. – М.: Руда и металлы, 2000.

10. Экономика, организация и планирование геологоразведочных работ: Учебное пособие для техникумов. /Под ред. Э.А. Азраянц, В.Т. Борисовича и др. – М.: Недра, 1992.

 

Опорний конспект лекцій

 

з дисципліни «Економіка галузі»

для студентів спеціальностей

6.080101; 6.040106; 6.050301

денної і заочної форм навчання

 

Укладач: Масленко Юлія Володимирівна