Стандарти з інформації, бібліографії, бібліотечної та видавничої справи

ДСТУ ISO 860 – 99

ТЕРМІНОЛОГІЧНА РОБОТА. ГАРМОНІЗУВАННЯ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ

Цей стандарт установлює методологічний підхід до міжнародного гармонізування понять, систем понять, визначень понять, термінів і терміносистем. Цей стандарт стосується розвитку національних і міжнародних термінологій.

Гармонізування понять і систем понять завжди передбачає порівнювання та узгоджування систем понять в одній мові, поміж мовами чи поміж предметними галузями. Це ніколи не є пряме перенесення однієї системи понять як такої в іншу мову (рисунок 1).

ДСТУ 1.12:2004

Національна стандартизація. Правила ведення справ нормативних документів

Цей стандарт установлює правила формування, оформлення, зберігання та ведення справ довгострокового зберігання стандартів, кодексів усталеної практики (настанов, правил), державних класифікаторів, змін до них  та застосування цих справ у системі Центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації.

На кожний нормативний документ потрібно сформувати справу довгострокового зберігання.

У справі НД мають бути документи, підготовлені під час розроблення, погодження, затвердження, реєстрації, видання та застосування розроблених і переглянутих НД, а також документи про зміни до них.

До справи НД долучають усі листи із запитами, заувагами або пропозиціями, які стосуються будь-яких аспектів НД (змісту, положень, практики застосування, редакційних змін тощо) та які надійшли з часу затвердження (перегляду) стандарту.

1 Технічне завдання

2 Звіт про науково-дослідну роботу (якщо виконували)

3 Перша редакція проекту НД

4 Остаточна редакція проекту НД (у двох примірниках, один з яких – оригінал)

5 Текст остаточної (погодженої) редакції проекту НД на носієві інформації, придатному для машинного (комп'ютерного) читання

6 Пояснювальна записка (до першої та остаточної редакцій проекту)

7 Звід відгуків до всіх редакцій проекту НД

8 Оригінали листів-відгуків чи їх копії, якщо у листах подано відгук на кілька проектів

9 Оригінали документів, що засвідчують погодження проекту НД

10  Аркуш ухвалення НД

11  Протокол (або витяг з протоколу) засідання ТК або науково-технічної ради організації-розробника

12  Протокол погоджувальної наради (якщо відбулася)

13  Ухвала науково-технічної комісії (якщо її винесено)

14  Висновок експерта до проекту НД

Основні стандарти для документів та діловодства

1. ДСТУ 2732-94 з 1.07.1995. Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення.

2. ДСТУ 2394 - 94 з 1.01.1995. Інформація та документація. Терміни та визначення.

3. ГОСТ 3.1130 - 93. Загальні вимоги до форм і бланків документів. Київ, Держстандарт, 1996 рік.

4. УСД ГОСТ 6.38 - 90. Система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів.

5. ДСТУ 3582 - 97 з 1.07.1998. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові. Загальні вимоги та правила.

6. ГОСТ 7.1 - 84. Бібліографічний опис документа. Загальні вимоги і правила складання.

7. ДСТУ 3008 - 95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки.

ДСТУ 3843-99

ДСТУ 4163-2003

ДСТУ 3008-95

ДОКУМЕНТАЦІЯ. ЗВІТИ У СФЕРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ. Структура і правила оформлення

Цей стандарт поширюється на звіти про роботи (дослідження, розроблення) або окремі етапи робіт, що виконуються у сфері науки і техніки.

Стандарт установлює загальні вимоги до побудови, викладення та оформлення звітів.

Стандарт застосовується складачами звітів про будь-які науково-дослідні, дослідно-конструкторські і дослідно-технологічні роботи.

Стандарт може бути застосований також до таких документів, як дисертації річні звіти, посібники тощо.

Стандарт включає:

- вимоги до порядку викладення матеріалу звіту;

- вимоги до структурних елементів вступної частини;

- вимоги до структурних елементів основної частини;

- вимоги до додатків;

- вимоги до матеріалу в кінці звіту;

- правила оформлення звіту.

 

 

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006

ДСТУ 3017 -95

ДСТУ 2018-95

ДСТУ ГОСТ 7.84:2008 (ГОСТ 7.84-2002, IDT)

ДСТУ 3582-97

ДСТУ 4861-2007

ДСТУ 7093:2009 (ГОСТ 7.11—2004 (ИСО832:1994), МОД; ISO 832:1994, МОД) Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами. — Зі скасуванням ГОСТ 7.11—78. — Чинний від 2010.04.01.

ДСТУ ГОСТ 7.9:2009 (ИСО 214—76), (ГОСТ 7.9—95 (ИСО 214—76), ІДТ) Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Реферат и аннотация. Общие требования. — Зі скасуванням ГОСТ 7.9—95. — Чинний від 2009.12.01.

ДСТУ 2732:2004

ДСТУ 4423-1:2005 (ISO 15489-1:2001, MOD)

ДСТУ 4423-2:2005

ДСТУ ISO/IEC 2382-5:2005

ДСТУ ISO/IEC 14764:2002

ДСТУ ISO/IEC TR 13243:2003

ГСТУ 08694 01-97

Стандарти з інформації, бібліографії, бібліотечної та видавничої справи

 

Для порівняння національних стандартів з відповідними міжнародними стандартами обов’язково треба позначати відповідність, щоб їх взаємозв’язок можна було легко зрозуміти. Існує триступенева схема класифікації відповідності – ідентичні, модифіковані та нееквівалентні стандарти. Вона є цілком достатньою, і детальніше класифікувати недоцільно через велику кількість можливих випадків [1].

Національний стандарт є ідентичним з міжнародними стандартами за умови, що він ідентичний за технічним змістом, структурою і викладом (тотожний переклад), хоча і може містити такі незначні редакційні зміни як, наприклад, долучення будь-яких виданих технічних поправок чи змін до міжнародного стандарту, зміну назву для узгодження її з чинними національними стандартами, вилучення попереднього довідкового матеріалу з міжнародного стандарту і т.д.

Національний стандарт є модифікований щодо міжнародного стандарту за таких умов:

- має технічні відхили, які точно визначено і пояснено;

- національний стандарт відтворює структуру МС. Зміни в структурі дозволено тільки тоді, коли вони гарантують легке порівняння змісту і структури обох стандартів.

Для прозорості та простежності рекомендовано через національний стандарт приймати тільки один міжнародний. За певних умов можна здійснити прийняття декількох міжнародних через один національний стандарт. Але це можливо тільки тоді, коли користувачеві легко порівнювати зміст з переліком визначених та пояснених змін. Модифікований стандарт може також мати зміни, дозволені в ідентичних стандартах.

Національний стандарт є нееквівалентний міжнародному стандарту за таких умов:

- має технічні відхили та (або) редакційні зміни, які не визначено і не пояснено;

- має зміни в структурі стандарту, які не гарантують легкого порівняння змісту і структури обох стандартів і які точно не є ідентифіковані;

- має меншу частину положень міжнародного стандарту.

Національний стандарт може охоплювати міжнародний цілком і може містити додаткові технічні положення, які не є частиною прийнятого міжнародного стандарту. У цьому разі ступінь відповідності міжнародному стандарту – модифікований або «нееквівалентний», залежить від того, чи точно визначено відмінності і чи зведено у перелік і пояснено технічні відхили, навіть, якщо частина стандарту, що представляє собою долучений міжнародний стандарт, могла не зазнати жодних модифікацій.

Усі міжнародні стандарти можуть прийматися в Україні зазначеними нижче методами.

Підтвердження. Цей метод прийняття процедурно є найпростішим. Він не потребує передруку тексту міжнародного стандарту. За цього методу національний орган оголошує, що міжнародний стандарт має статус національного. Підтверджувальне повідомлення має бути опубліковано, однак його не можна використати без міжнародного стандарту, і тому останній повинен бути доступним для користування. Крім того, якщо підтверджувальне повідомлення не має власної ідентифікаційної познаки, то міжнародний стандарт буде складно відстежувати як такий, що його прийнято в національній стандартизації.

Обкладинка. Міжнародний стандарт (разом з будь-якими опублікованими змінами та (чи) технічними поправками) можна видати методом «Обкладинка», за якого до примірника міжнародного стандарту додають національну обкладинку. Цей метод застосовують за наявності примірників (не копій) того самого міжнародного стандарту. За цього методу, на відміну від методу «Підтвердження», всю інформацію про прийняття міжнародного стандарту подають на обкладинці чи в національному додатку. Текст стандарту наводять без будь-яких змін. Всю інформацію та вказівки подають українською мовою. Назву стандарту за цього методу не змінюють.

Метод обкладинки має перевагу в тому, що не потребує передрукування і використовується весь текст міжнародного стандарту.

Перевидання. Є три методиперевидання, а саме – передрук, переклад і перероблення (прийняття за новим проектом).

Передрук. Міжнародний стандарт друкують як національний, прямим репродукуванням опублікованого документа (фотографуванням, скануванням або з електронного файлу). У національному вступі подають інформацію чи інструкції стосовно національного прийняття стандарту. За цього методу до міжнародного стандарту долучають національні структурні елементи: «Обкладинку», «Титульний аркуш», «Передмову», «Національний вступ», «Бібліографічні дані». Міжнародний стандарт подають мовою міжнародної організації, якою його було видано, і без будь-яких змін. За потреби можна подавати тотожний переклад міжнародного стандарту українською мовою, який долучають до стандарту окремим національним додатком. Для узгодження з чинними стандартами, системами національних стандартів назву національного стандарту може бути змінено відносно назви прийнятого міжнародного стандарту.

Переклад (з передрукуванням чи без передрукування). Якщо національний стандарт – це тільки переклад, його можна опублікувати як двомовний або одномовний. У будь-якому разі додають національний вступ. Якщо в разі перекладу одномовний національний стандарт оголошено «ідентичним», узгодженість з оригіналом міжнародного стандарту забезпечує переклад. За двомовного видання два тексти повинні бути ідентичними за змістом і оформленням.

Перероблення (прийняття за новим проектом). Якщо міжнародний стандарт видано як національний, і національний стандарт не є передрук або тотожний переклад міжнародного, то це вважають переробленням (прийняттям за новим проектом). Хоча перероблення і є дійовим методом прийняття міжнародного стандарту, можливість пропустити важливі технічні відхили, які можуть бути замасковані змінами у викладі положень чи вживанні слів, утруднює порівняння міжнародного стандарту з національним і визначення ступеня їх відповідності. Перероблення утруднює перевірку ступеня відповідності національних стандартів різних країн.

Усі міжнародні стандарти, які приймають в Україні зазначеними вище методами, повинні відповідати вимогам чинного законодавства України та чинних нормативних документів.

 

ДСТУ ISO 860 – 99