Поняття права інтелектуальної власності.

Сутність та економічний зміст інтелектуального капіталу.

Інтелектуальний ресурс суспільства формує інтелектуальний капітал держ., її потужність, міць, вплив на міжнародному рівні, забезпечує стійкий розвиток та стійке економічне зростання, забезпечує підприємства конкурентоспроможність, високий рівень доходу, імідж організації, репутацію і тд.

Інтелектуальний капітал як економічна категорія відіграє одну із провідних ролей в ефективному функціонуванні підприємства.

Інтелектуальний капітал – знання, якими володіє організація і які можуть бути конвертовані у вартість; це сукупність здатностей, які мають економічну цінність і використовуються у виробничій сфері, яка спрямована на задоволення суспільних потреб та на підвищення доходу організації; «колективний мозок» організації, який об’єднує знання, вміння та навички, досвід, орг. структуру, імідж і репутацію фірми, управлінські здібності, лідерські якості

	Інтелектуальний капітал
Людський капітал		Структурний капітал
- Знання співробітників	Організаційний капітал (внуртішній)	Споживчий (ринковий капітал)
- Навички	- Корпоративна інформаційна система	- Взаємодія з клієнтами
- Творчі здібності	- ОІВ (патенти, ліцензії та ін)	- Репутація
- Моральні цінності	- Організаційна структура підприємства	- Бренд (упізнаність, лояльність відношення)
- Культура праці	- Стратегія управління

 

Організаційний капітал – є власністю організації і може бути об’єктом купівлі-продажу.

Ринковий капітал – потенційне інвестування (інвестиційний ресурс) кожного підприємства і є одним із факторів конкурентоспроможності підприємства.

 

Якщо відсутній хоча б елемент, то структура зруйнована.

 

Основною задачу розвитку інтелектуального капіталу організації є виявлення творчих здібностей працівників, тобто стратегічного інтелектуального ресурсу.

 

Інвестування в людину є важливою передумовою створення інтелектуального продукту, тобто це не просто вкладення коштів, а перш за все усвідомлена дія самих носіїв цих якостей: саморозвиток, самовдосконалення.

 

Інвестиції в інтелектуальний капітал мають особливості:

- віддача від інвестицій залежить від тривалості працездатного періоду його носія (у кожного індивідуальний);

- інтелектуальний капітал схильний не тільки до фізичного та морального старіння, а й здатний накопичуватись і множитись (пов'язаний з віковими особливостями);

- у міру накопичення інтелектуального капіталу його прибутковість підвищується до певної межі, обмеженої верхньою межею активного трудового віку, а потім різко знижується;

- не всякі інвестиції можна вважати доцільними, тільки ті, які суспільно вигідні та економічно ефективні;

- у порівнянні з іншими ресурсами, в людину – найвигідніші інвестиції.

 

11.09.12.

 

Суб’єкти права інтелектуальної власності.

Суб'єкт права – фізична особа або організація, або соціальне утворення, які законом наділені здатністю мати суб’єктивні права і нести юридичні обов’язки, будучи учасниками правовідносин.

Суб'єктом права можуть бути фізичні особи незалежно від громадянства та постійного місце проживання, а також роду занять та інших чинників: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства.

Суб'єкти ІВ:

- творці ІВ (автор, винахідник);

- фізичні або юридичні особи, які не створювали цей об’єкт, але стали суб’єктом права згідно із законом чи договором.

Суб'єктом права може стати держава в особі її органів.

Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держ.

 

Громадські організації

 

Громадські організації створюються для:

- відстоювання інтересів суб’єктів правовідносин;

- вирішення проблем, з якими стикаються суб’єкти права;

- здійснення контролю за діяльністю в сфері ІВ;

- беруть участь в розробці законів (надають рекомендації);

- приймають активну участь у проведенні як загальнодержавних, так і міжнародних конференцій;

- надають консультативну допомогу правоохоронним органам при визначенні контрапактної продукції;

- допомагають проводити експертизу ОІВ.

 

Всеукраїнська організація інтелектуальної власності:

- доведення основних проблем в сфері ІВ до відома законодавчої та виконавчої гілок влади;

 

Оформлення патентних прав.

Особа, яка бажає отримати патент, має право подати до установи заявку.

Подає: патентний повірений, автор, роботодавець.

Відомості, які подаються до установи, можуть бути віднесені до державної таємниці через режимно-секретний орган чи компетентний орган місцевої державної адміністрації за місцем знаходження юридичної особи або ж проживання фізичної особи.

 

І етап: подання заявки.

Заявка подається на 1 винахід, або ж групу, яка об’єднана єдиним винахідницьким задумом.

Заявка складається українською мовою і повинна містити:

- заява на видачу патенту або деклараційного патенту. Деклараційний патент не передбачає експертизи на патентоздатність. автор/заявник має вказати заявника, його адресу та винахідника (якщо це не одна й та ж сама особа).

- опис винаходу/корисної моделі - передбачає детальне розкриття суті винаходу/корисної моделі таким чином, щоб ця суть була зрозуміла фахівцям, які будуть її використовувати;

- формула винаходу/корисної моделі: має виражати суть винаходу і базуватися на описі.

- креслення;

- реферат – тільки в інформаційних цілей;

- комплект зображень (промисловий зразок);

- опис (промислового зразка), креслення, схема,малюнки.

За заявку сплачується збір. Квитанція про оплату має бути вкладена в заявку одразу, або надана протягом 2 місяців (або законодавством надається відстрочка на 6 місяців).

Датою подання заявки до установи є дата одержання комплекту документів.

 

Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же винахід/корисну модель протягом 12 місяців і 6 місяців – промисловий зразок від дати подання заявки до установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції.

 

ІІ етап: експертиза заявки.

Для визначення критеріїв патентоспроможності, для визнання об’єкта або пропозиції об’єктом промислової власності здійснюється 3 етапи експертизи:

1) Попередня експертиза: передбачає вивчення тієї пропозиції на об’єкт того, чи є об’єктом промислової власності; інформація аналізується щодо віднесення її до державної таємниці.

2) формальна: передбачає аналіз інформації заявки: наявність заявки, встановлення дати подання заявки, перевіряється на відповідність формальним вимогам; перевіряється документ про сплату збору.

Якщо після 2) не узгоджується

3) кваліфікаційна експертиза («по суті») – тільки за заявою заявника за відповідну плату, перевіряє об’єкт на критерії, умови та можливість надання патенту. У цей період заявник має право:

- відкликати заявку в будь-який момент;

- перетворити заявку на винахід на деклараційний пакет і навпаки.

По закінченню 18 місяців від дати подання заявки, установа публікує в своєму офіційному бюлетені відомості про заявку (те, що вона подана). Після цього будь-яка особа може ознайомитися з матеріалами заявки, сплативши відповідний збір. З цього періоду (публікації), ваша інформація набуває тимчасової охорони. До цього ж періоду ваша інформація вважається конфіденційною інформацією, ніхто не може скористатися цим.

 

ІІІ етап: реєстрація патенту.

На підставі рішення про видачу патенту приймається рішення про реєстрацію патенту.

Після реєстрації будь-яка особа не тільки може ознайомитися, але й одержати відповідно до клопотання відомості про таку реєстрацію.

В період реєстрації патенту установа публікує відомості про видачу патенту, або ж деклараційного патенту.

Відомості про секретний винахід не публікуються.

Протягом місяця після публікації видається патент, або ж видається відмова.

Можливо оскаржувати рішення установи протягом 2 місяців у судовому порядку, або ж до Апеляційної палати. Після цього цим органам дається 2 місяці на розгляд; надається можливість заявнику продовжити цей період ще на 2 місяці для повторних експертиз.

Якщо щось створено у співавторстві, то отримується все одно 1 документ.

 

Деклараційний патент видається під відповідальність його власника. При бажанні перетворити деклараційний патент на винахід його власник або ж правонаступники можуть протягом 3 років теж подати таку заявку, заплатити збір, провести експертизу.

Зміна секретності винаходу можлива тільки з дозволу відповідного державного сектора за пропозицією власника патенту або ж в зв’язку із закінченням строку дії його секретності.

 

Поняття знака ТМ.

В Україні є закон «Про охорону прав на захист товарів та послуг». За ним, ТМ – будь-яке позначення або комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів одного виробника від товарів іншого. Це можуть бути слова, літери, буквосполучення, сполучення цифр.

- Словесна торгівельна марка + Оригінальний шрифт – логотип.

- Зображувальна ТМ = композиція ліній, плям, голограм, фігур, будь-яких форм та кольорів як на площині, так і у просторі.

- об’ємна ТМ – зображальне позначення, що є тривимірним об’єктом.

- звукова – спрямована на сприйняття органами слуху, але без залучення людської мови: мелодія, шуми.

 

ІВ як нематеріальний актив.

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений) від підприємства і утримуватись для досягнення майбутніх прибутків, доходів. Утримуватись може протягом певного періоду (1 ріку чи більше або операційного циклу) для виробництва, торгівлі чи надання в оренду іншим особам.

___ полягають:

- у відмінності матеріальної основи і відсутності її;

- відсутності в організації наміру перепродавати ці активи;

- тривалість експлуатації, що дозволяє враховувати їх у складі довгострокових інвестицій;

- відсутність відходів;

- багатоцільовий характер експлуатації (можна використовувати на різних ділянках);

- високий ступінь ризику, що пов'язаний із інвестиціями тощо;

- наявність документів, що підтверджують існування такого активу: патенти, свідоцтва;

- відчуженість у формі передачі об'єктів інтелектуальної власності.

 

В Україні основними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини, які стосуються матеріальних активів, є закони:

- про оподаткування прибутку підприємства (1997 р);

- положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні (1993 р)

- указівки про організацію бух обліку України;

- положення (стандарт) бух обліку №8 «Нематеріальні активи» (1999 р)

 

Стають нематеріальними активами після того, як вони поставлені на бух.облік.

Для цього необхідно виконати 2 умови:

- встановити ціну цих прав;

- визначити термін їх служби (є об’єкти ІВ з визначеним та з невизначеним терміном служби). Ця обставина має важливі наслідки при визначенні вартості об'єктів ІВ, атакож при визначенні терміну його амортизації, коли він перебуває на балансі підприємства як нематеріальний актив.

Розрізняють юридичний та економічний терміни служби об’єктів.

Термін дії патенту – юридичний.

Економічний ___ з появою більш сучасних розробок. Економічний термін служби на патент=10-12 років.

Без установлення терміну дії об’єкта ІВ стає проблематичним визначення вартості на ОІВ.

Будь-яків ОІВ, які створені і використовуються на підприємстві – приховані економічні резерви.

Процес прийняття рішень керівництвом про включення таких об'єктів до складу матеріальних активів починається з необхідності мінімізації оподаткування, а також, при намірі, збільшити статутний капітал організації.

___надання банками інвестиційних кредитів під заставу вартості прав на ОІВ. Нематеріальні активи входять у фінансову практику не тільки розвинених ринкових країн, а й України, що характеризує фінансовий стан, економічний потенціал, стабільність всього підприємства.

 

 

Поняття права інтелектуальної власності.

Досягнення високого соціального та економічного рівня держ. неможливе без сучасної, визнаної на міжнародному рівня системи інтелектуальної власності. Така система дозволяє забезпечити високий рівень винахідництва в суспільстві, сприяє розвитку національного потенціалу у сфері інтелектуальної діяльності, дозволяє залучати інвестиції (як у межах країни, так і у інших країн), а також сприяє інтеграції до ЄС.

 

В основі інтелектуальної власності лежить нематеріальний актив (продукт), який структурно має 3 складові:

- інтелект та знання;

- інтелектуальний продукт (результат творчої діяльності людини);

- інтелектуальна власність (ОІВ: ідея, оформлена у певну форму).

 

Інтелект – розуміння і знання, здатність до мислення, до раціонального сприйняття, пізнання, мислення; це сукупність усіх пізнавальних функцій людини (починаючи від сприйняття та почуттів і закінчуючи сприйняттям, уявою).

 

В основі інтелектуальної власності (створення продукту) лежить інтелектуальна діяльність (інтелектуальна творчість).

Творчість – цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої являється щось нове, оригінальне, унікальне та неповторне.

Тобто, чим вище інтелектуальний рівень людини – тим цінніші результати її діяльності.

Власність як економічна категорія є одним із проявів суспільних відносин із приводу привласнення матеріальних благ. Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї творчої діяльності.

Інтелектуальна власність – право на результати розумової діяльності людини в науковій, виробничий, художній та інших сферах, які є об’єктами цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися та розпоряджатися цими результатами.

 

Види інтелектуальної власності:

- виключна – яка запатентована або захищена авторським правом;

- інформаційна – яка формується у вигляді теоретичних та практичних знань, досвіду, кваліфікації, ідеї, і реалізується у вигляді інформаційних послуг: у вигляді навчання, освіти, публікацій;

- ліцензійна – реалізується у вигляді придбаних інвестором прав володіння чи користування.

 

Усі результати творчої діяльності захищаються законом: авторським та патентнимправом.

Авторське право – сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають унаслідок створення та використання творів науки, літератури та мистецтва.

Патентне право – інститут цивільного права, що регулює відносини, пов’язані з технічною творчістю.

Зміст права інтелектуальної власності складають:

- особисті немайнові права автора – належать автору, не передаються, не відчужуються, залишаються за автором і за життя, і після смерті. Це:

-- право на визнання людини автором/творцем об’єкта права ІВ шляхом зазначення імені автора на творі/примірниках;

-- має право забороняти під час публічного виконання згадування свого імені (анонімно);

-- має право взяти псевдонім і вимагати використання не імені, а псевдоніма;

-- має право перешкоджати будь-якому посяганню на право ІВ, здатному заподіяти шкоду його честі, репутації;

-- має право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекручуванню, спотворенню, тобто те право, яке залишається за автором довічно.

 

- пов’язані з немайновими майнові права – ті які передаються, відчужуються договором; можуть накладатись обмеження, заборони. Ті права, які можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, або ж предметом договору застави та інших зобов’язань.Належать:

-- виключне право на використання твору (об’єкту);

-- виключне право дозволяти використати об’єкт ІВ;

-- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта ІВ.