Це патологічна реакція на медикамент, яка грунтується на імунологічних механізмах.

Практично будь-який лікарський засіб може бути алергеном, за винятком природних складових біорідин (глюкоза, натрію хлорид і т.д.).

Етапи МА:

1. Утворення гаптену (неповноцін-ного антигену) – перетворення ліку на таку форму, що може реагувати з білками.

2. Кон ’ югація гаптену з певним білком організму – утворення повного антигену.

3. Розвиток імунної реакції на цей антиген.   

Класифікація алергічних реакцій на ліки

1. Системні реакції (анафілактичний шок, сироваткова хвороба).

2. Органні реакції:

а) шкірні (кропив’янка, набряк Квінке, синдром Лайєла (токсичний епідермальний некроліз), синдром Стівенса-Джонсона (багатоформна еритема), контактний дерматит);

б) гематологічні (анемія, лейкопенія, агранулоцитоз);

в) вісцеральні (нирок, печінки, серця, легень та ін.).

Прямі алергічні реакції.

Псевдоалергічні реакції

Фактори, що сприяють розвитку прямих алергічних реакцій

v обтяжений алергологічний анамнез

v  супутні атопічні захворювання (атопічний дерматит,

атопічна БА)

v  наявність захворювань, що

потребують тривалого

і/або частого застосування

медикаментів

v  наявність супутніх мікозів

шкіри, слизових оболонок, нігтьових пластинок.

Фактори, що сприяють розвитку псевдоалергічних реакцій

§ поліпрагмазія

§  супутні захворювання шлунка, кишеч-

ника, печінки, нейроендокринної

с-ми, обмінні порушення

§  пероральне призначення хіміотера-

певтичних препаратів хворим із еро-

зивно-виразковим ураженням ШКТ

§  доза препарату, що не відповідає масі й віку хворого

§  одночасне введення несумісних ліків

Загальні принципи лікування МА

Ø Відмінити всі лікарські препарати, крім життєво необхідних.

Ø  Призначити голодну паузу чи гіпоалергенну дієту з рясним питтям, ентеросорбенти. При потребі – очисна клізма. При ознобі, гарячці – інфузійна терапія.

Ø  Застосування антигістамінних

препаратів, при неефективно-

сті – ГКС. При розвитку асфік-

сії – негайна трахеотомія.

Ø  Посиндромна терапія основних проявів МА.

Ø  Зробити запис в історію хвороби про наявність МА.

Анафілактичний шок

Анафілактичний шок – це надгостра системна алергічна реакція І-го типу, що виникає внаслідок швидкого масивного виділення медіаторів у разі повторного контакту організму з антигеном і супроводжується вираженими порушеннями різних органів і систем.

Основні порушення при АШ:

•  гемодинаміки (зниження АТ);

•  дихання (бронхоспазм, ядуха);

•  ШКТ (нудота, блювання, пронос);

•  шкіри (висипання, набряк Квінке).

Варіанти анафілактичного шоку

v типовий

v  гемодинамічний

v  асфіктичний

v  церебральний

v  абдомінальний

При парентеральному введенні ліків АШ розвивається відразу ж, при пероральному – через 30-60 хв.

Диф. діагностика анафілактичного шоку

АШ інколи може бути подібним до психопатологічного стану (зомління, втрата свідомості тощо), анафілактоїдних реакцій, що обумовлені виділенням медіаторів без імунологічної стадії – за рахунок надмірного прийому певної їжі, продуктів з високим вмістом гістаміну.

Лікування АШ

Надати хворому горизонтального положення тіла з піднятими н/к.

2. Часто (кожні 2-5 хв) перевіряти параметри (ЧСС, АТ).

Якщо шок виник на в/в введення ліку, негайно припинити інфузію; на кінцівку вище місця введення накласти джгут, який ослаблювати кожні 10-15 хв. на кілька секунд.

4. При в/м введенні ліку місце ін’єкції обколюють 0,3-0,5 мл 0,1% р-ну адреналіну з 4,5 мл 0,9% р-ну NaCl; прикласти до цього місця лід на 15 хв.

При п/о введенні – промивання шлунку, прийом ентеросорбентів, надалі – послаблюючі та очищуючі клізми.

6. П/ш чи в/м ввести 0,1-0,5 мл 0,1% р-ну адреналіну (при потребі повторити через 10-20 хв. під контролем АТ). При загрозі життю 1 мл 0,1% р-ну адреналіну + 100 мл 0,9% р-ну NaCl вводиться в/в крап. з початк. швидкістю 1 мл/хв, далі до 2-10 мл/хв.

Ввести в/в 4-5 мг/кг гідрокортизону, 1-2 мг/кг преднізолону, при потребі повторювати кожні 6 год.