Під час стадії загострення – виведення хворого із гострого стану (вплив на три стадії алерг. реакції).

Під час стадії ремісії – гіпосенсибілізація.

Профілактика.

1.1. Вплив на імунологічну стадію

ü протиалергічний імуноглобулін

ü  гістаглобулін сухий

ü  екстракти з тимусу (тактивін, тималін, тимоген)

ü  імуностимулятори мікробного походження (рибомуніл, лікопід, бронхомунал)

ü  екстракорпоральні методи (плазмаферез, імуносорбція)

Вплив на патохімічну стадію

А) стабілізатори клітинних мембран:

– кромоглікат натрію (інтал);

– недокроміл натрію (тайлед);

– кетотіфен.

Б) блокатори рецепторів медіаторів:

– антигістамінні препарати;

– блокатори рецепторів лейкотрієнів:

        – монтелукаст (сингулар);

        – зафірлукаст (аколат).

Антигістамінні препарати

І покоління: дімедрол, діазолін, супрастин, тавегіл, фенкарол.

ІІ покоління: лоратадин (кларитин), цетиризин (зіртек, цетрин), акривастин (семпрекс).

ІІІ покоління: фексофенадин

(телфаст, алегра),

Дезлоратадин (еріус).

Антигістамінні препарати І-го покоління

Характеристика:

q  коротка дія (1,5-3 год.);

q  неповне зв ’ язування з Н1-рецепторами (≈30%);

q  прохідність через ГЕ бар ’ єр;

q  звикання до 7-12 днів;

q  неселективність дії.

Побічні ефекти:

v  сонливість, втома;

v  порушення координації рухів;

v  запаморочення, гол. біль, АТ;

v  сухість в роті;

v  бронхоспазм;

v  шкірні висипання;

v  шлункова диспепсія.

v

Антигістамінні препарати ІІ-го і ІІІ-го поколінь

Характеристика:

q  тривала дія (12-24 год.);

q  селективність дії;

q  відсутність звикання;

q  низька прохідність через ГЕ бар ’ єр;

q  висока спорідненість до Н1-рецепторів.

Переваги порівняно з І-им поколінням:

v  відсутність седативного ефекту;

v  відсутність впливу на ССС, ШКТ, слизові оболонки;

v  вживання раз на добу;

v  можливе тривале застосування.

1.3. Вплив на патофізіологічну стадію

Глюкокортикостероїди впливають на усі стадії алерг. реакції, але особливо на 3-ю стадію.

Основні показання при алерг.захворюваннях:

– невідкладні стани (анафіл. шок, астмат. статус);

– хронічні чи безперервно-рецидивуючі захв. при неефективності інших засобів;

– недост-сть кори наднирників (спричинена тривалим прийомом ГКС).

Режими дозування ГКС:

– пульс-терапія (1-3 г/добу протягом 1-3 днів);

– інтенсивний (60-200 мг/добу протягом кількох тижнів);

– лімітований (20-50 мг/добу протягом кількох місяців);

– тривалий (5-15 мг/добу – багато місяців чи пожиттєво).

2. Гіпосенсибілізація

Варіанти:

Ø  специфічна гіпосенсибілізація (один із видів специфічної імунотерапії);

Ø  неспецифічна гіпосенсибілізація

Специфічна гіпосенсибілізація

СГ – це зниження чутливості організму до алергену шляхом введення хворому зростаючих доз того алергену, до якого є підвищена чутливість.

Найкращі результати СГ відзначені при полінозі, кропив’янці, атопічних формах БА та ін., в основі розвитку яких лежить IgE -опосередкована алергічна реакція.

Суть СГ полягає в утворенні блокуючих АТ (IgG) на введення алергену, які зв’язують його і попереджають взаємодію з реагінами (IgE), фіксованими на мастоцитах та базофілах.

Курси СГ: цілорічний, передсезонний, сезонний.

Введення п/ш, в/ш, аплікаційне, п/о, і/н, інгаляційне.

При позитивному ефекті СГ несприйнятливість до алергену може тривати 3-5 років і більше.

Неспецифічна гіпосенсибілізація

НСГ – це зниження чутливості організму до алергену в результаті зміни умов життя індивідуума, застосування певних видів фізіотерапії та курортолікування.

Застосовують у випадку, коли СГ неможлива чи неефективна.

Суть НСГ полягає у зміні реактивності організму.

Шкідливі фактори: висока температура в квартирі, закриті вікна і кватирки, духота, боязнь холодної води, викор-ня лише теплої води для вмивання.

Тому заходами НСГ також є різнопланове загартування, окрім цього гіпоалергенна дієта.

Профілактика

Полягає у заходах:

Ø  попередження потрапляння даного алергену в організм (елімінаційна терапія):

– активна елімінація (усунення алергену із середовища, яке ото-

  чує хворого) – часте прибирання, усунення шерстяних речей,

  м ’ яких іграшок, домашніх тварин, птахів, вазонків, заборона

  паління в квартирі та використання лаків, дезодорантів;

– пасивна елімінація

  (ізоляція хворого) – зміна місця

  роботи, проживання.

Ø  попередження дії на організм

різних подразнюючих факторів;

Ø  ліквідація вогнищ хронічного

запалення.   

Медикаментозна алергія