Методичні рекомендації до семінарськ ого занят тя

Вивчення теми треба розпочати з розгляду питання сутності іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції — це сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти інвестування іноземними інвесторами для отримання прибутку. До майнових та інтелектуальних цінностей відносять гроші, цільові банківські депозити, цінні папери, рухоме та нерухоме майно, майнові права й інші цінності.

Ринок акціонерного капіталу є одним із джерел на місцевих ринках кредиту, євроринках. Це важливий економічний інструмент, тому що ринки акцій можуть мобілізувати інвестиційні фонди та зменшити вартість купівлі капіталу для різних компаній.

Капіталізація ринку — показник, який відображає ринкову вартість усіх компаній, що входять до лістингу (ринкова вартість компанії визначається як добуток курсової вартості її акції на кількість її акцій, що перебувають в обігу.)

Ринок євроакцій — це ринок акцій, що продаються за межами країни, у якій знаходиться компанія, яка їх випустила. Перше місце за обігом іноземних акцій належить Лондонській фондовій біржі. Серед 300 акцій, що найактивніше котируються на глобальних ринках євроакцій, акції Японії, США займають нижчі позиції, ніж акції Німеччини, Швеції, Нідерландів.

Ринки акцій країн «третього» світу — це ринки країн, що розвиваються. Міжнародна фінансова корпорація щороку видає статистичний довідник про ці ринки. Термін «ринки, що розвиваються» охоплює три типи ринків: старі, давно створені ринки (Аргентина, Греція, Іспанія, Бразилія тощо); ринки, що розвинулись завдяки специфічним ситуаціям та обставинам (Сінгапур, Гонконг, Йорданія); та найновіші ринки (Південна Корея, Тайвань, Індонезія, країни СНД тощо). Ці ринки функціонують як сегментовані ринки довгострокового позичкового капіталу. Існує величезна кількість перешкод для іноземних портфельних інвестицій на цих ринках. Специфічні умови, що створили існуюче становище на ринках, що розвиваються (політична та економічна нестабільність, несприятлива грошово-кредитна та фінансово-бюджетна політика, максимальний рівень процентних ставок позик та банківських депозитів, недоліки інституціональної інфраструктури ринку та ін.), учені називають «стискуванням портфеля активів».

До інвестиційних механізмів для здійснення пайових вкладів у зарубіжні акції, що доступні індивідуальним інвесторам, відносять пряму купівля цінних паперів на зарубіжних ринках, використання Американських депозитних квитанцій (ADR) і три види інвестиційних фондів — фонд, що діє в одній країні, міжнародний та глобальний фонди. Використання перших двох інструментів не забезпечує професійного управління портфелем. Останні ж три, навпаки, забезпечують певні переваги інвестиційних рішень.

Інституціональні інвестори зустрічаються у своїй діяльності з тими самими проблемами, що й індивідуальні інвестори. Крім перерахованих труднощів, в інституціональних інвесторів існує проблема пошуку секторів ринку, які б були великими та ліквідними для того, щоб інвестори могли працювати тут, не викликаючи значних змін у рівнях цін. Для інституціональних інвесторів відкриті широкі можливості отримання оперативної інформації та інвестиційних послуг.

 

Питання для обговорення

1. Розкрийте поняття «іноземні інвестиції».

2. Які ви знаєте основні ринки акцій?

3. Що таке капіталізація ринку?

4. Які ви знаєте три типи ринків, що розвиваються?

5. Що таке акція? Їхня класифікація.

6. Перерахуйте інструменти ринку міжнародних інвестицій для індивідуальних інвесторів.

7. У чому різниця між міжнародним та глобальним фондами?

8. Назвіть ризики, які виникають у інвесторів, що купують індивідуальні випуски цінних паперів.