Документування лізингових операцій.

В оформленні лізингових операцій виділяють два етапи:

1)    перший - оформлення всіх документів, які необхідно підготувати до укладання лізингового договору. Юридичне оформлення даних документів засвідчує створення необхідних умов для укладання лізингового договору;

2)    другий - оформлення та укладання лізингового договору, а також документів, які створюють сприятливі умови для успішного виконання зобов'язань щодо лізингового договору. На цьому етапі здійснюється процес закріплення лізингової угоди в три- і двосторонніх договорах.

Нижче наведений перелік документів, які оформляються при здійсненні лізингових операцій (табл. 2.4.1.1).

 

Таблиця 2.4.1.1 -  Перелік документів, якими оформляються лізингові операції

 

Перший етап	Другий етап
1. Заявка про надання лізингових послуг	1. Договір лізингу
2. Замовлення-наряд на поставку майна, що передається в лізинг	2. Договір купівлі-продажу майна, що передасться в лізинг
3. Заявка лізингової компанії банку про надання кредиту	3. Акт введення об'єкта лізингу в експлуатацію
4. Висновки про платоспроможність лізингоодержувача та ефективність лізингової угоди	4. Кредитний договір між лізинговою компанією і банком про надання позики
	5. Договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна
	6. Договір про страхування об'єкта лізингу

Лізингові операції здійснюються на підставі контрактів, що укладаються між суб'єктами лізингу (рис. 2.4.1.1).

 

 

 

Рисунок 2.4.1.1 - Види лізингових контрактів лізингової операції

Види та форми лізингу

В комерційній практиці розрізняють різні види та форми лізингу в залежності від форми організації угоди, термінів, обсягу обслуговування, типу майна, сфери ринку, умов амортизації, податкових пільг, форми платежів тощо.

Найпоширенішими видами лізингу є фінансовий та оперативний.

Фінансовий лізинг (financial leasing) - договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків від вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Фінансовий лізинг полягає в користуванні на компенсаційній основі певним майном з набуттям права власності після закінчення дії договору лізингу. При цьому весь ризик раптової загибелі та пошкодження об'єкту оренди, всі види цивільної відповідальності, які можуть виникнути у зв'язку з використанням майна, переданого в лізинг, а також витрати на ремонт несе лізингоодержувач.

Лізинг вважається фінансовим, якщо договір лізингу передбачає наявність хоча б однієї з наступних умов:

— право власності на майно, передане в лізинг, повністю переходить до лізиногоодержувача по закінченню строку лізингу;

— лізингоодержувач має можливість та намір придбати об'єкт лізингу за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

—  строк лізингу становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта лізингу;

— теперішня вартість мінімальних лізингових платежів з початку строку лізингу дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта лізингу.

Оперативний лізинг (operative leasing) - це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків від вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Цей вид лізингу не передбачає переходу права власності на об’єкт лізингу до лізингоодержувача після закінчення терміну дії договору, але дає можливість повторної передачі у користування лізингоодержувачу об’єкта лізингу після закінчення дії договору.

Серед форм лізингу виділяють зворотний, пайовий та міжнародний лізинг.

Міжнародний лізинг - це договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до Закону України «Про лізинг», законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

Предметами міжнародного лізингу найчастіше бувають:

1) товари споживчого призначення: автомобілі, автофургони, холодильники;

2)    телевізори, відеотехніка та ін.;

3)    конторське та поліграфічне обладнання, перфораційні і сортувальні машини, копіювальне обладнання, засоби теле- та дистанційного зв'язку;

4)    засоби обчислювальної техніки та обробки інформації: комп'ютери та комп'ютерні програми;

5)    транспортні засоби: вантажівки, літаки, гелікоптери, кораблі, контейнери, спеціальні вагони;

6)    обладнання промислового призначення;

7)    стаціонарне обладнання і обладнання комплектних підприємств, повністю укомплектованих і готових до експлуатації;

8)    обладнання, що було у використанні.

Міжнародний лізинг знаходить досить широке розповсюдження передусім з тієї причини, що згідно з правилами Міжнародного валютного фонду зобов'язання, що витікають з лізингу, не включаються до обсягу зовнішньої заборгованості держави.

У випадку, якщо лізингова компанія купує обладнання вітчизняної фірми, а потім надає його лізингоодержувачу за кордон, ми маємо справу з експортним лізингом (рис. 2.4.1.2).

Лізинг

Купівля-

продаж

 

Рисунок 2.4.1.2-  Порядок здійснення експортного лізингу

Коли відбувається купівля обладнання у іноземної фірми і надається після цього вітчизняному лізингоодержувачу, то в цьому випадку мова йде про імпортний лізинг (рис. 2.4.1.3).

лізинг

купівля-продаж

Рисунок 2.4.1.3- Порядок здійснення імпортного лізингу

Різниця між експортним та імпортним лізингом визначається країною місцезнаходження лізингодавця та лізингоодержувача. При імпортному лізингу виробник (продавець) знаходиться за кордоном, а при експортному - зарубіжним партнером є лізингоодержувач.

Транзитний міжнародний лізинг має місце в тих випадках, коли лізингодавець однієї країни бере кредит або купує необхідне майно в іншій країні та постачає його лізингоодержувачу, що знаходиться в третій країні (рис. 2.4.1.4).

           

 

            Купівля-продаж                                                                                       Поставка

                    майна                                                                                                   майна     

 

Рисунок 2.4.1.4 -  Порядок здійснення транзитного лізингу

Транзитні операції контролюються транснаціональними корпораціями та банками, які мають дочірні лізингові фірми з розгалуженою мережею зарубіжних філій та представництв, що взаємодіють з місцевими лізингоодержувачами.

Для міжнародного виду лізингу особливо важливі:

· вибір валюти контракту;

· оцінка ризику зміни курсу валюти;

· митний режим лізингоодержувача;

· податки на фірму-лізингодавця;

· наявність угод про незастосування подвійного оподаткування між країнами фірм-партнерів по лізингу;

· захист права власності іноземного лізингодавця в країні лізингоодержувача.

Лізингові платежі

Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі, що включають:

· суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

· суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

· платіж як винагороду лізингодавцю за одержане у лізинг майно;

· відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

· інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Форми розрахунків:

1) Акредитив - найчастіше має місце при першочерговому платежі

2) Банківський переказ -  застосовуються при лізингових платежах за договором

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента виплату лізингових платежів, зобов’язаний утримувати під час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок на репатріацію доходів, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод. Перерахування податку на репатріацію доходів нерезидента повинно бути здійснено до/або разом із здійсненням виплат лізингового платежу.

Лізингові операції резидентів, які здійснюються на умовах, коли відстрочення поставки об'єкта лізингу в Україну перевищує 90 календарних днів, потребують одержання ліцензії з моменту виставлення векселя, здійснення авансового платежу на користь нерезидента-лізингодавця при використанні акредитивної форми розрахунків, або якщо останній лізинговий платіж надійде на рахунок резидента-лізингодавця у строки, що перевищують 90 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації на вивезення з України об'єкта лізингу. Якщо відповідно до лізингового договору резидент передає майно в лізинг нерезиденту без його вивезення з митної території України, то контроль за строками розрахунків за таким договором не здійснюється.

Ліцензія за лізинговою операцією видається Національним банком України. Крім того обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність відповідного рішення Кабінету Міністрів України про' належність лізингового договору резидента до переліку договорів, установленого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Банк знімає з контролю лізингову операцію, за якою резидент виступає лізингоодержувачем, після пред'явлення останнім документа, що засвідчує поставку нерезидентом об'єкта лізингу, а операцію, за якою резидент виступає лізингодавцем, - після зарахування суми останнього лізингового платежу (або його частини у разі здійснення обов'язкового продажу об'єкта) на поточний рахунок цього резидента.

Допускається зменшення сум лізингових платежів на користь резидента-лізингодавця на розмір комісійних винагород, які утримали банки-нерезиденти за. проходження платежів через їхні рахунки, якщо оплату резидентом таких винагород передбачено договором та підтверджено відповідним банківським документом. Підтвердження не вимагається, якщо комісійна винагорода не перевищує 50 доларів США або еквіваленту цієї суми в іншій іноземній валюті.

Звіт про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидента подається до податкового органу за своїм місцезнаходженням не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом.