Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

За роки трансформації української економіки нормативний метод управління рухом матеріальних ресурсів практично не досліджується, не дивлячись на впровадження у виробництво нових технологій норми витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг для цих технологій практично не розробляються, а використовуються старі, що розроблені і затверджені ще у колишньому союзі. Разом з тим студентам слід знати, що методи ведення господарської діяльності, що склалися у сфері матеріального виробництва України в умовах ринкових відносин вимагають наукового, раціонального нормування витрат МР. Цього вимагає і логістична концепція управління потоками МТР, яка впроваджується в переважній частині базових галузей народногосподарського комплексу України.

Норми витрат є важливішою умовою раціонального використання МТР, знаряддям ефективного впливу на економію сировини, матеріалів, палива і енергії. Нормування – це процес встановлення планової, технологічно-обгрунтованої міри виробничого споживання МР. Воно передбачає глибокі знання економічної суті, ролі і значення різних видів норм і нормативів в плануванні виробництва та його МТЗ. Нормування використання МР на одиницю виробленої продукції включає до себе розробку норм їх споживання у виробництві при випуску продукції, корегування діючих норм, затвердження і доведення норм до виробничих дільниць і бригад.

Норми і нормативи, що постійно перебувають у динаміці, потрібні для визначення народногосподарської пропорційності при розподілі суспільної праці й засобів виробництва в умовах зміни структури потреб, тобто вони є тим механізмом, який сприяє реалізації логістичної концепції управління рухом МР (правило 7- R). Норми і нормативи виступають тут, з одного боку, як регулятор в оцінці кількості засобів виробництва для здійснення оптимальної народногосподарської пропорційності, а з іншого – у вигляді вихідної бази вирішення завдань найбільш повного задоволення суспільних потреб при найменших витратах живої і уречевленої праці.

Традиційне визначення норм витрат – це максимально допустима кількість сировини, матеріалів, палива і енергії на виробництво одиниці продукції (роботи) встановленої якості в конкретних організаційно-технічних умовах виробництва.

Норма витрат – це не облікований показник витрат ресурсів, а орієнтир на передовий вітчизняний і світовий досвід організації виробництва, досягнення НТП в частині раціонального використання сировини, матеріалів, палива та енергії. Тому норми витрат, що відбивають суспільно-необхідні витрати ресурсів, називаються прогресивними.

Прогресивні норми повинні безперервно удосконалюватися і змінюватися з урахуванням досягнень НТП, організаційно-технічних і соціально-економічних факторів. Впровадження прогресивних норм витрат МР забезпечує скорочення витрат сировини і матеріалів на одиницю випущеної продукції (робіт, послуг), а також зниження їх собівартості, що і передбачає логістичний підхід до управління рухом МР.

Для реального обрахування матеріальних затрат національною статистикою пропонується 10 укрупнених груп норм і нормативів [див. 3 с. 101-102]. Ці норми і нормативи розроблені ще в колишньому Союзі і після 1991 р. офіційно не переглядались.

Норми витрат сировини і матеріалів у виробництві розрізняють за такими основними ознаками: за ступенем деталізації об’єкта нормування; за ступенем укрупнення номенклатури сировини і матеріалів; за періодом дії норм витрат.

Однією з найважливіших вимог до розробки прогресивних норм витрат є їх наукова обґрунтованість, тобто розрахунок норм здійснюється згідно з науковими методами нормування, що базуються на сукупності об’єктивних знань про властивості, характеристики, особливості МР, про технологічні і виробничі процеси, основи економіки МТЗ, підґрунтям яких є фундаментальні закони фізики, хімії та математичні способи розрахунків.

Нині, наприклад, в промисловості і будівництві використовується велика кількість різноманітних методів нормування, але в своїй основі всі вони базуються в основному на одному з трьох типових методів розрахунку норм витрат: розрахунково-аналітичному; дослідному і звітно-статистичному [3].

В інфляційні періоди суб’єкти підприємництва страхуючись від неритмічної поставки МТР намагаються створити їх понаднормативні запаси. Це приводить до заморожування значних частини обігових коштів, при тривалому зберіганні – до псування, розкрадання окремих видів МР, що знижує ефект логістичного підходу до управління рухом МР.

Окрім понаднормативних та зайвих МР у виробництві утворюються відходи, які відносять до вторинних МР. У сучасних умовах комплексне використання вторинної сировини, супутніх продуктів дає можливість не тільки одержати економічну вигоду, а й вирішити екологічні проблеми. Використання вторинної сировини для виробництва продукції, виконання робіт або одержання енергії передбачає застосування логістичних операцій до її збирання, заготівлі, сортування й обробки і ін.

Різноманіть норм витрат МР у матеріальному виробництві, використання різних методів їх розрахунку, складність і трудомісткість заповнення і ведення документації, значний документообіг в системі логістичного нормування витрат у виробництві й у МТЗ утруднюють складання, укрупнення, оновлення і корегування норм витрат матеріалів та розв’язання планово-розрахункових задач вручну незалежно від розмірів підприємства. Ручна організація праці нині не забезпечує повною мірою оперативності й точності розрахунків.

Тому в організації й функціонуванні розвинутого нормативного господарства, а також у вирішенні завдань логістичного обслуговування виготовлення продукції і доставки її кінцевому споживачу, виконання робіт і надання послуг повинні застосовуватися економіко-математичні методи і ЕОМ, організаційна і периферійна техніка, сучасні способи обробки і передачі даних.

Сьогодні на окремих крупних підприємствах використовується автоматизована система нормативів (АСН), яка представляє собою сукупність норм і нормативів виробничо-господарської діяльності, що можуть бути задіяні на різних рівнях управління рухом МР у народногосподарському комплексі країни.

АСН заснована на автоматизованому збиранні, нагромадження й оновленні норм і нормативів і повинна забезпечувати уніфікацію і співставність різних видів логістичної інформації; оперативне збирання даних і формування укрупнених норм і нормативів; обмін нормативною інформацією з галузевими і відомчими системами норм і нормативів.

АСН має в своєму складі такі підсистеми:

- норми визначення потреби і використання обладнання;

- норми затрат праці і зарплати;

- норми капітального будівництва;

- норми виробничих потужностей і основних фондів;

- фінансові нормативи, в т.ч. нормативи капітальних вкладень;

- норми витрат сировини і матеріалів, палива, теплової та електричної

енергії.

Метою розробки, впровадження та функціонування АСН витрат МР є автоматизація процесів формування, збирання, нагромадження, передачі, обробки, збереження і оновлення інформації за різними групами цих норм, що суттєво змінює організацію і технологію системи нормування витрат МР і дозволяє ефективно використовувати логістичну концепцію управління рухом МР. 

Питання для самоконтролю

1. Призначення системи норм і нормативів і її місце і роль в логістичній системі управління рухом МР.

2. Дайте визначення норми витрат МР.

3. Які норми витрат МР називають прогресивними?

4. Що є об’єктом нормування?

5. Назвіть види нормативів МР.

6. Назвіть основні методи розрахунку норм витрат МР.

7. Що таке вторинні МР і відходи виробництва?

8. Яка мета розробки і застосування АСН?