ТОП 10:

Тут порт - це пристрій, за допомогою якого комп 'ютер з 'єднують з периферією.



Послідовний та паралельний порт є в кожному комп'ютері і активно використовуються.

Послідовних портів є чотири. Вони мають позначення від СОМІ до COM4. Через послідовні порти до комп'ютера під'єднують мишку, термінал, блок неперервного живлення (БНЖ), плотери, зовнішні модеми. Швидкість передачі даних через послідовні порти низька, але для всіх перелічених пристроїв (крім модема) цієї швидкості цілком достатньо.

Фізично послідовний порт має роз'єм, виведений на задню стінку процесорного блока. В сучасних комп'ютерах цей роз'єм має 9 контактів. В комп'ютерах старих моделей він міг мати 25 контактів, з яких, однак, використовувалось лише 9. Крім цього, мишка має окремий роз'єм для під'єднання типу PS/2.

Зараз великого поширення набули спеціальні технології під'єднання пристроїв до комп'ютера через USB-порти (Universal Serial Bus -універсальна послідовна шина, які є подальшим розвитком технологій передачі даних з послідовних портів.

Стандарт USB-1.1 був запропонований 1995 року консорціумом із семи провідних комп'ютерних і телекомунікаційних фірм (Compaq, IBM, Intel, NEC, Microsoft, Digital, Northern Telecom) для обміну даними між ПК і середньо швидкісними периферійними пристроями. 2000 року була запропонована наступна версія цього стандарту - USB-2.0


Підключення пристрою через USB-порт не вимагає перезавантаження комп ютера. Розпізнавання пристрою і встановлення необхідного програмного забезпечення (драйверів) операційна система починаючи з версії Windows Millennium виконує автоматично. До одного порту USB можна приєднати до 127 пристроїв. Довжина кабелю при цьому становитиме 5 м. Швидкість передачі - до 12 Мб/с.

Паралельний порт використовувався спочатку лише для передавання даних до принтера. За традицією він позначається LPT. Зараз його використовують і для під'єднання сканерів. Швидкість передавання 512 Кбіт/ с. Дальність передавання 3 - 5 м.

Мережевий адаптер (NIC - Network Interface Card) необхідний для підключення до локальної комп'ютерної мережі. Зараз це основний засіб отримання даних для їх передавання.

Мережевий адаптер (карта, контролер) - спеціальна плата розширення, призначена для передавання і приймання даних під час роботи в ЛКМ. Монтується в РСІ-слот на материнській платі.

Мережеві адаптери розрізняють за мережевими протоколами (Ethernet, Token Ring, Novell) та середовищем передавання (ефірні, проводові, оптичні). Розрізняються вони також технічними характеристиками (швидкість передавання, використовувані протоколи).

Останні моделі материнських плат усе частіше випускаються з інтегрованими мережевими адаптерами. Це досить зручно, оскільки не вимагає ніяких додаткових дій, пов'язаних з підготовкою комп'ютера для підключення до ЛКМ.


 

4.2. Передавання даних з використанням нуль-модема та простих комунікаційних програм

Найпростіший спосіб передати дані з одного комп'ютера на інший -з єднати їх провідниками через послідовні порти за допомогою т.зв. нуль-модемного сполучення.


Схема такого сполучення наведена на рис. 11.

Рис.1 1. Схема сполучення двох комп'ютерів через послідовні порти

Як бачимо, для цього достатньо чотирьох провідників. Швидкість передавання при цьому може складати 50, 75, 110, 150, 300, 600, 1200, 2400, 4800, 9600 або 19200 б/с.

Таким чином можна з'єднати лише два комп'ютера і зараз цей спосіб не знаходить практичного застосування. Спосіб цікавий лише як приклад демонстрації можливості безпосереднього передавання даних між комп'ютерами.

Для роботи такого з'єднання використовують спеціальне комунікаційне програмне забезпечення як, наприклад, програму Link Commander з пакету Norton Commander, Laplink чи Brooklyn Bridge.


 

Модеми. Класифікація модемів

Найчастіше для підключення комп'ютера до каналів зв'язку зараз використовують модеми (МОдулятор/ДЕМодулятор).

Модем - це пристрій, призначений для перетворення цифрових сигналів в аналогові і навпаки або цифрових сигналів з одними параметрами в цифрові сигнали з іншими параметрами та передавання їх каналами зв 'язку і приймання з них.

Існує доволі багато модифікацій модемів. Вони можуть класифікуватись за різними критеріями, зокрема:

• За розміщенням розрізняють зовнішні та внутрішні модеми. В свою чергу зовнішні модеми можуть бути настільні, портативні, карти інтерфейсу (PC-card), для роботи в стояках.

• За різновидами каналів розрізняють модеми звичайні телефонні, чотирипроводові, мережеві, для швидкого передавання

некомутованою проводовою лінією (LDM - Limited Distance Modem), стільникові, радіомодеми.

• За сервісними можливостями бувають факс-модеми, голосові модеми, одночасного передавання мовлення і даних (SVD -Simultaneous Voice and Data).

• За типом передавання модеми можуть бути синхронні та асинхронні. Професійні модеми, як правило, - синхронні (дуплексні).

• Модеми також класифікуються за типами використовуваних протоколів (протоколи групи V) та за спеціалізацією (побутові, промислові, спеціалізовані).


Модеми виникли і удосконалювались як засіб спряження комп'ютера, де дані обробляються в цифровій формі, з телефонними каналами зв'язку загального використання, де сигнали передаються і обробляються в аналоговій формі (рис. 12).

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.234.97.53 (0.007 с.)