Підсумкова тека: тестування; письмова контрольна робота

Методи навчання

Комплексне використання різноманітних методів організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності студентів та методів стимулювання і мотивації їх навчання сприяють розвитку творчих засад особистості майбутнього фахівця-біолога з урахуванням індивідуальних особливостей учасників навчального процесу й спілкування.

З метою формування професійних компетенцій широко впроваджуються інноваційні методи навчання, що забезпечують комплексне оновлення традиційного педагогічного процесу: комп’ютерна підтримка навчального процесу, впровадження інтерактивних методів навчання (робота в малих групах, ситуативне моделювання, опрацювання дискусійних питань).

Методи контролю

Педагогічний контроль здійснюється з дотриманням вимог об’єктивності, індивідуального підходу, систематичності і системності, всебічності та професійної спрямованості контролю.

Використовуються такі методи письмового контролю, які мають сприяти підвищенню мотивації студентів-майбутніх фахівців до навчально-пізнавальної діяльності. Відповідно до специфіки фахової підготовки перевага надається: під час складання модулів – усному та тестовому контролю, при складання диференційованого заліку – письмовому теоретичному і практичному контролю.

 

 

8. Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів

Оцінювання знань студентів за підсумкового контролю здійснюється на основі результатів поточного і підсумкового контролю знань. Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається із суми балів за результатами поточного контролю й за виконання завдань, що виносяться на іспит.

Оцінювання знань студентів на основі даних поточного контролю відбувається:

а) способом перевірки систематичності та активності роботи студента протягом семестру над вивченням програмного матеріалу дисципліни;

б) способом виконання ним двох модульних завдань.

Контроль і оцінювання систематичності та активності роботи студента впродовж семестру здійснює викладач, який веде практичні заняття. Оцінюванню підлягають:

1) відповіді студентів і розв’язання задач на практичних заняттях, які оцінюються відповідно 0; 2,5; 5 балів кожне (при цьому викладач повинен спитати кожного студента не менше ніж 2 рази протягом семестру за умови регулярного відвідування останнім практичних занять);

2) активна робота студента на практичних заняттях: доповнення (максимальна оцінка 2,5 бала за правильні відповіді протягом одного заняття), висловлювання власної думки з обговорюваних питань та підготовка дискусійних, проблемних матеріалів з тих питань, що обговорюються на заняттях (максимальна оцінка 5 балів за роботу протягом одного заняття);

3) самостійна робота студентів - написання і презентація рефератів, міні-лекцій, експертної оцінки, підготовка бібліографії, кросворду з наданих тем (максимальна оцінка 5 балів), виконання індивідуальних завдань по варіантам (максимальна оцінка 5 балів) (див. Навчально-методичне забезпечення дисципліни);

4) наукова робота студента в позанавчальний час: участь у студентських конференціях, наукових гуртках, друк власних наукових статей (максимальна оцінка 5 балів за кожну доповідь або статтю) за тематикою дисципліни.

Усі бали, отримані студентом протягом семестру за систематичність та активність роботи над вивченням програмного матеріалу дисципліни, підсумовуються викладачем (загальна кількість не може перевищувати 20 балів).

Модульний контроль з дисципліни проводиться у 2 етапи.

При складанні першого змістового модулю за наведеним переліком питань студенту надається одне теоретичне питання і 5 тестових завдань (перелік наведено нижче). Результати даного етапу перевірки оцінюються в такий спосіб: оцінка за теоретичне питання – 0; 2,5 або 5 балів; оцінка за кожний тест – 0 чи 1 бал. Максимальна оцінка за перший модульний контроль – 10 балів.

При складанні другого змістового модулю студенту надається 2 теоретичні питання з теми модулю та 2 практичних завдання (задачі або тестові завдання). Правильність виконання кожного завдання оцінюється таким чином: 0; 1,25; 2,5 бали. Максимальна оцінка за другий модульний контроль становить 10 балів.

Якщо з поважних причин студент був відсутній на першому чи другому модульному контролі, він має право звернутись до викладача і написати відповідні контрольні роботи протягом семестру, але не пізніше ніж за 2 тижні до початку екзаменаційної сесії.

Результати поточного оцінювання знань студентів у цілому (з урахуванням систематичності та активності роботи та виконання модульних завдань) оцінюється в діапазоні від 0 до 40 балів. Якщо за підсумками поточного контролю знань студент отримав менше 20 балів, він не допускається до складання диференційованого заліку.

Успішне виконання студентом завдань поточного контролю є обов’язковою умовою участі його в складанні іспиту (диференційованого заліку). Останній передбачає виконання шести письмових завдань, з яких три питання – теоретичних, три – практичних (розв’язання типових задач або тестові завдання). Кожне із завдань оцінюється за шкалою 10; 5; 0 балів. Результати складання оцінюються в діапазоні від 0 до 60 балів. У разі одержання студентом менше 30 балів він отримує незадовільну оцінку. У цьому випадку отримані результати поточного контролю не враховуються.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну здійснюється в такому порядку:

Оцінка «відмінно» - 90-100 балів;

Оцінка «добре» - 75-89 балів;

Оцінка «задовільно» - 60-74 балів;

Оцінка «незадовільно» - менше 60 балів.

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

	Змістові модулі	Тестування	Підсумкова контрольна робота	Сума
	40 (20 - самостійна робота)
Співвідношення балів за національною шкалою (диф.залік) і шкалою ЕСТS За національною шкалою (залік)	За національною шкалою (диф.залік)	Бали, набрані студентом	За шкалою ЕСТS	Визначення (пояснення) оцінки ЕСТS
"Зараховано"	"Відмінно"	90-100	А	"Відмінно" - виконані завдання, відповіді свідчать про всебічні глибокі знання, допущена незначна помилка.
"Добре"	85-89	В	"Дуже добре" - виконані завдання, відповіді свідчать про повні знання; допущено кілька незначних помилок
75-84	С	"Добре" – виконане завдання, відповіді свідчать про досить повне знання навчального матеріалу; допущено серйозну помилку.
"Задовільно"	65-74	D	"Задовільно" - виконане завдання, відповіді виявили прогалини у знаннях; допущено ряд серйозних помилок.
60-64	Е	"Достатньо"- виконання задовольняє мінімальним критеріям.
"Не зараховано"	"Незадовільно"	менше 60 балів	FX	"Незадовільно" з можливістю повторного складання.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

· 1. Нормативні документи;

· 2. Опорні конспекти лекцій;

· 3. Методичні вказівки до лабораторних занять;

· 4. Методичне забезпечення самостійної роботи;

· 5. Ілюстративний матеріал (таблиці, схеми, графіки, діаграми)

· 6. Лабораторне устаткування (динамометри, спірометри, мірні лінійки, апарати для вимірювання артеріального тиску із стетоскопами тощо).

Рекомендована література

Базова (основна)

1.Залеський І.І., Клименко М.О. Екологія людини: Підручник.- К.: Академія, 2005.-287 с.

2. Бариляк І.Р., Дуган О.М. Еколого-генетичні дослідження в Україні // Цитологія і генетика.-2002.-№5.-Т.36.- С.3-11.

3. Васюта С.І. Чорнобильська катастрофа в контексті соціоекологічних проблем// Український історичний журнал.- 2001.- №4.-С.75-81.

4. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности: Учеб. Пос. для вузов.-Симферополь, СОНАТ, 1998.- 204 с.

5. Закон України. Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000- 2015 роки // Урядовий кур’єр.- 2000.- № 207.- С.3-16.

6. Сафронов Т.А. Екологічні основи природокористування.- Навч.посіб.для студ. вищ.навч.закл.-Львів: Новий світ, 2002.- 248 с.

7. Кочуров Б. Новые геоэкологические и социально- экологические термины и понятия // География в школе.- 1999.- №3.-С. 10-15.

8. Клименко Л.П. Техноекологія: Навч. посібник для вищ. навч. закладів. – Одеса: Таврія, 2000. – 542 с.

7. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика: Навч.посібник для студентів вузів. – К.: Заповіт, 1996. – 350 с.

8. Лыгин С.А. Источники загрязнения атмосферы: факты и цифры // Химия в школе.- 2001.-№5.- С. 4-8.

9. Прадес Х.А. Глобальные изменения в окружающей среде и современное общество // СОЦИС.- 2000.- №4.- С.75-83.

10. Моделювання і прогнозування стану навколишнього середовища: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Либіль, 2003.- 208 с.

11. Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Словарь-справочник. – М.: Просвещение, 1992. – 568 с.

12. Шевера М., Протопопова В., Губарь Л. Екологія міського природного середовища/ Вісник НАН України. - К.: Академперіодика, 2003. – 385 с.

13. Экология города: Учебн. для студ. высш. учебн. завед./Под ред. Ф.В. Стольберга. – К.: Либра, 2000. – 464 с.

14. Природно-ресурсний аспект розвитку України / Проект “Програма сприяння сталому розвитку в Україні”; кер.розд.:І.Д.Андрієвський,Ю.Р.Шеляг-Сосонко.-К.:Вид.Дім, 2001.- 112 с.

15. Семенюк Н.В. Екологія людини: Навчальний посібник.- Хмельницький: ТУП, 2002.- 356 с.

16. Доцишин Ю.П., Лапин Н.Н. Социальная значимость факторов вынужденной миграции (Демография миграции) // СОЦИС.- 2001.- №1.

17. Экологические проблемы // Экология.-2001.-№6.-С.45-56.

Допоміжна

 

1. Клименко М.О. Антропогенні зміни і стан здоров’я населення. Регіональні екологічні проблеми.-К.: ВГЛ “Обрії”, 2002.- 456 с.

2. Кряжимский Ф.В., Ивлев К.М., Ломов В.Н. Человек в свете современных экологических пробем // Экология.-2001.-№6.-С.34-38.

3. Кузнецов О.Л. Система “природа – общество - человек”. Устойчивое развитие.-М.: Дубна, 2000.- 345 с.

4. Курик М.В. Екологічна безпека здоров’я людини // Трибуна.-2000.-№3-4.

5. Курик М.В. Електромагнітна екологія // Трибуна.-2000.- № 3-4.- С. 56-68.

6. Кутырев В.А. Культура и технология. Борьба миров.- М.: 2001.- 345 с.

7. Трахтенберг И.М., Коршун Л.М. Медицина и экология. Взаимодействие – тенденция современного этапа развития// Довкілля та здоров’я.-2001.- №4.-С.24-34.

8. Топчиєв О.Г. Геодемографічний процес: Зміст і функції поняття// Український географічний журнал.- 2000.-№2.-С.45-56.

9. Лановенко О.Г. Сучасна екологічна криза: особливості та перспектива розвитку.- Метода.Збірник наукових праць.Випуск 1.- К.:Фітосоціоцентр,1998.-С.34-32.

15. Навчальна програма “Екологія людини” / Укл. Шмалєй С.В.- Херсон: Айлант, 1999.- 25 с.

16.Механизмы патологических реакций при экстремальных воздействиях на организм.- Кишинев, 1986.-143 с.

17. Потемина Т.Е. Влияние внешних факторов на мужскую репродуктивную систему // Нижний Новгород: НГМА, 2006.-28 с.

18. Сучасні джерела отримання інформації про мутагенну дію чинників довкілля.- Інформаційний лист з проблеми “Гігієна навколишнього середовища”. Вип.6.- К.: Укрмедпатент-інформ, 2003.- 2 с.

 

Інформаційні ресурси

http://www.nbuv.gov.ua/

http://www.humanecology.ru/ http://uenj.cv.ua

http://epl.org.ua/ http://ies.nau.edu.ua/

 

 

Питання до заліку з курсу “Екологія людини”

1. Предмет, об’єкт і завдання екології людини. Методи досліджень у галузі екології людини. Місце екології людини в системі природничих і гуманітарних наук.

2. Сучасна екологічна криза: характеристика і перспективи розвитку. Екологічні кризи і революції в історії людства.

3. Вплив геодинамічних процесів на стан здоров’я людини. Залежність здоров’я людини від фізичних полів Землі

4. Макроелементи, їх властивості і вплив на організм людини

5. Мікроелементи, їх властивості і вплив на організм людини

6. Шляхи надходження полютантів- ксенобіотиків в організм людини. Особливості впливу на людський організм мікроелементів-канцерогенів.

7. Залежність конституції тіла і расових особливостей людини від кліматогеографічних умов.

9. Екологічні фактори. Загальні закономірності їх вплмву на живі організми.

10. Основні екологічні закони, принципи і правила.

11. Екологічна валентність виду. Закон толерантності Шелфорда.

12. Енергетичні взаємовідносини в екосистемах.Ланцюги живлення, харчові мережі і трофічні рівні. Витрати енергії в ланцюгах живлення.

13. Біологічна продуктивність екосистем. Екологічні піраміди. Сучасні проблеми біологічної продуктивності.

14. Основні компоненти біосфери (за В.І.Вернадським). Жива речовина планети, її хімічний склад та геохімічна роль.

15. Геохімічна робота живої речовини, її функції.

16. Біологічний кругообіг речовин. Харчові цикли як механізми здійснення біологічного кругообігу.

17. Джерела і види полютантів. Клінічні симптоми отруєння пестицидами, нітратами, важкими металами.

18. Онкологічні захворювання та їх звязок з екологічним станом довкілля.

19. Мутагенні фактори середовища, їх вплив на організм людини. Види мутагенів.

20. Природжені вади розвитку (ПВР) людини, їх етіологія і патогенез. Етапи формування ПВР.

21. Фізичні фактори негативного впливу на людину. Вплив електричного та магнітного випромінювання, іонізуючої радіації на клітини живого організму.

22. Акустичне і шумове забруднення довкілля. Вплив шуму і вібрації на стан

здоров’я людини.

23. Токсичність хімічних речовин. Вплив препаратів побутової хімії і полімерних матеріалів на людину.

24. Біологічні і соціальні фактори впливу на людський організм, їх характеристика.

25. Здоров’я людини. Критерії оцінки здоров’я людини і людського суспільства (демографічні, медико-статистичні, функціональні).

26. Фактори, що впливають на здоров’я людини. Сучасний стан здоров’я населення України. Інтегральні показники здоров’я: поняття, значення.

27. Сучасні тенденції впливу на людину зміненої людством природи і споживання забрудненої хімічними та радіоактивними речовинами харчової продукції, їх характеристика.

28. Урбанізація, її соціально-екологічні наслідки. Фактори урбанізації. Головні компоненти урбоекосистеми. Стадії урбанізації.

29. Хвороби урбанізації. Гігієнічне нормування та його об’єкти.

30. Засоби оптимізації урбоекосистеми: абіотичні та біотичні, їх характеристика.

31. Групи здоров’я. Методика оцінки і самооцінки рівня фізичного стану індивіда.

32. Інтоксикація організму і роль окремих органів у його очищенні. Екологія харчування людини.

33. Напрями поліпшення здоров’я людини. Самодіагностика захворювань на ранній стадії. Самокорекція імунітету.

34. Особливості раціональної організації трудової діяльності. Подолання психічного перенавантаження.

35. Адаптація людини. Напрями пристосування організмів до умов довкілля.

Адаптогенні фактори та їх характеристика. Фази розвитку процесу адаптації людини до навколишнього середовища.

36. Адаптація людини до гіпоксії, до низьких і високих температур, до режиму рухової активності.

37. Зв’язок між демографічними і глобальними екологічними проблемами.

Вплив екологічних факторів і рівня розвитку суспільства на тривалість життя людини.

38. Демографічні процеси і здоров’я громадян України, вплив на них екологічних і соціальних факторів.

39. Демографічні показники відтворення населення. Структура популяцій людини (вікова, статева, генетична), їх характеристика.

40. Тривалість життя людини. Смертність, її причини. Смертність немовлят. Природжені вади розвитку, їх етіологія і патогенез.

41. Екологічна емкість середовища. Щільність популяцій та регуляція чисельності. Гомеостаз популяцій.

42. Екологічна культура та її складові. Сучасні філософсько-методологічні концепції розвитку природоохоронної свідомості.

43. Ідеї коеволюції людини і біосфери у російському космізмі. Напрями російського космізму, їх характеристика.

44. Вчення про ноосферу В.І.Вернадського. Умови для створення ноосфери.

45. Екологізація суспільної свідомості у 60-ті роки ХХ століття. Римський клуб.Етапи створення моделів розвитку біосфери.

46. Теорія розвитку ноосфери М.М. Моїсєєва. Поняття про екологічний і моральний імперативи.

47. Раціонально організоване суспільство: поняття, властивості.

48. Сучасна стратегія раціонального природокористування. Характеристика й основні засади стійкого розвитку суспільства, що самопідтримується.

49. Шляхи дезінтоксикації організму людини. Аналіз вмісту нітратів у продукції рослинництва.

50. Історія взаємодії людського суспільства і природи.

51. Фактори, що призвели до сучасної екологічної кризи. Масштаби і наслідки антропогенного тиску на біосферу.

52. Сучасні екологічні проблеми України і Південного регіону, їх характеристика.

53. Причини руйнування озонового шару атмосфери. Парніковий ефект. Шляхи збереження і раціонального використання атмосфери.Хвороби людини, спричинені забрудненням атмосфери.

54. Екологічні фактори, їх характеристика. Антропогенні фактори. Умови і ресурси середовища.

55. Екологічний моніторинг. Види моніторингу, їх характеристика. Задачі різних рівнів моніторингу.

56. Екологізація виробництва та її основні напрямки.

57. Біоритми людини. Тривалість біоритмів, їх вплив на стан здоров’я людини. Розрахунок і дослідження біоритмів.

58. Отруєння довкілля пестицидами і хімічними добривами. Клінічні симптоми отруєння. Перша допомога при отруєнні фосфор- і хлорорганічними, ртутьорганічними сполуками, нітратами, нітрофенолами.

59. Діагностика індивідуального здоров’я. Розробка екологічно збалансованого харчового раціону дитини і дорослої людини.

60. Негативний вплив магнітного поля Землі на стан здоров’я людини. Геомагнітні бурі, їх причини і вплив на людину.

61.Поняття про екологічну освіту, екологічне виховання, екологічний реалізм, екологічне мислення. Мета і задачі соціально-екологічної освіти та виховання молоді.

62.Умови реалізації концепції природоохоронного виховання дітей. Принципи екологічної освіти.

63. Організація практичної участі школярів у розв’язанні місцевих соціально-екологічних проблем.

64.Підходи до викладення змісту знань з екології людини.

65.Використання позакласних форм роботи.

66.Впровадження нових форм і методів навчання з метою підвищення ефективності екологічної освіти.