Навчально-методична картка заняття №

Навчально-методична картка заняття №

Назва та номер спеціальності 5.01010201 “Початкова освіта”

5.01020101 „Фізичне виховання”.

 

 

Предмет: Психологія.

 

Тема: Увага

Поняття про увагу та її фізіологічні основи. Значення уваги в життя та діяльності людини. Види уваги (мимовільна, довільна, післядовільна). Властивості уваги. Причини нестійкості уваги. Неуважність, її види. Увага та особистість.

 

Вид заняття: лекція

 

Мета заняття:

дати поняття про увагу; визначити фізіологічні основи уваги; розкрити значення уваги в житті та діяльності людини; сформувати вміння розрізняти види уваги (мимовільна, довільна, післядовільна); ознайомити з властивостями уваги; визначити причини нестійкості уваги; дати поняття про неуважність, визначити її види; розкрити взаємозв`язок уваги та формування особистості; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати, узагальнювати і робити висновки; виховувати любов до майбутньої професії, формувати пізнавальний інтерес.

 

 

Обладнання: роздатковий матеріал.

 

Література:

 

Основна:

1. Психологія: Навчальний посібник /за ред. В.А. Крутецького. К., 1978. – 283 с.
2. Психологія: Навчальний посібник/ О.В.Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, В.Л.Зливков. – К: „ІНКОС”, 2005. – 352 с.
3. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. Модульно-рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. К., 2004. – 304 с.
4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К., 2004. – 487 с.
5. Психологія: Навчальний посібник/ за ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: „Либідь”, 2001 – 558 с.

Додаткова:

1. Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах: Навчальний посібник. – К., 2004. – 304 с.
2. Психологічна енциклопедія/ О.М. Степанов. – К.: «Академівидав», 2006. – 424 с.
3. Варій М.Й. Психологія: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 288 с.
4. Цимбалюк І.М. Психологія: Навчальний посібник. – К., 2004 – 216 с.

Структура заняття

 

1. Організаційна частина.

 

2. Актуалізація опорних знань.

 

3. Повідомлення теми, формулювання мети та основних завдань. Мотивація навчальної діяльності.

 

 

4. План заняття.

1. Поняття про увагу. Значення уваги в житті людини.

2. Фізіологічні основи уваги.

3. Види уваги. Умови, які забезпечують прояв того чи іншого виду уваги.

4. Властивості уваги.

5. Причини нестійкості уваги. Неуважність, її види.

6. Увага і особистість.

 

 

5.Підведенняпідсумків.

· Узагальнення матеріалу.

- Увага – це...

- Значення уваги в житті людини полягає в....

- Назвіть види уваги

- Розкрийте причини неуважності.

 

· Завдання для самостійної роботи студентів.

Дослідити властивості уваги (за методикою Немова).

Тема: Увага

План.

1. Поняття про увагу. Значення уваги в житті людини*.

2. Фізіологічні основи уваги*.

3. Види уваги. Умови, які забезпечують прояв того чи іншого виду уваги*.

4. Властивості уваги*.

5. Причини нестійкості уваги. Неуважність, її види*.

6. Увага і особистість*.

 

1.

Поняття про увагу.

Значення уваги в житті людини.

 

Навколишнє середовище постійно впливає на орга­ни чуття людини, проте не всі подразники вона відображає однаково чітко. Захоплений своєю працею, робітник не по­мічає, що довкола нього відбувається, хоч на виробничій ділянці вирує життя: метушаться люди, гуркочуть механіз­ми. З того, що залишається в полі його зору, одне сприй­мається чітко, а інше відступає на задній план і тільки в міру потреби включається в зону ясного бачення.

Свідомість індивіда не спроможна відобразити все, що робиться навколо нього, не може з'ясувати водночас усі питання складного завдання. Для їх чіткого усвідомлення потрібне виділення окремих предметів і явищ дійсності та послідовне їх відображення. Можливості ясного бачення до­рослої людини обмежуються 4—6 об'єктами одночасно Тому вона завжди спрямована на щось, уважна до одних предметів і явищ навколишнього середовища й неуважна до інших.

 

Функцію уваги можна порівняти з лінзою, яка зби­рає у фокус сонячні промені й запалює дерево. Так і увага збирає у фокус розумові сили людини й спрямовує їх на розв'язування проблем, що постають перед нею. Саме зосередженість на об'єктах дає змогу поглибити бачення, деталізувати явища та успішно розв'язати проблему. Якщо людина розпорошує пізнавальні і продуктивні сили одно­часно на багатьох питаннях, у неї залишається менше сил, а звідси — слабкі результати. Послідовне зосередження уваги спочатку на одному питанні, а потім на іншому дає можливість глибше вивчати їх у всіх деталях і досягати ваго­міших успіхів.

Увага — не саме відображення, вона не має свого пред­мета пізнання. Це не самостійний психічний процес, а швид­ше його необхідна умова, форма окремої відображувальної й продуктивної діяльності на різних рівнях свідомості.

 

√ Отже, увага є формою організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об'єктах, що забезпечує їх виразне відображення.

√Увага – це форма психічної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості і зосередженості свідомості людини на певних об'єктах.

 

Увага завжди тісно пов'язана з діяльністю людини, за­безпечує її свідомий характер, а також нею стимулюється і регулюється. Діяти — означає бути уважним до об'єктів діяльності. Напруження в діяльності завжди пов'язане з від­повідним напруженням уваги. Увага слугує внутрішньою умовою психічної діяльності, завдяки увазі чуттєве відобра­ження об'єктів зовнішнього світу відбивається у свідомості суб'єкта, а кожний акт цілеспрямованої діяльності доходить до свідомості. Саме від зосередженості уваги залежать пов­нота, чіткість і ясність нашого сприймання, уявлення, вирішення повсякденних проблем.

 

Увага властива кожній людині, але розвинута по різному. На основі уваги розвивається уважність – це позитивна риса характеру. Ця риса здатна розвивати спостережливість – здатність помічати щось малопомітне, вона є складовою частиною кожного пізнавального процесу.

 

√ Увага не є самостійним психічним процесом. Вона не відображає властивості предмета, ні зв'язків, ні відношень між ними. Її змістом є зміст тієї психічної діяльності, в яку вона включається.

 

Значення уваги в житті людини.

1. Серед психічних явищ займає особливе місце.

2. Вона завжди включається в практичну діяльність і в пізнавальні процеси.

3. За допомогою уваги виражаються інтереси, спрямованість особистості.

4. Увага виступає в житті як сторона психічної діяльності.

5. Є необхідною умовою успішного засвоєння знань, якості й продуктивні ост трудової діяльності, самовираження особистості.

6. Увага необхідна людині у всіх видах її практичної та іншої діяльності.

7. Увага потрібна і в навчальній діяльності. Ушинський образно говорив, що вона є «ті єдині двері», через які знання входять в свідомість учня.

 

2.

Фізіологічні основи уваги

В розробці фізіологічних основ уваги велику роль зіграли роботи видатних російських фізіологів І. П. Павлова і А. А. Ухтомського.

Вже в висунутому І. П. Павловим поданні про особливі реакції нервової системи - орієнтовних рефлексах √(рефлекс «що таке?», як його називав І. П. Павлов) містилося припущення про рефлекторну природу мимовільної уваги. Подразники, сигнали, що надходять в мозок, викликають орієнтовно-дослідну реакцію. «Ми вдивляємось в образ, що виявляється, дослухаємось до виникаючих звуків, посилено втягуємо новий запах...» - писав І. П. Павлов. Всі ці прояви забезпечують постійну готовність організму до несподіванок, готовність відповісти на будь-які обставини тією або іншою формою поведінки. Іншими словами, людина або тварина стає уважною ще до оцінки події, що настала.

 

На сьогоднішній день вивчені досить складні орієнтовні реакції. Вони складають собою цілий комплекс, зв'язаний з активністю значної частини організму. До нього входять зовнішні рухи (такі, як поворот очей і голови у напрямку подразника), а також зміни чутливості певних аналізаторів; зміни характеру обміну речовин; зміни дихання, серцево-судинні і шкіряно-гальванічні реакції, тобто вегетативні зміни; зміни електричної активності мозку.

 

√Згідно з ідеями І. П. Павлова і А. А. Ухтомського явища уваги пов'язані з підвищенням збудливості певних мозкових структур в результаті взаємодії процесів збудження і гальмування. Концентрація психічної діяльності в певному напрямку і одночасне відволікання від усього іншого досягається завдяки закону взаємної індукції нервових процесів збудження і гальмування у корі великих півкуль головного мозку. На думку І. П. Павлова, в кожний момент часу в корі є якась дільниця, що характеризується найбільш сприятливими, оптимальними умовами для збудження. Ця дільниця (її звуть «домінантою» за термінологією А. А. Ухтомського) виникає за законом індукції нервових процесів; при цьому нервові процеси, що концентруються в одній області кори мозку, викликають гальмування в інших її областях (і навпаки). Так забезпечуються оптимальні умови для сприймання і міркування того, на що спрямована увага.

 

√Наприклад, якщо людина виконує якусь діяльність (читає книгу, пише конспект) у неї в корі півкуль головного мозку виникає сильний осередок збудження (зоровий центр). Він оптимальний і домінуючий над іншими. В цей час загальмовуються інші ділянки кори півкуль головного мозку за законом індукції нервових процесів, таким чином фізіологічною основою уваги є виникнення в корі півкуль головного мозку оптимального осередку збудження, який негативно індукує суміжні ділянки.

Осередок збудження – динамічний, він постійно переміщується по корі півкуль головного мозку.

3.

Види уваги.

Властивості уваги

1) Спрямованість У. – виявляється у виборі об'єкту уваги.

2) Зосередженість У. – заглибленість у діяльність.

3) Обсяг У. – вияв у кількості об'єктів, явищ, може охопити уважна людина за надто обмежений відрізок часу (Встановлено, що при сприйманні великої кількості простих об'єктів (літер, фігур і т. п.) в інтервалі часу 0,07-0,1 секунди, обсяг уваги у дорослої людини дорівнює в середньому 5-7 елементів. Обсяг уваги залежить від особливостей об'єктів; які сприймаються. Так, при сприйманні тексту, легко сприймаються слова з 14 літер. Разом з тим, сприймаючи об'єкт в цілому, людина може не помічати в ньому помилок. У молодшому шкільному віці обсяг уваги порівняно малий. З часом він розширюється).

4) Розподіл У. – це здатність людини утримувати одночасно в центрі уваги декілька об'єктів (Недарма історики відмітили цю здатність у Наполеона та інших державних діячів. Один французький психолог минулого століття дивував оточуючих тим, що міг одночасно декламувати один вірш і писати інший. Він міг, декламуючи вірші, письмово виконувати складні арифметичні операції). Розподіл і обсяг знаходяться в єдності.

5) Концентрація У. – виявляється у захопленості одним об'єктом.

6) Стійкість У. – виявляється у часі протягом якого людина зберігає увагу (цілий день може сидіти і читати).

7) Коливання У. – це підсилення або зменшення уваги (чуємо годинник, а потім ні) (Н., усічена піраміда).

8) Переключення У. – це свідомий переніс уваги на інший об'єкт (Н., водій транспортного засобу постійно повинен переключати увагу з показників приладів на сигнали світлофорів, зустрічний транспорт, дорожні знаки).

5.

Увага і особистість

 

Людина не народжується з певними якостями уваги. У процесі формування особистості людини розвивається, вдосконалюється і формується його увагу. У процесі діяльності дитини, в ході навчання і виховання і під впливом умов життя формується властивості особистості дитини, особливості його особистості (ідейна спрямованість, мотиви діяльності, потреби, інтереси). У діяльності формуються і змінюються якості та особливості уваги.

Навчально-методична картка заняття №

Назва та номер спеціальності 5.01010201 “Початкова освіта”

5.01020101 „Фізичне виховання”.

 

 

Предмет: Психологія.

 

Тема: Увага

Поняття про увагу та її фізіологічні основи. Значення уваги в життя та діяльності людини. Види уваги (мимовільна, довільна, післядовільна). Властивості уваги. Причини нестійкості уваги. Неуважність, її види. Увага та особистість.

 

Вид заняття: лекція

 

Мета заняття:

дати поняття про увагу; визначити фізіологічні основи уваги; розкрити значення уваги в житті та діяльності людини; сформувати вміння розрізняти види уваги (мимовільна, довільна, післядовільна); ознайомити з властивостями уваги; визначити причини нестійкості уваги; дати поняття про неуважність, визначити її види; розкрити взаємозв`язок уваги та формування особистості; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати, узагальнювати і робити висновки; виховувати любов до майбутньої професії, формувати пізнавальний інтерес.

 

 

Обладнання: роздатковий матеріал.

 

Література:

 

Основна:

1. Психологія: Навчальний посібник /за ред. В.А. Крутецького. К., 1978. – 283 с.
2. Психологія: Навчальний посібник/ О.В.Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, В.Л.Зливков. – К: „ІНКОС”, 2005. – 352 с.
3. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. Модульно-рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. К., 2004. – 304 с.
4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К., 2004. – 487 с.
5. Психологія: Навчальний посібник/ за ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: „Либідь”, 2001 – 558 с.

Додаткова:

1. Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах: Навчальний посібник. – К., 2004. – 304 с.
2. Психологічна енциклопедія/ О.М. Степанов. – К.: «Академівидав», 2006. – 424 с.
3. Варій М.Й. Психологія: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 288 с.
4. Цимбалюк І.М. Психологія: Навчальний посібник. – К., 2004 – 216 с.

Структура заняття

 

1. Організаційна частина.

 

2. Актуалізація опорних знань.

 

3. Повідомлення теми, формулювання мети та основних завдань. Мотивація навчальної діяльності.

 

 

4. План заняття.

1. Поняття про увагу. Значення уваги в житті людини.

2. Фізіологічні основи уваги.

3. Види уваги. Умови, які забезпечують прояв того чи іншого виду уваги.

4. Властивості уваги.

5. Причини нестійкості уваги. Неуважність, її види.

6. Увага і особистість.

 

 

5.Підведенняпідсумків.

· Узагальнення матеріалу.

- Увага – це...

- Значення уваги в житті людини полягає в....

- Назвіть види уваги

- Розкрийте причини неуважності.

 

· Завдання для самостійної роботи студентів.

Дослідити властивості уваги (за методикою Немова).

Тема: Увага

План.

1. Поняття про увагу. Значення уваги в житті людини*.

2. Фізіологічні основи уваги*.

3. Види уваги. Умови, які забезпечують прояв того чи іншого виду уваги*.

4. Властивості уваги*.

5. Причини нестійкості уваги. Неуважність, її види*.

6. Увага і особистість*.

 

1.

Поняття про увагу.