Поняття криміналістичної характеристики розкрадань у сфері економіки

План

1. Поняття криміналістичної характеристики розкрадань у сфері економіки.

2. Методико розслідування розкрадань, скоєних шляхом крадіжок, пограбувань, розбоїв, шахрайства, вимагання(сторонніми особами).

3. Методика розслідування розкрадань майна скоєного посадовими особами по прибутковим документам.

4. Методика розслідування розкрадань майна скоєного посадовими особами, яке не оприбутковане по документам.

5. Особливості порушення кримінальної справи.

6. Огляд та дослідження документів.

7. Призначення експертиз.

8. Проведення обшуку і виїмки.

9. Допити свідків.

Самостійна робота

1. Розслідування злочинів про розкрадання державного майна організованими формуваннями.

2. Особливості тактики і методики початкових слідчих дій.

3. Розслідування незаконно отриманого кредиту та злісне ухилення від погашення кредиторської заборгованості.

4. Взаємодія з контрольно-ревізійними органами для виявлення і викриття характеру злочинних дій.

5. Джерела інформації про злочини проти власності.

Поняття криміналістичної характеристики розкрадань у сфері економіки

З позиції викладення методики розслідування слід розрізняти, перш за все, розкрадання, скоєні посадовими особами з використанням службового становища, а також скоєні сторонніми особами.

В свою чергу, кожний із названих видів охоплює різні форми, які різняться складом злочину і способом його скоєння, у зв'язку з чим особливо важливе значення набуває встановлення конкретних обставин, що дають можливість розрізняти способи скоєння злочинів.

Отже, що таке розкрадання?

Розкрадання — це корисливе, протиправне і неоплачуване заволодіння майном державних, колективних підприємств, установ чи організацій або заволодіння індивідуального майна громадян, як для себе особисто, так і з метою передачі у користування третім особам.

• В більшості випадків це посадові особи, які мають достатньо високу загальну та спеціальну освіту, добре знають технологію виробництва, облік та звітність.

• Вони наділені правом розпоряджатися цінностями, видавати або підписувати відповідні документи.

• Це дає їм можливість легко увійти в контакт з людьми, які цікавлять їх та завоювати їхню довіру.

• Для цих людей характерні добрі організаторські здібності при підготовці, скоєні і приховуванні групових розкрадань.

• В багатьох випадках учасники розкрадань — це особи, які наділені владними повноваженнями і мають зв'язки у різних регіонах, на різних, рівнях влади та управління, а також це депутати, які знаходяться під заступництвом вищестоящих осіб, що пов'язані чи входять до складу мафіозних угруповань.

• Там де скоюються розкрадання, набуває розквіту хабарництво та інші злочини, без чого розкрадання ускладнені, а іноді взагалі: неможливі (особливо розкрадання групові чи скоєні у великих або у особливо великих розмірах).

• Практика підтверджує, що одні і ті ж особи, поєднують в собі розкрадачів і хабародавців, хабароотримувачів та посередників у хабарництві.

• Подібна «багатогранність» злочинної діяльності осіб, що скоюють розкрадання, потребує особливої уваги при вивчені їх особистості, зв'язків, взаємовідносин.

• В структурі економічної злочинності значне місце посідають посягання на чуже майно, шляхом його привласнення або розтрати, тобто розкрадання чужого майна, яке довірене винній особі.

• Даний склад злочину передбачає наявність повноважень винної особи по користуванню та розпорядженню майном, яке довірене їй у зв'язку з займаною посадою.

• Головним елементом криміналістичної характеристики привласнення довіреного майна є дані про предмет злочинного посягання, спосіб привласнення, його типові сліди, обстановка скоєння злочину, особистість злочинців що його вчинили.

• У більшості випадків, при скоєні привласнення, предметом злочинного посягання стають грошові кошти, у тому числі іноземна валюта, а також почастішали розкрадання чеків (чекових книжок), кредитних карток, облігацій, акцій, сертифікатів, векселів.

• Із числа товарно-матеріальних цінностей частіше всього розкрадається те майно, яке можна дуже легко збути - це дефіцитні вироби, сировина, напівфабрикати, техніка, засоби зв'язку, відеоапаратура, автомобілі, запчастини і т.д.

Направлені на незаконне заволодіння чужим майном привласнення, розтрата і зловживання службовим становищем посадовою особою, здійснюється в різних областях господарської діяльності різноманітними особами.

В той же час до числа універсальних способів (які застосовуються без врахування специфіки профілю підприємства) можна віднести:

1. Розтрату грошових коштів, отриманих під звіт на потреби даного підприємства.

2. Оплату фактично не виконаних робіт.

3. Отримання грошових коштів із каси підприємства на підставі фіктивних документів (підроблених кошторисів, звітів про відрядження, представницьких витрат і т. д.)

4. Привласнення належних підприємству сировини, напівфабрикатів, готової продукції, техніки та іншого майна.

Ознаки, які свідчать про можливе розкрадання можуть бути виявлені під час проведення планових інвентаризацій, ревізії, аудиторських перевірок, при аналізі техніко-економічних показників підприємств, виявлені оперативним шляхом.

Заниження кількісних і якісних показників сировини при її одержанні.

4) Придбання неврахованої сировина.

5) Підробка в документах.

Диспозиція ст.191 КК України передбачає привласнення шляхом присвоєння_, привласнення шляхом розтрат, або заволодіння посадовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Вивчаючи кримінальне право, гадаю, ви пам'ятаєте що таке присвоєння, розтрата та зловживання службовим становищем?

Давайте поновимо у пам'яті ці три поняття:

Присвоєння - це навмисне, протиправне утримання довіреного державного або колективного майна і привласнення його на свою користь, хоча це майно знаходиться у правомірному володінні особи, яка отримала його для певного призначення, або ж коли особа одержує в підзвіт певну суму грошей, частину з яких привласнює.

Наприклад; Комірник зі складу привласнив п'ять кожухів, після чого в нього утворилася нестача. Експедитор отримав в підзвіт 1000 грн. на закупівлю червоної ікри та риби із яких 500 грн. присвоїв і не вніс в касу.

Розтрата - це незаконне витрачання довіреного майна у своїх корисливих інтересах і по корисливим мотивам на користь третіх осіб (дарування, обмін, продаж і т.д.).

Наприклад: На склад зайшов до своєї коханки друг і комірник йому подарувала кожушок зі свого підзвіту, не сплативши за нього гроші.

Зловживання своїм службовим становищем –це привласнення посадовою особою майна на свою користь чи з корисливих мотивів на користь іншої особи, шляхом використання свого службового становища.

Призначення експертиз

 

Судово-бухгалтерська експертиза призначається у таких випадках:

1. якщо матеріали документальної ревізії суперечать матеріалам кримінальної справи і не підтверджуються ними;

2. по справі були проведені дві і більше документальних ревізій, результати яких містять суттєві протиріччя;

3. ревізор неправильно визначив методи проведення ревізії;

4. встановлена занадто велика сума матеріальних збитків.

Призначення експертиз

Для вирішення експертом ставляться наступні запитання:

1. Про законність оформлення документації по окремих операціях.

2. Про суму матеріального збитку за період утворення нестачі грошових коштів і матеріальних цінностей, про особу відповідальну за ці збитки.

3. Про порушення в документальному обліку, про роль працівників у скоєнні, приховуванні і незаконних дій.

4. Про правильність проведення документальної ревізії і відповідності висновків ревізора матеріалом, які підлягають перевірці.

5. Питання, пов'язані з перевіркою правильності відмови бухгалтерії, або ревізора прийняти документи, представлені матеріально-відповідальною особою.

6. Матеріали, направлені на співставлення даних бухгалтерського обліку про діяльність тієї або іншої посадової особи з виявленими слідчим різних неофіційних записів, які відносяться до тієї ж діяльності.

7. Питання, які допомагають слідчому виявити, зібрати і правильно зрозуміти матеріали бухгалтерського обліку, які мають значення для справи.

8. Питання, які потребують складних розрахунків, обґрунтованих на висновках експертів інших спеціальностей, показів свідків на інших матеріалах про кількість і вартість відпущеної, неврахованої продукції, про суми надмірно одержані від споживачів, недодані постачальником сільськогосподарські продукти та інше.

9. Питання, пов'язані з виявленням обставин, які сприяють розкраданням і опрацьовуванню мір по їх усуненню.

Будь-яке з цих питань може бути поставлене перед експертом-бухгалтером лише в тому випадку, коли воно не може бути вирішене слідчим шляхом (допитати працівників, які пов'язані з розрахунками, керівників підприємств, оглядом документів).

Проведення судово-бухгалтерської експертизи доручається найбільш досвідченим працівникам КРУ. Перед її призначенням доцільно зустрітися з експертом або кваліфікованим бухгалтером, проконсультуватися, які питання слід з'ясовувати, які матеріали будуть необхідні для проведення експертизи.

Експертиза, як правило, проводиться в службовому приміщені експерта, або приміщені органу внутрішніх справ. В розпорядження експерта повинні бути пред'явлені матеріали документальної ревізії, бухгалтерські документи, матеріали кримінальної справи (протоколи допитів свідків, виїмки, огляди).

Крім судово-бухгалтерської експертизи проводиться: криміналістична експертиза, в тому числі, почеркознавча, якщо є необхідність встановити виконавця того чи іншого рукописного тексту в бухгалтерських та інших документах (наприклад підписи в платіжних відомостях, дописки в видаткових накладних), експертиза по технічному розслідуванню документів при виявлені в них виправлень, підчисток, використання підроблених штампів, печаток, трасоологічне та дактилоскопічне відновлення цілого по частинам.

Товарознавчі експертизи. Призначаються для з'ясування питань: яким способом виготовлені предмети, їх правильна назва, сорт, артикул, місяць виготовлення та інше.

Технологічні експертизи. Призначаються для встановлення фактичних витрат сировини при виготовленні продукції, відповідності виробів вимогам ГОСТу та іншій технологічний документації. Цей перелік не є вичерпним. У будь-якому разі, порядок призначення і проведення експертиз, визначається відповідно положень процесуального закону.

Проведення обшуку і виїмки

 

Він проводиться по місцю проживання і по місцю роботи особи, яку підозрюють або обвинувачують. Як правило, велике значення має виявлення різних документів, які насамперед не були враховані при обліку, а зберігались у матеріально-відповідальних осіб. В таких документах вказується подальше просування неврахованої продукції.

При обшуку можуть бути виявлені і різного роду переписування обвинувачених, де можуть міститися відомості про місцезнаходження вкраденого. шляхом, його переховування і таке інше. При виявленні і вивченні записів вдається розшифрувати номери телефонів співучасників злочину, отримати розрахунки, які відносяться до так званої «чорної бухгалтерії».

Учасники організованих крадіжок вимушені вести таку бухгалтерію, тому що в документах, за допомогою яких здійснюються крадіжки, внесені не видумані, а заздалегідь підраховані дані. Крім того, злочинці повинні слідкувати за фактичним рухом отриманих ними цінностей.. Мета обшуку полягає в тому, щоб виявити документи «чорнової бухгалтерії» і підготовлену для крадіжки сировину і матеріали.

Учасники організованих крадіжок, зазвичай, тісно пов'язані між собою. Вони пильно слідкують за процесом розслідування і інформують один одного про події, які їм стали відомі, щоб заздалегідь прийняти міри для приховування вкраденого і слідів злочину. В цих випадках необхідно передбачити проведення групових обшуків забезпечити добре налагоджений зв'язок між групами для оперативного обміну інформацією.

Необхідно провести обшуки у родичів, знайомих і інших осіб, які близькі до винуватих, з метою виявлення вкраденого та переданого їм на зберігання. Такий обшук проводиться лише в тому випадку, коли є достатні підстави вважати, що перераховані особи дійсно зберігають в себе документ або вкрадене майно і не видають його добровільно.

Для виявлення цінностей з дорогоцінних металів використовуються металошукачі. для виявлення тайників - переносні рентгенівські установки, для огляду документів - портативні джерела ультрафіолетових та інфрачервоних променів і інші засоби.

Виїмка, на відміну від обшуку, у відповідності до вимог ст. 178 УПК України, передбачає вилучення предметів і документів, місцезнаходження яких заздалегідь відомо слідчому.

По справах про крадіжки частіше всього проводиться виїмка сировини, готової продукцій, лекал, трафаретів документів бухгалтерського і оперативно-виробничого обліку планово-фінансової звітності підприємств і організацій, на яких здійснювались крадіжки, або за допомогою яких збувалось награбоване.

Проводиться виїмка і в приватних осіб. В двох останніх випадках частіше всього об'єктами виїмки являються поштово-телеграфна кореспонденція, транспортні, документи, вкрадені предмети цінності.

Виїмка і обшук здійснюються по мотивованій постанові слідчого, а якщо здійснюється виїмка документів, які становлять державну таємницю, необхідна тільки санкція прокурора, так же як і вилучення поштово-телеграфної кореспонденції. При проведенні виїмки складається протокол.

Допити свідків.

 

В справах про крадіжки зазвичай охоплюють осіб, пов'язаних з розкрадачами спільною (сумісною) роботою, виконанням господарських операцій, місцем проживання, які володіють знанням відносно тих чи інших обставин скоєного злочину.

Умовно цих осіб можна поділити на наступні категорії:

1. Особи, які відповідають за стан справ на підприємстві (організації, установі), де працює підозрюваний - це керівники, головні бухгалтера і бухгалтерські, працівники, де скоєне розкрадення. Слідчий не виключає можливостей, що вони можуть бути співучасниками крадіжок, тому. до таких допитів потрібно належним чином підготуватись і підійти до цього з відповідальністю.

2. Співробітники, які мають відношення до операцій, які проводяться з вкраденими матеріальними цінностями і документального оформлення (це можуть бути комірники, робітники, які приймали участь в навантажувальних - або розвантажувальних роботах вкраденого). З їхніх показань можна вияснити:

а) відносини між обвинуваченими;

б) роль, яку виконував в злочинній групі кожний з його співучасників.

3. Особи які перевозили вкрадене І не знали або знали про крадіжку (які робили «ліві рейси»). Ці особи можуть повідомити про окремі факти крадіжки (водії). Особи, які можуть повідомити і назвати співучасників злочину, які реалізували вкрадене (продавці.).

4. Особи, які виготовили з в краденої сировини готову продукцію і реалізували її.

5. Особи, які змінили обвинувачених на посадах, які ті займали в момент викрадення:

а) заготівельники;

б) комірники;

в) начальники цехів;

г) директори, бухгалтери підприємств;

д) директори і завідуючі магазинів;

В них з'ясовуються питання правильності діючих робочих норм, витрат сировини, природних витрат та інше.

6. Особи, які працювали у вищестоящих організаціях - це ревізори і контролери;

а) це можуть бути ревізори, які виявили вкрадене;

б) і ті особи, що несуть відповідальність за те, що злодії довгий час без перешкод розкрадали матеріальні цінності, як правило, ці особи є співучасниками.

Що стосується перших, то їхні свідчення дуже цінні, вони викликають інтерес в питаннях, які відносяться до діяльності підприємства і відхиленням, які при цьому допускалися, так як порушення встановленого порядку може бути пов'язане зі способом крадіжки. Показання цих осіб може дати ясність слідчому про поведінку обвинувачених при перевірці, ревізіях, намаганнях підкупу цих осіб з боку підозрюваних; обману при інвентаризаціях

7. Сусіди обвинуваченого по квартирі, хаті, дачі, співробітники:

а) встановлюється характер життєдіяльності обвинуваченого;

б) його витрати;

в) особисті зв'язки;

г) чи доставлялось вкрадене майно додому транспортом, що могли бачити сусіди.

Щоб оцінити свідчення допитуваних, потрібно в кожному випадку з'ясувати їх взаємини з обвинуваченим. Якщо допитуваний наводить які-небудь цифрові дані, потрібно з'ясувати, звідки він їх одержав, чому запам'ятав, для чого підготував, чи вів записи і т. д.

Література

1. Расследование хищений денежных средств в учреждениях и организациях, состоящих на государственном бюджете /Баранова З.Т., Братковская В.В., Танасевич В.Г.-М.: Юрид.лит., 1964.-157с.

2. Горбачев А.В. Криминалистическая характеристика хищений. - Горький, 1981.

3. Коновалова В.Е. Организация расследования хищений государственного и общественного имущества. – Х., 1984.

4. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / под ред. Т.В.Аверьяновой, Р.С. Белкина. - М.: Новый Юрист, 1997.

5. Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики / под. ред. В.Д.Грабовского. - Нижний Новгород, 1995.

6. Мельник П.В. и др. Расследование преступлений в сфере экономики: Учеб.-практическое пособие /Мельник П.В., Новиков С.И., Самилык Г.М. - К.: ДИЯ, 1998. - 184 с.

7. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. - К.: Юринком, 1996. - 240с.

8. Миусская Р.А. Расследование хищений, совершаемых с использованием должностного положения. - М., 1982.

9. Мотогоев Л.А., Деетов С.И., Организация и криминалистическая методика расследования экономических преступлений. Учебное пособие (Академия МВД СССР). - Москва, 1990.

10. Суетиев В.И. Основы расследования хищений. Издательство Харьковского университета. – Харьков, 1997.

План

1. Поняття криміналістичної характеристики розкрадань у сфері економіки.

2. Методико розслідування розкрадань, скоєних шляхом крадіжок, пограбувань, розбоїв, шахрайства, вимагання(сторонніми особами).

3. Методика розслідування розкрадань майна скоєного посадовими особами по прибутковим документам.

4. Методика розслідування розкрадань майна скоєного посадовими особами, яке не оприбутковане по документам.

5. Особливості порушення кримінальної справи.

6. Огляд та дослідження документів.

7. Призначення експертиз.

8. Проведення обшуку і виїмки.

9. Допити свідків.

Самостійна робота

1. Розслідування злочинів про розкрадання державного майна організованими формуваннями.

2. Особливості тактики і методики початкових слідчих дій.

3. Розслідування незаконно отриманого кредиту та злісне ухилення від погашення кредиторської заборгованості.

4. Взаємодія з контрольно-ревізійними органами для виявлення і викриття характеру злочинних дій.

5. Джерела інформації про злочини проти власності.

Поняття криміналістичної характеристики розкрадань у сфері економіки

З позиції викладення методики розслідування слід розрізняти, перш за все, розкрадання, скоєні посадовими особами з використанням службового становища, а також скоєні сторонніми особами.

В свою чергу, кожний із названих видів охоплює різні форми, які різняться складом злочину і способом його скоєння, у зв'язку з чим особливо важливе значення набуває встановлення конкретних обставин, що дають можливість розрізняти способи скоєння злочинів.

Отже, що таке розкрадання?

Розкрадання — це корисливе, протиправне і неоплачуване заволодіння майном державних, колективних підприємств, установ чи організацій або заволодіння індивідуального майна громадян, як для себе особисто, так і з метою передачі у користування третім особам.

• В більшості випадків це посадові особи, які мають достатньо високу загальну та спеціальну освіту, добре знають технологію виробництва, облік та звітність.

• Вони наділені правом розпоряджатися цінностями, видавати або підписувати відповідні документи.

• Це дає їм можливість легко увійти в контакт з людьми, які цікавлять їх та завоювати їхню довіру.

• Для цих людей характерні добрі організаторські здібності при підготовці, скоєні і приховуванні групових розкрадань.

• В багатьох випадках учасники розкрадань — це особи, які наділені владними повноваженнями і мають зв'язки у різних регіонах, на різних, рівнях влади та управління, а також це депутати, які знаходяться під заступництвом вищестоящих осіб, що пов'язані чи входять до складу мафіозних угруповань.

• Там де скоюються розкрадання, набуває розквіту хабарництво та інші злочини, без чого розкрадання ускладнені, а іноді взагалі: неможливі (особливо розкрадання групові чи скоєні у великих або у особливо великих розмірах).

• Практика підтверджує, що одні і ті ж особи, поєднують в собі розкрадачів і хабародавців, хабароотримувачів та посередників у хабарництві.

• Подібна «багатогранність» злочинної діяльності осіб, що скоюють розкрадання, потребує особливої уваги при вивчені їх особистості, зв'язків, взаємовідносин.

• В структурі економічної злочинності значне місце посідають посягання на чуже майно, шляхом його привласнення або розтрати, тобто розкрадання чужого майна, яке довірене винній особі.

• Даний склад злочину передбачає наявність повноважень винної особи по користуванню та розпорядженню майном, яке довірене їй у зв'язку з займаною посадою.

• Головним елементом криміналістичної характеристики привласнення довіреного майна є дані про предмет злочинного посягання, спосіб привласнення, його типові сліди, обстановка скоєння злочину, особистість злочинців що його вчинили.

• У більшості випадків, при скоєні привласнення, предметом злочинного посягання стають грошові кошти, у тому числі іноземна валюта, а також почастішали розкрадання чеків (чекових книжок), кредитних карток, облігацій, акцій, сертифікатів, векселів.

• Із числа товарно-матеріальних цінностей частіше всього розкрадається те майно, яке можна дуже легко збути - це дефіцитні вироби, сировина, напівфабрикати, техніка, засоби зв'язку, відеоапаратура, автомобілі, запчастини і т.д.

Направлені на незаконне заволодіння чужим майном привласнення, розтрата і зловживання службовим становищем посадовою особою, здійснюється в різних областях господарської діяльності різноманітними особами.

В той же час до числа універсальних способів (які застосовуються без врахування специфіки профілю підприємства) можна віднести:

1. Розтрату грошових коштів, отриманих під звіт на потреби даного підприємства.

2. Оплату фактично не виконаних робіт.

3. Отримання грошових коштів із каси підприємства на підставі фіктивних документів (підроблених кошторисів, звітів про відрядження, представницьких витрат і т. д.)

4. Привласнення належних підприємству сировини, напівфабрикатів, готової продукції, техніки та іншого майна.

Ознаки, які свідчать про можливе розкрадання можуть бути виявлені під час проведення планових інвентаризацій, ревізії, аудиторських перевірок, при аналізі техніко-економічних показників підприємств, виявлені оперативним шляхом.