Науки про текст. Семіотика, Риторика, герменевтика, лінгвістика, теорія дискурсу. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Науки про текст. Семіотика, Риторика, герменевтика, лінгвістика, теорія дискурсу.



Текст – це знакова єдність. Зв'язна послідовність речень, завершена смислова єдність.

Семіотика – це наука, яка вивчає знаки і знакові процеси.

Семіотика – молода наукова дисципліна. Вона сформувалася лише у XX ст., хоча знакові підходи до вивчення певних явищ і процесів можна зустріти вже в творах античних та середньовічних вчених. Засновниками цієї науки є швейцарський лінгвіст Фердинанд де Соссюр та американські філософи Чарльз Пірс і Чарльз Морріс. Фердинад де Соссюр спробував розглянути природні мови як знакові системи у рамках нової наукової дисципліни, яку назвав «семіологією”. Чарльз Пірс вніс до наукового співтовариства власне термін «семіотика”. Чарльз Морріс у 1938 р. видав працю «Основи теорії знаків», що стала першим систематичним викладом семіотики як науки.

Семіотика на сучасному етапі її розвитку – це міждисциплінарна наука. Вона не має чітко окресленого предмета дослідження. Будь-яке явище або процес, що розглядаються з точки зору їх знакового втілення, можуть стати предметом аналізу цієї наукової дисципліни.

Риторика – це наука про способи переконання, ефективні форми мовленнєвого впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей.

Класична риторика – наука про загальні способи переконання у вірогідному чи можливому, що основані на чіткій системі логічних доведень, майстерність та мистецтво віднаходити ці способи і користуватися логікою аргументації; теорія художнього мовлення.

Сучасна риторика – це теорія та майстерність ефективного (доцільного, впливового, гармонійного) мовлення. Предметом сучасної загальної риторики є загальні закономірності мовленнєвої поведінки, що діють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності, та практичні можливості використання їх з метою створення ефективного висловлювання. Ефективність мовлення визначається найменшими втратами в процесі його передавання від мовця до слухача у всіх трьох типах інформації, які зазвичай містять мовлення: понятійно-логічні, оціночні, емоційні.

Герменевтика – у первісному значенні – напрям наукової діяльності, пов'язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням філологічних, а також філософських, історичних і релігійних текстів. У давньогрецькій філології та філософії – з тлумаченням Біблії, екзегезою; у протестантських теологів – з інтерпретацією священних текстів у їх полеміці з католицькими богословами.

Лінгвістика тексту (фр. linguistique, від лат. lingua -- мова), або Транс лінгвістика — царина сучасного мовознавства, покликана віднаходити та описувати систему категорій тексту, визначати своєрідні мовні складники змісту та форми, висвітлювати різновиди зв'язків між окремими частинами та усталеними правилами вираження цих зв’язків. Предметом осмислення Л.т. вважаються текстотвірні засоби (лексичні та семантичні повтори слів, застосування займенників, порядок слів, членування речень тощо) та змістові категорії (зв'язність, смислова рівновага мовних компонентів, підкреслення відповідного елементу тексту та ін.). Поняття "текст" частіше вживається у значенні викінченої, правильно оформленої зв'язної послідовності об'єднаних за змістом речень. У художній літературі Л.т. сприяє осягненню специфічних мовних засобів, що відбивають у певному творі авторську позицію, дає змогу прояснити закономірності організації текстів у певних літературних жанрах, у розв'язанні питань поетики тощо.

Когнітивна лінгвістика вивчає структури репрезентації знань у тексті і комунікації.

Дискурс (лат. discursus – міркування, фр. discours – промова, виступ) – сукупність висловлювань, що стосуються певної проблематики, розглядаються у взаємних зв'язках з цією проблематикою, а також у взаємних зв'язках між собою. Одиницями Д. є конкретні висловлювання, які функціонують у реальних історичних, суспільних і культурних умовах, а у своєму змісті та структурі відбивають часовий аспект, інтеракції між партнерами, що витворюють даний тип Д., а також простір, в якому він відбувається, значення, які він творить, використовує, репродукує або перетворює.

Дискурс – це теорія вивчення тексту; це одиниця фіксації думки, повідомлення, риторично-функціональний тип мовлення, ситуативно, інтенсивно, контекстуально обумовлений текст.

 

Структури репрезентації знань у тексті і комунікації. Поняття фрейму.

Структура репрезентації знань відома у лінгвістиці, теорії дискурсу, як: фрейм, скрипт, сценарій.

Універсальне, базове визначення фрейму – "структура ре­презентації знань, яка відтворює типові ситуації". Це тлумачення розшифровують через поняття сценарію, а часто й ототожнюють із ним. Типові сценарії, – до прикладу, купівля продуктів у супер­маркеті, поїздка в транспорті, відвідування лекції, перегляд філь­му, – дозволяють адресанту і адресатові фокусувати увагу на єдиній схемі діяльності, а відтак планувати кодування і декоду­вання інформації згідно з цим прагматичним образом. Фрейми дають візуально-матеріальне опертя мисленнєвим і мовленнєвим процесам.

Візуалізація сценарію передбачає певну послідовність перцептивних актів. Якщо текст задає назву сценарію, тему фрейму (наприклад, "купівля - продаж"), то уява і свідомість починають працювати за кінематографічним принципом розкла­дання сценарію на деталі ("продавець - покупець - товар") та розгортання елементів сценарію у часі ("кадри" від вибору товару - до оплати товару). Метафора послідовності кадрів, через яку концептуалізують поняття "фрейму - сценарію", пояснює текст як динамічну, просторову, багатовимірну сутність. Це принципово важливе парадигмальне доповнення до традиційно-лінгвістично­го одновимірно-шющинного трактування тексту як "послідовнос­ті речень".

Фрейм - лінгвістичне поняття, яке проектують на соціальні категорії через посередництво ідеї "когнітивного консенсусу".

Ван Дейк зауважує, що фрейми на загал описують типові, ха­рактерні для конкретного суспільства явища. Але сам вибір теми і варіант теми дає дискурсові спрямування, закладає аналітичну програму, визначає вектори оцінок. Якщо фрейм є структурою репрезентації знань, то він і засіб організації інформації, а це вже ідеологічна, інтенційна характеристика мовних засобів тексту, трактування їх як "стратегій", що більш чи менш успішно ведуть до певної комунікативної мети.

Дослівне значення слова "фрейм" - "рамка" - допомагає метафорично пояснити роль фази селективної фіксації під час ро­боти автора із фактичним матеріалом. Через різні "рамки" - ска­жімо, вікна однієї квартири - той самий об'єкт сприйматимуть у різних ракурсах, а з вікон будинку на протилежному боці вулиці краєвид виглядатиме цілковито по-іншому.

Фрейм - це одна з можливих "рамок", суб'єктивно сфор­мульована тема, концепція. До прикладу, у рекламній практиці стандартний фрейм "купівля автомобіля", який є репрезентацією відповідного стандартного сценарію, може бути переформатований у більш привабливий рекламний фрейм обміну чогось не надто цінного на безумовно вартісну річ: "міняємо гривні на Тойоти". Отже, фрейм - це форма авторського бачення, розумін­ня подій. Відповідно, поняття "фреймінгу" із значенням "концеп-туалізація", "формулювання" поширене у дослідженнях стратегій подання інформації у мас-медіа.

Теорія ван Дейка цілеспрямовано розмикає лінгвістичні рамки і встановлює щоразу нові зв'язки із соціальною проблема­тикою. Соціокогнітивне відгалуження теорії Т. ван Дейка вивчає дискурсні форми відтворення стосунків домінування у суспіль­стві, лінгвістичні аспекти дискримінативних практик, мовний інструментарій розмов "про нас" і "про них", поляризованість лінгвістичних стратегій у зв'язку з упередженнями та семантику стереотипних суджень.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 415; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.206.64.143 (0.006 с.)