ТОП 10:

Організація роботи Верховної Ради (продовження)



Конституційне право України

Совгиря Ольга Володимирівна

Організація роботи Верховної Ради (продовження)

1. Порядок підготови чергових та позачергових сесій ВР.

2. Порядок проведення пленарних засідань ВР.

3. Акти ВР.

4. Парламентські слухання.

5. Роль апарату ВР в організації її роботи.

6. Порядок обрання та припинення повноважень голови ВР та його заступників.

 

Порядок підготовки чергових та позачергових сесій ВР.

Сесії ВР бувають черговими та позачерговими.

Позачергові сесії скликаються головою ВР із зазначенням порядку денного сесії на вимогу Президента або не менш як третини від конституційного складу ВР. Голова ВР. зобов'язаний скликати таку сесію у 7-денний строк з дня надходження відповідної вимоги. У разі введення воєнного або надзвичайного стану ВР збирається на позачергову сесію без скликання у 2-денний строк і працює до скасування воєнного або надзвичайного стану. Місце проведення такої сесії визначає голова ВР або його заступник.

Сесія ВР включає засідання ВР (пленарні, урочисті, у формі парламентських слухань), засідання комітетів, тимчасових комісій (слідчі, спеціальні), а також роботу депутатів у депутатських фракціях (групах) та робота з виборцями. Про відкриття кожної сесії оголошує головуючий. Сесії починаються і закінчуються виконанням держаного гімну.

Кожна сесія ВР ґрунтується на календарному плані роботи сесії. Відповідно до цього плану протягом кожного місяця перший і третій тижні відводяться для пленарних засідань, другий тиждень - для роботи в комітетах, комісіях, фракціях і групах і четвертий тиждень - для роботи депутатів з виборцями.

У вівторок та четвер тижня пленарних засідань проводяться два засідання - ранкове та вечірнє. У середу та п’ятницю проводяться лише ранкові засідання, друга половина середи використовується для роботи депутатів в комітетах, комісіях, фракціях, а друга половина п'ятниця та понеділок - для самостійної роботи депутатів.

На кожну чергову сесію ВР затверджує порядок денний, який включає в себе два розділи: перший розділ - питання повністю підготовленні для розгляду ВР і надані депутатам, другий розділ - включає питання, які потребують доопрацювання в комітетах і комісіях та законопроекти, які визнав невідкладними Президент. (Питання, які включаються в порядок денний без голосування ст. 20)

Питання, які залишилися нерозглянутими включаються до порядку денного ВР того ж скликання на наступну чергову сесію. Порядок денний сесії ВР затверджується Постановою ВР, яка приймається більшістю від складу ВР.

Розклад пленарних засідань сесій та порядок денний пленарних засідань сесій.

Розклад пленарних засідань сесій готується апаратом ВР. Він подається на розгляд погоджувальної ради депутатських фракцій.

Порядок денний пленарних засідань готується на підставі розкладу пленарних засідань апаратом ВР. Питання порядку денного розглядаються в тій послідовності, в якій їх включено до порядку денного.

Питання:

1. Чи можна змінити черговість питань порядку денного пленарних засідань.

2. Чи можна розглянути на пленарному засіданні питання, яке відсутні в порядку денному пленарних засідань.

 

Місцем засідань ВР регламент визначає будинок ВР у місті Києві. За рішенням ВР, прийнятим більшістю від її складу засідання може проводитися в іншому місці.

Засідання ВР ведуться державною мовою, якщо промовець не володіє державною мовою він може виступати іншою мовою. В разі необхідності переклад такого виступу має забезпечити апарат ВР. Засідання ВР проводяться відкрито однак за рішенням ВР прийнятим її більшістю засідання може бути закритим. Відкритість засідань означає необхідність допуску до них в установленому порядку представників ЗМІ. Засідання ВР також є гласними, вони транслюються по телебаченню радіо, інформація публікується в офіційних та неофіційних друкованих та електронних ЗМІ.

Конституція України встановлює, що рішення ВР приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Голосування здійснюється особисто.

 

Голосування здійснюється за допомогою електронної системи шляхом голосування "за/проти/утримався" в залі засідань ВР або у визначеному для таємного голосування місці біля залу пленарних засідань (якщо це таємне голосування).

Згідно з рішенням КСУ від 17 жовтня 2002 року № 17-рп\2002 визначено, що ВР правомочна приймати закони й реалізовувати інші конституційно визначені повноваження за умови присутності на її пленарних засіданнях на момент голосування не менше тієї кількості депутатів, яка потрібна для прийняття відповідного рішення.

До початку пленарного засідання депутати особисто на підставі пред'явлення посвідчення депутата за своїм підписом реєструють свою присутність та за допомогою електронної системи.

Пленарні засідання відкриває, веде та закриває голова ВР або один із його заступників.

Обговорення питань на пленарних засіданнях ВР включає дві процедури (ст. 30, 31):

-- Процедура повного обговорення

-- Процедура скороченого обговорення

Для того щоб застосувати скорочену процедуру обговорення потрібно прийняти рішення ВР.

Відкрите голосування може здійснюватися депутатами двома способами:

-- За допомогою електронної системи

-- Шляхом підняття руки

Таємне голосування здійснюються народними депутатами особисто шляхом подачі бюлетенів. Якщо вид і спосіб голосування не визначені у законодавстві ВРУ може прийняти процедурне рішення, щодо такого питання.

Голосування при прийнятті рішень ВРУ проводиться на пленарному засіданні безпосередньо після його обговорення крім випадку коли неможливо провести голосування.

Акти ВРУ.

Відповідно до ст. 91 Конституції ВРУ приймає Закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу крім випадків передбачених Конституцією.

Рішення ВРУ це збірне поняття, яке включає акти ВРУ, а також процедурні та інші рішення, які вносяться до протоколу пленарних засідань ВРУ.

Акти ВРУ є Закони, постанови, резолюції декларації, звернення та заяви.

Рішення КСУ від 14 жовтня 2003 року № 16-рп\2003

Згідно із вищезазначеним рішенням КСУ терміни рішення та акти ВРУ співвідносяться як зміст і форма.

Ч. 2 ст. 84 Конституції встановлює, що рішення ВРУ приймаються виключно на її пленарних засіданнях.

Декларація програмно-цільовий документ, який передбачає проведення докорінних змін у країні чи статусі окремих суб'єктів права.

Заява - акт, в якому міститься офіційна позиція народних депутатів, щодо певних подій у внутрішньому та міжнародному житті.

Резолюція

Звернення

Голосування, щодо рішень ВРУ, як правило є відкритим. Рішення ВРУ приймається лише щодо питань включених до порядку денного пленарних засідань до початку пленарних засідань. Рішення ВРУ можуть бути скасовані ВРУ до підписання відповідного акту головою ВРУ.

Закони, постанови та інші акти ВРУ не можуть бути скасовані після набрання ними чинності однак вони можуть визнаватися такими, що втратили чинність. Рішення про скасування результатів голосування приймається більшістю від складу ВРУ.

До числа рішень ВРУ відносять також рішення з процедурних питань та рішення про одноразове відхилення від процедур, передбачених регламентом (ad hoc)/

Рішення з процедурних питань не готуються в комітетах не включаються до порядку денного, приймаються після скороченого обговорення та приймаються третиною від складу ВРУ.

Рішення ad hoc приймається без обговорення одразу після внесення відповідної пропозиції, не допускається прийняття рішень ad hoc, якщо певна процедура, щодо якої пропонується рішення передбачена Конституцією або Законом.

Протокол пленарних засідань ведеться апаратом ВРУ та підписується головуючим на пленарному засіданні. Крім того пленарні засідання стенографуються.

Парламентські слухання

Глава 39 регламенту ВРУ - самостійно

 

 

Апарат ВРУ

Апарат ВРУ здійснює організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності ВРУ її органів, народних депутатів, депутатських фракцій та груп. керівник апарату ВРУ призначається на посаду та звільняється з посади більшістю від складу ВРУ. Кошторис апарату та його структура затверджується також більшістю за поданням комітету з питань регламенту.

 

Законодавчий процес

1. Поняття законодавчого процесу (законодавчої процедури)

2. Законодавча ініціатива: поняття, суб'єкти, процедура реалізація.

3. Попередній розгляд законопроектів.

4. Розгляд і прийняття законопроектів за процедурою трьох читань.

5. Порядок підписання та оприлюднення (промульгації) Законів. Повторний розгляд ВРУ Законів повернених Президентом України.

6. Процедура внесення змін до Конституції України.

 

Законодавча ініціатива

Право розробляти законопроекти в Україні мають будь-які фізичні та юридичні особи, однак вносити на розгляд ВРУ можуть лише суб'єкти законодавчої ініціативи. Вони визначені у ст. 93 Конституції:

-- Президент

-- Народні депутати

-- Кабінет міністрів України

-- Національний банк.

Пропонується, щоб право законодавчої ініціативи також належало українському народу, верховному суду, генеральному прокурору, комітети ВРУ.

 

Щодо питань, з приводу яких суб'єкти законодавчої ініціативи можуть виступати, то відповідно до рішення КСУ від 17.05.2001 № 5-рп\2001 суб'єкти права законодавчої ініціативи можуть подавати законопроекти з будь-якого питання крім тих законопроектів, які відповідно до конституції можуть вноситися спеціально визначеними суб'єктами законодавчої ініціативи.

Виключне право на внесення проекту закону про державний бюджет має кабінет міністрів України, однак відповідно до рішення КСУ від 13.01.2009 року № 1-рп\2009 право подавати проекти законів про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет" можуть всі суб'єкти законодавчої ініціативи.

Законопроекти, щодо надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів вносить Президент або КМУ.

Проекти резолюцій, декларацій, звернень та заяв вносять лише народні депутати України.

Президент України відповідно до ч. 2 ст. 93 має право визначити законопроект як невідкладний у зв'язку із чим він підлягає позачерговому розгляду. Відповідно до рішення КСУ від 28.03.2001 № 2-рп\2001 визначено, що такі законопроекти підлягають терміновому включенню до порядку денного сесії та розгляду раніше інших законопроектів на всіх етапах законодавчого процесу. Право законодавчої ініціативи реалізується у формі:

-- Внесення проектів законів та постанов

-- Проектів інших актів ВРУ

-- Пропозицій до законопроектів

-- Поправок до законопроектів

 

Законопроекти - проекти, законів, постанов та інших актів ВРУ, що мають нормативний характер.

Проект іншого акту - проект постанов, резолюцій, декларацій, звернень та заяв, що випливають з установчих, організаційних, контрольних та інших функцій ВРУ.

Пропозиції - внесення змін до тексту законопроекту або до розміщення його структурних частин.

Поправка - внесення виправлень, уточнень та інших змін технічного характеру до тексту законопроекту.

 

Виконавча влада України

1. Поняття виконавчої влади

2. Система її органів

3. Конституційно-правовий статус міністрів

4. Конституційно-правовий статус міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

5. Конституційно-правовий статус місцевих державних адміністрацій.

Поняття виконавчої влади.

Існування виконавчої влади передбачено ст. 6 Конституції. Вперше термін виконавча влада був вжитий в конституції США 1787 року.

Виконавча влада - одна з гілок виконавчої влади одним з призначенням якої є організація виконання Закону та інших нормативно-правових актів, реалізація внутрішньої та зовнішньої політики держави охорона прав і свобод людини й громадянина, що здійснюється через побудовану на принципі вертикальної підпорядкованості система спеціально створених та наділених компетенцією органів. Виконавча влада є одним із центрів політичної влади, вона є підзаконною, універсальною за обсягом повноважень, характеризується безперервністю діяльності.

Державне управління - вид діяльності органів державної влади, що має виконавчий та розпорядчий характер та полягає в організуючому впливі на суспільні відносини шляхом застосування державно-владних повноважень. Термін державне управління є більш широким у порівнянні з терміном виконавча влада. Державне управління може здійснюватися не тільки у виконавчій владі, а й у внутрішньо-організаційній діяльності органів інших гілок державної влади на рівні державних підприємств, установ та організацій.

На організацію та діяльність виконавчої влади впливає система факторів серед яких наступні:

-- Форма правління

-- Територіальний устрій

-- Політичний режим

-- Національна виборча система

-- Електоральна культура громадян

-- Особисті якості (харизматичність) глави уряду

-- Історичні умови формування конституційного законодавства

-- Стан національної політичної системи

 

 

За парламентської форми правління має місце парламентський спосіб формування уряду, а глава держави лише схвалює вибір парламентських фракцій. Центром виконавчої влади в таких державах є уряд. У президентських республіках Президент очолю виконавчу владу, є її уособленням та іноді єдиним носієм.

У державах із парламентською та парламентсько-президентською формою правління президент не включений до виконавчої влади, однак він наділений певними повноваженнями в сфері виконавчої влади. Наприклад, в таких державах президент має право здійснювати контрасигнування, тобто скріплювати своїм підписом акти виконавчої влади, без чого вони не набувають чинності. У президентсько-парламентських республіках виконавча влада є розподіленою між президентом та урядом внаслідок чого спостерігається таке явище, як дуалізм виконавчої влади, за якого Президент формально не включений до складу виконавчої влади, однак має низку повноважень в сфері виконавчої влади.

Систему органів виконавчої влади утворюють:

-- КМУ (уряд України, що є вищим органом в системі органів виконавчої влади)

-- Центральні органи виконавчої влади, система, яких визначено ЗУ "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011, згідно з яким до системи таких органів належать Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Іншими центральними органами виконавчої влади є служби, агентства, інспекції та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

-- Місцеві органи виконавчої влади, які здійснюють виконавчу владу в областях, районах та містах Києві та Севастополі (ЗУ "Про місцеві державні адміністрації").

-- Складовою системи органів виконавчої влади також можна вважати територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Конституційне право України

Совгиря Ольга Володимирівна

Організація роботи Верховної Ради (продовження)

1. Порядок підготови чергових та позачергових сесій ВР.

2. Порядок проведення пленарних засідань ВР.

3. Акти ВР.

4. Парламентські слухання.

5. Роль апарату ВР в організації її роботи.

6. Порядок обрання та припинення повноважень голови ВР та його заступників.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.55.168 (0.01 с.)