Методи правового регулювання акціонерних правовідносин

Комплексність акціонерних правовідносин зумовлює чисельність методів їх правового регулювання. В акціонерному праві застосовуються ті самі методи правового регулювання, що і в господарському праві. До таких методів належать:

метод автономних рішень (що передбачає можливість прийняття акціонерними товариствами в особі їх органів та посадових осіб останніх самостійно, але в межах закону, юридичне значущих рішень і обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю і виконанню цих рішень); цей метод широко використовується

(а) засновниками акціонерних товариств, які самостійно обирають вид майбутнього акціонерного товариства, основні його характеристики (розмір статутного фонду, кількість акцій, їх номінальна вартість, предмет діяльності, місцезнаходження акціонерного товариства тощо),

(б) самими акціонерними товариствами (в особі органів управління та посадових осіб) як самостійними суб'єктами господарського права і власниками основного капіталу, на базі якого вони функціонують (зміна основних напрямків діяльності товариства, створення дочірніх підприємств, філій, представництва; вибір контрагентів тощо);

метод владних приписів (передбачає право прийняття юридичне значущих рішень органом господарського керівництва, власником майна, юрисдикційним органом і обов'язок суб'єктів господарювання виконати ці рішення) широко застосовується в процесі державного регулювання створення, функціонування та припинення акціонерних товариств як:

а) суб'єктів підприємницької діяльності, що мають дотримуватися основних засад встановленого в державі господарського порядку, в т. ч. добросовісної конкуренції та антимонопо-льного регулювання;

б) як інституціональних емітентів цінних паперів (акцій); в) як таких суб'єктів господарського права, що суттєво зачіпають суспільні інтереси. Зазначений метод проявляється у встановленні для акціонерних товариств норм імперативного характеру (щодо обсягу і характеру відповідальності засновників акціонерних товариств; щодо видів акціонерних товариств та порядку їх створення; щодо мінімального розміру статутного і резервного фондів; щодо системи органів управління справами акціонерного товариства та розмежування компетенції між ними; щодо порядку скликання загальних зборів товариства та ін. питання);

метод координації або узгодження (передбачає необхідність прийняття юридичне значущих рішень за згодою сторін, шляхом компромісу, як це має місце при підписанні установчого договору між засновниками акціонерного товариства, під час підписки на акції або купівлі-продажу останніх, при укладенні угод акціонерним товариством з третіми особами, акціонерами, посадовими особами органів акціонерного товариства та ін.);

метод рекомендацій (передбачає рекомендацію з боку держави в особі компетентних органів певного порядку дій для акціонерних товариств, що їм адресуються як бажаний для суспільства варіант поведінки без обов'язку виконання рекомендацій). Цей метод широко застосовується в сучасних умовах становлення та розвитку акціонерного законодавства, що часто-густо не враховує динаміку розвитку акціонерних відносин. За допомогою методу рекомендацій держава в особі уповноважених органів намагається усунути прогалини в акціонерному законодавстві (наприклад, затверджені розпорядженням Фонду державного майна України № 71-р від 05.05.1996 р. примірні Статут та внутрішні документи відкритого акціонерного товариства).

Отже, має місце поєднання приватно-правових (автономних рішень, координації, рекомендацій) та публічно-правових (владних приписів) методів правового регулювання. Перші забезпечують захист приватних інтересів конкретної особи як учасника акціонерних правовідносин - самого товариства, їх засновників, окремих передплатників акцій, акціонерів, посадових осіб органів товариства, найманих працівників, кредиторів (право самостійно - але в межах закону реалізувати свої права і виконувати обов'язки, здійснення захисту своїх інтересів), а другі - захист суспільних інтересів у процесі функціонування акціонерних товариств, а саме: інтересів суспільства в цілому, його прошарків і груп (територіальної громади, споживачів, колективу найманих працівників, дрібних акціонерів, що власними силами неспроможні захистити свої інтереси в товаристві, кредиторів останнього) і відповідно проявляються у встановленні законом вимог щодо необхідності дотримання порядку створення товариства, обов'язковості, мінімального розміру та порядку формування статутного та резервного фондів акціонерного товариства, правил здійснення підписки на акції, їх випуску та обігу, системи органів управління акціонерного товариства тощо.

Джерела акціонерного права

Джерелом акціонерного права є акціонерне законодавство, основою якого є нижченазвані та інші закони, а також численні підзаконні нормативні акти.

Як інститут господарського права акціонерне право базується на господарському законодавстві, до системи якого входять нормативні акти загальної сфери дії, що регулюють господарську діяльність (у т. ч. і пов'язану з інвестуванням) та функціонування її суб'єктів незалежно від видів і сфер цієї діяльності, а саме: Конституція України, кодекси: Господарський, Цивільний, Господарсько- процесуальний, Земельний та ін., закони України: "Про акціонерні товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність", «Про захист економічної конкуренції", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», 2003 р., декрети Кабінету Міністрів України: від 15.12.92 р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", від 31.12.92 р. "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" та інші, відомчі нормативні акти, видані на підставі зазначених законів, указів, декретів і постанов.

Система акціонерного законодавства - це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють акціонерні відносини - як внутрішні, так і зовнішні (порядок створення, функціонування, припинення діяльності акціонерних товариств).

Акціонерне законодавство складається з двох частин: загальної і спеціальної. Перша охоплює нормативні акти, що регулюють акціонерні відносини безвідносно від сфер і галузей господарської діяльності, в якій вони виникають. Особлива частина містить нормативні акти, що регулюють особливості акціонерних відносин залежно від сфер господарювання (приватизація та корпоратизація, інвестування), галузей народного господарства (банківська діяльність, страхова діяльність, біржова діяльність тощо) або суб'єктів цих правовідносин (холдингові компанії).

За критерієм юридичної сили нормативних актів, що регулюють акціонерні правовідносини, загальну частину системи акціонерного законодавства складають такі нормативні акти:

Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року, який визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.

Закони України: "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. (з наступними змінами та доповненнями) дає поняття господарських товариств, регулює порядок їх створення, основні засади діяльності (в т. ч. схему та компетенцію органів управління акціонерним товариством), припинення цих товариств;

ЗУ "Про цінні папери і фондовий ринок" 23 лютого 2006 року, який регулює відносини, що виникають під час розміщення,обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

"Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р., що закріплює основні засади державного регулювання на ринку емітованих акціонерними товариствами акцій та облігацій, визначає державний орган, який здійснює таке регулювання, та його компетенцію;

"Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 р., який визначає форми цінних паперів (у т. ч. акцій) - документарні та бездокументарні, види та порядок здійснення операцій з цінними паперами учасниками Національної депозитарної системи, їх правове становище, основні засади державного регулювання Національної депозитарної системи;

Нормативні акти Уряду: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 р. № 791 "Про управління державними корпоративними правами" та ін.

Відомчі нормативні акти (Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та ін.):

Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та організацій та інформації про їх емісію. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.02.1998 р. № 36;

Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.1998 р. № 60;

Положення про порядок створення, реорганізації та ліквідації філій і представництв відкритого акціонерного товариства;

Положення про ревізійну комісію відкритого акціонерного товариства;

Положення про розподіл та використання прибутку відкритого акціонерного товариства;

Положення про спостережну раду відкритого акціонерного товариства;

Положення про фонди відкритого акціонерного товариства.

Локальні нормативні акти:

установчі договори, статути та внутрішні документи акціонерних товариств.

Спеціальна частина акціонерного законодавства складається з таких розділів:

Законодавство про акціонерні товариства, що створюються в процесі приватизації державного майна. До нього входять такі нормативні акти:

Закони України "Про приватизацію державного майна" від 4.03.1992 р

Державна програма приватизації

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації. Затверджено наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.04.2000 р. № 39.

Положення про порядок корпоратизації підприємств: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р.№508;

Положення про спостережну раду: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1993 р. № 556;

Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 р. № 791 "Про управління державними корпоративними правами";

Типовий статут відкритого акціонерного товариства, затверджений наказом ФДМУ від 12.12.1994 р. № 787, наказом Мінекономіки України від 13.12.1994 р. № 177.

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств. Затверджено наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.04.2000 р. № 39 (з наступними змінами та доповненнями).

Законодавство про особливості правового становища акціонерних товариств, що діють у сфері банківської, страхової, інвестиційної діяльності, до складу якого входять такі нормативні акти:

Закони України "Про банки та банківську діяльність" від 2003.

Закон України "Про страхування" від 7.03.1996 р., який визначає специфіку створення та функціонування акціонерних товариств у сферах банківської і страхової діяльності;

Указ Президента України від 19.02.1994 р. "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії";

Постанова Національного банку України від 27.03.1996р. № 77 "Про затвердження положень "Про порядок створення і реєстрації комерційних банків" та "Про порядок ліцензування банків в Україні".

Законодавство про холдингові компанії акціонерного типу включає такі нормативні акти:

Положення про порядок підтвердження Антимонопольним комітетом України наявності контрольного пакету акцій.

Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого і регіонального самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання. Затверджене розпорядженням АМК України від 01.04.1994 р. № 4-р;

Положення про порядок погодження з Антимонополь-ним комітетом України проектів установчих документів планів розміщення акцій холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації і приватизації.

Законодавство про особливості правового становища акціонерних товариств як професійних учасників ринку цінних паперів включає такі нормативні акти:

Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" визначає особливості створення, функціонування та припинення діяльності фондових бірж як акціонерних товариств;

Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" визначає особливості правового становища депозитаріїв, зберігачів цінних паперів, реєстраторів власників цінних паперів;

Крім актів господарського, в т. ч. акціонерного законодавства, низка питань щодо створення, функціонування та припинення діяльності акціонерних товариств регулюється нормативними актами інших галузей права.

Наприклад, Закони України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. (з наступними змінами та доповненнями) і "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 р. встановлюють обмеження для державних службовців щодо можливості виконання обов'язків посадових осіб органів акціонерних товариств;

Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р. визначає особливості створення та діяльності акціонерних товариств, що здійснюють аудиторську діяльність, у т. ч. перевірку фінансового становища юридичних осіб як засновників інших акціонерних товариств, а також річних звітів та балансів відкритих акціонерних товариств.