Визначення всисної сили клітини зпрощенним методом по Уршпрунгу

Об’єкт: коренеплід столового буряку.

Матеріали та обладнання: бюретки, лійка, скальпель, пінцет, фарфорові чашки, картонні кришки, міліметровий папір, і М р-н сахарози, рефрактометр, штатив з великими та маленькими пробірками, піпетки.

Хід роботи:

Сисна сила відображує здатність рослинної клітини поглинати воду в кожний конкретний момент. Величина її змінюється в залежності від осмотичного і тургорного тиску клітинного соку. В залежності від осмотичного тиску і наявності води змінюється і довжина рослинної смужки.

Розчини з великих пробірок (9 мл) переливають у фарфорові чашки і прикривають їх картонними кришками вказаної концентрації.

На препарувальному склі роблять смужки з бульби картоплі довжиною. 20 мм та шириною 5 мм, товщиною 2-3 мм. В кожну чашку занурюють по 2 смужки картоплі і залишають на 20-30 хв. Після досліду за допомогою міліметрового паперу заміряють довжину смужки. Результати записують у таблицю.

Сама коротка смужка має Т₁ = 0, тоді Р₁ = S₁. Для кожної концентрації визначають по формулі S = RТСі.

Між осмотичним тиском і довжиною смужки існує протилежна

залежність.

Р₁ = l₂; звідси P₂ = Р_1* l₁; P₃ = Р_1* l₁ і т.д.

P₂ l₁ l₂ l₃

 

 

Тургор дорівнює Р - S, тобто Т₂ = Р₂ – S₂ і т.д. На основі одержаних даних будуємо графік залежності між величинами Р, S та Т.

 

С (С12Н22О11), М	0,9	0,8	0,7	0,6	0,5	0,4	0,3	0,2	0,1
S
Р
Т
l, мм додосліду
l, мм після досліду

 

Висновок.

Лабораторна робота 3

Проникність живої та мертвої цитоплазми

Об’єкт: коренеплід столового буряку.

Матеріали та обладнання: пробірки, скальпелі, штативи, сірники, хлороформ, 30 % оцтова кислота, 50% етиловий спирт, мензурки, мікроскоп, 1 М розчин KNO₃.

Хід роботи.

Жива цитоплазма має властивість вибіркової проникності і зберігає постійність внутрішнього середовища.

З очищеного червоного буряку нарізають однакові брусочки довжиною 20 мм, шириною 5 мм. Добре їх промивають під проточною водою. У 5 пробірок наливають розчин за схемою: 1 пробірка-10 мл Н₂О; 2 пробірка –10 мл Н₂О (після кип’ятіння); 3 пробірка – 10 мл Н₂О + 0,5 мл хлороформу, 4 пробірка - 10 мл 30% оцтовой кислоти; 5 пробірка – 10 мл 50% етилового спирту.

Два брусочки буряку кип’ятять у воді, а потім кидають у 2 - пробірку. У всі останні пробірки кидають теж по 2 брусочки. Залишають на 30 хв. Потім струшують пробірки і відмічають інтенсивність зафарбування розчинів. Готують зрізи з брусочків, що були у найбільш зафарбованому розчині. Зрізи кладуть на

предметне скло у каплю розчину KNO₃, покривають покривним склом і розглядають під мікроскопом. Плазмоліз свідчить, що клітина жива, відсутність плазмолізу - що вона мертва.

Результати досліду оформлюють у вигляді таблиці.

Вода 10 мл	10 мл Н2О (після кип’ятіння)	10 мл Н2О +0,5 мл хлороформу	10 мл 30% оцтовой кислоти	10 мл 50% етилового спирту

Кількістю плюсів відмічають інтенсивність зафарбування р-нів. Зробити малюнки препаратів.

Висновок.

 

Лабораторна робота 4

ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ТРАНСПІРАЦІЇ РОСЛИН ВАГОВИМ МЕТОДОМ

Об'єкт: листя пеларгонії.

Матеріали та обладнання: ваги та різноваги, прилад Веска, ножиці, папір, лінійка, олія, мікроскоп, пінцет, леза.

Хід роботи:

Одним з показників транспірації є інтенсивність її, тобто кількість води, яка випаровується листком за одиницю часу одиницею поверхні або

масою листка. Відносна транспірація – відношення інтенсивності транспірації з одиниці площі листка до інтенсивності випаровування з такої самої площі вільної водної поверхні за одиницю часу.

Ваговий методом визначення інтенсивності транспірації заснований на врахуванні зменшення води рослиною або окремими її органами.

Апарат Веска, або пробірку заповнюють водою (кип'яченою). З рослини зрізають лист з черешком. Черешок підрізають під водою вставляють в коліно приладу або в пробірку, зверху наносять 2-3 краплі олії. Все це зважують. Через 40-60 хв. знову зважують. По різниці між першою і другою вагою визначають кількість води, що випарилась листком. Можна такий же дослід провести біля вентилятора. Для визначення інтенсивності транспірації обчислюють:

- кількість води, що випарилась листком,

- час досліду,

- площа листка.

Площу листка визначають так: зважують квадрат паперу 10 х 10 см (тобто 100 см²). На цьому папері замальовують контури листка, вирізають і зважують цей папір. З пропорції визнають площу листка у см². Інтенсивність транспірації (Т) розраховують за 1 час з 1 м² листової площі (г/ м² год):

10000 х С

Т = --------------, де

S x t

C – кількість випареної води листком в г за 1 год.,

t – тривалість досліду в год.,

S – площа листка в см².

Результати досліду оформлюють у вигляді таблиці:

 

 

 

Умови досліду	Вага приладу з листком	Вага вип. Н2О	Час досліду	Площа листка, см^2	Інтенсивність транспірації
до досл.	після
Нормальн.
Ток повіт.				-

 

Інтенсивність випаровування води з вільної водної поверхні (Е) визначають паралельно, за тих же умов і знайшовши кількість випареної води за 1 год. З поверхні чашки Петрі (Сч). Площу поверхні чашки Петрі підраховують за формулою S=πr². Інтенсивність випаровування води з вільної поверхні (Е) підраховують за формулою інтенсивності транспірації:

10000 х Сч

Е = --------------

S x t

Результати досліду оформлюють у вигляді таблиці:

 

 

 

Умови досліду	Вага чашки Петрі	Вага вип. Н2О	Час досліду	Площа поверхнісм^2	Інтенсивність випаровування
до досл.	після
Нормальн.
Ток повіт.				-

 

Визначають величину відносної транспірації (ВТ):

ВТ = Т/Е

Висновок.

 

Лабораторна робота 5

ВИЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ ПОГЛИНАННЯ ВОДИ РОСЛИНОЮ

 

Об’єкт: стебло з листками бальзаміну чи бегонії.

Матеріали та обладнання: олія, мікроскоп, пінцет, ножиці, метиленовий синій, сірчана кислота (H₂SO₄), секундомір.

Хід роботи:

Поглинання та пересування води по рослині відбувається в результаті спільної дії таких факторів, як кореневий тиск (нижній кінцевий двигун) та транспірації (верхній кінцевий двигун).

Кореневий тиск – сила, яка спричинює в рослині від кореневої системи односторонній потік води з розчиненими в ній речовинами, незалежно від транспірації.

Транспірація – процес випаровування води рослиною.

Пробірку заповнити водою кімнатної температури і додати декілька крапель метиленової сині. Під водою поновити зріз на 1-2 см з метою видалення повітря з провідних судин. Зверху наносять 2-3 краплі олії, щоб не було випаровування води з вільної поверхні. Фіксуємо час початку досліду. Дослід проводять від 40 хв. і більше.

Відносну швидкість поглинання води транспіруючим стеблом чи листком (бегонія) рослини визначають за формулою:

A

V=------, де

t

 

V – відносна швидкість поглинання води рослиною, см/хв.,

А – шлях, см,

t – час, хв.

 

Повторити попередній дослід:

1. додавши у воду 1 мл H₂SO₄ (або іншої кислоти);

2. пробірку заповнити водою з t = 50 ⁰С.

 

Висновок.

Лабораторна робота 6

АНТАГОНІЗМ ІОНІВ НА РІВНІ ЦІЛОЇ РОСЛИНИ

Об'єкт: насіння пшениці м’якої (Triticum aestivum L.) або ячменя посівного (Hordeum vulgare L.).

Матеріали та обладнання: три чашки Петрі, фарфорова чашка, градуйована піпетка, пінцет, ножиці, фільтрувальний папір, склограф, лінійка, розчини KCl концентрацією 9 г/л та CaCl₂ концентрацією 7 г/л, дистильована вода.

Хід роботи:

Проростити насіння зернових культур. Відібрати у фарфорову чашку 30 однакових пророслих зернівок та 3-4 рази промити дистильованою водою.

На дно трьох чашок Петрі положити фільтрувальний папір, на який викласти пінцетом по 10 пророслих зернівок. Перед цим виміряти і знайти середню довжину надземної та підземної частини проростків. Підписати чашки склографом. Налити в першу чашку 15 мл розчину KCl, в другу – 15 мл розчину CaCl₂, в третю – 13 мл розчину KCl та 3 мл розчину CaCl₂. Закрити чашки кришками і залишити при кімнатній температурі. Через кожні два дні провітрювати чашки, відкриваючи кришки на декілька секунд.

При демонстрації (через тиждень після закладання досліду) виміряти довжину наземної частини та корінців, розрахувати середнє значення одержаних результатів. Результати записати в таблицю.

Пояснити, з чим пов’язаний неоднаковий ріст проростків в розчинах окремих солей та їх сумішах.

Варіант досліду	Середня довжина (см)
	До досліду	Після досліду
	Надземна частина	Коренева система	Надземна частина	Коренева система
KCl
CaCl2
KCl + CaCl2

Висновок.

 

 

Лабораторна робота 7