Числівники в професійному мовленні

Особливу увагу потрібно звертати на зв'язок числівників з іменниками. Іменник при числівниках два, три, чотири ставиться у називному відмінку (а не родовому, як у російській мові).

Наприклад: три відсотки;два бали; чотири семестри;двадцять два тижні;тридцять три варіанти.

Іменники, які в множині втрачають суфікс -ин, при числівниках два, три, чотири вживаються в родовому відмінку однини.

Наприклад: Тридцять два селянина; тридцять три громадянина.

Увага! Якщо іменник стоїть перед числівником і вказує на приблизність, то й перед два, три, чотири він ставиться в родовому відмінку множини.

Наприклад: днів три; днів зо три; тижнів два; тижнів зо два; місяців чотири.

Іменник незмінно стоїть у родовому відмінку множини після числівників: мільйон тонн; мільйона тонн. Після дробових числівників іменник стоїть тільки в родовому відмінку однини.

Наприклад: півтора року; півтора місяця; дві треті відсотка; двом п`ятим відсотка.

Увага! Якщо є вислів з половиною, з чвертю, то іменник вживається у формі, якої вимагає власне кількісний числівник.

Наприклад: чотири з половиною роки;два з половиною місяці;шість з чвертю років.

У датах назви місяців уживаються тільки в родовому відмінку:

Наприклад: перше березня; з Восьмим березня; на шосте лютого.

Кількість однорідних предметів, дати в офіційно-ділових паперах позначають, як правило, числом, а не словами. Але словесний запис теж необхідний, наприклад, у документах з господарсько-договірної та обліково-фінансової діяльності, де вимагається дотримання особливої точності.

 

Дати й календарні терміни позначаються так:

27 травня 2009 р.; у вересні 2008 р.; за 9 місяців 2007 р.; у першому півріччі 2009 р.; але в І кварталі поточного року.

У назвах свят і знаменних дат з великої літери пишеться перше слово: Восьме березня, Перше травня. Якщо початковий порядковий числівник у такій назві позначений цифрою, то з великої букви пишеться наступне за ним слово: 8 Березня.

Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиниці виміру) відтворюється словом: подати у двох примірниках. Якщо є вказівка на одиниці виміру, число позначається цифрою: 7 тонн. Позначення часових меж завжди записується словами: протягом чотирьох місяців.

Складні і складені числівники записують цифрами, крім випадків, коли ними починається речення. Наприклад: подано 10 пропозицій; чотирнадцять пропозицій надійшло. Цілі числа, які виражаються кількома знаками, прийнято записувати, розбиваючи на класи з допомогою пропусків: 387 145 грн.

Порядкові числівники, якщо запис ведеться арабськими цифрами, уводяться до тексту з відмінковими закінченнями: за 5-ою категорією. За переліку кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз: 1, 2 і 3-ої груп. Порядкові числівники, позначені римськими цифрами, подаються без відмінкових закінчень: за І квартал поточного року.

Окремі види інформації передаються у вигляді змішаного запису, який складається з цифр і слів (можна 725 000 грн., а можна 725 тис. грн.). Словесно-цифровий запис не лише дає можливість скорочувати написання великих чисел, а й значно полегшує сприймання.

На відміну від розмовного стилю, де приблизна кількість виражається багатьма однослівними, описовими й фразеологічними одиницями, у діловому стилі приблизна кількість відтворюється дуже обмежено. До числівників можна додати лише слова понад, до, зверх, більше, менше.

Складні слова, перша частина яких – цифрове позначення, можуть писатися в документації комбіновано: 9 - денний.

Позначаючи кількість предметів, чисельність людей, називаючи термін виконання, слова: штук, чоловік, місяць, час – не дублюються. Наприклад: 10 столів, а не 10 штук столів; 50 робітників, а не 50 чоловік робітників; надати відпустку у серпні, а не у серпні місяці; виконати роботу за три години, а не за три години часу.

Увага! На відміну від російської:

- числівники сім, вісім пишемо без м'якого знака, хоча п'ять, шість, дев'ять. Так само не пишемо знак м'якшення в числівниках від 50 до 80 і від 500 до 900 (пор. шестьдесят - шістдесят, восемьсот - вісімсот);

- під час відмінювання числівників п'ять – дванадцять,тридцять – вісімдесят в усіх відмінках, крім називного, допускаються паралельні форми:

Н. сім вісімдесят

Р. семи (сімох) вісімдесяти (вісімдесятьох)

Д. семи (сімом) вісімдесяти (вісімдесятьом)

3. сім (сімох) вісімдесят (вісімдесятьох)

О. сьома (сімома) вісімдесятьма (вісімдесятьома)

М. семи (сімох) вісімдесяти (вісімдесятьох)

- у назвах десятків в українській мові змінюється лише друга частина {п'ятдесятьох, шістдесятьох, сімдесятьох, вісімдесятьох), тоді як в російській змінюються обидві частини (рос. пятидесяти, шестидесяти, семидесяти, восьмидесяти);

- у числівниках оди над цять, чотир на дцять наголошується середня частина -на- (порівняйте з рос. од и ннадцать, чет ы рнадцать), у числівниках на позначення десятків – друга частина: сімдес я т, вісімдес я т (рос. с е мьдесят, в о семьдесят);

- рос. миллион, миллиард – укр. мільйон, мільярд.
Пам`ятайте! Порядкові числівники, які закінчуються на - тисячний, - мільйонний, -мільярдний пишуться одним словом: шеститисячний, п'ятимільярдний, п'ятдесятимільйонний;

- складні числівники двісті, триста, чотириста, п`ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев`ятсот відмінюються за таким зразком:

Н. триста п`тсот

Р. трьохсот п`тисот

Д. трьомстам п`тистам

Зн. триста п`ятсот

Ор. трьомастами п`ятьмастами, п`ятьомастами

М. трьохстах п`ятистах

- у складних числівниках відмінюються всі складові частини: від чотирьохосот сімдесяти п`яти тисяч дев`ятисот вісімдесяти дев`яти відняти чотириста п`ятдесят два;

- числівники сорок, дев`яносто, сто в родовому, давальному, орудному й місцевому відмінках уживається з закінченням -а: сорок а, дев`яност а, ст а:

- збірні числівники двоє, обоє, троє в непрямих відмінках мають форми: двох, двом; двом, обох, обом; трьох, трьом.

Дієслівні форми на -но, -то

Особливе місце у фахових текстах посідають двокомпонентні конструкції з присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то, і об’єктом – прямим додатком у знахідному (або родовому) відмінку без прийменника. Наприклад: застосовано (що?) метод; прочитано (що?) курс лекцій. У таких реченнях увагу сконцентровано на події, що відбулася або відбудеться. [78,с.172]; [90,с.506] Ці конструкції зазвичай розглядають як різновид безособового речення.

Конструкції з дієслівною формою на -но, -то є завершальною ланкою ланцюжка пасивних конструкцій у процесі нейтралізації суб’єкта – виконавця дії: Верховна Рада прийняла закон → Закон прийнятий Верховною Радою → Закон прийнятий → Закон прийнято [ 56,с.244]. Через походження, а також те, що зазначені конструкції є основним засобом перекладання іншомовних пасивних конструкцій, їх часто класифікують як пасивні. Проте, виходячи з поданих вище дефініцій активна конструкція і пасивна конструкція, речення з формою на -но, -то треба віднести до активних, оскільки вони описують подію з об’єктом, що в реченні є додатком.

Форми на -но, -то надають реченню певного відтінку результативності й минулості: вони виражають недавно завершену дію. У зв’язку з цим їх зазвичай уживають без допоміжного дієслова було. Конструкції зі словом було використовують зрідка, щоб підкреслити те, що одна минула дія відбулася перед іншою дією в минулому часі, наприклад: деталь було нагріто в печі, а потім занурено у воду. У вислові це буде зроблено підкреслено, що дія обов’язково відбудеться та завершиться в майбутньому.

Конструкції з дієслівною формоюна -но, -то семантично відрізняються від означено-особових речень. Наприклад, вислів якість гарантовано інформує, що вже хтось ужив заходів, щоб забезпечити якість. А у вислові якість гарантуємо підкреслено, що саме ми продовжуємо вживати потрібних заходів, але вони ще не пройшли випробування часом.

Підкреслимо поняттєву відмінність між безпідметовими конструкціями з формами на -но, -то (книжку написано українською мовою, матеріали зібрано докупи) і підметовими конструкціями з пасивними дієприкметниками (книжка написана українською мовою, матеріали зібрані докупи). Обидві конструкції не суперечать нормам української мови, однак безпідметові доречні, коли є потреба наголосити на присудкові, тобто на дії. Підметові ж речення треба вживати, якщо потрібно відтінити не дію, а ознаки, набуті підметом унаслідок дії [90,с.401.]. Наприклад, у реченні Ухвалу прийнято одноголосно наголошено на події (прийнятті), а не на ознаках ухвали. Натомість у реченні Колеса були пошкоджені після далекої дороги не можна заміняти дієприкметник безособовою формою, бо тут указано саме властивість (пошкодженість) коліс.

Узагалі, коли з логічних причин не може бути діяча, то й не можна вживати безособову дієслівну форму на -но, -то. Наприклад: Неправильно: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ. Правильно: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ.

Поширеною стилістичною помилкою фахових текстів є введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку. Наприклад: Закон прийнято Верховною радою. Орудний відмінок діяча тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. По-перше, ці конструкції передають поняття «хтось зробив». По-друге, дієслівні форми на -но, -то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-виконавця. Тому речення з ними граматично безпідметові, бо в них узагалі не може бути діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна рада прийняла Закон. Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на -но, -то. Наприклад: Закон прийнято.

Усе викладене вище стосується особи-діяча, коли додаток відповідає на питання ким? В орудному відмінку може стояти іменник (займенник), що означає знаряддя (тобто відповідає на питання чим?) [71,с.55–56]. Порівняймо два речення:

Неправильно: Наказ підписано сьогодні (ким?) директором.

Правильно: Наказ підписано (чим?) ручкою.

Відмінність між цими реченнями полягає в тому, що ручка – це знаряддя, а директор – діяч. У цьому можна додатково пересвідчитися, перебудувавши обидва речення в активні. Речення Директор підписав сьогодні наказ – природне і заміняє помилкову конструкцію. А речення Ручка підписала наказ – неприродне, бо ручка не може сама підписувати, вона – знаряддя писання. Хоча в реченні Ця ручка дозволяє проводити лінії різної товщини слово ручка – підмет. Така ситуація зі словами, що позначають знаряддя у фахових текстах, є типовою: в одних реченнях вони є додатком в орудному відмінку, в інших – підметом у називному [71,с.55.]. Порівняймо: Дерево розрізано (чим?) новою пилкою. та Нова пилка (що?) розрізає дерево вдвічі швидше, ніж стара. У першому реченні пилка – додаток, у другому – підмет.

Помилкові конструкції типу Указ підписано Президентом можна виправити, замінивши додаток на неузгоджене означення: Указ Президента підписано.

Отже, безособову дієслівну форму на -но, -то можна вживати лише в реченнях, де не вказано особу-діяча. Тому правильно писати: його змінено (здеформовано, нагріто) десь (за певних умов, чимось), але його змінив (здеформував, нагрів) хтось.

Займенник

Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства, організації (тобто від першої особи множини). Проте займенник ми в цій ситуації, як правило, пропускається; ділові листи, наприклад, часто починаються дієсловом у першій особі множини (Просимо… Надсилаємо… Повідомляємо …).

Паралельно до щойно розглянутої є форма третьої особи однини (Дирекція просить …. Завод повідомляє…). Хоча реальний діяч тут “я”, проте виклад, як правило, ведеться від третьої особи. Мовець майже (або й зовсім) усунений від участі у мовленні, ніяк себе не проявляє, що й надає викладові бажаного нейтрального або суворо-офіційного характеру.

Займенник Вам (у конструкціях типу Надсилаємо Вам для ознайомлення …) теж опускається, що й створює загальне враження строгої об’єктивності викладу, типової для ділового стилю.

Проте бувають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенника Вам, Вас, Вами змінює спрямування й тональність висловлення. Так, звороти типу пропоную з’явитись, прошу уточнити, вимагаю притягти до … виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовим займенником Вам, Вас, Вами; порівняйте: пропоную Вам притягти до… прошу Вас уточнити. Введення особового займенника пом’якшує категоричність вимоги.

Вживання займенника першої особи однини я також обминається; розпорядження й накази розпочинаються дієсловом у першій особі однини (Пропоную… Наказую…). Ця займенникова форма можлива лише в особистих паперах і в деяких видах документів (автобіографія, доручення).

Як відомо, форма однини особового займенника я не вживається не лише в діловому стилі, а й у науковому і, частково, публіцистичному (лише в публіцистиці з виразним автобіографічним відтінком вона вживається широко). У цих стилях переважає т.зв. авторське ми, за яким автор начебто приховує свою особу, залучаючи читача у участі в міркуваннях.

У діловому стилі авторське ми застосовується в тих випадках, коли є потреба пом’якшити категоричність тону (ми приходимо до таких висновків).

Займенник свій часто буває зайвим у діловому документі, він дублює вже наявне в тексті слово (сво ї завдання трест виконав, пан … не справився зі своїми службовими обов’язками та ін.).

Слово окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі товариші). Не слід забувати, що основне значення слова окремий – це “незалежний”; бувають випадки, коли це значення виходить на перший план, тоді текст документу стає двозначним: пан … виконував окремі завдання (незалежні від завдань, що їх одержала група? деякі завдання з тих, що їх одержала група?). Такої двозначності слід уникати.