Суть підприємництва і агробізнесу. Законодавча база здійснення підприємницької діяльності.

Суть підприємництва і агробізнесу. Законодавча база здійснення підприємницької діяльності.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична діяльність господарюючих суб’єктів з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, яка здійснюється на власний ризик з метою одержання прибутку або власного доходу.

Підприємництво направлене на задоволення власних і суспільних інтересів шляхом особистого ризику і ініціативи яке саморегулюється згідно об’єктивних законів ринку.

Підприємництво реально може існувати лише при обов’язковому дотриманні таких умов:

· наявність приватної власності на засоби виробництва;

· вільний найом працівників;

· наявність конкуренції як засобу саморегуляції;

· мінімальне втручання держави в справи підприємців;

Підприємливість — не здатність людини (особистості) до само­стійних, неординарних, нетипових дій. Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції— інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стиму­люючу (мотиваційну).

Інноваційна (творча) функція підприємництва полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає мобілізацію на до­бровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів.

Організаційна функція підприємництва полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, рекламі тощо, зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх ви­конанням.

Стимулююча (мотиваційна) функція підприємництва зводиться до формування стимулюючою (мотиваційною) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управ­ління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

Найважливіша функція держави – правове регулювання, тобто прийняття спеціальних законів з питань розвитку підприємництва:

· Закон України "Про підприємництво", який набрав чинності 1 березням 1991 р. Цей Закон визначає основні правові, економічні та соціальні засади заняття підприємницькою діяльністю (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України;

· Закони України "Про власність", "Про підприємство в Україні", "Про господарські това­риства", "Про селянське (фермерське) господарство" та ін.

· конституційне закріплення свободи підприємництва відповідно до конституції України (ч. І ст. 42). яка прийнята па п’ятій сесії Верхов­ної Ради України.

Агро бізнес – це розвиток підприємництва в аграрному секторі. Фермерське господарство розглядається як форма підприємництва громадян України, які вирішили власною працею, працею членів господарства (сім’ї) виробляти, переробляти і реалізовувати с.-г. продукцію.

Функції та умови здійснення підприємництва. Підприємницьке середовище та його фактори.

Підприємництво реально може існувати лише при обов’язковому дотриманні таких умов:

· наявність приватної власності на засоби виробництва;

· вільний найом працівників;

· наявність конкуренції як засобу саморегуляції;

· мінімальне втручання держави в справи підприємців;

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції — інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стиму­люючу (мотиваційну).

Інноваційна (творча) функція підприємництва полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає мобілізацію на до­бровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів.

Організаційна функція підприємництва полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, рекламі тощо, зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх ви­конанням.

Стимулююча (мотиваційна) функція підприємництва зводиться до формування стимулюючою (мотиваційною) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управ­ління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

Фактори підприємницького середовища:

· наявність різних форм власності і господарювання, які економічно і юридично рівні;

· економічний суверенітет підприємців у виробничій і комерційній діяльності;

· переміщення результатів виробництва як товару від товаровиробника до споживача;

· еквівалентний обмін продуктів праці;

· конкуренція між товаровиробниками за споживачів.

ЗМІСТ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Складові	Зміст
1. Титульний лист	А. Повна назва та адреса фірми Б. Імена та адреса засновників
2. Зміст бізнес-плану	А. Перелік основних розділів Б. Перелік таблиць, рисунків
3. Резюме	2-3 стор. Тексту, де узагальнено ключові положення бізнес-плану
4. Галузь, підприємство та його продукція	А. Поточна ситуація і тенденції розвитку галузі Б. Підприємство і концепція його поведінки в галузі В. Опис продукції (послуг) Г. Стратегія зростання підприємства
5. Дослідження ринку та маркетинг-план	А. Покупці, місткість і динаміка росту Б. Конкуренція. Оцінка обсягу продажу В. Маркетингова стратегія Г. Політика ціноутворення і торгова політика, реклама
6. План виробництва	А. Виробничий процес Б. Приміщення, обладнання В. Постачальники сировини і матеріалів
7. Організаційний план	А. Форми організації бізнесу (організаційно-правова форма бізнесу) Б. Власники фірми і керівники В. Організаційна схема і розподіл обов’язків Г. Планування чисельності персоналу
8. Оцінка ризику і програма управління ним	А. Перелік можливих ризиків і проблем Б. Шляхи мінімізації ризиків
9. Фінансовий план	А. План доходів і витрат Б. Розрахунок беззбитковості В. Рух грошової готівки Г. Баланс підприємства
10. Інвестиційний план	А. Потреба у фінансуванні Б. Використання фондів В. Повернення коштів інвесторам
11. Додатки	А. Технічні дані про продукцію Б. Схеми виробничих потоків В. Організаційна схема

Бізнес-план дає можливість:

• економічно обґрунтувати напрями розвитку фірми;
• обчислити очікувані фінансові результати діяльності, насамперед обсяги продажу і прибутку;
• визначити джерела фінансування;
• визначити ресурси, щоб реалізувати цей проект;
• визначити ризики та шляхи запобігання їм.

Кожне завдання плану може бути реалізованим тільки у взаємозв’язку з іншими. Матеріал у бізнес-плані викладається чітко й зрозуміло, він має бути доступним навіть для тих, хто має обмежені знання в цій галузі.

 

Маркетинговий зміст товару

Т О В А Р

Основні характеристики товару:

• Сумісність. Свідчить про ступінь відповідності товару поточним знанням і поведінці покупців. Товари, які не потребують великих змін, є найбільш придатними для покупців.
• Випробовність. Характеризує ступінь необхідності випробувавання товару перед покупкою. Товар, який легко перевірити, найбільш придати й.
• Спостережливість. Характеризує ефект впливу товару на споживача при безпосередньому спостереженні.
• Швидкість. Характерну швидкість відчуття покупцем вигод від товару.
• Простота. Характеризує легкість розуміння можливостей використання товару.
• Відносні переваги. Показують, чим відрізняється даний товар від аналогічних.
• Символізм. Характеризує ставлення покупця до певної торгової марки.

Класифікація споживчих товарів:

Товари повсякденного попиту

· недорого коштують;

· потребують мінімальних зусиль при купівлі;

· не потребують планування при придбанні;

· високий ступінь взаємозаміни цих товарів.

Товари старанного вибору:

• потребують довготривалого планування та вивчення;
• співставлення між різними марками та продавцями.

Специфічні товари:

• унікальні якості;
• зусилля при пошуку та купівлі;
• неможлива заміна одного товару іншим.

Незаплановані покупки:

• поки не виникає крайня необхідність покупець не звертає уваги на цей товар;
• не витрачає час на вибір товару.

Споживчі послуги:

• оренда товарів на певний строк;
• переробка або ремонт товарів, які належать споживачу;
• надання послуг нетоварного характеру (навчання, юридичні консультації).

Товари виробничого призначення:

• за рівнем прийняття рішень;
• за величиною вартості;
• за роллю в процесі виробництва (споруди, устаткування тощо).

Схема процесу ціноутворення

Методи ціноутворення:

Метод середніх затрат плюс прибуток – базується на використанні націнки на собівартість продукції.

Переваги: простота розрахунку кінцевої ціни.

Недоліки: не враховується стан поточного попиту.

Метод забезпечення цільового прибутку – завчасно встановлюється процент прибутку від реалізації товару.

Переваги: простота розрахунку кінцевої ціни.

Недоліки: не враховується стан поточного попиту.

Метод відчуття цінності товару – полягає в розумінні продавцем цінності товару для покупця і встановлення при цьому відповідної ціни.

Переваги: простота ціноутворення.

Недоліки: необхідно ціну поставити в залежність від цінності товару, а це не просто.

Встановлення ціни на рівні поточних цін – рівень ціни буде залежати від рівня цін конкурентів, вірніше буде такою ж самою.

Встановлення ціни на закритих торгах – ціна встановлюється на біржі в залежності від рівня попиту і величини пропозиції.

Суть підприємництва і агробізнесу. Законодавча база здійснення підприємницької діяльності.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична діяльність господарюючих суб’єктів з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, яка здійснюється на власний ризик з метою одержання прибутку або власного доходу.

Підприємництво направлене на задоволення власних і суспільних інтересів шляхом особистого ризику і ініціативи яке саморегулюється згідно об’єктивних законів ринку.

Підприємництво реально може існувати лише при обов’язковому дотриманні таких умов:

· наявність приватної власності на засоби виробництва;

· вільний найом працівників;

· наявність конкуренції як засобу саморегуляції;

· мінімальне втручання держави в справи підприємців;

Підприємливість — не здатність людини (особистості) до само­стійних, неординарних, нетипових дій. Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції— інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стиму­люючу (мотиваційну).

Інноваційна (творча) функція підприємництва полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає мобілізацію на до­бровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів.

Організаційна функція підприємництва полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, рекламі тощо, зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх ви­конанням.

Стимулююча (мотиваційна) функція підприємництва зводиться до формування стимулюючою (мотиваційною) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управ­ління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

Найважливіша функція держави – правове регулювання, тобто прийняття спеціальних законів з питань розвитку підприємництва:

· Закон України "Про підприємництво", який набрав чинності 1 березням 1991 р. Цей Закон визначає основні правові, економічні та соціальні засади заняття підприємницькою діяльністю (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України;

· Закони України "Про власність", "Про підприємство в Україні", "Про господарські това­риства", "Про селянське (фермерське) господарство" та ін.

· конституційне закріплення свободи підприємництва відповідно до конституції України (ч. І ст. 42). яка прийнята па п’ятій сесії Верхов­ної Ради України.

Агро бізнес – це розвиток підприємництва в аграрному секторі. Фермерське господарство розглядається як форма підприємництва громадян України, які вирішили власною працею, працею членів господарства (сім’ї) виробляти, переробляти і реалізовувати с.-г. продукцію.