Мета: Ознайомитись з поняттям рідини, її видами, гідростатичним тиском, його видами та одиницями вимірювання



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Мета: Ознайомитись з поняттям рідини, її видами, гідростатичним тиском, його видами та одиницями вимірювання



Лабораторна робота №1

 

Тема: „Вимірювання тиску рідини”

Мета: Ознайомитись з поняттям рідини, її видами, гідростатичним тиском, його видами та одиницями вимірювання

 

Теоретичні положення

Рідина – це речовина, що знаходиться в такому агрегатному стані, який поєднує в собі властивості твердого (досить мале стиснення) і газоподібного (текучість) стану. Рідини поділяють на два види: краплинні і газоподібні. Краплинні рідини характеризуються великим опором до стискання малим опором на розтяг і дотичним зусиллям, що обумовлено незначними силами зчеплення і тертя між частками рідини і незначною температурною розширюваністю. До краплинних рідин відносяться вода, нафта, бензин, гас, ртуть, спирт і т.п.

Гідравліка розглядає тільки краплинні рідини, однак, багато властивостей краплинних і газоподібних рідин, а також багато механічних законів для них однакові.

Рідини, що існують у природі, називаються реальними,

Для полегшення вирішення багатьох задач гідромеханіки введене поняття ідеальної рідини, яка зовсім не стискається і не розширюється, має абсолютну рухомість частинок і в який відсутні сили внутрішнього тертя (в’язкість дорівнює нулю). У ряді випадків заміна реальної рідини ідеальною допускається, тому що не дає великих помилок.

Текучість – це здатність речовини сильно змінювати свою форму під дією незначних сил. На рідину можуть діяти сили, розподіленні по її масі (об’єму) – масові сили, і по поверхні – поверхневі сили. До перших відносяться сили тяжіння і інерції, до других – сили тиску і тертя.

Тиском називається відношення сили, направленої по нормалі до поверхні, до площі. При рівномірному розподілі

(1.1)

Повний чи абсолютний гідростатичний тиск р в будь-якій точці рідини визначається за формулою

(1.2)

де – п’єзометрична висота

Якщо тиск відраховується від абсолютного нуля, то його називають абсолютним , а якщо від умовного нуля (тобто порівнюють з атмосферним тиском ), томанометричним або вакууметричним .

Манометричний або надлишковий тиск – це тиск більший за атмосферний тобто:

(1.3)

Якщо тиск на поверхні рідини рівний атмосферному, то надлишковий тиск

(1.4)

Якщо , то наявний вакуум. Різниця між атмосферним ґповним називається вакууметричним тиском

(1.5)

Одиниці вимірювання тиску і їх взаємозв’язок наступний:

Цей тиск відповідає висоті стовпа рідини: водяного напору – 10 м; ртутного – 736 мм.

Надлишковий тиск вимірюється пружинними або рідинними манометрами.

Для вимірювання напорів до 2 м використовується найпростіший рідинний манометр – п’єзометр, який являє собою скляну трубку один кінець якої приєднується до місця, де змінюється напір, а другий відкритий і з’єднаний атмосферою.

Вакуум вимірюється рідинним і пружинним вакуумметрами, принцип будови яких аналогічний будові манометрів.

 

Хід роботи

1. Ознайомитися з теоретичними відомостями та коротко законспектувати основні положення в звіт.

2. Заповнити таблиці 1.1–1.3.

 

Таблиця 1.1

Вимірювання тиску п’єзометром

П’єзометрична висота Надлишковий тиск Повний тиск
м. вод. ст. мм. рт. ст. атм. Па Па
  дві остані цифри № залікової книжки      
дві остані цифри № залікової книжки / 100        

 

Таблиця 1.2

Вимірювання тиску манометром

Надлишковий тиск Повний тиск
м. вод. ст. мм. рт. ст. кгс/см2. Па Па
    дві остані цифри № залікової книжки    
  дві остані цифри № залікової книжки *10      

 

Таблиця 1.3

Вимірювання тиску вакууметром

Вакууметрична висота Вакууметричний тиск Повний тиск
м. вод. ст. мм. рт. ст. атм. Па Па
    дві остані цифри № залікової книжки /100    
      дві остані цифри № залікової книжки * 100  

 

Контрольні питання

1. Що таке рідина?

2. Які види рідин ви знаєте? Їх основні характеристики.

3. Які рідини вивчає гідравліка? Наведіть приклади.

4. Яка різниця між реальною і ідеальною рідиною.

5. Що таке тиск?

6. Що таке манометричний тиск? Якими приладами він вимірюється?

7. Що таке вакууметричний тиск? Якими приладами він вимірюється?

8. Який тиск називається повним?

9. Які прилади використовуються для вимірювання тиску?

10. В яких одиницях вимірюється тиск?

Лабораторна робота №2

 

Тема: “Прилади для вимірювання тиску”

Мета: Ознайомитись з будовою і принципом роботи приладів для вимірювання тиску

 

Теоретичні положення

Порядок виконання роботи

1. Ознайомитися з теоретичними положеннями.

2. Охарактеризувати прилад для вимірювання тиску згідно варіанту (див. таблиця 2.1). Заповнити таблицю 2.2.

Таблиця 2.1

Остання цифра залікової книжки Завдання
Поршневий манометр
Електромеханічний манометр
П’єзодатчик
Манометр з одновитковою трубчастою пружиною
Манометр з багатовитковою трубчастою пружиною
Манометр мембранний
Сигналізатор паління тиску
Тягонапоромір з профільною шкалою
Сильфон ний тягонапороміри
Дзвоновий тягонапоромір

Таблиця 2.2

 

3. Якою буде різниця тисків у колінах диференціального манометра, якщо _____мм, =______ , =______ . Номери варіантів вибрати з таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Остання цифра залікової книжки Рідина, її питома маса Рідина, її питома маса Різниця рівнів рідини,
Вода, 100 Ртуть, 13600
Гліцерин, 1245 Ртуть, 13600
Бензин, 700 Ртуть, 13600
Гас, 800 Ртуть, 13600
Спирт, 790 Ртуть, 13600
Дизельне пальне, 850 Ртуть, 13600
Нафта, 950 Ртуть, 13600
Масло індустріальне 12, 880 Ртуть, 13600
Масло турбінне, 900 Ртуть, 13600
Масло трансформаторне, 880 Ртуть, 13600

_______________________________________________________________________

Зробити висновки по роботі.

Висновки: _________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

 

Контрольні питання

1. За якими ознаками класифікують прилади для вимірювання тиску?

2. Класифікація приладів для вимірювання тиску за вимірювальною величиною.

3. Класифікація приладів для вимірювання тиску за принципом дії.

4. Основні переваги та недоліки рідинних приладів для вимірювання тиску.

5. Будова та принцип дії барометра.

6. Будова та принцип дії п’єзометра.

7. Будова та принцип дії рідинних манометрів та вакуумметрів.

8. Будова та принцип дії диференціального манометра.

9. Конструктивне виконання рідинних манометрів.

10. Будова та принцип дії U подібного манометра.

11. Будова та принцип дії чашкового манометра.

12. Будова та принцип дії манометра з похилою трубкою.

13. Загальна характеристика механічних приладів для вимірювання тиску.

14. Пружні елементи механічних приладів для вимірювання тиску.

15. Будова та принцип дії манометра з одновитковою трубчастою пружиною.

16. Будова та принцип дії манометра з багатовитковою трубчастою пружиною.

17. Будова та принцип дії мембранного манометра.

18. Будова та принцип дії тягонапороміри з вертикальною профільною шкалою.

19. Будова та принцип дії сигналізатора падіння тиску.

20. Будова та принцип дії сильфоного тягонапороміри.

21. Будова та принцип дії дзвонового тягонапороміри.

22. Будова та принцип дії поршневого манометра.

23. Схема перевірки манометрів за допомогою поршневого манометра.

24. Будова та принцип дії електричних приладів для вимірювання тиску.

25. Будова та принцип дії п’єзодатчика.

26. Будова та принцип дії електромеханічного дистанційного манометра.

 

Лабораторна робота №3

 

Тема: “Дослідження рідини в стані рівноваги”

Теоретичні положення

Лабораторна робота проводиться на установці, що призначена для демонстрації основного рівняння гідростатики, згідно якого гідростатичний напір для всіх точок рідини є величина постійна

(1)

де р – тиск у точці, розміщеній на висоті z від горизонтальної площини порівняння О-О (рис. 1).

Рис. 1. До визначення тиску в довільно вибраній точці об’єму рідини

Складник формули (1) називається п’єзометричною висотою або висотою тиску. Якщо р, являє собою абсолютний тиск, то величину називають абсолютною п’єзометричною висотою. В окремому випадку, коли тиск відраховується к надмірній системі величину називають п’єзометричного висотою.

Висота z називається геометричною висотою. Сума величин називається гідростатичним напором і позначається Н.

Рівняння (1) можна інтерпретувати й подати відносно напору Н:

(2)

тобто гідростатичний (п‘єзометричний) напір у всіх точках даного об’єму рідини, що знаходиться в стані спокою, відносно довільно вибраної площини порівняння є величиною постійною.

Рівняння (2) можна записати у вигляді, зручному для вимірювання тиску:

(3)

де – тиск, який діє на вільну поверхню рідини.

Рівняння (3) виражає закон гідростатичного тиску: тиск у даній точці рідини, що знаходиться в стані спокою, є сумою тиску , який діє на вільну поверхню рідини, і вагового тиску .

Згідно із основним законом гідростатики, тиск у точці визначається тільки тиском на вільній поверхні рідини і відповідаючим цій точці ваговим тиском. Рівняння (3) с також підтвердженням закону Паскаля: тиск, створений на поверхні рідини, яка знаходиться в стані спокою, передається у всі точки її об’єму. Дійсно, для будь-якої точки об’єму рідини у формулу для визначення тиску входить постійна складова .

Оскільки надмірному (ваговому) тиску в будь-якій точці рідини відповідає, цілком визначена висота її стовпа над тією точкою, то ця обставина використовується в найпростіших приладах для вимірювання надмірного тиску і вакууму – п’єзометрах і вакуумметрах.

Опис лабораторної установки

Лабораторна установка (рис. 2) складається з корпуса 2. змонтованого на основі 1 і оснащеного пристроями для впускання та випускання в нього води та повітря, а також приладами для вимірювання тиску. Торці корпуса герметично закриті. Це дозволяє в процесі досліджень змінювати тиск на вільній поверхні води, якою наповнюють корпус. Вентилі 9 та 7, які закріплені на водопровідному трійнику, призначені відповідно для подачі в корпус води з водопровідної мережі та її спуску після закінчення дослідів.

На трубопроводі, який проходить через кришку 3, змонтовані вентилі 5 та 10. При відкритому вентилі 5 всередині корпуса 2 встановлюється атмосферний тиск, а при закритому величина тиску зростає (для його регулювання передбачено редуктор 8). Вентиль 10 з’єднує установку з компресором. При його відкриванні повітря надходить у корпус2, що приводить до зростання в ньому тиску.

Крім того, установка оснащена водомірним склом 4 і приладами для вимірювання тиску – мановакууметрами 6.

 

Порядок виконання роботи

1. За допомогою мановакууметрів 6 перевіряємо тиск всередині корпуса 2 (при цьому рівень води не повинен перевищувати точки А й стрілки мановакууметрів 6під’єднаних в точках О та В повинні знаходитись па нульових поділках).

2. Подаємо воду в установку, для чого при закритому вентилі 7 відкриваємо вентиль 9. По водомірному склу слідкуємо за наповненням корпусу 2. При перевищенні горизонтом води середньої дослідної точки (точки В) вентиль 9 закриваємо й фіксуємо покази мановакууметрів 6 і водомірного скла.

3. Знову відкриваємо вентиль 9 і піднімаємо горизонт води в установці ще на 0,5-1 м, після чого вентиль 9 закриваємо й фіксуємо покази мановакууметрів 6 і водомірного скла. Порівнюємо покази з попередніми (різниця показів має бути рівною висоті підйому горизонту).

Рис. 2. Схема лабораторної установки

4. Відкривши вентиль 7, опускаємо горизонт води до рівня, дещо вищого середньої дослідної точки (точки В), після чого вентилі 7 та 5 закриваємо. Фіксуємо показимановакууметрів та водомірного скла.

5. Відкривши вентиль 9, спостерігаємо, як одночасно з підніманням горизонту води збільшується тиск на вільній поверхні рідини (про що свідчитимуть показимановакууметра верхньої дослідної точки О) та фіксуємо покази мановакууметрів у двох дослідних точках. Переконуємося, що тиск у дослідних точках змінюється на величину, рівну різниці показів мановакууметра верхньої дослідної точки О для різних горизонтів води.

6. Результати вимірювань заносимо в розрахункову таблицю 1.

7. Заповнюємо графи 8, 9, 10 та 11 і 12 таблиці 1.

8. За отриманими результатами розрахунків формулюємо висновки.

Таблиця 1

Лабораторна робота №4

 

Тема: „Дослідна перевірка рівняння Бернуллі”

Теоретичні положення

Лабораторна робота проводиться на установці, що призначена для демонстрації основного рівняння гідравліки. Для потоку реальної (в’язкої) рідини рівняння Бернуллі записується в наступному вигляді:

(1)

де – відстань від довільно обраної горизонтальної площини до центру ваги і-того перерізу потоку;

– тиск в центрі ваги і-того перерізу;

– середня швидкість рідини в і-тому перерізі;

– коефіцієнт Коріоліса і-того перерізу, що враховує нерівномірність розподілу швидкостей по перерізу і рівний відношенню дійсної кінетичної енергії до кінетичної енергії того ж потоку при рівномірному розподілі швидкостей. Звичайно його значення в каналах і трубопроводах змінюється в межах 1,05...1,10;

– сумарна гідравлічні втрати напору втрати напору між перерізами 1 і 2, обумовлена в’язкістю.

З енергетичної точки зору сума трьох доданків є повною питомою енергією рідини в і-тому перерізі або повним гідродинамічним напором. Двочлен – це питома потенціальна енергія або п’єзометричний напір в і-тому перерізі, що складається з питомої енергії положення і питомої енергії тиску ; – питома кінетична енергія в і-тому перерізі або швидкісний напір; – втрати питомої енергії між перерізами 1 і 2.

Під час руху реальної рідини частина енергії потоку витрачається на подолання сил тертя між шарами рідини та між рідиною і стінками русла. Крім того рух рідини часто супроводжується обертанням частинок, утворюються вихори, окремі шари переміщаються. Тому частина повного напору втрачається, напір буде менший за напір на величину втрат:

(2)

З геометричної точки зору – геометрична висота; – п’єзометрична висота; – швидкісна висота.

Зменшення повного напору по довжині називається гідравлічним похилом

(3)

де – довжина потоку між перерізами 1 та 2.

Відношення зміни п’єзометричного напору до довжини потоку називається п’єзометричним похилом:

(4)

Відношення зміни геометричної висоти до довжини потоку – геометричним похилом:

(5)

Геометричний і п’єзометричний похил можуть бути додатними, нульовими та від’ємними. Гідравлічний похил завжди додатній, остільки лінія повного напору постійно знижується вздовж потоку.

Рис. 1. Схема лабораторної установки і графічне зображення складових рівняння Бернуллі

 

Опис лабораторної установки

Схема установки для дослідження втрат енергії потоку наведена на рис. 1. Установка являє собою ділянку напірного трубопроводу змінного перерізу з трьома попарно приєднаними до неї п’єзометричними трубками та трубками Літо.

В кожній парі трубок зліва знаходяться п’єзометричні трубки (призначені для вимірювання п’єзометричної висоти, а справа – трубки Піто (для вимірювання величини .

Поперечні перерізи трубопроводу в місцях приєднання першої та третьої пари трубок рівні між собою ( ) і більші за поперечний переріз у місці приєднання другої пари трубок ( ).

Установка оснащена напірним і зливним баками: з напірного бака вода надходить в трубопровід, а зливний бак служить для її зливання після проходження через трубопровід.

Об’єм води, яка надійшла витекла з трубопроводу визначається за допомогою лінійки водомірного скла в зливному баку. Час наповнення зливного бака визначається за допомогою секундоміра.

 

Порядок виконання роботи

1. Визначаємо втрати енергії потоку дослідним шляхом:

1.1. Створюємо такий напір води, при якому режим її протікання в трубопроводі буде стаціонарним.

1.2. Знімаємо покази п’єзометрів та трубок Піто і заносимо їх у таблицю 1.

1.3. За отриманими показами на міліметровому папері будуємо лінії п’єзометричного та повного напорів.

1.4. Визначаємо експериментально отримані втрати енергії потоку у досліджуваних перерізах за формулою .

2. Визначаємо втрати енергії потоку аналітичним шляхом:

2.1. Визначаємо об’єм води в зливному баку час його наповнення .

2.2. Визначаємо витрату води за формулою .

2.3. Визначаємо середні швидкості в досліджуваних перерізах за формулою .

2.4. Визначаємо швидкісний напір у досліджуваних перерізах трубопроводу за формулою .

2.5. Визначаємо повний напір потоку в досліджуваних перерізах трубопроводу за формулою

2.6. На графіку з експериментальною лінією повного напору будуємо лінію повного напору за даними виконаних теоретичних розрахунків.

2.7. Визначаємо теоретично отримані втрати енергії потоку у досліджуваних перерізах за формулою .

3. Співставляємо величини та та визначаємо величини отриманих похибок визначення втрат енергії потоку. Оцінюємо неспівпадання ліній повних напорів, отриманих експериментальним та теоретичним шляхом. Аналізуємо причини отриманих відхилень.

4. Визначаємо геометричний похил для досліджуваних поперечних перерізів потоку за формулою (5).

5. Визначаємо п’єзометричний похил на ділянках між досліджуваними перерізами за формулою (4).

6. Визначаємо гідравлічний похил на ділянках між досліджуваними перерізами за формулою (3).

Результати виконаних розрахунків заносимо в таблицю 1. Робимо висновки

Таблиця 1

№ п/п Показник Одиниці вимірю. Числові значення показника в перерізах
І-І ІІ-ІІ ІІІ-ІІІ
Покази п’єзометра м      
Покази трубки Піто м      
Втрати енергії потоку м    
Висота над площиною порівняння м      
Діаметр перерізів трубопроводу м      
Об’єм води в зливному баку м3  
Час наповнення бака с  
Витрата води м3  
Середня швидкість м/с      
Швидкісний напір м      
Повний напір м      
Втрати енергії потоку м    
Довжина потоку між перерізами м    
Геометричний похил    
П’єзометричний похил    
Гідравлічний похил    
             

 

Контрольні запитання

1. Запишіть основне рівняння гідравліки та охарактеризуйте всі величини, які в нього входять.

2. Енергетичний зміст рівняння Бернуллі.

3. Геометричний зміст рівняння Бернуллі.

4. Що таке напір? Які види напору ви знаєте?

5. Охарактеризуйте коефіцієнт кінетичної енергії (коефіцієнт Коріоліса).

6. Як позначаються сумарні гідравлічні втрати і чим вони обумовленні?

7. Як визначити геометричний похил? Одиниці вимірювання.

8. Як визначити п’єзометричний похил? Одиниці вимірювання.

9. Як визначити гідравлічний похил? Одиниці вимірювання.

10. Що таке витрата? Одиниці вимірювання.

11. Запишіть рівняння нерозривності потоку і охарактеризуйте всі величини, що в нього входять.

Лабораторна робота №5

 

Тема: „Тарировка витратоміра Вентурі”

Теоретичні положення

Для вимірювання витрат рідини в трубах використовуються різні прилади, в тому числі дросельні витратоміри, що в сучасній техніці отримали широке розповсюдження. Одним з таких витратомірів є витратомір Вентурі, схема якого наведена на рис. 1.

Тарировка витратоміра полягає в випробувані приладу з вимірюванням витрати іншим, більш точним способом і визначення постійної витратоміра .

Запишемо рівняння Бернуллі для потоку реальної рідини:

(1)

Для перерізів 1-1 та 2-2 в яких встановленні п’єзометричні трубки 1 та 2 відносно площини довільної площини порівняння О-О (рис. 1):

1. Відстані від площини порівняння до центру ваги перерізів

(2)

2. П’єзометричні висоти

(3)

де – рівні рідини в п’єзометрі 1 та 2;

3. Швидкості в перерізах можна виразити через витрату:

(4)

де – діаметр труби та її звуженої частини.

4. Сумарні втрати напору визначаються місцевими втратами при плавному звуженні.

Поздовжніми втратами можна знехтувати із-за малої відстані між перерізами. Тоді

(5)

де (дзета) – коефіцієнт місцевого опору.

Рівняння (1) з врахуванням рівнянь (2)-(5) можна записати:

(6)

З рівняння (6) отримаємо

(7)

де – постійна витратоміра.

 

Опис лабораторної установки

Установка являє собою ділянку напірного трубопроводу діаметром з під’єднаним до неї витратоміром Вентурі.

Витратом Вентурі – це дросельний витратомір, що являє собою трубу діаметром , в якій створене звуження діаметром . П’єзометри 1 та 2 вимірюють різницю напорів у перерізах 1-1 та 2-2.

Установка оснащена впускним та випускним вентилем, за допомогою яких встановлюється певна витрата рідини, та зливним баком. Об’єм води, яка витекла з трубопроводу визначається за допомогою лінійки водомірного скла в зливному баку. Час наповнення зливного бака визначається за допомогою секундоміра.

Рис. 1. Схема водоміра Вентурі

 

Порядок виконання роботи

1. За допомогою впускного та випускного вентиля створюємо такий напір води з постійною витратою, при якому режим її протікання в трубопроводі буде стаціонарним.

2. Знімаємо покази п’єзометрів 1 та 2 та заносимо їх у таблицю 1.

3. Визначаємо об’єм води в зливному баку час його наповнення .

4. Визначаємо витрату води за формулою .

5. Визначаємо постійну витратоміра за формулою .

6. Змінюємо витрату за допомогою впускного та випускного вентилів та повторюємо пункти 2-5, знімаючи покази для другого та третього дослідів.

7. Знаходимо середнє значення постійної витратоміра за формулою .

8. Знаходимо значення коефіцієнта місцевого опору витратоміра Вентурі за формулою , де – коефіцієнт Коріоліса. Для турбулентного режиму .

Результати виконаних розрахунків заносимо в таблицю 1. Робимо висновки

Таблиця 1

№досліду Покази п’єзометрів Об’єм води в зливному баку, Час наповнення зливного баку, Витрата, Постійна витратоміра А Коефіцієнт опору ζ
1.                
2.            
3.            

 

Контрольні запитання

1. Що таке витрата? Які одиниці вимірювання витрати?

2. З чого складаються дросельні витратоміри?

3. Як залежить витрата від різниці тиску (напору) у витратомірі.

4. Запишіть рівняння нерозривності потоку і охарактеризуйте всі величини, що в нього входять.

5. Яка різниця між рівнянням нерозривності потоку та рівнянням витрат?

6. Як позначаються сумарні гідравлічні втрати і чим вони обумовленні?

7. Як визначаються місцеві втрати потоку?

8. Як обчислюється постійна витратоміра теоретичним шляхом?

9. Як обчислюється постійна витратоміра при відомій витраті рідини?

Лабораторна робота №6

Теоретичні положення

В місцях різких змін потоку, наприклад на поворотах, при звуженні потоку встановленою апаратурою (діафрагма, сопло, засувка, вентиль, клапан) внаслідок перерозподілу швидкостей і утворенню завихрювань, виникають допоміжні опори.

Складні явища, які мають місце при проходженні рідини через вентилі, клапани, діафрагми та інші місця різких змін форми потоку, ускладнюють проведення теоретичного аналізу і тому втрати напору визначають за формулою Вайсбаха:

(1)

де – коефіцієнт місцевого опору;

– середня швидкість після місцевого опору.

Для двох перерізів, розміщених безпосередньо перед і за місцевим опором, рівняння Бернуллі має вигляд:

(2)

З рівняння (2)

(3)

У випадку коли вісь трубопроводу горизонтальна, діаметр трубопроводу до і після місцевого опору одинаків.

(4)

Опис лабораторної установки

Лабораторний пристрій призначений для вимірювання місцевих опорів складається з труби, на якій встановлена діафрагма та сопло.

Перед і за кожним місцевим опором підключені п’єзометричні трубки, які попарно розміщені на стенді.

 

Порядок виконання роботи

1. За допомогою впускного та випускного вентиля створено такий напір води з постійною витратою, при якому її протікання в трубопроводі буде стаціонарним

2. Знімаємо різницю покладів п’єзометрів та та заносимо їх в табл. 1.

3. Визначаємо об’єм води в зливному баку V та час його наповнення t.

4. Визначаємо втрати напору на місцевих опорах за формулою:

.

5. Визначаємо втрату за формулою:

.

6. Визначаємо коефіцієнт опору за формулою:

де d=52 мм.

7. Змінимо витрату за допомогою впускного та випускного вентилів та повторюємо пункти 2 – 6 для другого та третього дослідів.

8. Знаходимо се



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.142.91 (0.017 с.)