Устаткування, інструменти, матеріали



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Устаткування, інструменти, матеріали



 

Електрична муфельна піч, інструменти (годинник, штангенциркуль, кліщі), гартувальне середовище (вода, масло), твердоміри Брінелля та Роквелла, комплекти зразків вуглецевих сталей, шліфувальний папір.

6.2 Основні відомості про термічну обробку вуглецевих сталей

Термічна обробка — це сукупність операцій нагрівання, витримки та охолодження виробів із метою зміни структури та властивостей сталі в потрібному напрямі. Термічна обробка сталі ґрунтується на поліморфному перетворенні заліза.

Відпалювання — це нагрівання та повільне охолодження металу для переведення із нестійкого в стійкий стан. Мета відпалювання — поліпшити структуру і властивості сталі, зняти наклеп та внутрішні напруження, підготувати структуру до подальшої термічної обробки, що забезпечується внаслідок розпаду аустеніту. Відпалювання буває першого та другого роду.

Відпалювання першого роду не пов'язане з поліморфним перетворенням і виконується для зняття внутрішніх напружень і наклепу у виробах, зменшення хімічної неоднорідності сталі в перерізі зерна. Його виконують за температури, яка нижча або вища від фазових перетворень (критичних точок). Розрізняють відпалювання для зняття кінцевих напружень, рекристалізаційне та дифузійне (гомогенізація). Температурний режим відпалювання визначають за діаграмою «залізо-вуглець» (рис. 6.1).

Відпалювання другого роду засноване на поліморфному перетворенні заліза і складається з нагрівання до температури, вищої за критичні точки Ас3 або Ас1, з наступним повільним охолодженням (разом з піччю) та призначений для одержання рівноважного структурного стану сталі. Залежно від температури нагрівання відпалювання буває повним і неповним. За повного відпалювання доевтектоїдну сталь нагрівають на 30–50°С вище критичної точки Ас3 до повного перетворення феритно-перлітної структури в аустеніт. У процесі наступного повільного охолодження аустеніт перетворюється на феритоцементитну суміш (перліт) і надлишкові фази — ферит у доевтектоїдній і вторинний цементит у заевтектоїдній сталях.

Неповне відпалювання заевтектоїдних сталей виконується за температури, на 10–30 °С вищої від критичної точки Ас1, з перекристалізацією перліту в аустеніт, а за наступного повільного охолодження утворюється замість пластинчастого зернистий перліт. Таке відпалювання називається сфероїдизацією і використовується для поліпшення структури сталі звичайно перед гартуванням інструменту. Процес нормалізації полягає у нагріванні доевтектоїдної сталі до температури, що перевищує Ас3, а заевтектоїдної Аст на 30...50°С, нетривалому витримуванні для нагрівання виробу по всьому перерізу та наступному охолодженні на повітрі. Завдяки цьому усувається грубозерниста структура, що утворилась при обробці тиском, цементації та ливарному виробництві. Для низьковуглецевих сталей нормалізацію виконують замість відпалювання тому, що вона менш трудомістка й поліпшує обробку різанням за рахунок підвищення твердості сталі. Для відливків із середньовуглецевої сталі нормалізація заміняє гартування з високим відпуском. При цьому зменшуються механічні властивості та не виникають жолоблення виробів і тріщини після загартування. Цементовані вироби піддають нормалізації перед загартуванням для подрібнення зерен.

Рисунок 6.1 - Температурний режим відпалювання сталі

Загартування полягає в нагріванні сталі вище фазових перетворень, витримуванні за цих температур та наступному швидкому охолодженні. В основі загартування сталі лежать поліморфні перетворення заліза, пов'язані з різкою зміною розчинності в ньому вуглецю. Так, переходячи через критичну точку Ас1 (727°С), розчинність вуглецю збільшується у 40 разів (із 0,02 до 0,8%) при нагріванні й у стільки ж разів зменшується при охолодженні. Тому одержані сталі за швидкого охолодження мають метастабільну структуру і є перенасиченими вуглецем.

Температура нагрівання під загартування (рис. 6.2) залежить від кількості вуглецю в сталі й вибирається на 30–50 °С вище за критичну точку Ас3 для доевтектоїдних сталей (повне загартування) і на 30–50 °С вищою за критичну точку Ас1 для заевтектоїдних сталей (неповне загартування). Мета загартування - максимальне підвищення твердості виробу. Неповне загартування доевтектоїдної сталі звичайно не використовується, тому що при нагріванні під загартування до температури, нижчої від точки Ас3, в сталі за вихідною перлітоферитною структурою перетворюються на аустеніт лише зерна перліту, а ферит залишається без зміни. За наступного загартування утворюється мартенситно-феритна структура, внаслідок чого твердість значно знижується. За неповного загартування в заевтектоїдній сталі поряд із загартованими структурами буде присутній вторинний цементит, який не тільки не знижує твердість загартованої сталі, а навіть підвищує її. Тому немає сенсу нагрівати заевтектоїдну сталь перед загартуванням до температури, вищої від критичної точки Аст.

Рисунок 6.2 - Температура нагрівання сталі під загартування

Структури сталі після загартування — мартенсит, троостит, сорбіт — це різні стадії перетворення аустеніту. Вони залежать від швидкості охолодження та температури його розпаду. Чим більша швидкість охолодження й нижча температура розпаду аустеніту, тим дрібніша утворюється феритоцементитна структура (рис. 6.3). За малої швидкості охолодження утворюється перліт, за підвищеної — сорбіт, а потім троостит. Зі збільшенням дисперсності структури підвищується і твердість сталі.

За великої швидкості охолодження (крива V4) частина аустеніту переохолоджується до точки МН початку мартенситного перетворення й утворюється мартенсит. У структурі в цьому випадку присутні тростит і мартенсит. За занадто великої швидкості охолодження (крива V5) дифузійний розпад аустеніту є неможливим, і він перетворюється на мартенсит. Проте перетворення аустеніту на мартенсит не йде до кінця, тому в загартованій сталі зі вмістом вуглецю більше ніж 0,4% поряд із мартенситом присутній залишковий аустеніт. Мінімальна швидкість охолодження (крива Vк), за якої весь аустеніт переохолоджується до точки МН, називають критичною швидкістю загартування. Для різних сталей вона залежить від стійкості переохолодженого аустеніту. Вуглецеві сталі мають низьку стійкість аустеніту і відповідно високу критичну швидкість загартування (800...200°С/с). Значно знижують критичну швидкість загартування легуючі елементи: хром, марганець, нікель, бор, а підвищує кобальт.

Відпускання — кінцева стадія термічної обробки — являє собою процес нагрівання загартованої сталі до температури, нижчої від критичної точки Ас1, для зняття внутрішніх напружень та усунення крихкості.

Рисунок 6.3 - Діаграма ізотермічного розпаду аустеніту в сталі У8

Порядок виконання роботи

1. Бригада студентів одержує комплект зразків заданої марки сталі для визначення режиму термічної обробки. Температура нагрівання під гартування доевтектоїдної сталі tг. = Ас3 + 30...50°С, а для заевтектоїдної — tг.= = Ас1 + 30...50°С. Критична точка Ас1 = 727°С, а Ас3 знаходиться за діаграмою «залізо-вуглець», або за рівнянням

Ас3 = 911 - 230 × С,

де С - кількість вуглецю в сталі, %.

Час нагрівання круглого зразка повинен складати 1–2 хв на 1 мм його діаметра; для квадратного зразка та пластини час треба збільшити відповідно в 1,5 та 2 рази.

2. Виконати відпалювання, нормалізацію й загартовування зразків. Охолодження при загартуванні виконати в холодній воді та в мінеральному мастилі, при нормалізації — на спокійному повітрі на керамічній плитці, а при відпалюванні — разом із піччю.

3. Після охолодження зразки зачистити шліфувальним папером та визначити їх твердість.

4. Результати досліджень занести до табл. 6.1.

5. Побудувати залежність твердості сталі від швидкості охолодження за термообробкою.

6. Зробити висновки за виконаною роботою.


Таблиця 6.1 - Результати термообробки сталі

Вид термообробки Мар­ка сталі Уміст вугле­цю, % Кри­тична точка t, °С, нагрі­вання Час, хв, нагрі­вання Швид­кість охоло-дження, °С/с НВ, МПа Перед­бачена струк­тура
Ас1 Ас3
Відпалювання             0,05    
Нормалізація             2,00    
Загартування в мастилі                
Загартування у воді                

6.4 Запитання для самоперевірки

1. Сутність та призначення термообробки.

2. Види термічної обробки сталі.

3. Відпалювання, його призначення, види та режими.

4. Нормалізація сталі, її призначення та режими.

5. Сутність, призначення та види гартування.

6. Як визначають температуру нагрівання під гартування?

7. Критичні швидкості охолодження при гартуванні.

8. Схарактеризуйте структури в сталі після гартування.

9. Відпускання сталі та мета його проведення.

Література: [1, с. 156; 2, с. 80; 3, с. 264].


Лабораторна робота № 7 _____________________________________________



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.27.11 (0.011 с.)