Світова економічна криза (1929-1933), її вплив на розвиток капіталістичних країн.

Економічна криза 1929-1933 рр. була світовою кризою. Вона порушила економічні зв'язки, призвівши до значного скорочення промислового виробництва. У 1929 р. вона почалася в США, далі в Латинській Америці, Західній Європі, інших країнах Азії і Африки.

Першою ознакою кризи вважається різке падіння цін на акції Нью-Йоркської біржі 24 жовтня 1929 р. Насамперед, криза охопила важку індустрію. Все промислове виробництво, торгівля, національний доход знизилися вдвічі, відбувалося масове банкрутство фірм, росло безробіття. Це була криза перевиробництва. Щоб стримати падіння цін, скоротити запаси товарів по всій країні, було вжито заходи для їх фізичного знищення. Палили пшеницю, каву, бавовну, молоко виливали в річки. Внутрішньою причиною кризи вважають відсутність державного контролю за промисловістю і сільським господарством. Тільки в 1932 р. новообраний президент Ф.Д. Рузвельт впровадив ефективну антикризову програму, його „новий курс" на оздоровлення країни підтримали всі верстви населення.

"Новий курс" здійснювався з 1933 по 1938 рр. Перший етап з 1933 по 1934 рр., під час якого:

- проведено реформи у фінансово-кредитній сфері (було закрито всі банки, припинено обмін банкнот на золото, яке вилучалось з обігу);

- кредитним установам США заборонялося поєднувати депозитні операції з торгівлею акціями, чим розмежовувався ринок довготермінових і короткотермінових кредитів;

- страхування дрібних і середніх депозитів;

- прийнято закон про відбудову промисловості (HIPA); запровадження в різних галузях промисловості "кодексів чесної конкуренції" (фіксували ціни на продукти, рівень виробництва, розподіляли ринки збуту, встановлювати розміри заробітної плати);

- прийнято закон про регулювання сільського господарства (А.А.А), спрямований на підвищення цін на сільськогосподарську продукцію, надання грошової компетенції фермерам, здійснення заходів з інтенсифікації, механізації в с/г.

На другому етапі "Нового курсу" 1935 - 1938 рр.:

- прийняті акти соціального характеру: закон про трудові відносини, в якому записано право робітників на об'єднання у профспілки, проведення страйків, підписання колективних угод. Уперше в історії США вступив у дію закон про соціальне страхування і допомогу безробітним;

- у 1938 р. набув чинності закон про справедливе наймання робочої сили (встановлював мінімум заробітної плати, максимум тривалості робочого дня, заборонив використання дитячої праці);

- у 1938 р. - закон про регулювання с/г виробництва (боротьба за збереження родючості грунту).

Об'єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії є одним з найбільш розвинутих країн світу, що входить до "Великої сімки", і має впливові позиції на світовому та європейському рівнях. На прикладі цієї держави можна досить добре проілюструвати етапи розвитку капіталізму взагалі. Саме тут зародилися ринкові відносини, а упродовж XVПI-XLX ст

У Великобританії економічна криза почалася наприкінці 1929 р. Вперше з'явилися труднощі в одержанні кредитів, все важче проходив процес реалізації промислової та сільськогосподарської продукції. Як наслідок — на ринках нагромаджувалися непродані товари, ціна на які різко знизилася. Зупинилися тисячі підприємств, зростало безробіття. Хоч у Великобританії Велика депресія не була такою катастрофічною, як в США чи інших країнах, однак її удар все ж був дуже відчутний. У 1932 р. промислове виробництво скоротилося на 25% порівняно з 1929 р., виплавляння чавуну — на 53 %, ціни на сільськогосподарську (продукцію знизилися на 34%. Занепад господарського життя Великобританії тривав до 1933 р.

Англійський уряд вчасно вжив заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків економічної кризи. Він всіляко підтримував процес концентрації виробництва, встановлення галузевих єдиних цін на товари. Послідовно проводячи курс на об'єднання підприємців, держава намагалася контролювати випуск продукції, її реалізацію за допомогою примусових санкцій, кредитних привілеїв, різного роду гарантій. Вже в 1930 р. в країні діяли монопольні об'єднання у вугільній промисловості, бавовняній (Лондонська бавовняна корпорація). Остання, спираючись на державні субсидії, скупила 139 підприємств. У роки кризи виникли і успішно діяли тільки змішані державно-приватні підприємства, серед них "Англоголландський нафтовий трест", "Англоіранська нафтова компанія".

В 1931 р. уряд ліквідував золотий стандарт фунта стерлінгів. Курс девуальованої національної валюти знизився на 1/3 по відношенню до інших іноземних валют, що автоматично підвищило конкурентоспроможність англійських товарів.. Великобританія, як і США, подолала наслідки економічної кризи. Проте виходила вона з неї дуже повільно. Наприкінці 30-х років у країні панувало значне безробіття. Англійська промисловість залишалася на рівні 1929 р. У багатьох галузях депресію не було ліквідовано, спостерігалися суперечливі тенденції розвитку старих і нових галузей.

Франція - високо розвинута країна з ринковою економікою відноситься до держав-лідерів і входить до складу великої сімки, в якій завжди відстоює національні позиції і має точку зору нерідко відмінну від багатьох інших.

Розвиток економіки в 30-х роках був надто повільним і затяжним. 40% робітників було зосереджено в дрібному виробництві. Не могло вийти з кризи с/г. Держава ввозила продукти харчування з-за кордону, хоч обсяг виробництва їх зріс на 10%.

Тут посилився процес концентрації фінансово-кредитних установ. До 1939 р. шість найбільших банків контролювали 86% усіх капіталів країни. Банки вкладали капітали в промисловість нерідко за межами країни. Лише в 1936 - 1938 рр. з Франції вивезли 100 млрд. франків. Удвічі скоротився національний золотий запас Французького банку. Похитнувся франк, знизився курс продажу акцій на біржах, здійснювалася емісія облігацій, скоротилися вклади громадян в банках. Питома вага країни в світовому промисловому виробництві знизилася з 7% в 1913 р. до 4% в 1938 р. У світовому експорті в результаті гострої конкурентної боротьби частка країн за 1913 - 1938 рр. скоротилася з 7,2% до 3,7%. Франція поступилася США, Англії, Німеччині, Японії, Канаді.

У цей період уряд Франції проводив соціальну програму, спрямовану на зниження рівня безробіття, організацію громадських робіт. Ця політика передусім стосувалася державного сектору і певним чином забезпечувала вихід економіки з кризи із найменшими втратами.

Французькі дослідники П. Ренодаль, М. Деа та ін. у своїх економічних концепціях стверджували, що боротьба за раціоналізацію (по-американському) приведе не лише до усунення промислових криз, а й до ліквідації конкурентної боротьби у Західній Європі. Знаряддям ліквідації конкуренції, на думку М Деа, є картелі та синдикати. Він зазначав, що К. Маркс відкрив лише американські трести з їхнім прагненням панування й знищення своїх конкурентів. Інша річ — європейський картель. Це союз, мирний договір, перемир'я, що передбачає укладання серії державних угод з колишнім конкурентом.

Німеччина. Уряд А. Гітлера запровадив нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господарського життя, і з середини 30-х років лозунг "Гармати замість масла" став основним у внутрішній політиці. За 1933 -1938 рр. військові витрати зросли з 620 млн. до 15,5 млрд. рейхсмарок.

- вводилися податкові пільги;

- виник дефіцит бюджету, який покривався випуском паперових грошей. Щоб не допустити інфляції та зростання цін, уряд увів контроль над цінами та зарплатою;

- почався поступовий перехід до карткової системи розподілу;

- усі підприємства Німеччини були об'єднанні в галузеві картелі і підпорядковані Імперському міністерству господарства. В 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промисловості, а уповноваженим призначено Германа Геринга;

- було ліквідовано профспілки;

- вводилась загальна трудова повинність;

- приватна власність зберігалася, великі підприємці керували галузевими і територіальними органами управління;

- стратегію економічного розвитку визначили виробники сировини (вугілля, залізної руди) та напівфабрикатів (чавуну, сталі, коксу).

Японія в середині 1929 р. опинилася в епіцентрі світової економічної кризи. Найрозвиненіша галузь господарства країни — торгівля — зазнала найтяжчого удару. Експорт товарів скоротився більше ніж у 2 рази. На 50% знизилось виробництво сільськогосподарської, на 32 % — промислової продукції. У тяжкому становищі опинились суднобудівна, текстильна, металургійна, - машинобудівна галузі. виробництво шовкових тканин зменшилося в 4 рази. У роки економічної кризи налічувалося до 10 млн безробітних. У середині 30-х років в Японії виплавляли сталі менше, ніж у Бельгії, чавуну дещо більше, ніж у Люксембургу.

Японський уряд вирішив вихилити з кризи шляхом мілітаризації країни та воєнної агресії. Вже в 1931 р. японська армія захопила північно-східну частину Китаю, утворивши там маріонеткову Маньчжурську державу. Капіталовкладення направлялися переважно в ті галузі економіки, які були пов'язані з воєнною промисловістю..

Японія, як і Німеччина, виходила з економічної кризи 1929—1933 рр. шляхом мілітаризації. Після встановлення окупаційної влади в Маньчжурії вона розпочала загарбання китайських територій. У 1937 р. їй вдалося захопити деякі провінції на півночі, а згодом — і в інших частинах Китаю. Війна набула затяжного характеру. На неї Японія витрачала понад 80 % державного бюджету, що покривався за рахунок емісії паперових грошей. Щоб випустити десятки тисяч літаків, танків, гармат, суден, інших видів зброї, потрібен був метал. Тільки за 1931—1938 рр. його виплавили більше у 10 разів. Зростали потужності інших галузей, що працювали на війну: хімічної — у 2 рази, електротехнічної — у 3, виробництва зброї — у 5 разів. Автомобілебудівна галузь забезпечувала армію вантажівками.