ТОП 10:

Глосарій (бібліографічний словник)



Глосарій (бібліографічний словник)

Алчевська Христина Данилівна (1841-1920)

Український педагог-просвітитель, харківська вчителька. Відіграла значну роль у розвитку недільних шкіл в Україні. У історію педагогіки вона увійшла як основоположник методики навчання грамоті дорослих, також нею розроблена методика проведення літературних бесід з учнями. Основні праці: посібник „Книга дорослих”, методико-бібліографічний порадник „Що читати народові”.

Ващенко Григорій

Присвятив своє життя створенню української національної педагогіки на основі християнського ідеалу. Він вважав, що українська національна система може існувати тільки на підґрунті ідеалістичного світосприйняття та утвердження християнської моралі шляхом перетворення віри в Бога у внутрішнє переконання людини. Основні праці: „Загальні методи навчання”, „Система освіти у сомастійній Україні”, „Система навчання”, „Виховний ідеал”. „Виховна роль мистецтва”, „Засоби естетичного виховання”, „Тіло виховання як засіб виховання волі і хараеткру”.

Гельвецій Клод (1715-1771)

Французький філософ-просвітитель. Він стверджував, що все в людині можна звести до відчуттів, тобто, на його думку, всі люди мають рівні розумові здібності, рівні можливості до вдосконалення. Мета виховання – розкрити серце дитини до гуманності, а розум – до правди, щоб виховувати патріотів, у свідомості яких ідея особистого добра тісно пов’язана з ідеєю добра для сіх людей. Основні праці: „Про розум”, „Про людину, її розумові здібності та її виховання”.

Гербарт Іоганн Фрідріх (1776-1841)

Представник німецького освітнього руху, послідовник Песталоцці. Структурував педагогіку як науку, встановив співвідношення між теорією і практикою. Вів в педагогіку категорію „педагогічний такт”. Навчання на його думку повинно ґрунтуватися на багатосторонності інтересів, які спираються на досвіт, котрий розуміється ним як ознайомлення з навколишніми предметами і стосунками між людьми. Виділив натуралістичний і історичний інтереси. Основні праці: „Загальна педагогіка, виведена з цілей виховання”, „Головні пункти метафізики”, „Загальна практична філософія”, „Психологія”, „Психологія як наука, що ґрунтується на досвіді метафізики і математики”, „Нарис педагогічних читань”.

Дистервег Фрідріх-Адольф-Вільгельм (1790-1866)

Німецький педагог-просвітник, метою виховання вважав підготовку гуманних і свідомих людей. Завдання виховання – збудити задатки, щоб вони могли самодіяльно розвивались. Головне завдання навчання, за Дістервегом, збуджувати пізнавальні нахили вихованця, щоб вони розвивались у засвоєнні і пошуках істини. Вся педагогіка Дістервега спрямована на піднесення морального рівня, загальної, спеціально-наукової і педагогічної культури учителів. Основні праці: журнали „Рейнські листи для виховання і навчання”, „Педагогічний щорічник”, двотомна праця „Керівництво до освіти німецьких вчителів”.

Дідро Дені (1713-1784)

Представник французького просвітництва. Стояв на позиціях сенсуалізму, вважав джерелом знань відчуття, підкреслював, що другим ступенем є переробка відчуттів розумом. Пов’язував прогрес суспільства з виданням мудрих законів і розповсюдженням освіти. Відстоював принцип загального безкоштовного початкового навчання, спроектував державну систему народної освіти. Основні праці: „Систематичне спростування книги Гельвеція „Про людину”, „План університету або школи публічного викладення всіх наук для російського уряду”.

Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895)

Натхненник українського національного, соціально-політичного та культурного відродження. Основними напрямками концепції національного виховання Драгоманова є етичне, естетичне, патріотичне, моральне виховання дітей, яке включає формування у дітей любові до батьківщини, рідної мови. Значне місце відводив батьківському вихованню дітей, а також підготовці кваліфікованих кадрів для здійснення процесу виховання в умовах освітньої діяльності.

Дьюї Джон (1859-1952)

Американський філософ, один з засновників прагматизму, соціолог і педагог. Основою його педагогіки є опит, індивідуальна діяльність людини, імпульсивна та інстинктивна. Основою концепції Дж. Дьюї є педоцентризм, тому функцією педагога він вважав керівництво самостійною діяльністю дітей, у розвитку їх допитливості.

Коменський Ян Амос (1592-1670)

Чеський вчений-педагог. Дидактичні праці, і в першу чергу, „Велика дидактика”, побудовані на основі сенсуалістичної гносеології. Сенсуалістичний характер світогляду лежить в основі його вчення про наочність. Ним були розроблені вікова періодизація та система шкіл, основним принципом був принцип природовідповідності. Основні праці: „Правила більш легкої граматики”, „Велика дидактика”, „Материнська школа”, „Відкриті двері до всіх наук”. „Шлях світла”, „Продовження братського завіту”.

Корф Микола Олександрович (1834-1883)

Видатний педагог та методист. Створив початкові земські школи, є організатором вчительських з’їздів. Значне місце в його педагогічній спадщині належить ідеї загального обов’язкового навчання шляхом досягнення загальної письменності населення. Основною метою загальноосвітньої школи М. Корф вважав підготовку людини до життя, людини розвинутої фізично і духовно. Основні праці: підручник „Наш друг”, „Руководство к обучению грамоте”, „Русская начальная школа”, „Наши педагогические вопросы”.

Лай Август Вільгельм (1862-1926)

Представник реформаторського руху, є засновником педагогіки дії. В основі виховання та навчання повинен лежати, на думку Лая, принцип „реакція – дія”. Розглядав дитину як активно діючу частину соціального і біологічного середовища, діяльність якої є реакцією на оточуючий світ. Основні праці: „Експериментальна дидактика”, „Школа дії”.

Лесгафт Петро Францович (1837-1909)

Видатний представник російської педагогіки кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Стрижнем педагогічної концепції П.Ф. Лесгафта є його вчення про фізичну освіту та виховання. Ним розроблена система фізичного виховання дітей та відповідна вікова періодизація. Основні праці: „Основи природної гімнастики”, „Матеріали для вивчення шкільного віку”, „Фізичний розвиток у школах”. „Про відношення анатомії до фізичного виховання”, „Підготовка вчителів гімнастики в країнах Західної Європи”, „Про ігри та фізичне виховання в школі”, „Про покарання в сім’ї”.

Леся Українка (1871-1913)

Видатна українська поетеса, громадський діяч. Виступала за організацію шкіл для народу, в публіцистичних творах приділяла велику увагу ролі вчителя в народній школі, говорила о необхідності розвивати природні здібності дитини. Також вона займалася питанням освіти дорослих. Створила жіночу недільну школу. Основні праці: нарис „Школа”, підручник „Давня історія східних народів”, оповідання „Помилка”.

Локк Джон (1632-1704)

Видатний англійський філософ та педагог. Метою виховання за Локком є підготовка „джентльмена”. Його педагогіка адресована англійської буржуазії. Основні праці: „Досвід про людський розум”, „Думки про виховання”.

Ломоносов Михайло Васильович (1711-1765)

Видатний російський вчений – педагог, перший російський академік. Керував навчальною та науковою частиною Академії наук. Значні заслуги Ломоносова в розвитку російської науки: він був першим руським вченим єстествоіспитатилем, на багато попередивши розвиток науки того часу, запропонував ступені державної безстанової освіти. Головне завдання школи бачив в тому, щоб виховувати у дітей любов до праці, навчати їх „правилам і прийомам поведінки”, дати освіту. Основні праці: „Регламенти” для академічної гімназії і для гімназії Московського університету, „Математична хімія”, „Фізична хімія”, „Краткое руководство к красноречию”, „Российская грамматика”, «Краткий российский летописец с родословием», «Древняя российская история».

Мейман Ернест (1862-1915)

Німецький педагог, представник експериментальної педагогіки. З’єднав дані психології, педагогіки, психопатології, анатомії і фізіології з ціллю різнобічного вивчення дитини, розробив методику вивчення психіки дитини у лабораторних умовах. В онову своєї педагогіки він вів етику та естетику.

Монтень Мішел. (1533-1592)

Представник гуманістичної освіти та виховання. Стверджував, що всі релігії являють собою вигадки людей і спрямовані на те, щоб тримати народ в покорі. Виступав за справжню науку, яка вивчає не книги, а речі, не займається пустими роздумами, а спирається на досвід і надприродне, розумне пояснення фактів. Вважав, що освіта повинна розвивати розум учнів, самостійність їх думок, критичне ставлення до поглядів та авторитетів. Основна робота: „Дослід”.

Огієнко Іван (1881-1971)

Представник національного виховання. Принципові педагогічні погляди: різномовність, родинність, залучення християнських ідеалів. Основними завданнями освітньо-виховного процесу в навчальних закладах України на його думку повинні бути: українізація всіх типів шкіл; доступність і єдність навчання; створення системи підготовки національних педагогічних кадрів. Основні праці: підручники „Рідна мова”, „Рідне писання”, „Українська граматика”, „Українські шкільні мотиви”.

Оуен Роберт (1771-1858)

Представник англійської педагогіки. Головною ідеєю його педагогіки було поєднання навчання с продуктивною працею. Ціллю виховання є виховання в дитині раціонального характеру. Багато уваги приділяв середі в який виховується дитина. Ним були засновані робочі інститути, будинки науки. Основна праця:„Новий погляд на суспільство, чи досліди про утворення характеру”.

Полоцький Симеон(1629-1680)

Представник української педагогічної думки XVII підтримував напрямок розвитку педагогічної теорії та практики на основі слов’янських педагогічних традицій з урахуванням досягнень західної педагогіки. Прагнув поліпшити освіту і виховання народу, сприяти піднесенню рівня його культури, відстоювати національну незалежність. Основні праці: „Обед душевний”, „Вечеря душевная”, „Псалтир рифмованая”.

Рабле Франсуа (1494-1553)

Великий французький письменник-гуманіст, один із найвидатніших представників педагогічної думки епохи Відродження. Він піддавав критиці схоластичне навчання, показував його порожність і нікчемність. Виклав свою систему виховання, в якому навчання було засновано на вільному інтересі та активності дитини., він пропонував давати дітям універсальні знання. Основна праця: роман „Гаргантюа і Патагрюель”.

Руссо Жан-Жак (1712-1778)

Французький просвітитель, представник передреволюційної дрібної буржуазії. В основу виховання ним покладено принцип слідування за вказівками природи., тобто природовідповідне виховання. Педагог розробив вікову періодизацію та зміст виховання на кожному віковому етапі розвитку. Основні праці: „Чи сприяв прогрес у науці і мистецтві поліпшенню або погіршенню моралі?”, „Про походження нерівності між людьми”, „Суспільний договір”, роман-трактат „Еміль, або про виховання”, „Сповідь”.

Смотрицький М.Г.(1572-1633)

Головні педагогічні ідеї: поширення освіти серед народу, ідеї патріотичного виховання і боротьби проти національного і соціального гноблення. Він розробляв питання орфографії, орієнтуючись на старослов’янську мову, як промову, на якій базувалися мови слов’янських народів. Основна праця: „Граматика словеньская правильное синтагма... ”

Томас Мор (1478-1535)

Англійській гуманіст, письменник, представник утопічного соціалізму. Ним була висловлена думка про виховання молодого покоління в процесі трудової діяльності. Він пропонував принципи загального навчання, рівноправності освіти для обох статей, висловлював думку про організацію самоосвіти, підкреслював велику роль праці у вихованні дітей, вперше висловив думку про знищення протилежності між фізичною та розумовою працею. Основна робота: твір „Золота книга про найкращій люд і про новий острів „Утопія”.

Глосарій (бібліографічний словник)

Алчевська Христина Данилівна (1841-1920)

Український педагог-просвітитель, харківська вчителька. Відіграла значну роль у розвитку недільних шкіл в Україні. У історію педагогіки вона увійшла як основоположник методики навчання грамоті дорослих, також нею розроблена методика проведення літературних бесід з учнями. Основні праці: посібник „Книга дорослих”, методико-бібліографічний порадник „Що читати народові”.

Ващенко Григорій

Присвятив своє життя створенню української національної педагогіки на основі християнського ідеалу. Він вважав, що українська національна система може існувати тільки на підґрунті ідеалістичного світосприйняття та утвердження християнської моралі шляхом перетворення віри в Бога у внутрішнє переконання людини. Основні праці: „Загальні методи навчання”, „Система освіти у сомастійній Україні”, „Система навчання”, „Виховний ідеал”. „Виховна роль мистецтва”, „Засоби естетичного виховання”, „Тіло виховання як засіб виховання волі і хараеткру”.

Гельвецій Клод (1715-1771)

Французький філософ-просвітитель. Він стверджував, що все в людині можна звести до відчуттів, тобто, на його думку, всі люди мають рівні розумові здібності, рівні можливості до вдосконалення. Мета виховання – розкрити серце дитини до гуманності, а розум – до правди, щоб виховувати патріотів, у свідомості яких ідея особистого добра тісно пов’язана з ідеєю добра для сіх людей. Основні праці: „Про розум”, „Про людину, її розумові здібності та її виховання”.

Гербарт Іоганн Фрідріх (1776-1841)

Представник німецького освітнього руху, послідовник Песталоцці. Структурував педагогіку як науку, встановив співвідношення між теорією і практикою. Вів в педагогіку категорію „педагогічний такт”. Навчання на його думку повинно ґрунтуватися на багатосторонності інтересів, які спираються на досвіт, котрий розуміється ним як ознайомлення з навколишніми предметами і стосунками між людьми. Виділив натуралістичний і історичний інтереси. Основні праці: „Загальна педагогіка, виведена з цілей виховання”, „Головні пункти метафізики”, „Загальна практична філософія”, „Психологія”, „Психологія як наука, що ґрунтується на досвіді метафізики і математики”, „Нарис педагогічних читань”.

Дистервег Фрідріх-Адольф-Вільгельм (1790-1866)

Німецький педагог-просвітник, метою виховання вважав підготовку гуманних і свідомих людей. Завдання виховання – збудити задатки, щоб вони могли самодіяльно розвивались. Головне завдання навчання, за Дістервегом, збуджувати пізнавальні нахили вихованця, щоб вони розвивались у засвоєнні і пошуках істини. Вся педагогіка Дістервега спрямована на піднесення морального рівня, загальної, спеціально-наукової і педагогічної культури учителів. Основні праці: журнали „Рейнські листи для виховання і навчання”, „Педагогічний щорічник”, двотомна праця „Керівництво до освіти німецьких вчителів”.

Дідро Дені (1713-1784)

Представник французького просвітництва. Стояв на позиціях сенсуалізму, вважав джерелом знань відчуття, підкреслював, що другим ступенем є переробка відчуттів розумом. Пов’язував прогрес суспільства з виданням мудрих законів і розповсюдженням освіти. Відстоював принцип загального безкоштовного початкового навчання, спроектував державну систему народної освіти. Основні праці: „Систематичне спростування книги Гельвеція „Про людину”, „План університету або школи публічного викладення всіх наук для російського уряду”.

Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895)

Натхненник українського національного, соціально-політичного та культурного відродження. Основними напрямками концепції національного виховання Драгоманова є етичне, естетичне, патріотичне, моральне виховання дітей, яке включає формування у дітей любові до батьківщини, рідної мови. Значне місце відводив батьківському вихованню дітей, а також підготовці кваліфікованих кадрів для здійснення процесу виховання в умовах освітньої діяльності.

Дьюї Джон (1859-1952)

Американський філософ, один з засновників прагматизму, соціолог і педагог. Основою його педагогіки є опит, індивідуальна діяльність людини, імпульсивна та інстинктивна. Основою концепції Дж. Дьюї є педоцентризм, тому функцією педагога він вважав керівництво самостійною діяльністю дітей, у розвитку їх допитливості.

Коменський Ян Амос (1592-1670)

Чеський вчений-педагог. Дидактичні праці, і в першу чергу, „Велика дидактика”, побудовані на основі сенсуалістичної гносеології. Сенсуалістичний характер світогляду лежить в основі його вчення про наочність. Ним були розроблені вікова періодизація та система шкіл, основним принципом був принцип природовідповідності. Основні праці: „Правила більш легкої граматики”, „Велика дидактика”, „Материнська школа”, „Відкриті двері до всіх наук”. „Шлях світла”, „Продовження братського завіту”.

Корф Микола Олександрович (1834-1883)

Видатний педагог та методист. Створив початкові земські школи, є організатором вчительських з’їздів. Значне місце в його педагогічній спадщині належить ідеї загального обов’язкового навчання шляхом досягнення загальної письменності населення. Основною метою загальноосвітньої школи М. Корф вважав підготовку людини до життя, людини розвинутої фізично і духовно. Основні праці: підручник „Наш друг”, „Руководство к обучению грамоте”, „Русская начальная школа”, „Наши педагогические вопросы”.

Лай Август Вільгельм (1862-1926)

Представник реформаторського руху, є засновником педагогіки дії. В основі виховання та навчання повинен лежати, на думку Лая, принцип „реакція – дія”. Розглядав дитину як активно діючу частину соціального і біологічного середовища, діяльність якої є реакцією на оточуючий світ. Основні праці: „Експериментальна дидактика”, „Школа дії”.

Лесгафт Петро Францович (1837-1909)

Видатний представник російської педагогіки кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Стрижнем педагогічної концепції П.Ф. Лесгафта є його вчення про фізичну освіту та виховання. Ним розроблена система фізичного виховання дітей та відповідна вікова періодизація. Основні праці: „Основи природної гімнастики”, „Матеріали для вивчення шкільного віку”, „Фізичний розвиток у школах”. „Про відношення анатомії до фізичного виховання”, „Підготовка вчителів гімнастики в країнах Західної Європи”, „Про ігри та фізичне виховання в школі”, „Про покарання в сім’ї”.

Леся Українка (1871-1913)

Видатна українська поетеса, громадський діяч. Виступала за організацію шкіл для народу, в публіцистичних творах приділяла велику увагу ролі вчителя в народній школі, говорила о необхідності розвивати природні здібності дитини. Також вона займалася питанням освіти дорослих. Створила жіночу недільну школу. Основні праці: нарис „Школа”, підручник „Давня історія східних народів”, оповідання „Помилка”.

Локк Джон (1632-1704)

Видатний англійський філософ та педагог. Метою виховання за Локком є підготовка „джентльмена”. Його педагогіка адресована англійської буржуазії. Основні праці: „Досвід про людський розум”, „Думки про виховання”.

Ломоносов Михайло Васильович (1711-1765)

Видатний російський вчений – педагог, перший російський академік. Керував навчальною та науковою частиною Академії наук. Значні заслуги Ломоносова в розвитку російської науки: він був першим руським вченим єстествоіспитатилем, на багато попередивши розвиток науки того часу, запропонував ступені державної безстанової освіти. Головне завдання школи бачив в тому, щоб виховувати у дітей любов до праці, навчати їх „правилам і прийомам поведінки”, дати освіту. Основні праці: „Регламенти” для академічної гімназії і для гімназії Московського університету, „Математична хімія”, „Фізична хімія”, „Краткое руководство к красноречию”, „Российская грамматика”, «Краткий российский летописец с родословием», «Древняя российская история».







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.194.161 (0.01 с.)