Поняття харизматичної особистості.

Харизма – це особлива властивість, завдяки якій людину оцінюють як обдаровану особливими якостями й здатну впливати на інших. Поняття «харизма» веде свій початок з давньогрецької міфології – означає притягати до себе увагу. А Харити – це давньогрецькі богині краси, грації й вишуканості.

Класичне визначення харизми дане німецьким соціологом М. Вебером: «Харизмою називається якість особистості, визнана надзвичайною, завдяки якій вона оцінюється, як обдарована надприродними, надлюдськими або, щонайменше, специфічно особливими силами й властивостями, не доступними іншим людям».

Вислів «У неї є харизма» означає, що людина чинить на оточуючих сильний вплив, вони піддаються її чарівності й готові йти за нею.

Сучасне звучання слова «харизма» містить у собі крім соціологічного аспекту взаємодії «маси» і «вождя» також і психологічний, у якому мова йде про посилення особистісної сили, особистої чарівності, магнетизму.

Таким чином, харизма передбачає наявність у людини особливих для всіх ознак і особистісних якостей. Актуальність її дослідження обумовлюється необхідністю дізнатися про особливості її виникнення й визначити її реальність або міфологічний вимисел.

Приклади харизматичних особистостей із видатних діячів минулого і теперішнього.

Серед відомих історії харизматичних особистостей є засновники світових релігій – Будда, Мойсей і Христос. До харизматів відносяться творці напрямків всередині світових релігій – Лютер і Кальвін. З іншого боку, це великі державні й військові діячі, такі, як Чингізхан або Наполеон. Властивість харизми відносно байдужа до роду діяльності і її морально-етичному змісту: харизматичним лідером з успіхом може бути й святий, і злочинець.

 

Феномен групового тиску. Відмінність між конформізмом і нонконформізмом. Соціальні умови, що сприяють посиленню конформності людини в групі. Соціальні умови, які пов’язані з формуванням нонконформізму.

Феномен групового тиску.

Груповий тиск являє собою соціальний феномен, суть якого полягає в тому, що люди в рамках спільноти відчувають себе примус погоджуватися з певним думкою, в разі, якщо його підтримує більшістю в оточенні. Це свого роду інструмент, з допомогою якого суспільство (група) впливає на індивідуума, створюючи для людини певні рамки, які змушують підкорятися вимогам оточення.

Груповий тиск може формулюватися різними способами: примусом, вимогою, проханням, і просто існуванням соціуму і її очікуваннями.

У члена групи є вибір підкоритися або не підкоритися тиску співтовариства. До того ж, підкоряться можна в різному ступені: від прийняття норм групи, до облуди. Процес групового тиску існує там, де є конфлікт між індивідуумом і думкою оточення. Міра опірності оточенню – це рівень підпорядкування групі, коли думка оточення сприймається людиною у вигляді конфлікту. Розрізняють зовнішнє підпорядкування, коли її думка приймається тільки зовні, а насправді, індивід чинить опір, і внутрішнє, в цьому випадку індивід насправді підтримує думку більшості. Внутрішнє підпорядкування є результатом подолання конфлікту на користь групи.

Індивід може висунути оточенню власні вимоги у відношенні себе. Це є причиною конфліктів між індивідом і групою. Висування власних вимог до оточення служить причиною звільнення від відповідальності за вчинки.

Відмінність між конформізмом і нонконформізмом.

Конформізм - зміна поведінки або переконання у відповідь на реальне абогрупове переконання.

Явище конформізму пов'язане з групою. У тому, як група може впливати наокремої людини. Якщо людина згодна з думкою більшості, з думкоюабо переконанням групи - він отримує підтримку і схвалення. Навпаки - якщовін йде проти течії, то зустрічає невдоволення, відкидання, ненависть.

Таких людей називають нонконформістами. Здебільшого вони лідери,генератори ідей, новатори. Якщо людина є лідером у колективі - тойому буде дозволено невелике відхилення від загальної поведінки. Нонконформістпропонує нові ідеї, йде неходжені стежкою. Подібний образ думок неприносить популярності. Спочатку його не сприймають, або вважають ідіотом, алечерез деякий час люди приймають нові рішення і спокійно користуютьсявсіма благами цивілізації. Так влаштований світ: Спочатку ненависть, насмішки,обурення, потім цікавість, а слідом - бурхливе захоплення і шанування.

Нонконформіст стикається з нерозумінням і знедоленістю з бокусуспільства. Конформістів більшість і скоріше за все, людина просто боїтьсязмінювати життя, прагнути до нового, забувати старе. «Іноді непохитнапозиція - результат паралічу (Станіслав Єжи Лец).

Явище конформізму досліджувався багатьма вченими. Були проведеніексперименти з виявлення групового тиску. Наприклад, експерименти провідрізки, коли людина під впливом групи давав завідомо неправдивий відповідь.

Згадаймо «третю хвилю» - сила в єдності. Група дає своїм членам захисті схвалення. У групі людина отримує підтримку, але як тільки вінвідхиляється від норми поведінкою або висловлюваннями - так відразу потрапляє вопалу і може бути виключений з групи. Конформне поведінка відіграє подвійну,як позитивну, так і негативну, роль у соціалізації особистості: зодного боку, конформне поведінка сприяє виправленню помилковогодумки або поведінки, якщо більш правильним виявляється думка більшості.

З іншого боку, конформне поведінка заважає утвердженню власнох незалежної поведінки або думки. Але з іншої сторони людина не можебути тільки конформістом або нонконформістом. Це залежить від ситуації івирішує питання. Хоча зустрічаються і вперті, які дотримуютьсясвоєї думки все життя, а також товариші, які готові відстоювати свою правдукулаками. Також людина не схильна до конформізму якщо проблема стосується його, зачіпає важливі аспекти, особливо значущі моменти. Тоді людина буде відстоювати свої позиції.

Соціальні умови, що сприяють посиленню конформності людини в групі.

На сьогодні визначено, що конформна поведінка зумовлена такими чинниками:

- соціальна підтримка;

- привабливість групи та зв'язок з нею. Чим привабливішою для індивіда є група, чим тісніший зв'язок індивіда з групою, тим охочіше він підлаштовує свою поведінку під загальну і поділяє позиції групи. Найбільшими конформістами будуть ті, кому група дуже подобається і хто поділяє її цінності. Чим більш референтна група для особи, тим сильніше діятиме тенденція до проявів конформності. (Тож щастя спільних цінностей і референтності коштує особі самостійності у формуванні свої позиції.);

- розмір групи. При збільшенні групи тенденція до конформності посилюється. Залежність за уточненими даними виглядає дещо складніше. Тенденція до конформності посилено діє в групі розміром 6-7 членів, за подальшого збільшення групи рівень конформності вирівнюється і навіть знижується. Як вважав Аш, у більшій групі досліджувані поступово починають сумніватись у щирості її членів та думати про змову учасників з метою чинити тиск. Усвідомивши такі особливості, люди починають протидіяти тиску.

Наступні дослідження засвідчили, що жінки більше схильні до конформості, ніж чоловіки. Деякі вчені спростували цей висновок, однак у літературі закріпилась така позиція. Сучасні дослідження, проведені більш коректно, цього не підтверджують. Дані, які були отримані раніше, сьогодні пояснюють упередженістю чоловіків-експериментаторів, які створювали більш комфортні умови для чоловіків, ніж для жінок.

Соціальні умови, які пов’язані з формуванням нонконформізму.

Соціальні умови, що сприяють посиленню нонконформізму у групі є протилежними до тих умов, які викликають явище феномен конформності.

Тобто сюди відносяться соціальна непривабливість групи, малий розмір групи, гетерогенність групи, тощо.

 

Поняття психологічної сумісності. Проблеми кооперації та конфлікту в соціальній психології.