Нормування рівня екологічної небезпеки поверхневої водойми. Визначення гранично-припустимої концентрації токсичних речовин.

Гранично припустимі концентрації (ГДК) — це встановлений рівень концентрації речовин у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретного виду водокористування. ГДК, як правило, задаються у виді конкретного значення концентрації.

Усі речовини за характером свого негативного впливу поділяються на групи. Кожна група поєднує речовини однакової ознаки дії, що називають ознакою шкідливості. Та сама речовина при різних концентраціях може виявляти різні ознаки шкідливості. Ознака шкідливості, що виявляється при найменшій концентрації речовини, називають лімітуючою ознакою шкідливості (ЛОШ). У водних об'єктах комунально-побутового і господарсько-питного водокористування розрізняють три ЛОШ — органолептичний, загальносанітарний і санітарно-токсикологічний. У водних об'єктах рибогосподарського водокористування, крім названих, виділяють ще два ЛОШ — токсикологічний і рибогосподарський.

При оцінці якості води у водоймах комунально-побутового і господарсько-питного водокористування враховують також клас небезпеки речовини. Його визначають у залежності від токсичності, кумулятивності, мутагенності і ЛОШ речовини. Розрізняють чотири класи небезпеки речовин: перший — надзвичайно небезпечні; другий — високонебезпечні; третій — небезпечні; четвертий — помірковано небезпечні.

При оцінці якості води враховується принцип аддитивности — односпрямованої дії. Відповідно до цього принципу приналежність декількох речовин до тому самому ЛПВ виявляється в підсумовуванні їхнього негативного впливу.

Оцінка якості води з точки зору екологічної безпеки водокористування визначається за наступною методикою.

Водні об'єкти вважаються придатними для комунально-побутового і господарсько-питного водокористування, якщо одночасно виконуються наступні умови:

• не порушуються загальні вимоги до складу і властивостей води для відповідної категорії водокористування;

• для речовин, що належать до третього і четвертого класів небезпеки, виконується умова:

С ≤ ПДК,

де С — концентрація речовини у водному об'єкті, г/м3;

• для речовин, що належать до першого і другого класів небезпеки, виконується умова:

∑ Сі/ГДКі ≤ 1

де Сі і ГДК відповідно концентрація і ГДК 1-го речовини першого чи другого класу небезпеки.

Водні об'єкти вважаються придатними для рибогосподарського водокористування, якщо одночасно виконуються наступні умови:

• не порушені загальні вимоги до складу і властивостей води для відповідної рибогосподарської категорії;

• для речовин, що належать до однакової ЛОШ, виконується умова:

∑ Сі/ГДКі ≤ 1

де Сі і ГДКі відповідно концентрація і ГДК і-го речовини, що належить до даного ЛОШ.

Норми якості води повинні виконуватися:

• для водотоків комунально-побутового і господарсько-питного водокористування — на ділянках від пункту водокористування до контрольного створу, розташованого на відстані не менш одного кілометра вище за течією від цього пункту водокористування;

• для водойм комунально-побутового і господарсько-питного водокористування — на акваторії в радіусі не менш одного кілометра від пункту водокористування;

• для водотоків рибогосподарського водокористування — у межах усієї рибогосподарської ділянки водотоку, починаючи з контрольного створу, розташованого не далі 500 метрів нижче за течією від джерела надходження домішок;

• для водойм рибогосподарського призначення — на всій рибогосподарській ділянці, починаючи з контрольного пункту, розташованого в радіусі не більш 500 м від місця надходження домішки.

Якщо у водний об’єкт одночасно попадають декілька речовин з однаковим лімітуючим показником шкідливості, то повинна зберігатися умова:

ΣСі/(ГДК)≤1

Де: Сі – фактична концентрація речовини у контрольному створі, мг/л;

ГДК – гранично допустима концентрація цієї ж речовини, мг/л.

Контроль за забрудненням водних об’єктів повинен здійснюватися в наступному обсязі:

- аналіз стічних вод до і після комплексу очисних споруд;

- вимірювання кількості скидаємих стічних вод:

- аналіз води у водному об’єкті вище скиду стічних вод і біля першого пункту водокористування.

Порядок такого контролю повинен бути узгоджений з органами, що відповідають за регулювання, використання і охорону води та санепідемслужбою.

Оцінка якості води на основі екологічних нормативів. Екологічні нормативи якості води встановлюються для оцінки стану водних об'єктів на основі екологічної класифікації поверхневих вод.

Система екологічної класифікації якості поверхневих вод включає три класифікаційні групи: сольового складу, еколого-санітарних показників і показників складу і біологічної дії специфічних речовин.

У залежності від значень показників якості води поверхневі води відносять до визначених категорій і класу якості води. Класи і категорії, використовувані при екологічній класифікації якості води.

Визначення класу і категорії якості води здійснюється по методиках, викладених у відповідних нормативних документах.