Коротка характеристика сучасної зброї.

 

Сучасна зброя поділяється на зброю масового ураження та звичайну.

 

 До існуючих видів зброї масового ураження відносять: ядерну, хімічну і бактеріологічну (біологічну) зброю.

 

 До звичайної зброї відносять вогнепальну, високоточну зброю, боєприпаси об’ємного вибуху та вибухо­вої дії, запалювальні суміші.

 

Ядерна зброя.

До ядерної зброї відносять атомні, термоядерні та нейт­ронні боєприпаси.

Під час вибуху ядерного боєприпасу виникає п’ять уражаючих факторів: ударна хвиля; світлове випромінювання; проникаюча радіація; радіоактивне зара­ження місцевості та об’єктів; електромагнітний імпульс.

Ударна хвиля являє собою ділянку сильно стиснутого повітря, розповсю­дженого у всі боки від місця ядерного вибуху із надзвуковою швидкістю.

Дія ударної хвилі на людей - це нанесення їм травм і контузій.

Світлове випромінювання ядерного вибуху виникає в зв’язку з тим, що температура вибуху досягає декількох мільйонів С°, а уражаюча дія світло­вого випромінювання залежить від теплового імпульсу — кількості теплової енергії, що падає на 1 см² поверхні за час освітлення.

Світлове випромінювання має високу інтенсивність: запалює різні предмети та може викликати у людей опіки на значній відстані від місця ядерного вибуху (від 1 до 25 км).

Проникаюча радіація (складає 5% енергії вибуху) виникає в момент ядерного вибуху і являє собою потік гамма-випромінювання та нейтронів із зони ядерного (термоядерного) вибуху.

Радіоактивне забруднення місцевості та об'єктів (складає 10% енергії вибуху) — четвертий уражаючий фактор.

Електромагнітний імпульс (складає 5% енергії вибуху). При ядерних ви­бухах, внаслідок іонізації повітря та руху електронів з великими швидкостя­ми, виникають електромагнітні поля, що утворюють імпульсні електричні розряди та струми. Електромагнітний імпульс, що утворюється в атмосфері, подібно до блискавки, може наводити сильні струми в антенах, електромере­жах та ін. Цей фактор уражає, перш за все, електронну і радіотехнічну апара­туру, що є на озброєнні. Під дією електромагнітного імпульсу, в згаданій апаратурі проводяться електричні струми і напруги, що можуть пробити ізо­ляцію, пошкодити трансформатори, викликати несправність напівпровідни­ків, інших радіотехнічних засобів та уразити людей електричним струмом.

Радіологічна зброя. Радіологічною зброєю називають технічні прила­ди, призначені для розпиляння бойових радіоактивних речовин (БРР). Ця зброя характеризується єдиним уражаючим фактором - радіоактивним за­раженням місцевості та об’єктів. Її застосування дозволяє діяти на людей, викликаючи у них гостру променеву хворобу, та зберігати матеріальні цін­ності на території противника. Вихідним матеріалом для виготовлення БРР є радіоактивні відходи ядерної енергетики. БРР можуть використовуватись в рідкому, паро- та порошкоподібному вигляді, а також у вигляді туману або бути змішаними з клейкими речови­нами, що прилипають до поверхні шкіри, одягу, зброї. Доставка БРР до ра­йону використання можлива за допомогою бойових частин ракет, артиле­рійських снарядів, авіабомб, торпед та ін. Розпиляти БРР можливо навіть лі­таками цивільної авіації. Особлива небезпечність БРР в їх специфічних вла­стивостях — відсутність кольору, смаку та запаху. Визначити наявність БРР на даній місцевості можливо лише за допомогою дозиметричних приладів (ДП-5В; ДП-64 та ін.). Природний радіоактивний розпад виключає можли­вість довгочасного зберігання у мирний час запасів БРР. їх зберігання та бо­йове використання потребують спеціального захисту особового складу.

Хімічна зброя та її уражаюча дія. Незважаючи на заборону її застосу­вання, хімічна зброя сьогодні є одним із засобів масового ураження. Вона включає в себе ОР та засоби їх бойового застосування: хімічні ракети, бо­мби, снаряди та ін.

Хімічна зброя використовується для масового ураження людей, зара­ження місцевості, будівель, техніки, води та провізії.

Бактеріологічна зброя. Бактеріологічною (біологічною) зброєю (БЗ) нази­вають боєприпаси та інші технічні прилади, заряджені бактеріальними засоба­ми або іншими біологічними агентами та призначені для ураження людей, тва­рин або рослин.

Структура санітарних втрат від БЗ залежатиме від конкретних операти­вно-тактичних завдань, що вирішує противник. Передбачається, що по вій­ськах, які ведуть бойові дії, у 60-70% випадків використовуватимуться то­ксини і у 30-40% випадків - збудники особливо небезпечних інфекційних захворювань.

 

Вогнепальна зброя.

У механізмі дії будь-якого снаряда, що проникає у тканини, розрізняють три складові:

> безпосередню дію снаряда (розрив та роздроблення тканин, що мають безпосередній контакт із снарядом);

> ударна хвиля;

> тимчасова пустота (пульсуюча пустота (порожнина).

 

Вхідні отвори при наскрізних кульових пораненнях мають невеликі розміри, а вихідні можуть досягати значних розмірів. Поранення супроводжується значними імунно-біологічними змінами в організмі, що призводить до ранньої ранової інфекції.

 

Боєприпаси вибухової дії. Боєприпаси вибухової дії (БВД) називають тепер неядерними засобами масового ураження. До них відносять протипіхотніта протитанкові міни, гранати, артилерійські снаряди, бомби, бойові головки ракет, боєприпаси об’ємного вибуху.

Касетні боєприпаси. Касетні артилерійські снаряди призначені для ураження живої сили та техніки, а також для дистанційного мінування міс­цевості. На заданій висоті міни виштовхуються із снаряда та при ударі об землю із них викидаються елементи, що підкидають міну на висоту людського зросту, після чого вона вибухає. Радіус ураження осколками — 4-6 метрів. Снаряди М449А1 мають елементи M43A3, що утримують в собі осколки у вигляді кульок. Під час падіння на землю елементи розриваються й кульки розлі­таються у радіусі 7 метрів. Касетні боєприпаси створюються і для реактив­них систем залпового вогню (РСЗВ). Так, РСЗВ “ФИРОС-25” (Італія) має касетну протипіхотну бойову частину, заряджену 66-ма протипіхотними мінами або кумулятивно-осколковими гранатами, 240 мм 12-ти ствольна система залпового вогню MLRS (США) заряджена касетною бойовою час­тиною, що має 644 кумулятивно-осколкових елементи.

Мінна зброя. Одним із напрямків розвитку мінної зброї є створення протипіхотних осколкових мін направленої дії. Всі їх типи мають плоский корпус із пластмаси, осколковий елемент з кількома шарами сталевих кульок та заряд вибухівки.

> Протипіхотні міни, в основному, уражають нижні кінцівки, (навіть до травматичної ампутації), викликають серйозні пошкодження статевих ор­ганів, очеревини, нижньої частини живота. При цьому обов’язкове забруд­нення рани землею. Мінно-вибухові поранення часто мають поєднаний ха­рактер.

Високоточна зброя. Високоточна зброя (ВТЗ) - керована зброя, здатна уражати ціль (об’єкт) першим пуском (пострілом) на будь-якій відстані в ме­жах досягнення. Загальний принцип дії ВТЗ базується на використанні лазер­ної, телевізійної, тепловізійної, інфрачервоної, радіолокаційної та різних ком­бінованих систем наведення на ціль. Завдяки наявності автоматичних систем управління, такі засоби діють за принципом “вистрілив і забув”. Оператор здійснює тільки початкове прицілювання (захват цілі) і більше в процесі на­ведення уражаючих частин ВТЗ на ціль участі не бере.

Розглядаючи ВТЗ з медичної точки зору, стосовно можливої структури та величини санітарних втрат, що вона викликає, треба відмітити наступне:

1. Слід очікувати появу масових санітарних втрат як у бригадах, що безпосередньо ведуть бойові дії, так і в тих, що дислокуються у глибині тилової смуги армійського корпусу (оперативного командування), тобто на всю глибину бойового порядку.

2. Використання ВТЗ супроводжуватиметься різким збільшенням част­ки смертельних уражень (до 70%) в загальній кількості втрат, а серед сані­тарних втрат (30%) різким збільшенням питомої ваги тяжких і вкрай тяж­ких уражень, що розподілятимуться наступним чином:

> легкого ступеня - 15%;

> середнього ступеня тяжкості - 15%;

> тяжкого ступеня - 20%;

^ вкрай тяжкого ступеня — 50%.

Боєприпаси об’ємного вибуху (БОВ). В основі використання цього ви­ду звичайної зброї лежить здатність до вибуху дрібнодисперсних паливно- повітряних зависів об’ємно-детонуючих систем (ОДС). Принцип дії БОВ має певну аналогію з випадковими вибухами, що відбуваються на підприєм­ствах хімічної промисловості, в зерносховищах, елеваторах, вугледобувних шахтах, в побуті. В цих випадках вибух має однаковий механізм утворення аерозольної суміші летючих рідин з достатньо високою калорійністю, що займаються випадково, або за допомогою детонаторів. При цьому, в певних умовах, що залежать, в першу чергу, від концентрації та фізико-хімічних властивостей пального, в паливно-повітряній хмарі може виникнути процес детонації.

Уражаючі фактори БОВ:

> ударна хвиля об’ємного вибуху;

> тепловий імпульс;

> отруєння окислом вуглецю та азоту.

Внаслідок дії БОВ можуть мати місце такі види механічних уражень, як ізольовані та комбіновані. Комбіновані ураження в свою чергу поділяються на механотермічні, механотоксичні, механотермотоксичні. Ураження від БОВ можуть мати різну локалізацію та тяжкість. Потрібно мати на увазі, що при ураженні БОВ, в першу чергу, буде пошкоджений такий критичний орган, як вухо. Також відмічатимуться ураження комоційно-контузійного характеру, крововиливи в мозок, легені, розриви та розчавлювання парен­хіматозних та порожнинних органів. Тепловий імпульс може викликати опіки різного ступеня тяжкості. У закритих фортифікаційних спорудах особовий склад може отримати отруєння окисом вуглецю та окисами азоту.

Запалювальні суміші. Основою цього виду зброї є використання різ­них видів запалювальних сумішей (речовин), дія яких ґрунтується на їх здатності легко займатися й розвивати високу температуру під час горіння. Відповідно до сучасної класифікації, всі сучасні запалювальні суміші поді­ляються на три основні групи:

> запалювальні суміші на основі нафтопродуктів - напалми;

> металізовані запалювальні суміші - пірогелі;

> термітні запалювальні суміші — терміти.

Всі вони характеризуються високою температурою горіння: 900— 1200°С — напалми, до 1800°С ~ пірогелі, до 2200°С — терміти. Добре приліплюють­ся до різних поверхонь та створюють стійкі осередки пожеж.

Для застосування запалювальних сумішей використовуються такі засо­би: вогнемети, гранатомети, запальні боєприпаси (авіабомби, касети).

Масове використання запалювальних засобів призводить до виникнення великих груп уражених з глибокими термічними опіками, що характеризу­ються деякими особливостями клінічного перебігу.

Напалмові опіки локалізуються переважно на відкритих ділянках тіла, причому більше, ніж у 75% випадків уражається обличчя. Найпоширені­шим поєднанням є ураження голови й кисті, що відмічається у 66,6% випа­дків. Напалмові опіки III та IV ступенів тяжкості складають 75,5%, II сту­пеня - 24,3%, 1-го - дуже рідко.

На відміну від звичайних термічних опіків, під час яких втрата свідомості трапляється лише у випадку дуже великих пошкоджень, при використанні напалму свідомість втрачають при ураженні менше 10% поверхні тіла. Напа­лмові опіки в декілька разів частіше за термічні ускладнюються шоком, від якого характерна висока летальність.

Напалмові опіки часто поєднуються з асфіксією, що наступає внаслідок набряку гортані, голосової щілини, а також токсемією, що обумовлена дією продуктів горіння.