Система управління Козацької республіки

Військова рада Війська Запорізьського

Вирішувала всі найважливіші державні питання як військові, так і політичні: обирала гетьмана і Генеральний уряд та мала право їх усунення, вирішувала всі питання зовнішньої політики, відправляла посольства, приймала послів, здійснювала правосуддя. Право участі в ній мали всі козаки.

 

Генеральний уряд

Центральний орган управління. Очолював всю систему управління і був постійно діючим органом. Обирався Військовою радою. Очолював Генеральний уряд гетьман: як голова держави, найвищий суддя та верховний головнокомандуючий, законодавець, оскільки він видавав універсали – нормативні акти, обов’язкові для виконання на всій території України. Найвищий розпорядчий, виконавчий і судовий орган держави. Крім гетьмана, до Генерального уряду входило генеральні старшини, які керували окремими галузями управління.

 

 

Полковий уряд

Складався із полковника та полкової ради, яка обирала полкову та сотенну старшини. До полкової ради входили обозний, писар, суддя, осавул та хорунжий.

 

Сотенний уряд

Сотенний уряд очолював сотник. Йому допомагала сотенна адміністрація: осавул, писар та хорунжий. Судові функції в сотні виконував міський отаман.

 

Додаток № 3

 

Джерела права Козацької республіки

Звичаєве козацьке право	Гетьманські універсали	Церковне звичаєве право	Міжнародні угоди
Регулювало організацію державної влади і управління, систему судочинства, визначало злочини і покарання до них.	Розпорядчі акти вищої влади, що носили загальнообов’язковий характер для всього населення України. Регулювали державні, адміністративні, цивільні, кримінальні та процесуальні відносини.	Сукупність правил поведінки, які не отримали законодавчого затвердження, але їх обов’язково дотримувалися, „боячись покарання і гніву Господня”.	Укладались гетьманом, головним чином із сусідніми державами. У них закріплювалось положення України як суб’єкта міжнародно – правових відносин. У них містилися норми цивільного та адміністративного права.

 

 

Список використаної літератури:

1. В. П. Шевчук, М. Г. Тараненко. Історія української державності. Курс лекцій. „Либідь”, Київ – 1997р.

2. П.П. Музыченко. История государства и права Украины. Часть 1. «Астропринт», Одесса – 1998

3. П.П. Музыченко, Н.И. Долматова. История государства и права Украины в вопросах и ответах. Часть 1. «Одиссей», Харьков – 1999

4. П. Музиченко. Історія держави і права України. «Знання», Київ – 1999

5. А. С. Чайковський. Історія держави і права України. Юрінком Інтер, Київ – 2003