Опорний конспект лекцій для студентів заочної форми навчання з дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств” розроблений згідно з програмою навчальної дисципліни й призначений для студентів заочної форми навчання.
Мета підготовки та видання даного опорного конспекту лекцій – надання допомоги студентам заочної форми навчання у вивченні дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств”. Навчально-методичний посібник містить: анотацію, 12 лекцій, список рекомендованої літератури, глосарій.
| Автор-у кладач: | В.М. Олійник | – | старший викладач кафедри фінансів підприємства та банківської справи Дніпропетровської державної фінансової академії |
| Рецензенти: | Л.Ю. Мельник | – | д.е.н., професор кафедри економічної теорії та економіки сільськогосподарського господарства ДДАУ |
| Т.Н. Корнієнко | – | к.е.н., доцент кафедри податків Дніпропетровської державної фінансової академії |
Відповідальний за випуск: В.Є. Власюк – д.е.н., доцент, завідувач кафедри фінансів підприємств і банківської справи Дніпропетровської державної фінансової академії
Розглянуто та схвалено
Вченою радою
фінансового факультету
Протокол № 2 від 12.09.2011 р.
Розглянуто та схвалено
на засіданні кафедри податків
Протокол № 2 від 03.10.2011р.
|
|
АНОТАЦІЯ
Банкрутство як елемент ринкових відносин стало реальністю сучасної ринкової економіки. В останні роки в Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості фінансово нестійких та збиткових підприємств. Як наслідок - збільшується кількість банкрутств підприємницьких структур. Неодмінною умовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи є санація суб'єктів господарської діяльності. Виведення одних вітчизняних підприємств з фінансової кризи та ефективне застосування ліквідаційних процедур до інших ускладнюється дефіцитом теоретико-методичного забезпечення процесів санації (ліквідації) та відсутністю кваліфікованих фахівців у сфері управління санацією.
На вимогу часу в багатьох вищих навчальних закладах України, які готують фахівців зі спеціальності «Фінанси» запроваджено навчальну дисципліну «Фінансова санація та банкрутство підприємств», що вивчає фінансові відносини, які виникають у ході санації, реорганізації, банкрутства та ліквідації суб'єктів господарювання.
Пропонований курс лекцій відповідає програмі дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств». Він вирішує проблему забезпечення цієї дисципліни навчально-методичними матеріалами, комплексно висвітлюючи механізми фінансової санації підприємств. Для контролю та самоконтролю засвоєння навчального матеріалу до кожного розділу подаються тестові завдання. Матеріал подано з урахуванням найновіших надбань світової науки і практики у відповідній сфері, законодавчих і нормативних документів, що регулюють фінансову санацію та банкрутство суб'єктів господарювання, Більшість методів, інструментів та прийомів, охарактеризованих у курсі лекцій, адаптовані до вітчизняних умов господарювання.
ВСТУП
Дисципліна «Фінансова санація та банкрутство підприємств» є невід’ємною частиною підготовки спеціалістів зі спеціальності 7.03050801 “Фінанси і кредит”. Система підготовки фахівців фінансистів освітньо-кваліфікаційного рівня - спеціаліст повинна забезпечувати оволодіння теорією, методологією і методикою проведення фінансової санації та ліквідації підприємств. Дисципліна “Фінансова санація та банкрутство підприємств” є практичним продовженням цілого ряду теоретичних і методологічних спеціальних фінансових навчальних курсів. Таких як “Політична економія”, “Мікроекономіка”, “Економіка підприємств”, “Фінанси”, “Фінанси підприємств”, “Фінансова діяльність суб’єктів господарювання”, “Аудит”, “Фінансовий аналіз”, “Фінансове планування”. Вона вивчає форми прояву економічних законів у сфері фінансового оздоровлення підприємств.
|
|
Предметом навчальної дисципліни є вивчення фінансово-економічних відносин, що виникають у процесі фінансової санації, реорганізації, банкрутства та ліквідації суб’єктів господарювання.
Мета: формування системи знань з теорії, методології та практичного здійснення управління фінансовою санацією, реструктуризацією суб’єкта господарювання, фінансового забезпечення ліквідаційних процедур.
Завдання: вивчення сутності, методів, правил і механізмів фінансової санації, банкрутства та ліквідації підприємств, а також форм і методів державної фінансової підтримки санації суб’єктів господарювання; набуття навичок проведення досудової санації та опанування комплексу питань, пов’язаних із санацією підприємства в судовому порядку, проведення санаційної реструктуризації суб’єктів господарювання.
Елементами контролю за закріпленням та засвоєнням дисципліни “Фінансова санація та банкрутство підприємств” студентами заочної форми навчання є тестування та виконання практичних завдань, виконання домашньої контрольної роботи, самостійної роботи та індивідуального завдання. Підсумковий контроль у формі іспиту.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника у довгостроковому періоді.
Дане визначення „санації” найбільш влучно висвітлює економічну сутність санації підприємств бо вказує на сукупність всіх можливих заходів виведення підприємства із фінансової кризи вказавши напрями його оздоровлення, надійного формування фінансового ресурсного потенціалу.
Сутність санації детальніше можна розкрити через розгляд типів санаційних заходів: соціальні, організаційно-правові (із збереженням або без збереження організаційно-правової форми та юридичного статусу), виробничо-технічні (модернізація, поліпшення якості, зниження собівартості, вдосконалення асортименту), фінансово-економічні.
Метою фінансової санації є поліпшення структури капіталу, покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, відновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, забезпечення конкурентоспроможності у довготривалому періоді шляхом фінансування заходів виробничо-технічного характеру,
У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поширених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація.
Законом України «Про відновлення платоспроможності бор жника або визнання його банкрутом», іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації. Міністерство економіки України затвердило методичні рекомендації щодо здійснення реструктуризації державних підприємств, Агентство з питань попередження банкрутств підприємств та організацій розробило методику складання планів такої реструктуризації. Велику роботу в напрямку методичного забезпечення процесів реструктуризації суб'єктів господарювання виконує Фонд державного майна України.
|
|
Реструктуризація підприємства — це здійснення оргашзаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.
Маємо чітко розмежовувати категорії „реструктуризація” та „реорганізація” підприємства. Перше є ширшим за друге, оскільки реорганізація підприємства — один з етапів його реструктуризації.
Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.
У літературних джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, залежно від характеру застосовуваних заходів розрізняють такі форми реструктуризації:
реструктуризація виробництва (зміни організаційної та виробничо-господарської сфери підприємства з метою підвищення рентабельності і конкурентоспроможності);
реструктуризація активів (зміни в активах - власні внутрішні джерела санації);
фінансова реструктуризація (змінв структури і розмірів власного і позичкового капіталу та зміни у інвестиційній діяльності підприємства);
корпоративна реструктуризація (реорганізація: укрупненням - злиття, приєднання, поглинання; подрібненням - поділ, виокремлення; без зміни розмірів - перетворення).
Прогнозування банкрутства
Своєчасне виявлення проблемних тенденцій, факторів, ідентифікація фінансової кризи на підприємстві та розробка антикризових заходів є чи не головним завданням системи стратегічного контролінгу. Все це можливо здійснити впровадивши на підприємстві системи раннього попередження та реагування (СРПР) як одного з важливих інструментів системи контролінгу.
|
|
Система раннього попередження та реагування — це особлива інформаційна система, яка сиг налізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища.
Процес створення системи раннього попередження складається з ряду етапів:
· визначення сфер спостереження;
· визначення індикаторів раннього попередження, які можуть указувати на розвиток того чи іншого негативного процесу;
· визначення цільових показників та інтервалів їх зміни за кожним індикатором;
· формування завдань для центрів обробки інформації (розробка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяльність підприємства);
· формування інформаційних каналів: забезпечення прямого та зворотного зв'язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами — керівниками всіх рівнів.
Розрізняють дві підсистеми СРПР: систему, зорієнтовану на внутрішні параметри діяльності підприємства (ідентифікацію наслідків дії тих чи інших факторів, визначення симптомів, виявлення першопричин), та систему, зорієн товану на зовнішнє середовище. Предметом дослідження останньої є завчасне прогнозування загроз, насамперед із боку контрагентів (для банків це аналіз підприємств з метою оцінки їх кредитоспроможності), держави, конкурентів і т.н.
На базі системи раннього попередження та реагування будується система управління ризиками, яка включає в себе такі блоки завдань:
• ідентифікація ризиків;
• оцінка ризиків;
• нейтралізація ризиків.
Виявлення загрози банкрутства, тобто прогнозування банкрутства є головним завданням СРПР. Прогнозування банкрутства полягає в своєчасній розробці контрзаходів, спрямованих на подолання підприємством негативних тенденцій. В економічній літературі існує чимало моделей прогнозу вання банкрутства.. Деяким з них притаманний фундаментальний підхід, іншим — суто технічне вирішення проблеми прогнозування банкрутства.
Фундаментальний підхід грунтується на зборі й аналізі всієї інформації про підприємство із внутрішніх та зовнішніх джерел. Зовнішня інформація дає підставу оцінки сучасного стану і перспектив галузі, до якої належить це підприємство, загальний розвиток кон'юнктури і т.д. З огляду на здобуті загальноекономічні дані, внутрішні джерела інформації та фінансові плани підприємства прогнозуються результати його господарської діяльності на найближчий період. Отже, фундаментальний підхід до оцінювання кредитоспроможності та прогнозування банкрутства підприємства зорієнтований на внутрішнє фінансове планування й бюджетування та на оцінку перспективного розвитку суб'єкта господарювання [23].
Технічний підхід до прогнозування банкрутства ґрунтується на аналізі даних звітності минулих періодів — показників балансу та звіту про прибутки і збитки.
|
|
Інструментами системи раннього попередження та прогнозування банкрутства підприємств є ряд показників в тому числі синтетичних, інтегральних і методів розглянутих вами при вивченні дисципліни „Фінансовий аналіз”. До них відносяться: дискримінаптний аналіз, тест на банкрут ство Тамарі (фінансовий аналітик „Bank of Israel”), двофакторна і п'ятифакторна модель Альтмана, модель Спрінгейта, універсальна дискримінаційна функція, система показників та коефіцієнт Бівера, Cash - Flow і його відношення до заборгованості, темп зростання власного капіталу, коефіцієнти відновлення чи втрати платоспроможності та багато інших які дають можливість постежити тенденції зміни фінансового стану суб’єкта господарювання.
У вітчизняній практиці такі моделі майже не застосовуються, оскільки не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу, стану ринкових відносин в Україні. Йдеться про суто теоретичний характер підходів до прогнозування банкрутства. У вітчизняних умовах дані такого прогнозування є досить суб'єктивними і не дають підстав для практичних висновків хоча дають можливість відстежувати тенденції і таким чином акцентувати увагу на змінах фінансового стану підприємства. Мають бути розроблені вітчизняні моделі прогнозування з урахуванням галузевих особливостей.
Крім синтетичних показників існує багато кількісних підходів щодо оцінки ймовірності фінансової кризи та банкрутства підприємств: методика, визначена законодавством України; методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і
організацій, запропонована Агентством з питань попередження банкрутства підприємств і організацій;горизонтальний, вертикальний і трендовий аналіз;аналіз фінансової стійкості на основі визначення надлишків або відсутності джерел для формування запасів і витрат (показник типу фінансової ситуації);аналіз матриць фінансової рівноваги; аналіз фінансових компонентів; експертна діагностика.
Загалом з метою раннього попередження, запобігання, діагностики визначається група об’єктів спостереження і система фінансових показників які сигналізують про загрозу банкрутства (ліквідності, платоспроможності, структури капіталу, структури і терміновості зобов’язань, чистого грошового потоку), що потребують постійного нагляду і реагування.
Організаційно прогнозування банкрутства може бути здійснено як на самому підприємстві, так і за його межами, наприклад на базі консалтингової фірми, яка обслуговує це підприємство.
Методи контролінгу
В процесі виконання своїх функцій служби контролінгу можуть використовувати багато методів:
· загального методологічного і економічного характеру (спостереження, порівняння, групування, аналіз, трендовий аналіз, синтез, систематизація, прогнозування);
· специфічних (факторний аналіз відхилень, бенчмаркінг, аналіз точки беззбитковості, вартісний аналіз, портфельний аналіз, СОФТ-аналіз (аналіз сильних та слабких місць), АВС-аналіз, нуль-базис бюджетування.
Опитування (анкетування) усіх структурних підрозділів та керівництва підприємства застосовується з метою виявлення слабких сторін та санаційних резервів підприємства, яке перебуває у кризі. Ефективне використання цього методу контролінгу який одночасно є і методом санаційного аудиту можливе лише за умови добровільності, анонімності, активної участі і конструктивної позиції керівництва щодо критики і пропозицій, участі нейтральної сторони і як результату розробки конкретних заходів щодо вдосконалення тієї чи іншої функціональної ділянки підприємства.
Факторний аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання центрів витрат (прибутковості), має на меті визначення та оцінювання причин відхилень практичних показників від нормативних (дисципліна „Аналіз господарської діяльності”). Недоліками методу є його суб’єктивний характер (аналізуютья показники одного підприємства без альтернативи) та неспівпадання періоду виникнення відхилень і проведення аналізу а отже і їх наслідків. Покращити результативність аналізу можна використанням інших методів, зокрема засобами бенчмаркінгу.
Бенчмаркінг як безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств (конкурентів) чи структурних підрозділів та пошуку резервів. Полягає у виявленні негативних відхилень порівнювальних показників, причин таких відхилень та розробці пропозицій щодо їх ліквідації. Додержання визначених цільових параметрів дає можливість забезпечити стабільну конкурентоспроможність. Розрізняють внутрішній (порівняння показників структурних підрозділів) бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів (порівняння бажано з лідером), функціональний бенчмаркінг (порівняння окремих процесів з лідером).
Аналіз точки беззбитковості свідчить наскільки підприємство успішно працює або наскільки глибокою є криза. Він зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно-постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити беззбиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді тобто виручка від реалізації продукції має дорівнювати валовим витратам на її виробництво та реалізацію. Обов’язковим елементом аналізу точки беззбитковості є розрахунок маржинального прибутку (суми покриття) — різниці між виручкою від реалізації продукції та умовно-змінними витратами. Додатна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, називається зоною безпеки (має бути якомога більша).На цю різницю підприємство може знизити обсяги реалізації або підвищити рівень витрат без загрози зазнати збитків.
Вартісний аналіз (метод оперативного контролінгу) полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції (окремих структурних підрозділів – центрів витрат), що виробляється, з погляду еквівалентності їх вартості та корисності. Далі розробляються пропозиції щодо мінімізації витрат на виконання кожної функції, а також анулювання другорядних функцій, які потребують значних витрат. Зменшення вартості окремих компонентів продукції без зменшення обсягів її виробництва та реалізації та поліпшення функціональних параметрів продукції за мінімальних витрат головні завдання вартісного аналізу який є найдієвішим інструментом скорочення собівартості. Практично вартісний аналіз використовують разом з іншими методами контролінгу, зокрема бенчмаркінгом, АВС-аналізом, СОФТ-аналізом, причому результати аналізу переваг і недоліків є основою для вибору об'єктів вартісного аналізу.
Портфельний аналіз ( інструмент стратегічного контролінгу) здійснюють з метою оптимізації портфеля цінних паперів інвестора. Фінансист під терміном „портфоліо” розуміє „оптимальний з погляду комбінації ризику та прибутковості набір інвестицій”. Використовуються дві широковідомі в теорії та практиці портфельні матриці: портфель „зростання ринку - частка ринку” (матриця Бостонської консультативної групи) та портфель „привабливість ринку - конкурентні переваги” (матриця Мак-Кінсі). Отже, в основу портфельного аналізу покладено два оцінні критерії: теперішня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) та рівень ризикованості вкладень. За аналогією з цінними паперами можна проводити аналіз портфеля продукції (послуг) підприємства.
СОФТ-аналіз у практиці санаційного аудиту застосовують щоб з'ясувати фактичний стан підприємства та перспективи його розвитку у формі матриці за блоками які зашифровані у самій назві методу. СОФТ-аналіз (SOFT-аnаlysis) — аналіз сильних (Strength) і слабких (Failure) сторін, а також наявних шансів (Оррогtunity) і ризиків (Тhreat). В економічній літературі СОФТ-аналіз називають ще СВОТ- аналізом (SWOT-аnа1уsis). На базі аналізу як внутрішнього так і зовнішнього середовища розробляються рекомендації, що мають на меті усунення наявних слабких місць та ефективного використання існуючого потенціалу (сильних сторін), виявляється позитивний та негативний вплив на підприємство іззовні, а на цій підставі виробляються пропозиції щодо нейтралізації можливих ризиків та використання додаткових шансів. Досить часто в ході СОФТ-аналізу використовуються такі методи контролінгу, як анкетування та АВС-аналіз. Результати аналізу унаочнюються у вигляді діаграм, матриць, схем, графіків.
АВС-аналіз застосовується з метою селекції найцінніших для підприємства постачальників і клієнтів, найважливіших видів сировини та матеріалів, найбільш вагомих елементів витрат, найрентабельнішої продукції, найефективніших напрямків капіталовкладень.Полягає у виявленні та оцінюванні кількісних значень небагатьох величин, частка яких у загальній сукупності вартісних показників найбільша. Завдяки цьому вдається сконцентрувати увагу на пріоритетних напрямках зниження собівартості продукції, а також визначити реальні шляхи підвищення обсягів реалізації. З метою оптимізації запасів на практиці досить часто АВС-аналіз комбінують з іншим методом контролінгу — ХУZ-аналізом. АВС-аналіз застосовують також для пошуку резервів зниження собівартості за окремими центрами витрат, інвестиційних проектів чи оптимізації портфеля продукції, максимізації обсягів її реалізації.
Бюджетування включає в себе розробку двох основних видів бюджетів: операційного бюджету та оперативного фінансового плану. Операційний бюджет складається з виробничої програми, плану реалізації, плану витрат тощо. У ході оперативного фінансового планування складається баланс надходжень і видатків, платіжний календар, а також плануються показники прибутків та збитків, балансу підприємства.
Розрізняють два основні методи бюджетуванпя: тради ційне бюджетування (на основі фактичних показників) та нуль-базис-бюджетування (ZBB – Zero-Base-Budgeting). Планові показники обчислюються на підставі нового обрахунку всіх норм та нормативів витрат, їх складу та структури. Головною метою ZBB є визначення оптимального рівня валових витрат підприємства, а також пріоритетних напрямків використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZBB аналізуються всі статті витрат і за кожною з них визначаються можливості економії.
Портфельний аналіз як інструмент стратегічного контролінгу використовується з метою оптимізації портфеля цінних паперів інвестора (портфеля продукції, послуг за прибутковістю та ризикованістю виробництва). В основу портфельного аналізу покладено два оцінні критерії: теперішня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) та рівень ризикованості вкладень. Цей аналіз базується на широковідомих портфельних матрицях: Бостонської консультативної групи (портфель „зростання ринку - частка ринку”) та Мак-Кінсі (портфель „привабливість ринку - конкурентні переваги”). На підставі результатів даного аналізу приймаються рішення про додаткові інвестиції в окремі виробничі програми, реінвестиції чи дезінвестиції, а також визначається стратегія управління ризиками за кожною зі стратегічних бізнес-одиниць [23].
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Розкийте сутність контролінгу.
2. У чому полягає необхідність контролінгу для підприємства у кризовому стані?
3.Які завдання виконує фінансовий контролінг?
4. Які основні концепції контролінгу ви знаєте?
5. Назвіть і поясніть функції санаційного контролінгу.
6. Що являє собою система раннього попередження та реагування, прогнозування банкрутства?
7. Які синтетичні показники можуть використовуватись у СРПР?
8. Що притаманно фундаментальним моделям прогнозування банкрутства?
9. Розкрийте суть бюджетування як інструменті оперативного контролінгу.
10. Які методи контролінгу ви знаєте?
ТЕСТИ
1. Система раннього попередження та реагування включає в себе:
1) прогнозування можливих сценаріїв розвитку підприємства;
2) визначення індикаторів раннього попередження та реагування;
3) бенчмаркінг;
4) формування інформаційних каналів;
5) страхування фінансових ризиків.
2. Основні функції контролінгу такі:
1)залучення капіталу;
2)інформаційне забезпечення та планування;
3)контроль та координація;
4)управління кредиторською та дебіторською заборгованістю;
5)управління грошовими потоками.
3. Основні інструменти контролінгу:
1) система раннього попередження та реагування;
2) імітаційне моделювання;
3) інвентаризація;
4) ревізія;
5) фінансовий контроль.
4. Головні завдання стратегічного планування:
1) визначення стратегічних напрямків діяльності підприємства;
2) бюджетування;
3) розробка дерева цілей;
4) аналіз відхилень;
5) визначення горизонтів планування.
5. На принципах Jiu-Jitsu та Tai-Chi будується така стратегія санації:
1) наступальна стратегія;
2) стратегія делегування повноважень;
3) стратегія компромісів та консенсусів;
4) захисна стратегія;
6. До основних характерних ознак бюджетування відносять такі:
1) короткостроковість;
2) середньостроковість;
3) високий рівень конкретизації;
4) низький рівень конкретизації;
5) тісна інтеграція з контролем та аналізом відхилень.
7. Бенчмаркінг являє собою:
1) внутрішній аналіз та порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів одного підприємства;
2) маркетинговий аналіз ринку;
3) порівняльний аналіз продуктивності виробничих процесів та інших параметрів досліджуваного підприємства й підприємств-конкурентів;
4) порівняльний аналіз окремих процесів, функцій, методів і технологій досліджуваного підприємства та підприємств, які не є конкурентами даного;
5) аналіз сильних місць та слабин підприємства.
8. До каталога, санаційних заходів у рамках Crash-програми можуть входити:
1) рефінансування дебіторської заборгованості;
2) мобілізація прихованих резервів продажем окремих позицій активів;
3) здійснення капіталовкладень;
4) організація санаційного контролінгу;
5) зворотний лізинг.
Тема 4. СКЛАДАННЯ ТА УЗГОДЖЕННЯ ПЛАНУ
План санації в рамках провадження справи про банкрутство
План санації в рамках провадження справи про банкрутство має особливості порівняно з тим, який складається в рамках досудової санації.
Протягом трьох місяців від дня винесення ухвали про санацію, керуючий санацією зобов’язаний подати на схвалення до комітету кредиторів план санації (реорганізації). Якщо протягом шести місяців до суду не буде подано плану санації боржника, суд має право прийняти рішення про визначення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
План санації розглядає комітет кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк від дня ухвали про санаціїю. План вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів – членів комітету кредиторів. Через 5 днів схвалений план разом з протоколом засідання комітету кредиторів подається до господарського суду для затвердження.
І. План реорганізації розробляється в тому разі, якщо санація фінансується зовнішнім санатором. Обов'язкові складові плану реорганізації такі:
1) умови участі санатора в задоволенні вимог кредиторів;
2) умови та порядок реорганізації юридичної особи боржника;
3)механізм виплати санатором боргу кредиторам (строки, послідовність, форми)
Перша складова цього плану має містити угоду між боржником і санатором про переведення боргу на санатора, що можливо лише за згодою кредиторів (лист до суду або угода). Участь санатора у фінансуванні боржника може полягати в залученні його до складу учасників (власників) підприємства (як у разі збереження юридичного статусу так і в разі реорганізації).
Друга складова узгодження умов реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржника. Суть даної реструктуризації полягає в частковій або повній зміні власника статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора. Якщо суб'єкт банкрутства – господарське товариство, умови реструктуризації статутного фонду узгоджуються між його учасниками та санаторами. Способи включення санатора до складу учасників (власників):
а) під час збільшення статутного фонду боржника, коли всі або більшу частину корпоративних прав нової емісії викуповує санатор;
б) у результаті перевідступлення частини корпоративних прав на користь санатора власниками підприємства, що підлягає санації;
в) у результаті злиття, поглинання чи приєднання.
Якщо юридична особа боржника заснована у формі підприємства, статутний фонд якого не поділений на частки, акції (унітарне підприємство), то однією з умов санації має бути пе ретворення унітарного підприємства на господарське товари ство.
Санація реструктуризацією може бути інструментом приватизації цілісного майнового комплексу державного унітарного підприємства або часток (паїв, акцій) держави в господарських товариствах. Продаж пакетів акцій можливий через аукціон або за конкурсом під конкретні зобов'язання санатора (умови). Умови санації державних підприємств реорганізацією погоджуються з органом, уповноваженим управляти державним майном, а також з Антимонопольним комітетом.
Третя складова - погодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу (строки, послідовність та форми).
З метою задоволення вимог кредиторів план реорганізації може передбачати продаж підприємства-боржника як цілісного майнового комплексу. При цьому можливі такі варіанти щодо реорганізації боржника та погашення його заборгованості:
1. Злиття, приєднання чи поглинання (усі права та обов'язки переходять до підприємства-правонаступника, який вживає заходів щодо погашення заборгованості боржника. Колишні власники корпоративних прав отримують при цьому компенсацію, як правило, ринкову вартість цих прав або відповідну кількість корпоративних прав підприємства-правонаступника).
2. Коли цілісний майновий комплекс підприємства має бути викуп лений на відкритих торгах (стане власністю іншої особи). Заборгованість боржника погашається за рахунок виручки від реалізації ліквідаційної маси з ліквідаційного рахунку боржника.
ІІ. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має свої особливості (див. тему № 3). Він значною мірою базується на мобілізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства. Для реалізації плану підприємство має бути на певний проміжок часу звільнене від обов'язків виконання платіжних зобов'язань перед кредиторами. Цього можна досягти, уклавши мирову угоду.
Функції нагляду за повнотою виконання плану санації покладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна чи керуючого санацією).
План санації у судовому порядку неодмінно має містити таку інформацію:
1. Аналіз причин фінансової кризи.
2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.
3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).
4.Узгоджений з кредиторами порядок відстрочення виконання платіжних зобов'язань.
5. Обгрунтування щодо того, наскільки реалізація плану санації підвищує шанси задовольнити претензії кредиторів порівняно з вихідною ситуацією.
6. Порівняльні розрахунки, що стосуються задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задоволення вимог здійсненням ліквідаційних процедур.
7. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника упроцесі та після реалізації плану санації із зазначенням строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.
8. Механізми контролю за ходом реалізації плану.
За заявою будь-кого з кредиторів або боржника господарський суд може відхилити план санації, коли будуть надані обгрунтовані докази того, що в результаті санації становище однієї із зацікавлених сторін буде гіршим, ніж у разі здійснення ліквідаційних процедур.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Хто розробляє план санації підприємства?
2. Якими принципами слід керуватись в процесі розробки плану фінансової санації підприємства?
3. Скільки розділів може мати план санації?
4. У якому розділі має міститись аналіз причин фінансової кризи?
5. Які заходи і у якому розділі плану санації розкриває оперативна Crash-програма?
6. В чому суть фінансового плану розділу №3 плану санації?
7. У якому розділі плану санації підприємства подано заходи щодо організації реалізації плану та контролю за перебігом санації?
8. Що являє собою додаткова вартість, створена в результаті санації?
9. Що особливого в плані санації в рамках провадження справи про банкрутство порівняно з тим, який складається в рамках досудової санації?
10. Яку інформацію має містити план санації у судовому порядку?
Тема 5: ДОСУДОВА САНАЦІЯ
План
1. Досудове врегулювання господарських спорів.
2. Фінансова са
