Розділ 4. Теорія і практика конкретних соціологічних досліджень.

50) Типи досліджень і етапи проведення соціологічних досліджень.

51) Теоретична підготовка програми дослідження.

52) Методи збору соціологічної інформації.

53) Техніка обробки і методи аналізу соціологічної інформації.

 

Методичні вказівки до змісту, обсягу та виконання завдань контрольної роботи.

      Студенти заочного відділення виконують одну контрольну роботу, яка включає теоретичні питання..

      Контрольна робота з дисципліни  "Соціологія" складається з 3 теоретичних питань для кожного варіанта.

Контрольну роботу передбачається виконувати українською мовою за одним із сорока варіантів.

Обов’язковими є відповіді на всі завдання контрольної роботи.

На кожне питання необхідно давати повні, точні, обґрунтовані відповіді.

Для рецензування контрольну роботу подають на заочне відділення у визначений графіком перевірки контрольних термін.

 

Вимоги до оформлення контрольної роботи

Контрольна робота виконується в учнівському зошиті або на аркушах А4.                    

В кінці роботи надається список використаної літератури. 

Титульний лист контрольної роботи виконується згідно Додатку Б.

Контрольна робота вважається зарахованою, якщо в ній є змістовні відповіді  на всі питання роботи.

У кінці роботи зазначається список використаних джерел, ставиться дата виконання та особистий підпис.

Для зауважень викладача слід вільний лист в кінці роботи.

 

 

Список рекомендованої літератури.

1. Городянко В.Г., Проблемы социального планирования на Украине. Учеб.пособ. – Днепропетровск,1992

2. Здравомыслов А.Г., Социология конфликта. Учеб. пособ. – М.: Аспект Пресс,1995

3. Мацковский М.С., Социология семьи, - М.:Наука-1989

4. Якуба О.О., Соціологія. Навчальний посібник для студентів. – Харків:Константа,1996

5. Городянко В.Г., Соціологія. Посібник для студентів вищих навч. закладів, - Київ: Академія – 1999

6. Бебик В. Інформаційно-комунікаційний менеджмент глобального суспільства: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз. - К., 2005.25.

7. Зуев А., Мясникова Л. Глобализация: аспекты, о которых мало говорят // МЭиМО. - 2004. - №8. - С. 54 – 60.

8. Бебик В. Глобальне громадянське суспільство: теорія, методологія, менеджмент // Політичний менеджмент. - 2006. - № 2 (17). - C.140-147.

9. Додатки:

Додаток А.

Зразок виконання контрольної роботи

Варіант 36

Запитання:

1. Класичний період у розвитку соціології (2 половина 19 - початок 20 століття. Біоорганічна школа в соціології (Г. Спенсер)). Соціологічна школа Е. Дюркгейма. Основні поняття соціології та спеціальні соціологічні теорії.

2. Системний підхід до суспільства в соціології. Структура суспільства як цілісної системи. Поняття соціальних зв'язків, соціальної взаємодії, соціальних відносин.

3. Сім'я як соціальний інститут і мала соціальна група. Структура сім'ї, умови життя, основні функції. Історичні типи сім'ї і форми сімейно-шлюбних відносин.

 

Відповіді:

1. Класичний період у розвитку соціології (2 половина 19 - початок 20 століття. Біоорганічна школа в соціології (Г. Спенсер)). Соціологічна школаЕ. Дюркгейма. Основні поняття соціології та спеціальні соціологічні теорії.

Загальна характеристика натуралістичного напряму в соціологи XIX - початку XX століття.

Основна концепція - Дюркгейма (1858-1917). Спирається на соціальні факти і вивчає їх статистично. Соціальні факти - колективні звички, традиції, звичаї, правила поведінки. Головне в людському суспільстві, що цементує та збирає його докупи, є соціальна солідарність, а сила, що створює суспільне ціле - розподіл праці. Солідарність походить з колективної свідомості - сукупності спільних вірувань та почуттів, що розділяють члени однієї групи чи суспільства.

Колективна свідомість відображає характер та традиції народу. Чим більшим є розподіл праці, тим сильніше в людей прагнення до єдності та обміну. Символом обміну виступає угода, коли два індивіда беруть на себе взаємні зобов'язання, і з цього виходить співпраця та кооперація. Механічна та органічна солідарність.

Загальна характеристика психологічного напряму в соціології. Основна концепція - Вебера (1864-1920).

Понад усе ставиться індивід, а причина розвитку суспільства - культурні цінності, віра в інтелігенцію. Тільки індивід посідає мотиви, цілі, інтереси та свідомість. Соціальна статистика та пошук мотивів - взаємодоповнюючі частини соціологічного дослідження. Теорія соціальної дії. Ідеї Вебера - підвалини сучасної соціології.

Соціологія Е. Дюркгейма.

Головна особливість концепції Дюргкейма: соціальне треба пояснювати соціальним. Він сформулював свій основний постулат: "Соціальні факти треба

розглядати як речі, вони існують поза людиною та здійснюють на неї примусовий вплив." І лише завдяки цим соціальним фактом можна пояснити вчинки людини. Структура суспільства - сукупність соціальних фактів у їх взаємодії та взаємозв'язку. Саме Дюркгейм вводить поняття "соціологізм ":

1)Метод обґрунтування самої науки з предметом і поняттями науки;

2)Особливий підхід до соціальної реальності, розуміння та пояснення цієї реальності. Соціологія у Дюркгейма - не лише специфічна наука, а ще й Наука Наук.

Концепція розподілу праці-та сила, що об'єднує людей у суспільстві.

Завдяки розподілу праці реалізується принцип солідарності. В залежності від якості та рівня тої солідарності він виводить концепцію розвитку суспільства від механічної до органічної солідарності. Та солідарність, що об'єднує людей в суспільстві - органічна, ґрунтована на спеціалізації та розподілі праці. Механічна солідарність поглинає індивіда. Проблема нормального та патологічного. Поняття аномії: аномія - принцип не дійовості у суспільстві старих норм та цінностей, коли нові норми ще не з'явилися або працюють не повністю. Також вивчав самогубства.

Типи:

1)егоїстичний (людина ізольована від суспільства, яке не цікавиться індивідом);

2)альтруїстичний (коли групові цінності та норми цілком поглинають індивіда);

3)аномічний - коли відбувається криза в суспільстві;

4)фаналістичний - коли відбувається підсилення контролю групи над індивідом. Соціологічні погляди М. Вебера.

Макс Вебер - фундатор "розуміючої" соціології та теорії соціальної дії. Ввів в соціологію поняття "ідеальний тип", який розглядає не як тип пізнання, а засіб, що дозволяє розкрити спільні правила якихось дій або вчинків. Ідеальний тип за Вебером дозволяє трактувати історію та соціологію як два напрями наукового інтересу, а не дві різні дисципліни. Соціологія Вебера вивчає поведінку людини та вкладає в її дії та вчинки певний сенс. Тому дії людини набувають характер соціальної дії, і в ній присутні 2 моменти: об'єктивний - орієнтація на інших, і суб'єктивний. Соціальна дія - дія, суб'єктивний сенс якої відноситься до поведінки інших людей. Зрозуміти сенс дії - зрозуміти діючу людину, хоча в діяльності людина не завжди усвідомлює мету.

Чотири типи діяльності:

1)цільораціональна дія через очікування певної поведінки, критерієм цієї діяльності є успіх;

2)ціннісно-раціональна, заснована на вірі в цінності самої дії, незалежна від успіху;

3)афектна - заснована на емоційному стані суб'єкта, що діє;

4)традиційна - заснована на звичках. Лише перші типи є соціальною дією, бо вони стосуються усвідомленого сенсу.

 

2. Системний підхід до суспільства в соціології. Структура суспільства як цілісної системи. Поняття соціальних зв'язків, соціальної взаємодії,

Соціальних відносин.

Соціальна структура суспільства та її основні елементи.

До 60-х років структура суспільства практично не вивчалася, хоча до того в середині 30-х років була створена спеціальна офіційна доктрина: більшовицьке суспільство складається з двох класів - робітники та селяни, та одного прошарку - інтелігенції.

Основні її вади:

- концепція різко звужувала критерії диференціації людей відносно їх приналежності до різних соціальних груп; було викривлено уявлення по критерії соціальної мобільності; концепція відображала утопічні уявлення про між групові відносини.

Проявились серйозні суперечки між елементами цієї системи, двома основними елементами - соціальними інститутами та системою класів, шарів та функціональних одиниць цих груп. Соціальна структура - це структура соціальних груп та інститутів, що взаємопов'язуються та взаємодіють. Характеризується сукупністю соціальних класів (класи, трудові колективи, групи, шари, сукупність соціальних, демографічних, професійних, кваліфікаційних, територіальних, етнічних спільнот), що пов'язані відносно стійкими зв'язками між собою. Соціальна група - це сукупність людей, що мають спільні соціальні ознаки, виконують суспільно необхідну функцію у спільній структурі суспільного поділу праці.

1)Групи, що займають різне місце у системі соціальної нерівності даного суспільства, а також у диференціації його населення за основними критеріями;

2)Представники цих груп є суб'єктами різних соціальних інститутів.

Соціально-класова структура суспільства.

Класи - це великі групи людей, що розрізняються за своїм місцем у певній системі суспільного виробництва, за їхніми відношеннями до засобів виробництва, за роллю у суспільній організації праці, за способами отримання тієї частини суспільного багатства, що знаходиться в їхньому володінні. Елементом соціальної структури суспільства є соціальні верстви. Соціальні верстви створюють внутрішню структуру класів та великих соціальних груп. Це сукупність індивідів, що зайняті соціально та економічно рівноцінними видами праці, і відповідно отримують рівне матеріальне та моральне відшкодування. Більш дрібне ділення соціальної структури виділяє малі соціальні групи -нечисленні за складом, члени яких об'єднані суспільною діяльністю, знаходяться у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні одне з одним, і це є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особистісних групових цінностей та норм поведінки. Мінімальний розмір малої соціальної групи - 2 людини, максимальний - кілька десятків людей.

Соціально-демографічна структура суспільства.

Результат накладення демографічних структур на соціальні. Статистичними параметрами є народжуваність, смертність, шлюбність, розлучення, міграційний обмін населення.

Соціально-територіальна структура суспільства.

Розглядається як взаємодія двох основних верств суспільства - соціально-класової та територіальної. Одиницями соціально-класової є суспільні класи та соціальні верстви, а територіальної - спільноти різного типу. Під соціально-територіальною структурою суспільства розуміється сукупність усталених спільнот людей, що формується на основі соціальної неоднорідності умов життєдіяльності різних територіальних, адміністративних, соціальних утворень, а також відносин між цими спільнотами.

Теорія соціальної стратифікації.

Була створена на початку 40-х років Парсонсом, Метроном, Девісом та Муром. Це передусім процес, що безперервно триває у суспільстві і, звичайно, наявність результатів процесу. Процес соціального відтворення, в результаті якого верстви, групи і класи є нерівними одне одному та групуються ієрархічно, розташовані страти з різним рівнем престижу, власності та влади. Тобто це не просто нерівне становище, а природна нерівність. Існують відокремлені та закриті суспільства. У тих суспільствах, де є змога переміщуватися вверх по вертикалі, вид суспільства є відкритим, якщо нема - закритим. Суспільство, де переважає середній клас -нормальне, у нас - протилежна ситуація. Американська модель: вищий-вищий клас - начальники, вищий клас - погані начальники, вищий-середній - клерки тощо, середній-середній, нижчий-середній, нижчий-нижчий.

Теорія соціальної мобільності.

Люди знаходяться в постійнім русі, а суспільство - у розвитку. Сукупність соціальних переміщень людей у суспільстві, тобто змін їхнього статуту, називається соціальною мобільністю. Між підняттям та зниженням існує асиметрія: тяжіння до підняття по соціальній драбині, тобто підняття -добровільне, як правило, а зниження - примусове. Два основних види: між поколінна та внутріпоколінна (соціальна кар'єра). Між поколінна -довготерміновий, внутріпоколінна - короткотерміновий процес.

Два типи:

1)Вертикальна мобільність - переміщення з однієї страти до іншої, буває спрямованою вгору і вниз.

2)Горизонтальна мобільність передбачає перехід індивіда з однієї соціальної групи до іншої, що знаходиться на тому ж рівні. Різновид горизонтальної - географічна мобільність (переїзд). Якщо до зміни місця додається зміна статусу, виходить міграція.

Соціологія управління як галузь соціології. Визначення управління.

Соціологія управління - це вміння досягти мети, використовуючи працю та вправність інших людей. Вид діяльності по керуванню людьми. Засіб розв'язання конфліктів між людьми. Метод впливу на людей з метою отримання певних результатів. Система прийняття оптимальних рішень. Інструмент регуляції між суб'єктних відносин.

 

3. Сім'я як соціальний інститут і мала соціальна група. Структура сім'ї, умови життя, основні функції. Історичні типи сім'ї і форми сімейно -шлюбних відносин.

Соціологія сім'ї як галузь соціології.

Визначення сім'ї та шлюбу. Соціологія шлюбу й родини - галузь соціології, що вивчає формування, розвиток та функціонування родини та шлюбних, сімейних відносин. Шлюб - це історично зумовлена, усталена, санкціонована форма відносин між чоловіком та жінкою, що встановлює їхні права та обов'язки відносно одне одного та дітей.

Сім'я вивчається та розглядається з двох поглядів:

1)як соціальний інститут, що характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій та зразків поведінки;

2)як мала соціальна група, заснована на шлюбі чи кревній спорідненості, члени якої об'єднані спільним побутом, взаємною моральною відповідальністю, взаємодопомогою.

Функції соціології сім'ї.

Функція сім'ї - спосіб проявлення активності, життєдіяльності сім'ї та її членів.

1 Непродуктивна полягає у біологічному відтворенні суспільства та задоволення потреби в дітях.

2)Виховна функція полягає у соціалізації молодого покоління, задоволення потреби у батьківстві, контакті з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях.

3)Економічно-побутова полягає в можливості підтримувати фізичне здоров'я членів суспільства, економічно утримувати неповнолітніх та недієздатних членів родини, приглядати за дітьми, надавати та отримувати господарчо-побутові послуги між членами родини.

4)Функція первинного соціального контролю - моральна регламентація поведінки членів родини, моральна відповідальність та зобов'язаність між чоловіком та жінкою, батьками та дітьми тощо.

5)Духовно-емоційна сприяє взаємному духовному збагаченню, надає психологічний захист членам родини, емоційну підтримку.

6)Дозвільна - раціональна організація дозвілля.

7)Сексуальна функція - суспільне значення цієї функції полягає у реалізації сексуального контролю за особистістю, а індивідуальне - у задоволенні особистих сексуальних потреб.

Планування сім'ї як соціальна проблема.

Планування сім'ї розглядається з боку діяльності, спрямованої на обмеження дітонародження, або, за аналогією з державними установами, контроль дітонародження. Планування сім'ї та сімейну організацію охорони здоров'я визначають як ті види діяльності, що мають на меті допомогу окремим особам або подружжям досягти результатів в уникненні небажаної вагітності, народити бажаних дітей, регулювати інтервали між вагітностями, контролювати вибір часу дітонародження в залежності од віку батьків, визначати число дітей у сім'ї.

Включає в себе: види обслуговування, що уможливлюють цю практику. Це:

- санітарна просвіта та консультації з питань планування сім'ї;

- забезпечення контрацептивами;

- лікування безпліддя;

- просвіта з питань шлюбу та сім'ї;

- організація відповідних служб та заходів: генетичних консультацій, досліджень тощо. За теорією Мальтуса, є два способи скорочення кількості людства:

1)розумна контрацепція;

2)війни, голод, пошесті. Мальтузіанство стверджує, що нормальній людині притаманно самій обмежувати дітонародження.