Сукупний попит на інвестиції. Мультиплікатор інвестицій

Інвестиції – це другий після споживання компонент сукупних витрат. Інвестиції розподіляються на три основні групи: інвестиції в основний капітал, житлове будівництво та збільшення запасів. У середньому 70 % всіх інвестицій – це інвестиції в машини та устаткування, 25 % - житлове будівництво і приблизно 5 % - зміни в запасах.

Інвестиції в основний капітал – це інвестиції в основні виробничі фонди: машини, устаткування, капітальне будівництво підприємств. Інвестиції в житлове будівництво – це витрати на підтримку житлового фонду і будівництво нового житла. Запаси – це резерви сировини, напівфабрикатів на стадії незавершеного виробництва або готових виробів, які належать фірмам. Інвестиції в запаси означають їх зміну за певний період, причому зростання запасів свідчить про додатні інвестиції, а їхнє скорочення – про від'ємні інвестиції.

Таким чином, і фірми, і домашні господарства інвестують. Фірми купують інвестиційні товари, аби збільшити капітал і замінити діючий капітал у процесі його вибуття. Домашні господарства купують житло, що також є інвестиціями.

Отже, інвестиції суттєво впливають на сукупний попит, обсяг національного виробництва, зайнятість. До того ж інвестиції сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання в майбутньому. Нераціональне використання інвестицій призводить до заморожування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національного виробництва.

Розрізняють інвестиції:

- фінансові – вкладення капіталу в цінні папери (акції, облігації та ін.), а також вклади у банківські депозити;

- реальні – вкладення капіталу у розвиток продуктивних сил (засобів виробництва, науки, інформації, освіти і кваліфікації працівників тощо);

- інтелектуальні – вкладення у наукові розробки, ліценції, ноу-хау, підготовку фахівців;

- валові – вкладення в основний виробничий капітал (устаткування, інструмент, будівлі, споруди), товарно-матеріальні запаси (сировину, готову продукцію, незавершене будівництво), житлове будівництво. Таким чином, вони охоплюють усі витрати на заміщення зношених виробничих фондів і приріст капіталовкладень у поточному році;

- чисті – це валові інвестиції мінус сума амортизаційних відрахувань.

У залежності від форм власності розрізняють такі інвестиції:

- приватні – спрямовані у найбільш сприятливі галузі, джерелом інвестування є кошти компанії, підприємства та кошти, залучені у кредит.

- державні – спрямовані на воєнні цілі, а також на розвиток економіки, джерелом інвестування є податки, прибуток державних підприємств, емісія грошей або випуск державних цінних паперів.

Сукупний попит на інвестиції залежить від двох основних факторів:

1. Очікуваної норми чистого прибутку, що є головним фактором до інвестування, його метою. Стимулом для капітальних вкладень виступає прибуток, тому підприємці тоді купують засоби виробництва, коли сподіваються на прибутковість.

2. Відсоткової ставки. У прийнятті інвестиційних рішень головну роль відіграє не номінальна, а реальна відсоткова ставка. Реальна відсоткова ставка дорівнює номінальній відсотковій ставці за відрахуванням рівня інфляції.

Якщо відсоткова ставка нижча від очікуваної норми чистого прибутку, то інвестиції будуть прибутковими, на них виникає попит. Якщо навпаки – інвестиції будуть збитковими, попиту на них не буде.

У макроекономіці базовою функцією інвестиційного попиту є функція, яка залежить від відсоткової ставки. Зауважимо, що інвестиції залежать від реальної, а не номінальної відсоткової ставки.

Припустимо, що немає інвестицій, які б принесли 20 і більше відсотків очікуваної норми чистого прибутку (рис. 4.5).

Графік інвестиційного попиту нахилений донизу: чим вища відсоткова ставка, тим менша кількість інвестиційних проектів буде прибутковою. Іншими словами, прибутковість інвестицій перебуває в оберненій залежності від ціни капіталу, а вища норма відсотка змушує підприємства анулювати певні інвестиційні проекти.

 Реальна

 відсоткова

 ставка, %

     20

     18

     16

     14

     12

     10

      8

      6

      4 

      2 

       0 5 10 15 20 25 30 35 40 Обсяг інвестицій, млрд. у.г.о.

Рис. 4.5. Функція інвестиційного попиту

 

Існує безпосередня пряма залежність між інвестиціями і валовим внутрішнім продуктом (ВВП). У макроекономічній теорії розглядається спрощений графік інвестицій, зображений на рис. 4.6. Лінія І₀, свідчить, що внаслідок технічного прогресу інвестиції використовуються настільки ефективно, що навіть один і той самий їхній обсяг забезпечує зростання ВВП.

У дійсності графік інвестицій може злегка підніматися, як це показано лінією І₁,. Таке зображення інвестицій більш реально відбиває економічні процеси, коли для зростання ВВП потрібні більші обсяги інвестицій, навіть при досить високій ефективності використання основного капіталу. Це пояснюється хоча б тим, що підвищення ефективності використання основного капіталу можливе за умов упровадження прогресивних технологій, а для цього, в свою чергу, виникає необхідність збільшення інвестиційних витрат.

При цьому, чим вища ефективність інвестиційних витрат, тим більш похилим є графік інвестицій. Наприклад, лінія І₁ свідчить, що інвестиції використовуються менш ефективно, ніж за умов зростання їхніх обсягів (лінія І₂).

Інвестиції

         600                                             І₁

      400                                                 І₀

         

      200

          

         0                                                        ВВП   

Рис. 4.6. Залежність між інвестиціями та ВВП

Отже, можна зробити висновок, що, чим більш похила лінія інвестицій, тим більш ефективною є економіка країни, тим менші прирости обсягів інвестицій забезпечують більші прирости ВВП. І навпаки, чим більш круто піднімається вгору лінія інвестицій, тим більший приріст їхніх обсягів забезпечує менші прирости ВВП, а значить інвестиції витрачаються неефективно.

Крім відсоткової ставки, на інвестиційний попит впливають невідсоткові фактори, які змінюють рівень очікуваної норми прибутку за даної відсоткової ставки. Жоден з невідсоткових факторів, який підвищує очікувану рентабельність інвестицій, не призведе до зміщення кривої попиту на інвестиції праворуч і навпаки.

 

Реальна

відсоткова

ставка, %

     20

     18

     16

     14                               

     12

     10

        8                                              І₁

      6

      4                                          І

      2                                   І₂

                0 5 10 15 20 25 30 35 40 Обсяг інвестицій, млрд. у.г.о.

Рис. 4.7. Вплив невідсоткових факторів на інвестиції

 

До невідсоткових факторів відносять:

1. Технологічні зміни – технічний прогрес зменшує витрати на виробництво продукції або підвищує її якість, внаслідок чого зростає норма чистого прибутку від інвестування, що викликає зростання інвестиційного попиту за даної відсоткової ставки. Крива інвестиційного попиту переміщується праворуч (І₁; рис. 4.7).

2. Рівень забезпеченості основним капіталом – вд цього рівня залежить очікувана норма чистого прибутку. Якщо виробничі потужності певної галузі задовольняють попит на її продукцію, то інвестування буде стримуватися, крива інвестиційного попиту переміщується вліво (І₂; рис. 4.7) і навпаки.

3. Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування. Якщо ці витрати скорочуються, то очікувана норма чистого прибутку збільшується, а інвестиційний попит зростає, крива інвестиційного попиту переміщується праворуч (І₁; рис. 4.7) і навпаки.

4. Податки на підприємця. Збільшення податків негативно впливає на інвестиції, внаслідок чого крива інвестиційного попиту переміщується вліво (І₂; рис. 4.7) і навпаки.

5. Очікування. Якщо економічні умови у країні погіршуються, попит на товар різко скорочується, то фірми утримуються від інвестицій, крива інвестиційного попиту переміщується ліворуч (І₂; рис. 4.7) і навпаки.

Невідсоткові фактори впливають на інвестиції та переміщують криву попиту на інвестиції (рис. 4.7). Якщо невідсотковий фактор впливає на збільшення інвестицій, тоді крива сукупного попиту на інвестиції І перемінюється вгору (І₁). Якщо невідсотковий фактор впливає на збільшення інвестицій, тоді крива сукупного попиту на інвестиції І переміщується вниз (І₂).

Інвестиції є найбільш мінливим компонентом сукупних витрат. До факторів, які впливають на мінливість інвестицій, в першу чергу належать такі:

1. Тривалість строку служби інвестиційних товарів. Тобто старе устаткування, споруди можна повністю ліквідувати й замінити або відремонтувати та використовувати ще, що, в свою чергу, впливає на обсяг інвестицій. Тому закупки нових інвестиційних товарів можуть бути відкладені, що зменшить інвестиції. Оптимістичні прогнози можуть вплинути на прийняття рішення про модернізацію, нове будівництво, що призведе до зростання інвестицій.

2. Нерегулярність інновацій. Коли вони трапляються, то це веде до величезної хвилі інвестиційних видатків, які з часом знижуються. Значні нововведення виникають нерегулярно, це, в свою чергу, впливає на мінливість інвестицій.

3. Поточні прибутки є дуже мінливими. Підприємства інвестують лише тоді, коли відчувають, що інвестування буде прибутковим. Між тим поточний прибуток дуже часто змінюється, тому й інвестиційні стимули мінливі. Крім того, прибуток є основним джерелом інвестицій, а значить його нестабільність посилює мінливість інвестицій.

4. Мінливість очікування. За умов тривалого строку служби основного капіталу прийняття інвестиційних рішень здійснюється виходячи з очікуваного чистого прибутку. Фірми прогнозують умови інвестування, переглядають деякі події, що можуть призвести до значних змін умов підприємництва в майбутньому. Суттєво впливають на рішення фірм про інвестування також внутрішньополітичні зміни, розробка нових джерел енергії, демографічні, законодавчі зміни, зміни у попиті, валютному курсі, страйки, зміни у державній політиці тощо.

Нарощування інвестицій веде до зростання ВВП і сприяє досягненню повної зайнятості ще й в силу первинного ефекту, що відображається в макроекономіці під назвою ефекту мультиплікатора.

Теорія мультиплікатора відображає реальну залежність між нагромадженням, споживанням, ВНП та зайнятістю населення.

Мультиплікатор – це коефіцієнт, який показує зв'язок між змінами інвестицій та змінами величини прибутку.

Якщо, наприклад, споживання зросте на якусь величину ΔС, то це призведе до збільшення сукупних витрат і доходу ΔY на таку ж величину, що, у свою чергу, викличе повторне зростання споживання (оскільки збільшився доход).

Суть мультиплікатора полягає в тому, що між змінами інвестицій та валового національного продукту існує стійка залежність.

Ефект мультиплікатора проявляється в тому, що збільшення інвестицій призводить до збільшення національного доходу, причому на величину більшу, ніж первісне зростання інвестицій.

Отже, мультиплікатор можна показати через граничну схильність до споживання як:

,    (4.9)

Оскільки гранична схильність до заощадження s′ = 1 - c′, то отримаємо:

(4.10)

Мультиплікатор інвестицій означає, що початкові вкладення в економіку надалі поступово супроводжуються зростанням доходу, який знову розподіляється на споживання та заощадження, тобто виникає первинний, вторинний і т. д. ефект капіталовкладень.

Мультиплікатор може бути простим і складним (повним).

Простий мультиплікатор відображає лише вилучення коштів на заощадження.

Складний мультиплікатор отримується з урахуванням усіх вилучень: податків, імпорту, заощаджень.

Рівновага в економіці може забезпечуватися за різних умов: при повній або неповній зайнятості, на інфляційній або безінфляційній основі. Ці умови залежать від співвідношення між сукупними витратами і потенційним обсягом виробництва (ВВП).

Розглянемо приклад, коли сукупних витрат не вистачає для досягнення потенційного ВВП (рис. 4.8).

Величина, на яку сукупні витрати (СВ) менші ВВП при повній зайнятості, називають рецесійним розривом, тому що дефіцит витрат призведе до скорочення ділової активності.

Це означає, що в економіці спостерігається дефіцит сукупних витрат, тобто обсяг витрат є недостатнім для того, щоб повністю використовувати наявні потужності, що характеризує економіку в стані неповної зайнятості.

 

Сукупні                                    СВ = ВВП

витрати

                                                                     СВ₂

                                                                                 Рецесійний розрив

                                                                                      

                                                                        СВ₁

 

 

                   45°              

                     

                      ВВП₁      ВВП₂                       ВВП

Рис. 4.8. Рецесійний розрив

 

Розглянемо приклад, коли сукупні витрати (СВ) перевищують величину ВВП, яка відповідає умовам повної зайнятості (рис. 4.9).

Величину, на яку сукупні витрати більші ВВП при повній зайнятості, називають інфляційним розривом.

Інфляційний розрив виникає у зв'язку з тим, що зростання сукупних витрат СВ2 (сукупного попиту) не супроводжується адекватним зростанням виробництва (сукупної пропозиції). В умовах, коли економіка досягла повної зайнятості, підприємства не можуть швидко відповісти на збільшення сукупного попиту відповідним збільшенням обсягів виробництва. Для цього потрібен певний час. Тому наслідком є зростання цін, тобто інфляція.

 

Сукупні                                    СВ = ВВП

витрати

                                                                     СВ₁

                                                                                 Інфляційний розрив          

                                                                                      

                                                                        СВ₂

 

 

                   45°              

                     

                      ВВП₂      ВВП₁                       ВВП

Рис. 4.9. Інфляційний розрив

 

Ключові поняття та терміни

Споживання. Індекс споживчих настроїв (ІСН). Заощадження. Функція споживання. Функція заощадження. Середня схильність до споживання. Середня схильність до заощадження. Гранична схильність до споживання. Гранична схильність до заощадження. Недоходні фактори споживання та заощадження. Гіпотеза міжчасового бюджетного обмеження. Перманентний доход. Гіпотеза постійного (перманентного) доходу. Постійний доход. Тимчасовий доход. Теорія життєвого циклу. Інвестиції. Фінансові інвестиції. Реальні інвестиції. Інтелектуальні інвестиції. Валові інвестиції. Чисті інвестиції. Приватні інвестиції. Державні інвестиції. Сукупний попит на інвестиції. Крива сукупного попиту на інвестиції. Невідсоткові фактори інвестицій. Фактори мінливості інвестицій. Мультиплікатор. Простий мультиплікатор. Складний мультиплікатор. Рецесійний розрив. Інфляційний розрив.

Питання для дискусії

1. Які основні фактори споживання Ви знаєте?

2. Що таке споживання?

3. Зобразіть схематично і опишіть функції споживання.

4. Дайте визначення середньої та граничної схильності до споживання та заощадження.

5. З'ясуйте, що таке заощадження.

6. Зобразіть схематично і опишіть функції заощадження.

7. Чому середня схильність до споживання більша середньої схильності до заощадження?

8. Проаналізуйте вплив держави на сукупний попит.

9. Поясніть вплив недоходних факторів на функцію споживання.

10. Назвіть недоходні фактори споживання та заощадження.

11. Поясніть вплив недоходних факторів на функцію заощадження.

12. З'ясуйте теорію життєвого циклу Ф. Модильяні.

13. Що таке інвестиції?

14. Розмежуйте поняття чисті та валові інвестиції.

15. Що таке інтелектуальні інвестиції?

16. Проаналізуйте, як впливають на попит та інвестиції очікувана норма чистого прибутку і відсоткова ставка.

17. У чому полягає різниця між номінальною та реальною відсотковою ставкою?

18. Поясніть криву сукупного попиту на інвестиції.

19. З'ясуйте залежність між інвестиціями та ВВП.

20. Опишіть невідсоткові фактори інвестицій.

21. Опишіть фактори, що впливають на мінливість інвестицій.

22. Охарактеризуйте рецесійний та інфляційний розрив.

23. Що таке мультиплікатор інвестицій?

24. У чому полягає ефект мультиплікатора?

25. З'ясуйте різницю між простим і складним мультиплікатором.

Тести для самоперевірки

1. Індивідуальне та спільне використання споживчих благ для задоволення матеріальних потреб – це:

а) індекс споживчих настроїв;

б) споживання;

в) заощадження;

г) мультиплікатор.

2. Максимізація чистого прибутку для розширення виробництва, страхування від криз – це мотиви для:

а) споживання;

в) заощадження підприємств;

г) заощадження домогосподарств;

д) заощадження держави.

3. Залежність між обсягом споживання і безподатковим доходом показує:

а) функція споживання;

б) функція заощадження;

в) функція доходу;

г) середня схильність до споживання;

д) гранична схильність до споживання.

4. Якщо недоходний фактор впливає на збільшення споживання або заощадження, то:

а) функції споживання або заощадження переміщуються вгору;

б) функції споживання або заощадження переміщуються вниз;

в) це не впливає на переміщення функції споживання та заощадження;

г) правильної відповіді немає.

5. Частка безподаткового доходу, що спрямовується на споживання, - це:

а) гранична схильність до споживання;

б) середня схильність до споживання;

в) споживання домашніх господарств;

г) споживання підприємств.

6. Частка додаткового доходу, що спрямовується на додаткове заощадження, - це:

а) гранична схильність до заощадження;

б) середня схильність до заощадження;

в) чисті від'ємні заощадження;

г) нульове заощадження;

д) всі відповіді правильні.

7. Сума середньої схильності до споживання та середньої схильності до заощадження завжди дорівнює:

а) більше одиниці;

б) менше одиниці;

в) одиниці;

г) будь-якому значенню;

д) всі відповіді правильні.

8. До недоходних факторів споживання та заощадження не належать:

а) рівень цін;

б) податки;

в) відрахування на соціальне страхування;

г) очікування;

д) відсоткова ставка;

е) правильної відповіді немає.

9. Якщо відсоткова ставка зростає, функція:

а) споживання та заощадження збільшується;

б) споживання та заощадження зменшується;

в) споживання збільшується, а заощадження зменшується;

г) споживання зменшується, а заощадження збільшується.

10. Якщо податки збільшуються, тоді функція:

а) споживання та заощадження збільшується;

б) споживання та заощадження зменшується;

в) споживання збільшується, а заощадження зменшується;

г) споживання зменшується, а заощадження збільшується.

11. Споживання у кожному періоді залежить не від поточного доходу, а від доходу протягом життя, а багатство наприкінці життя має дорівнювати нулю. Це обґрунтування:

а) гіпотези міжчасового бюджетного обмеження І. Фішера;

б) теорія життєвого циклу Ф. Модильяні;

в) теорія Дж. Кейнса;

г) правильної відповіді немає.

12.Економічні ресурси, які використовуються для вкладення в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності у країні та за її межами з метою привласнення прибутку, - це:

а) інновації;

б) інвестиції;

в) заощадження;

г) споживання;

д) інфляція.

13. Інвестиції, які вкладаються у виробничий капітал, товарно-матеріальні запаси, житлове будівництво, мають назву:

а) фінансові;

б) інтелектуальні;

в) валові;

г) чисті.

14. Сукупний попит на інвестиції не залежить від:

а) очікуваної норми чистого прибутку;

б) відсоткової ставки;

в) споживання та заощадження.

15. У прийнятті інвестиційних рішень головну роль відіграє:

а) інфляція;

б) рівень податків;

в) номінальна відсоткова ставка;

г) реальна відсоткова ставка.

16. Сукупний попит на інвестиції залежить від:

а) величини заощаджень;

б) державних витрат;

в) відсоткової ставки;

г) грошової маси.

17. Зі зростанням відсоткової ставки попит на інвестиції:

а) зростає;

б) скорочується;

в) залишається незмінним;

г) відсоткова ставка не впливає на інвестиції.

18. До невідсоткових факторів, що впливають на інвестиції, не відносять:

а) технологічні зміни;

б) рівень забезпеченості основним капіталом;

в) очікувану норму чистого прибутку;

г) податки;

д) витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування.

19. Збільшення податків призведе до:

а) переміщення кривої інвестицій вгору;

б) переміщення кривої інвестицій вниз;

в) не вплине на переміщення кривої інвестицій.

20. До факторів мінливості інвестицій можна віднести:

а) тривалість строку служби інвестиційних товарів;

б) нерегулярність інновацій;

в) мінливість прибутку;

г) мінливість сподівань;

д) всі вище перераховані відповіді.

21. Мультиплікатор інвестицій показує, у скільки разів збільшиться величина прибутку при:

а) зростанні споживання;

б) зменшенні споживання;

в) зростанні інвестицій;

г) зменшенні інвестицій.

д) незмінній відсотковій ставці.

22. Коефіцієнт, який показує зв'язок між змінами інвестицій та змінами величини прибутку, а також обґрунтовує, що між змінами інвестицій та ВНП існує стійка залежність, має назву:

а) гранична схильність до заощаджень;

б) гранична схильність до споживання;

в) акселератор;

г) мультиплікатор.

23. Величину, на яку сукупні витрати менше ВВП при повній зайнятості, називають:

а) рецесійним розривом;

б) інфляційним розривом;

в) простим мультиплікатором;

г) складним мультиплікатором;

д) всі відповіді неправильні.

 

Задачі

Задача 1. Економіка країни А характеризується такими даними (млрд. євро):

Y = С + І + G;

С = 100 + 0,8Y;

І = 50; G = 50.

Визначте рівноважний обсяг національного виробництва (ВВП), величину заощаджень і споживання.

 

Задача 2. Економіка країни Б у короткостроковому рівноважному стані характеризується такими даними (млрд. євро): сумарні автономні витрати становлять 200, рівноважний обсяг національного виробництва (ВВП) – 1200. При збільшенні автономних витрат на кінець року на 50 ВВП збільшився до 1450.

Визначте мультиплікатор автономних витрат.

 

Задача 3. В економіці країни В упродовж року відбулися такі зміни (млрд. євро): на початку року безподатковий дохід населення становив 90, споживання – 80. Наприкінці року безподатковий дохід становив 100, споживання – 87,5.

Обчисліть граничну схильність до споживання.

 

Задача 4. Безподатковий дохід населення країни Г становить 120 млрд. євро, автономне споживання – 34 млрд. євро, споживчі витрати – 124 млрд. євро.

Обчисліть середню схильність до споживання згідно з функцією споживання.

 

Задача 5. Розрахуйте граничну схильність до заощаджень за умов, що безподатковий дохід населення країни на кінець року збільшився на 30 млрд. грн., а заощадження – на 7,2 млрд. грн.

 

Задача 6. Економіка країни Д характеризується такими даними (млрд. євро):

Y = C + I + G + X_n;

С = 100 + 0,7 Y; І = 80; G = 60

Визначте:

1) рівноважний ВВП;

2) рівноважний рівень споживання і заощадження;

3) графічним методом мультиплікатор автономних витрат за умови, що автономні інвестиції збільшуються з 80 до 150 млрд. євро.

Задача 7. Економіка країни Г характеризується такими даними (млрд. євро):

С = 200 + 0,8 (Y - Т); І = 50 + 0,1Y; G = 100; X_n = 10; Т = 200.

Визначте рівноважний ВВП.

 

Задача 8. Для умов країни Б інвестиційна функція надана рівнянням (млрд. євро):

І = 1000 - 40 r, де r – реальна відсоткова ставка.

Визначте обсяг інвестицій, якщо номінальна відсоткова ставка i дорівнює 10%, темп інфляції становить 2%.

 

Задача 9. У базовому році автономні інвестиції країни Н становили 1000 млрд. євро, коефіцієнт еластичності інвестицій до реальної відсоткової ставки b – 0,4, реальна відсоткова ставка r – 20%. В аналізованому році автономне інвестування збільшилось на 50 млрд. євро, а реальна відсоткова ставка зменшилась на 5 %.

Обчисліть приріст інвестицій в аналізованому році.

 

Задача 10. Вартість інвестиційного проекту становить 100 млрд. грн., норма прибутку – 50%, податок на прибуток – 30%. Номінальна відсоткова ставка дорівнює 15%, темп інфляції – 8%.

Обчисліть очікуваний чистий прибуток та норму очікуваного прибутку.

 

Задача 11. Розрахувати сукупний попит на інвестиції за таких умов: номінальна відсоткова ставка дорівнює 14%, темп інфляції – 4%, податок на прибуток – 30%. За цих умов міністерство економіки країни пропонує чотири інвестиційні проекти, які різняться вартістю та нормою прибутку:

1) вартість 1000 млн. грн., норма прибутку 100%;

2) вартість 2000 млн. грн., норма прибутку 50%;

3) вартість 3000 млн. грн., норма прибутку 30%;

4) вартість 4000 млн. грн., норма прибутку 10%.

 

Задача 12. В країні І безподатковий дохід населення за звітний рік збільшився на 90 млн. євро, а споживчі витрати – на 60 млн. євро.

Визначте граничну схильність до заощадження.

 

Рекомендована література

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка: Навч. пос. – К.: Атіка, 2002. – С.23 – 44, 149 – 170.

2. Круш П. В., Тульчинська С. О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних за­нять. – К.: Політехніка, 2004. – С. 29 – 44.

3. Круш П.В., Тульчинська С.О. Макроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 118 – 167.

4. Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. – К.: Вікар, 2006. – С.53 – 68.

5. Макроекономіка: Навч. пос. / П. Ю. Буряк, Л. Л. Цимбал, У. Д. Балагурак та ін. – Львів: ШТЕРЕКО, 2001. – С. 160 – 194.

6. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник у 2-х ч. /За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 2001. – С. 244 – 247.

7. Небова М. І. Теорія макроекономіки: Навч. пос. – Вінниця: УНІВЕРСУМ – Вінниця. 2001. – С. 376 – 394.

8. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. пос. – К.: Либідь, 2001. – С. 98 – 121.

9. Поповенко Н. С, Забарная З. Н, Маковеев ТІ. С. Макроэкономика: Уч. пос. – Одесса: ОГПУ, 2001. – С. 91 – 107.

10. Радіонова І. Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. – К.: Таксон, 2004. – С. 89 – 117, 192 – 195.

11. Савченко А. Г. та ін. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – С. 56 – 63, 77 – 98.

12. Солоненко К. С. Макроекономіка: Навч. пос. для студентів спец. вищих навч. закладів. – К.: ЦУЛ, 2002. - С. 71 – 89.