Гідрологічні надзвичайні ситуації

Гідрологічними надзвичайними явищами, що мають місце в Україні, є: повені (басейни річок); селі (Карпатські та Кримські гори); маловоддя; крім того, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного та Азовського морів мають місце небезпечні прийоми та спади рівня моря.

Протягом майже 20 років стабільні акумулятивні форми Саксько-Євпаторійської системи в наслідок дії технічних факторів руйнуються зі швидкістю 3,5 км щороку. Щорічно безповоротно втрачається більше 100 га прибережних територій, зменшується пляжна смуга, знижується біологічна продуктивність моря.

Основними причинами посилення темпів руйнування морських берегів є як природні фактори, пов’язані з тектонічними зануреннями північного Приазов’я, так і антропогенні, до яких відноситься зарегульованість твердого стоку рік, забруднення водних басейнів і пов’язане з цим зниження їх продуктивності, безсистемна забудова берегової смуги та кіс.

В гірських частинах Карпат і Криму розвиваються селеві процеси. Близько 30 міст, селищ та сільських населених пунктів в Криму, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областях знаходяться під впливом селевих потоків. Всього в Карпатах виявлено 219 селевих водозаборів. Шість населених пунктів в Закарпатті підлягають впливу снігових лавин.

Повені. Значна кількість грошових та матеріальних витрат щороку витрачається на ліквідацію наслідків повеней на річках України. Найбільш вірогідними зонами можливих повеней на території України є:

- у північних регіонах – басейни річок Прип’ять, Десна та їх притоків. Площа повені лише в басейні р. Прип’ять може досягати 600-800 тис. га;

- у західних регіонах – басейни верхнього Дністра (площа може досягти 100-130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих затоплень 20-25 тис. га) та їх приток;

- у східних регіонах – басейни р. Сіверський Донець з притоками, річок Псьол, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;

- у південному і південно-західному регіонах – басейни приток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її приток.

На значній території України (Карпати, Крим) річки мають виражений паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6-7 повеней. Вони формуються в будь - який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, зумовлюють масові руйнування та загибель людей.

За останні сорок років катастрофічні повені Карпат та Криму спостерігались 12 разів. Такі повені трапляються в середньому один раз на 5-10 років. Тривалість повеней (затоплень) може досягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10 –70% сільгоспугідь, але й великої кількості техногенно небезпечних об’єктів.

Високі повені більш властиві річкам Дніпро, Дністер, Дунай та Сіверський Донець. Вони супроводжуються затопленням значних територій і викликають необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдають відчутних матеріальних збитків. У зоні затоплення можуть опинитись і хімічно небезпечні об’єкти.

Природні пожежі. Щорічно у суху, жарку погоду небезпека від лісових та торф’яних пожеж різко зростає.

Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників. Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та їх необережність.

Найбільш небезпечними бувають жаркі та сухі літні дні.

Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють 4 категорії лісових пожеж:

- низові (низинні);

- верхові (повальні);

- підземні (торф’яні або ґрунтові) та пожежі дуплистих дерев.

Найбільш розповсюдженні низові пожежі, частка яких складає близько 80% усіх випадків можливих пожеж.

Низові (низинні) пожежі розвиваються внаслідок згорання хвойного підліску, живого надґрунтового покриву або підстилки (опалого листя). Полум’я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню при цьому невелика – сто – двісті метрів за годину, а при сильному вітрі – до кілометра в рівнинній місцевості.

Верхові лісові пожежі розвиваються із низових і відмінність їх у тому, що згорає не тільки надґрунтовий покрив, але і ніжні яруси дерев. Висота полум’я при цьому становить 100 і більше метрів. В таких випадках вогонь перекидається на значні відстані. Швидкість пожежі зростає до8-25 кілометрів за годину.

Підземні (ґрунтові або торф’яні) пожежі виникають часто в кінці літа. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи порожні місця у торфі, який уже згорів, задимлюються великі райони.

Частіше за все пожежонебезпечні умови складаються у Степовій, Поліській та Лісостеповій зонах. Найбільш поширеними є лісові та торф’яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 млн. га території України. 31% лісів розташовано в північному регіоні, 17% - в східному, 10% - в південному, 8% - в південно – західному і 32% - в західному регіоні.

Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів, з яких 60% займають молодняки.