Кожному з наведених нижче положень, відзначених цифрами, знайдіть відповідне наведене під буквою поняття.

А. Дефляционная політика Б. Політика доходів В. Індексація

1.Сукупність методів обмеження грошового попиту через грошово-кредитний і податковий механізми.

2. Контроль над цінами й заробітною платою.

3. Компенсація втрат у результаті знецінення грошей.

18. Соціально-економічними наслідками повзучої інфляції є:

А) ріст безробіття; Б) скорочення безробіття;

В) "втеча" від товарів; Г) ріст масштабів виробництва.

 19. Укажіть соціальні наслідки гіперінфляції:

А) знецінення грошових заощаджень населення;

Б) порушення нормальної структури споживчого попиту;

В) ріст безробіття;

Г) загострення платіжної кризи.

 20. Доповните економічні передумови для проведення грошової реформи:

А) бездефіцитність бюджету або стійка тенденція до зниження його дефіциту;

В) збалансованість платіжного й торговельного балансу;

В) нагромадження золотовалютних резервів;

Г) нагромадження товарних запасів;

Д)...

 

Практичне заняття

за темою "Показники вимірювання інфляції "

Точно вимірювати цінову інфляцію можна за допомогою індексу цін за певний період (рік, квартал, місяць). Для вимірювання інфляції на практиці найчастіше застосовуються два види індексів цін:

• індекс Леспейреса (індекс споживчих цін);

• індекс Пааше (дефлятор ВВП).

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання.

Цей показник розраховується на підставі споживчого набору товарів продовольчого і непродовольчого призначення та послуг. Зазначений набір товарів (послуг) є єдиним для всіх регіонів країни і ґрунтується на структурі споживчих грошових витрат домогосподарств міських поселень. Основними товарними групами у “споживчому кошику” є продукти харчування, одяг, житло, транспортні послуги, освіта, книги, медичні послуги, предмети особливої гігієни тощо. Ринковий кошик у багатьох розвинутих країнах охоплює близько 300 найменувань споживчих товарів і послуг. В Україні під час обчислення цього показника враховують поки що понад 60 найменувань.

Розрахунок динаміки цін (вартості життя) у звітному році виз­начається за формулою Ласпейреса:

I _л =(∑ p ₁ q ₀ / ∑ p ₀ q ₀ )*100%

де:

q₀ - вага у базисному році;

p₀ - ціни у базисному році;

р₁ - ціни у звітному році.

Цей показник широко застосовується у практиці регулювання державної фінансової і соціальної політики, аналізу та прогнозування цінових процесів, регулювання курсу національної валюти, вирішення правових спорів тощо.

Не дивлячись на досить широке застосування індексу Леспейреса, він має ряд недоліків. Він розраховується за фіксованим набором товарів, який залишається незмінним протягом тривалого часу. В умовах інфляції структура споживання істотно змінюється порівняно з тією, що була зафіксована у процесі визначення “споживчого кошика”. Це насамперед перед пов’язано з тим, що суб’єкти ринку часто замінюють у споживанні товари, що надто подорожчали, дешевшими, тому в умовах інфляції потрібно частіше переглядати структуру “кошика”.

Індекс споживчих цін враховує основні втрати населення від підвищення цін і достатньо широко характеризує динаміку цін, а отже купівельну спроможність грошей. Показник купівельної спроможності - величина обернена до індексу споживчих цін.

Для виявлення динаміки загального рівня цін використовують також індекс Пааше. Це найбільш широкий показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін. Він характеризує зміни в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачем. Індекс Пааше, який обчислюють для набору товарів і послуг, що входять до ВВП країни, називають дефляторомВВП:

I _п = ∑ p ₁ q ₁ / ∑ p ₀ q ₁

де:

q₁ - вага у звітному році;

Індекс вартості життя враховує основні втрати населення від підвищення цін і достатньо широко характеризує динаміку цін, а значить, купівельну спроможність грошей. Якщо I_л =2, то це озна­чає, що в цілому ціни зросли за певний період у два рази, отже, у два рази знизилась купівельна спроможність грошової одиниці. Показник купівельної спроможності - величина, обернена до індек­су вартості життя, - розраховується за формулою

Купівельна спроможність = 1/РівеньЦін

Рівень цін зростає - купівельна спроможність падає. Рівень цін падає - купівельна спроможність збільшується.

Наприклад, коли індекс вартості життя за п'ять років збільшив­ся на 120,7%, то динаміка купівельної спроможності становитиме:

k = 1/ 120,7% = 0,8285

Це означає, що вартість 100 грн базисного року через п'ять років становитиме лише 82,85 грн, тобто купівельна спроможність гривні внаслідок зростання цін знизиться за п'ять років на 17,15%.

Для вимірювання інфляції обчислюють темп інфляції - приріст цін у процентах. Динаміку індексу цін можна обчислити за фор­мулою

I_p = I_{p 1} / I_{p 0}

де:

 І_р0 -рівень індексу цін у базисному році;

I_p1 - рівень індексу цін у звітному році.

Наприклад, коли індекс цін збільшиться від 120 до 132, то ди­наміка індексу цін становитиме:

I_p =132/120 *100 -100=10%

і динаміка купівельної спроможності:

120/132*100-100 = 9,1%

Збільшення індексу цін (вартості життя) на 10% чи на 12 пунктів означає, що купівельна спроможність грошей зменши­лася на 9,1%.

Дефлятор ВНП = ВНП_н /ВНП_р

 

Завдання для самоконтролю

    Задача 1

Розрахувати  темп інфляції у другому році за таких умов: індекс цін у першому році - 110%, індекс цін у другому році - 120%.

    Задача 2

Розрахувати темп інфляції у другому році за таких умов: номінальний ВВП у першому році - 1200 грн, у другому -1400 грн, реальний ВВП у першому році - 1100 грн, у друго­му -1200 грн.

    Задача 3

Визначити базисні та ланцюгові індекси інфляції за звітний рік, якщо вартість споживчого кошика змінювалась наступним чином: перший квартал – 550 грн., другий квартал – 590 грн., третій квартал – 710 грн., четвертий квартал – 780 грн.

   Задача 4

 

Розрахуйте темп інфляції, якщо порівняно з минулим роком грошова маса зросла на 15%, швидкість обігу грошей сповільнилась на 14%, а приріст фізичного обсягу ВВП склав 20%.

    Задача 5

Визначте очікуваний темп цінової інфляції звітного року, якщо в попередньому році середня маса грошей в обороті становила 490 млрд. грн., при чому вона здійснила 8 оборотів, фізичний обсяг ВВП становив 580 млрд. од.

     Задача 6

Протягом звітного року грошова маса зросла на 40%, пришвидшення її оборотності склало 3 обороти, фізичний обсяг ВВП в порівнянні з попереднім роком зріс на 10%.

    Задача 7

У гіпотетичній економіці виробляють лише три блага: хліб, молоко та телевізори. У таблиці наведено дані за два роки:

Назва блага	2008 р.		2010 р.
	Ціна (грн.)	Кількість	Ціна (грн.)	Кількість
Телевізор (1шт.)	1500	400	2500	800
Хліб (1 шт.)	1	400000	3	300000
Молоко (1 л)	1	500000	2,5	600000

Наскільки зросли ціни за період між 2008 та 2010 роком? Порівняйте відповіді, які Ви отримали, використовуючи індекс Леспейреса та індекс Пааші.

    Задача 8

Визначити базисні та ланцюгові індекси інфляції за звітний рік, якщо вартість споживчого кошика змінювалась наступним чином: січень – 520 грн, лютий – 540 грн, березень – 530 грн, квітень – 620 грн, травень – 590 грн, червень – 580 грн, липень – 590 грн, серпень – 670 грн, вересень – 700 грн, жовтень – 720 грн, листопад – 720 грн, грудень – 730 грн.

    Задача 9

Визначте очікуваний темп цінової інфляції звітного року, якщо в попередньому році середня маса грошей в обороті становила 560 млрд грн, при чому вона здійснила 7 оборотів, фізичний обсяг ВВП становив 600 млрд од. Протягом звітного року грошова маса зросла на 50%, пришвидшення її оборотності склало 2 обороти, фізичний обсяг ВВП в порівнянні з попереднім роком зріс на 6%.

Задача10

ВВП звітного року становить 750 млрд. грн., причому фізичний його обсяг – 100 млрд. од., швидкість обігу грошей 7 оборотів за рік. Сума податкових надходжень до бюджету складає 25% від ВВП і становить 60% дохідної частини бюджету, сума видатків з бюджету складає 400 млрд. грн.

Визначте темп інфляції, якщо дефіцит державного бюджету був повністю покритий за рахунок емісії нових грошових знаків.

Тема 6. Валютний ринок  та валютні системи

Методичні вказівки

 

Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу на те, що основним елементом зовнішньоекономічної діяльності є валютні відносини, які виникають при функціонуванні грошей в міжнародному обігу.

Поняття “валюта” в широкому розумінні означає грошову одиницю будь – якої країни, а також використовується для визначення коштів, виражених у грошових одиницях тільки іноземних держав або міжнародних кредитних організацій.

Валюта класифікується за багатьма критериями.

Залежно від країни емітента валютних коштів валюта поділяється на: національну, іноземну, міжнародну (регіональну).

Національна валюта – це встановлений законом платіжний засіб певної країни, що імітується національною банківською системою Національна валюта є основою національної валютної системи.

Наприклад, для Росії – це кошти, номіновані в рублі, для України - у гривні, для США – долари.

Іноземна валюта – це грошова одиниця, що імітується банківською системою інших країн.

Іноземна валюта є об’єктом купівлі - продажу на валютному ринку, зберігається на рахунках у банках, але не є законним платіжним засобом на території певної держави. Винятком можуть служити тільки в періоди сильної інфляції.

Міжнародна (регіональна) валюта - міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, що імітується міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.

Один з головних чинників, що забезпечує можливість застосування міжнародних (регіональних) валют, - це утворення і функціонування міжнародних (регіональних) валютних союзів. Основними ознаками таких міжнародних формувань, є:

1. введення системи твердих валютних курсів;

2. зобов’язання країн-учасниць підтримувати повну взаємну конвертованість своїх валют;

3. погодження внутрішньої і зовнішньої економічної політики;

4. координація політики регулювання грошової емісії та обсягів грошової маси.

Щодо валютних запасів країни розрізняють резервну валюту. Під резервною валютою розуміють іноземну валюту, у якій центральні банки інших держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньо-торгівельними операціями та іноземними інвестиціями. Резервна валюта є базою визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн, широко використовується для проведення валютної інтервенції з метою регулювання курсу валют країн-учасниць світової валютної системи. Так, в ролі резервної валюти використовують долар США, японську єну, фунт стерлінгів.

Для того, щоб валюта набула статусу резервної, необхідно щоб країна-емітент займала одне із головних місць у світовому виробництві, в експерті товарів і капіталів, мала розвинуту мережу кредитно-банківських установ на власній території і за кордоном, вільну конвертованість валюти, а також впроваджувала її в міжнародний обіг через банки та міжнародні валютно-фінансові організації.

За режимом використання валюти поділяються на:

- конвертовані;

- неконвертовані.

Конвертованість національної грошової одиниці – це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти і навпаки.

Таким чином, неконвертованими є валюти, які неможливо вільно обмінювати на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввезення та вивезення жорстко обмежується. В свою чергу конвертованою є валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон.

У світовій практиці конвертованість валюти класифікують за повнотою конвертації:

- повна конвертованість, за якої здійснюється вільне (без жодних обмежень) використання національної валюти для всіх категорій суб’єктів підприємства (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) на будь-які цілі. Прикладом повністю конвертованих валют є: долар США, австрійський долар, англійський фунт стерлінгів, канадський долар, японська єна, євро, СДР тощо.

- часткова конвертованість, за якої вводяться певні обмеження на обмінні операції. Обмін національної валюти на іноземні дозволяється тільки для певних категорій суб’єктів підприємництва або за певними видами операцій. На вимогу МВФ, вказані обмеження не повинні зачіпати платежі за поточні міжнародні операції, інакше валюта втрачає за регламентом фонду статус конвертованої.

Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів – внутрішньою. Режим зовнішньої конвертованості сприяє припливу у країну іноземної валюти.

Розвиток зовнішньоекономічних відносин вимагає особливого інструмента, за допомогою якого суб’єкти, що діють на міжнародному ринку, могли б підтримувати між собою тісні фінансові взаємозв’язки. Таким інструментом виступають банківські операції з обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом у системі банківських операцій з іноземною валютою є обмінний валютний курс.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс необхідний для:

· під час купівлі та продажі валюти у зв’язку з експортом та імпортом товарів чи послуг;

· для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

· при наданні кредитів та здійсненні інших зовнішньоекономічних операцій.

Валютний курс можна класифікувати за різними ознаками

Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, який підтримується державними валютними органами.

Після другої світової війни відповідно до Бреттон-Вудської угоди було запроваджено режим фіксованих паритетів та курсів. Фіксовані курси відігравали вирішальну роль до 1976р. Коли вони визначались на основі золотого паритету. Внаслідок краху Бреттон-Вудської валютної системи фіксовані валютні курси та паритети скасовано та встановлено режим плаваючих курсів валют.

Плаваючий валютний курс самостійно (вільно) формують на валютних біржах (ринку) під впливом попиту і пропозиції. Однак плаваючий валютний курс мають тільки провідні валюти - долар США, англійський стерлінг, японська єна та деякі інші.

Зазмішаного валютного курсу держава вибирає валютний режим з урахуванням конкурентної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання. Змішаний валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого “курсового валютного коридору” - встановлення мінімального і максимального значення відхилення валютного курсу.

Одним з найбільш важливих понять, використовуваних на валютному ринку, належить поняття реального і номінального валютного курсу.

Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє в даний момент часу на валютному ринку країни. Наприклад, номінальний курс гривні до долара США дорівнює 1,0 дол./ 7,95грн.

Номінальний валютний курс збігається із загальним валютним курсом і встановлюється на валютному ринку. Він використовується у валютних контрактах і є найпростішим та базовим визначенням валютного курсу. Однак для довгострокового прогнозування не є зручним, оскільки співвідношення вартості іноземних та національних валют змінюється одночасно із зміною загального рівня цін у країні, що є невід’ємною складовою ринкової економіки.

Реальний валютний курс - це номінальний валютний курс, скоригований на відносний рівень цін у своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта.

Для його розрахунку використовується формула:

К_р = К_н * ,

де:  К_р – реальний валютний курс;

К_н - номінальний валютний курс;

Р¹ – індекс цін зарубіжних країн;

Р – індекс цін своєї країни

Індекс реального валютного курсу показує його зміну з поправкою на темп інфляції в обох країнах. Якщо темп інфляції у своїй країні є вищим від зарубіжного, то реальний валютний курс буде вищим від номінального.

Вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції

 Під час опрацювання теми, необхідно зосередити свою увагу на тому, що невід’ємною ланкою міжнародної валютних відносин є валютна система.  Розрізняють національну та світову валютні системи. Світова валютна система розвивається на регіональному та глобальному (світовому) рівнях. І у свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних економічних відносин.

Національна валютна система – це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Регіональна (міжнародна) валютна система являє собою договірно-правову форму організації валютних відносин між групою країн.

Світова валютна система – це спільно розроблена державами форма організації валютно-фінансових відносин, яка склалася внаслідок еволюції світового господарства та юридично закріплена міждержавними домовленостями.

 

План  семінарського заняття

1. Поняття валюти, її призначення та сфери використання. Види валюти та їх характеристика.

2. Суть валютних відносин.

3. Валютні курси та конвертованість валют. Механізм забезпе­чення конвертованості валюти,

4. Валютний ринок: суть та характеристика складових елементів.

5. Основні види валютних операцій.

6. Необхідність, суть та органи валютного регулювання. Меха­нізм регулювання валютного курсу.

7. Поняття валютної системи, її структура, призначення.

8. Види валютних систем.

9. Платіжний баланс, його зміст і роль у механізмі валютного ре­гулювання.

10. Характеристика сучасної світової валютної системи та роль МВФ в її функціонуванні.

Рекомендована література

1. Гроші та кредит / Авт. кол.; За ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ 2006

2. Основы банковского дела / Авт- колл.; Под ред. А. Н. Мороза. — К.: Либра,1994.

3. Лукина Й. В. МВФ: история й современность // Деньги и кредит. — 1992.—№4.

4. Мусієнко Т. Проблеми міжнародних розрахунків країн СНД та перс­пективи їх розв'язання // Банківська справа. — 1995. — -№1.

5. Гальчинський А, С. Сучасна валютна система— К.: Лібра, 1993.

6. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г.И. Кравцовой. — Минск: Меркованне, 1994. — Гл. 4.

Термінологічний словник

Валюта –грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей.

Валютні відносини –відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обороті.     

Валютна інтервенція – купівля або продаж центральним банком іноземної валюти на ринку з метою впливу на її курс.

   Валютний курс –ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютні обмеження –законодавчо визначені обмеження на здійснення валютних операцій в країні (для певних груп економічних суб’єктів, для певних видів операцій, валют тощо).

Валютні операції – будь-які платежі, пов’язані з переміщенням валютних цінностей між різними суб’єктами ринку.

Валютні операції – це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Валютна позиція – співвідношення між сумою вимог банку в певній валюті і сумою зобов’язань у цій самій валюті.

     Валютне регулювання – це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб’єктів та їх діяльності на валютному ринку.

Валютний ринок – сектор грошового ринку на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар як валюта.

  Валютний ризик – можливість втрат, пов’язаних з коливаннями валютних курсів.

Валютна система – форма організації валютних відносин, закріплена в державно-правових нормах та в міждержавних угодах.

        Золотовалютні резерви – це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використанні на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.

Євро – спільна валюта країн західної Європи, уведена в обіг з 1 січня 1999 року.     

Касові операції – купівля-продаж валюти за курсом, зафіксованим на момент підписання угоди з умовою поставки до двох робочих днів.

Конвертованість – здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти.

Конвертованість валюти – здатність валюти обмінюватися на іноземну валюту за певним курсом.

Котирування –визначення офіційними державними органами (ЦБ чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти.

  Міжнародна резервна валюта – валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги, тощо. Її головною функцією є створення валютних державних резервів.

Міжнародна торгова валюта – валюта, щовикористовується для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі – продажу.

Платіжний баланс – відображення співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць).

Форвардні операції – угоди обміну двома валютами на основі контрактів у майбутньому за форвардним курсом, зафіксованим на момент підписання угоди.

    Форвардний курс – курс спот з націнкою або зі знижкою.

6.5 Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення понять «валютні відносини» та «валютна система».

2. Охарактеризуйте основні елементи національної валютної системи.

3. Дайте характеристику елементам світової валютної системи.

4. Назвіть основні етапи розвитку світової валютної системи.

5. Охарактеризуйте золотовалютну світову систему.

6. Охарактеризуйте золотодевізний стандарт.

7. Охарактеризуйте Бреттон-Вудську валютну систему.

8. Охарактеризуйте Ямайську валютну систему.

9. Які відмінності між Ямайською та Бреттон-Вудською валют­ними системами?

10. Які характерні риси має Європейська валютна система?

11. Як змінювався валютний курс при золотому стандарті? і2. Перерахуйте фактори коливання валютних курсів в умовах паперово-грошових систем.

12. Мета проведення дисконтної політики та валютної інтервенції.

13. Як здійснюється девальвація та ревальвація валют при папе­рово-грошових системах?

14. Перерахуйте основні форми валютних обмежень.

15. Перерахуйте й коротко охарактеризуйте міжнародні фінансо­во-кредитні установи.

16. Які існують регіональні фінансово-кредитні установи, їх ко­ротка характеристика.

17. Дайте характеристику міжнародним розрахункам.

18. Охарактеризуйте міжнародний валютний ринок.

19. Зміст та призначення розрахункового балансу.

20. Зміст та призначення платіжного балансу.

21. Визначення та структура міжнародного ринку позичкових капіталів.

22. Класифікація міжнародних кредитів.

23. Дайте характеристику міжнародних кредитів.

 

Теми рефератів

1. Сутність, призначення та специфічні ознаки валюти.

2. Платіжний баланс та оптимізація золотовалютних резервів у механізмі валютного регулювання.

3. Міжнародний валютний фонд.

4. Світовий банк.

5. Європейський банк реконструкції і розвитку,

6. Форми міжнародних розрахунків.

7. Форми міжнародного кредиту.

8. Роль міжнародних ринкових грошей і капіталів у міжнародних валютних відносинах.

9. Проблеми та перспективи при визначенні валютного курсу в Україні.

10.  Особливості формування валютної системи України.

Тести для перевірки знань