Федерація: поняття, ознаки, види.

 

Федерація — форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність, чим відрізняються від адміністративно-територіальних одиниць унітарної держави. Складові частини федерації — це своєрідні державо подібні утворення, які називають суб'єктами федерації, а територія федерації складається з територій її суб'єктів.

 

Основні ознаки федеративної держави:

Суб’єкти федерації мають властивість носити різні назви, що визначаються історичними або правовими факторами: штат, провінції, області, краї, республіки, землі або федеративні землі (як в Німеччині чи Австрії).

 

Загальні риси федеративної держави:

Можна виокремити найбільш загальні деталі, які характерні для більшості федеративних держав:

1.Федерація складається із суб’єктів федерації, які в свою чергу повноважні вирішувати питання власного адміністративно – територіального устрою.

2.Є в наявності два рівні державно – владних органів і органів управління – федерації та її суб’єктів (прикладом може слугувати РФ – Президент РФ, Федеральні збори РФ, уряд РФ, Верховний суд РФ та ін.., а також президенти, законодавчі збори, уряди, верховні суди республіки, що входять до складу РФ).

3.Характерною рисою федерації є присутність двопалатного парламенту.

4.Законодавство включає в себе федеральне законодавство, а також законодавство суб’єктів федерації, яке в свою чергу повинне відповідати федеральному законодавству.

5.Суб’єкти федерації не являються учасниками міжнародно – правових відносин, натомість у міжнародних відносинах, у випадку делегування відповідних повноважень від центру суб’єктам федерації, вони мають право брати участь у міжнародних договірних взаєминах незалежно. Федеральний центр при цьому має виключну прерогативу контролювати сферу зовнішньої політики.

6.Може бути реалізована дворівнева система правоохоронних і судових органів.

7.Двоканальна система податків.

 

Федеративні держави можна класифікувати відповідно до наступних критериїв:

1. За способом утворення федерації:

· договірні – створюються на основі угоди між суб’єктами про створення федеративної держави. Особливою рисою подібних федерацій є той факт, що її суб’єкти в такій угоді мають право витребувати для себе наділення певними суверенними правами(США, Німеччина)

· союзні – з’являються на основі перетворення унітарних держав (Бельгія, Канада)

· конституційні федерації – постають на підставі прийняття конституції, в котрій окреслено правовий статус суб’єктів федерації (США у 1787 році)

· конституційно – договірні федерації – постають на підставі угоди з подальшим втіленням правового статусу суб’єктів федерації у конституції, яка в свою чергу схвалюється суб’єктами федерації (наприклад, Російська Федерація — у 1992 році суб’єкти РФ підписали союзний договір з центром, а вже у 1993 р. на референдумі було затверджено, розроблену на основі цих договорів, Конституцію РФ).

2. За змістовим критерієм (або за способом утворення суб’єктів федерації):

· територіальні федерації – за принципи розподілу території суб’єктів вибрано географічні особливості, густоту населення, місцевості, господарські та економічні зв’язки та інше (США, Мексика, Бразилія)

· національні федерації – на принципи розподілу території лежить національний склад населення її суб’єктів(Чехословаччина, Югославія)

· змішані федерації – за принцип поділу узято національний і територіальний критерії (РФ).

3. За правовим статусом суб’єктів федерації:

· симетричні – усі суб’єкти федерації наділені рівним політичним і правовим статусом, мають однакові права (США, Німеччина, РФ)

· асиметричні – суб’єкти федерації мають нерівномірний політико – правовий статус (Індія).

4. За способом здійснення владних повноважень:

· централізовані – основні рішення приймає центр, суб’єкти обмежені в прийнятті ряду рішень(Індія, Мексика, Бразилія)

· децентралізовані – суб’єкти наділені досить широкими повноваженнями у врегулюванні особистих внутрішніх