Поняття про надзвичайну ситуацію

 

У методичній літературі МНС визначається вже поняття надзвичайна ситуація як порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або певній території (акваторії), як правило, несподіване, викликане аварією, катастрофою, стихійним або екологічним лихом, епідемією, вживанням можливим противником сучасних засобів поразки і що привело або може привести до людських і матеріальних втрат.

Надзвичайна ситуація - це процес виникнення протягом короткого періоду часу екстремальних умов для людини, подолання яких вимагає високого персонального порогу (рівня) фізичною, фізіологічною, психічною, моральною адаптированности.

Причини виникнення ЧС і супутні ним умови підрозділяють на внутрішніх і зовнішніх.

Внутрішні причини

- складність технологій;

- недостатня кваліфікація і некомпетентність обслуговуючого персоналу;

- проектно-конструкторські недоробки в механізмах і устаткуванні;

- фізичний і моральний знос устаткування і механізмів;

- низька трудова і технологічна дисципліни і ін. Зовнішні причини

- стихійні лиха;

- несподіване припинення подачі електроенергії, газу, технологічних продуктів;

- тероризм;

- війни.

Дії населення

- Включити телевізор або радіо - з'ясувати типа надзвичайної ситуації.

- Зібрати документи.

- Зібрати запас простих медикаментів.

- Зібрати запас продуктів і води на 3 дні, закрити продукти герметично.

Можливі вказівки для сповіщення населення:

- Сховатися на місці.

- Розосередиться по місцевості.

- Зібратися в пункті евакуації.

Групи евакуації:

Колона - 20-30 чоловік, в якій призначається старший.

Склад колони також ділиться на групи по 5 чоловік, в кожній з яких призначається старший.

Середня швидкість колони 4 км/год при пересуванні по місцевості. Через кожних година-півтора привал на 10-15 хвилин.

Після того, як пройдена половина наміченої дороги, влаштовується привал на 1-2 години.

При перевезенні людей автотранспортом використовуються автобуси, вантажівки, особистий автотранспорт. Виїзд колоною, в кожному автобусі, машині і другом транспортному засобі призначається старший. Він відповідає за те, аби в увіреному йому транспорті дотримувався порядок, дисципліна і організованість руху. Контролює переміщення людей в увіреному транспортному засобі

У евакуацію беруться особисті документи:

- Паспорт.

- Військовий квиток (або довідка про стан «годен/негоден»).

- Свідоцтво про шлюб.

- Пенсійне посвідчення або інші документи.

Які продукти беруться

1. Консерви.

2. Копченина.

3. Концентрати.

4. Тверді сири.

5. Сухе печиво.

Також необхідно узяти теплі речі (три зміни речей).

Все упаковується в герметичний поліетиленовий пакет або інші герметичні ємкості, що володіють найменшою вагою. З собою береться термос і фляга.

 

 

ЗДОРОВ Я ЛЮДИНИ

 

Здоров'я - це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних дефектів"

Фактори, які визначають здоров'я людини:

1) спосіб життя - 50%;

2) навколишнє середовище та соціальні умови - 20%;

3) спадковість - 20%;

4) рівень медичного обслуговування - 10%.

Спосіб життя - це модель поведінки людини в певних умовах життя. Він формується суспільством чи групою людей, у якій живе індивід. Спосіб життя включає:

- рівень життя - економічний стан розвитку суспільства (особистості);

- якість життя - соціальні характеристики суспільства (особистості);

- устрій життя - політичні переконання, історичні, наці­ональні, релігійні традиції суспільства (особистості);

- стиль життя - психологічну атмосферу в суспільстві (у особистості).

Умови, які визначають спосіб життя:

- історичні - кліматичні, географічні, соціально - економічні, культурні традиції, яких дотримується населення, особистість;

- економічні - рівень доходів та матеріальних потреб населення, особистості;

- соціальні - освіта, культура, національна ментальність, релігійні традиції, переконання населення, особистості;

- морально-етичні - погляди, переконання, мотиви, психологічні установки в суспільстві, у особистості;

- світогляд.

Фактори, які визначають спосіб життя:

- стан "війна - мир";

- наявність "даху над головою";

- соціальна справедливість;

- рівність, неупередженість у суспільстві;

- доступність до освіти;

- стан та умови харчування;

- наявність, рівень та шляхи отримання прибутків;

- стабільність екосистеми і сталість ресурсів.

Моделі способу життя

1) Здоровий спосіб життя ~ модель поведінки, яка зменшує ризик виникнення захворювань у окремих умовах життя.

2) Ризиковий спосіб життя - модель поведінки, яка спричинює реалізацію негативних впливів умов життя на здоров'я людини і підвищує ризик виникнення захворювань.

3) Хворобливий спосіб життя - модель поведінки людини, яка обумовлена пристосуванням до наявної у індивідуума хвороби.

Фактори ризику - фактори, що не є безпосередньо причиною хвороби, але збільшують імовірність їх виникнення. Вони поділяються на:

- основні - викликають хворобу (фізичні, хімічні, біологічні, соціальні фактори, які завдають шкоди організму людини);

- сприяючі - створюють умови для виникнення і про­гресування хвороби (спосіб життя - гіподинамія, недотримання режиму доби, нераціональне харчування, шкідливі звички; генетична схильність тощо);

- об'єктивні - не залежать від людини і на які на сучасному рівні розвитку науки впливати неможливо (стать, вік, раса, національність, спадковість);

- суб'єктивні - залежать від кожної конкретної людини і які можна попередити (гіподинамія, неправильне харчування, надлишкова вага, тютюнокуріння, зловживання алкогольними напоями, вживання наркотичних та психотропних речовин, надмірний вплив стресорів тощо).

Групи ризику - групи населення у всіх членів яких фактори ризику проявляються з- однаковою інтенсивністю та обумовлюють однакову імовірність виникнення захворювання.

 

ХВОРОБИ

 

Хвороби поведінки - це хвороби, виникнення яких залежить від самої людини, від її поведінки і способу життя (ожиріння, алкоголізм, наркотична залежність тощо).

Соціальні хвороби - хвороби, що виникають внаслідок несприятливих соціально-економічних та політичних умов розвитку та існування суспільства (туберкульоз, венеричні захворювання, алкоголізм, наркоманія, рахіт, авітамінози, хвороби недостатності харчування, професійні захворювання).

Соціально-небезпечні хвороби - це хвороби/ які загро­жують існуванню та сталому розвитку суспільства (алкоголізм, наркоманія, ВІЛ/СНІД, захворювання, що передаються статевим шляхом, туберкульоз, рак, епідемії інфекційні захворювання).

 

 

ТЮТЮНОКУРІННЯ

 

Звичка - особлива форма поведінки людини, яка ви­являється у схильності робити ті чи інші дії, що закріпилися внаслідок багаторазового повторення їх.

Корисні звички - звички, які підвищують працездатність, сприяють фізичному та психічному здоров'ю, подовжують активне довголіття людини (пунктуальність, охайність, дотри­мання режиму дня, гігієнічні навички і зміцнення фізичного здоров'я), виробляються на основі природних потреб.

Шкідливі звички - дезорганізують людину, руйнують її волю, здоров'я, знижують працездатність, скорочують тривалість життя.

Тютюновий дим містить понад 200 хімічних речовин, з яких близько 40 речовин є канцерогенними (стимулюють утворення та розвиток ракових пухлин): нікотин, окис вуглецю, синильну, мурашину, сірчану кислоти, сполуки свинцю, миш'яку, радіоактивний полоній, тютюновий дьоготь, аміак, ефірні масла, метиловий спирт.

Тютюнокуріння є фактором ризику для виникнення захворювань:

1) серцево-судинної системи - розвиток атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, артеріальна гіпертензія тощо;

2) легень - хронічний бронхіт кірцій, емфізема легень (дихальна недостатність), туберкульоз легень, рак легень та бронхів;

3) органів травлення - рак язика, глотки, стравоходу, розвиток виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, гастриту, ентериту, коліту із запорами;

4) опорно-рухового апарату - м'язова слабкість;

5) хвороб дітей, народжених від матерів, що курять - гіпотрофія плоду, імунна недостатність.

Профілактика тютюнокуріння:

1) соціальна: обмеження доступності осіб до 18 років до тютюнових виробів (заборона торгівлі); обмеження реклами тютюнових виробів; антиреклама; профілактична освіта серед населення;

2) економічна: податок на тютюнові вироби;

3) медична: проведення серед населення профілактичних акцій з припинення тютюнокуріння та перехід на тимчасову замісну терапію препаратом "Нікорете", контроль за вмістом нікотину та смол у тютюнових виробах.

 

ЗЛОВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЬНИМИ НАПОЯМИ

 

Пияцтво - зловживання напоями, які містять етиловий спирт - фактор ризику алкоголізму.

Алкоголізм - фізіологічна та психічна залежність людини від вживання етилового спирту; викликає розвиток абстинентного синдрому.

Етапи та механізми впливу алкоголю на організм людини:

1) алкоголь швидко всмоктується в ротовій порожнині, в шлунку та тонкому кишечнику;

2) далі він потрапляє в головний мозок, де стимулює ендогенний синтез ендорфинів та енкефалінів (природних хімічних речовин мозку, які викликають відчуття задоволення), що, в свою чергу, впливають на опіатні рецептори мозку ("центрів задоволення"), викликаючи відчуття радості, душевного спокою, задоволення життям, щастя. Але при цьому алкоголь гальмує передання нервових імпульсів у всій нервовій системі, порушуючи координацію рухів, знижуючи увагу та пам'ять;

3) алкоголь поступово і частково руйнується в печінці під впливом ферменту алкогольдегідрогенази, що супроводжується утворенням токсичних для всього організму речовин, які потім викликають відчуття похмілля;

4) виводиться у незмінному вигляді через органи дихання та шкіру, а його метаболіти - через нирки, із сечею.

Алкоголь є фактором ризику виникнення захворювань:

- нервової системи - алкогольна енцефалопатія та полінейропатія, слабоумство;

- органів травлення - алкогольний цироз печінки, гострий панкреатит, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки;

- органів дихання - сприяє розвитку туберкульозу. Причини вживання алкогольних напоїв:

- соціальний тиск - "бути таким, як усі" (реклама, приклад батьків, друзів), соціальні стереотипи поведінки (відзначити якусь подію, "розслабитись") тощо;

- експериментування - намагання отримати "нові відчуття", бути "більш дорослою", "більш сучасною" та ін.;

- психологічні - намагання уникнути наявних соціально-психологічних проблем, поліпшити настрій.

Профілактика пияцтва і алкоголізму:

1) соціальна: обмеження доступності осіб до 18 років до алкоголю (заборона торгівлі); обмеження реклами спиртних напоїв; антиреклама; профілактична освіта серед населення;

2) психологічна: психокорективна робота із особами, що зловживають алкогольними напрями;

3) правова: дія антиалкогольного законодавства; відсутність у законодавстві "пом'якшення" відповідальності за скоєні злочини; адміністративна відповідальність за вживання алкогольних напоїв у громадських місцях;

4) економічна: податок на алкогольні напої;

5) медична: раннє виявлення та лікування осіб, що зло­вживають алкогольними напоями.

Наркоманія - це фізична та психічна залежність від психотропних речовин, заборонених до вживання законодавством.

Токсикоманія (від іохісоп - отрута, тапіа - шаленість) - це фізична та психічна залежність від отруйних речовин.

Етапи розвитку наркотичної залежності:

- цікавість, бажання спробувати;

- перше вживання речовини;

- фізична відраза чи задоволення;

- регулярне вживання речовини в групі;

- розвиток залежності;

Наслідки наркотичної залежності:

1) соціальні: збільшується кількість кримінальних дій; втрачаються молоді, працездатні особи; зростає інвалідність молодих людей; збільшується смертність молодих від пере­дозування, ускладнень вживання наркотичних речовин, само­губств;

2) медичні: збільшується кількість хворих на ВІЛ/СНІД, гепатити В, С, туберкульоз.

Профілактика наркотичної залежності:

1) соціальна: антиреклама; профілактична освіта серед населення;

2) психологічна: психокорективна робота з підлітками та молоддю із груп ризику;

3) правова: кримінальна відповідальність за нелегальне виробництво, збереження та обіг психоактивних і наркотичних речовин; боротьба з наркобізнесом; з міграцією наркотичних речовин через кордони України;

4) медична: обмеження доступності населення до психо­тропних та наркотичних речовин; примусове лікування наркозалежних.

 

 

ЗДОРОВ Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

 

Основні характеристики здоров'я української нації на сучасному етапі:

1) Депопуляція населення - скорочення чисельності та демографічне постаріння населення почалась в 90-х роках XX сторіччя внаслідок:

- низького рівня народжуваності;

- високого рівня смертності;

- масового поширення одно-, дводітних сімей;

- відкладання народження першої дитини на більш віддалені строки після шлюбу;

- зростання позашлюбної народжуваності;

- скорочування рівнів шлюбності і зниження їх стабільності;

- змінами в міграції населення - з'явилися біженці з неблагополучних країн світу, нелегальні мігранти, поширюється еміграція з України висококваліфікованих спеціалістів.

Депопуляція населення України виявляється у:

- скороченні загальної чисельності населення на 3,3 млн. чоловік за період 1989-2001 роки;

- статевій диспропорції - в популяції переважають жінки внаслідок надранньої смертності чоловіків працездатного віку;

- постарінні населення - в 2001 році населення старше працездатного віку в містах становило 21,0%, в селах -28,0%. Зменшується частка дітей до 15 років з 23% (1990 р.) до 18% (2001);

- зменшені середньої тривалості життя: в 2001 р. чоловіки -62,1 роки, жінки - 73,4 роки.

2) Зростання захворюваності населення на хвороби органів дихання, серцево-судинної системи, рак, діабет, алергічні захворювання, психічні розлади, травми та отруєння, соціально небезпечні хвороби (туберкульоз, ВІЛ/СНІД, хвороби, що передаються статевим шляхом).

3) Збільшення смертності - головними причинами смертності населення працездатного віку є нещасні випадки, вбивства, самогубства та інші зовнішні чинники, далі ідуть⁴ новоутворення і хвороби системи кровообігу, а для літніх людей - серцево-судинні захворювання, новоутворення, хвороби органів дихання і зовнішні причини смерті.

Спосіб життя населення України характеризується:

1) Гіподинамією. В Україні на 2000 р., 90% дітей до 18 років займалися фізичною культурою хоча б один раз на тиждень і лише 30% дорослих чоловіків та 20% жінок мали таку саму частоту фізичної активності. Необхідна норма рухової активності школярів, що становить у середньому 12 годин на тиждень (близько 15 годин для молодших школярів і близько 9 годин для учнів старших класів), задовольняється лише на 16-25%. Нездоровий стиль життя властивий переважній більшості населення України. Малорухомий спосіб життя - одна з 10 головних причин смертності та інвалідності людей. Захисний ефект фізичної культури дуже різноманітний і має, насамперед, такі позитивні аспекти: на 50% знижується ризик розвитку ішемічної хвороби серця, діабету та ожиріння, на 30% - ризик розвитку артеріальної гіпертензії. Фізична активність сприяє також зниженню артеріального тиску у гіпертоників, зберігає кісткову масу, тобто є захистом від остеопорозу кісток та ін.

2) Надлишковою вагою тіла. Значна частина дорослих має надмірну вагу тіла, а в кожної 8—9-ї особи спостерігається ожиріння. Значною мірою відхилення від нормальної ваги тіла пов'язане з неповноцінним харчуванням населення. Аналіз порівняння з нормативними показниками показав, що у 2000 р. населення споживало в 2,5 разу менше м'яса і м'ясопродуктів, в 1,9 разу - молока, в 1,8 разу - яєць, в 3,1 разу - фруктів і ягід, 2,4 разу - риби, в 1,6 разу - овочів і баштанних продовольчих культур. Водночас в раціоні населення переважають хлібо--продукти (в 1,2 разу більше нормативів). Незбалансоване харчування спричинює порушення обміну ліпідів у дорослого населення - поширеність гіперхолестеринемії в українській популяції становить 25,1% серед чоловіків і 21,2% у жінок.

3) Психоемоційним стресом. Соціально-економічна неста­більність, побоювання безробіття, невизначеність перспектив на майбутньому, зловживання психоактивними речовинами є потужними стресогенними чинниками. У кожної третьої людини працездатного віку виявляється високий рівень психоемоційного напруження. Україна належить до держав з високим рівнем суїцидів (понад 20,0 на 100 тис. населення).

4) Виживання психоактивних речовин.

5) Споживання тютюнових виробів. Поширеність куріння серед чоловіків в Україні є однією з найвищих в Європейському регіоні. Поряд з Російською Федерацією, Білоруссю, Грузією, Вірменією, Казахстаном, Литвою Україна входить до групи 11 європейських країн, у яких поширеність куріння серед чоловіків перевищує 50%. У 2001 р. в Україні серед чоловічого населення у віковій групі від 14 років і більше цей показник становив 57% і перевищував середній показник для Європи (38%) в 1,5 разу. Для країн Західної Європи цей показник дорівнює 34%. Серед жінок у віковій групі від 14 років і більше курять 14%. Цей показник нижчий за середньоєвропейський, який дорівнює 24%. Найвищий показник куріння серед жінок відзначається у віковій групі 18-24 роки - 27,6%.