Вінницький національний медичний університет

Вінницький національний медичний університет

Ім. М.І.Пирогова

Курс медицини катастроф та безпеки життєдіяльності

 

                                                                                                                                   

 

„ЗАТВЕРДЖУЮ”

Завідувач курсу МК та БЖД

____________ доц. М.В.Матвійчук

Протокол засідання курсу МК та БЖД

№____ від _________2015 р.

 

 

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

для студентів 2 курсу медичного факультету

З дисципліни Медицина надзвичайних ситуацій. Перша медична допомога в екстремальних умовах

            

ТЕМА 5. Перша медична допомога при найпоширеніших невідкладних станах

 

 

Вінниця - 2015

Автори-укладачі: доц. Н.Д.Корольова, доц. М.В.Матвійчук, В.В. Фіщук

 

Рецензенти:

- Професор курсу МК та БЖД проф. В.С.Тарасюк,

- Старший викладач курсу МК та БЖД В.М.Подолян

 

Методичну розробку складено на основі  робочої навчальної програми дисципліни «Медицина надзвичайних ситуацій. Перша медична допомога в екстремальних умовах», затвердженої 2015 р.                                               

 

Перезатверджено на засіданні курсу

протокол №____ від _________20___ р.

Зав.курсу МК та БЖД ______________ доц. М.В.Матвійчук

 

 

Перезатверджено на засіданні курсу

протокол №____ від _________20___ р.

Зав.курсу МК та БЖД ______________ доц. М.В.Матвійчук

 

 

Перезатверджено на засіданні курсу

протокол №____ від _________20___ р.

Зав.курсу МК та БЖД ______________ доц. М.В.Матвійчук

 

 

Перезатверджено на засіданні курсу

протокол №____ від _________20___ р.

Зав.курсу МК та БЖД ______________ доц. М.В.Матвійчук

 

Перезатверджено на засіданні курсу

протокол №____ від _________20___ р.

Зав.курсу МК та БЖД ______________ доц. М.В.Матвійчук

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

 

Основні принципи першої допомоги

Мета – забезпечення адекватного мозкового кровотоку. Під час відновлення свідомості не поспішати піднімати постраждалого.

 

1. Спочатку необхідно надати людині положення лежачи на спині. Потім підняти ноги (під кутом 60-70^о), підклавши під них згорток з одягу чи інший підручний матеріал, для того щоб налагодити приплив крові до структур головного мозку. Або можна посадити людину на стілець та опустити голову нижче колін.

 

 

2. Потім звільнити шию від одягу, що стискує, шарфів і т.д. Звільнити при необхідності верхні дихальні шляхи. Голову потрібно повернути набік, щоб запобігти аспірації блювотних мас.

3. Окропити обличчя та шию холодною водою.

4. Якщо є можливість, то необхідно піднести до носа ватку або тканину, попередньо змочену нашатирним спиртом для роздратування і стимуляції дихального і судинного центрів.

5. Зігріти хворого.

6. Рефлекторний вплив: масаж мізинців рук (біля кореня нігтя), стискання мочок вух декілька разів.

Коли людина втрачає свідомість необхідно відразу звернути увагу на пульс, порахуйте ударів пульсу за хвилину. Нормальне серцебиття — 60-80 ударів у хвилину у стані спокою. Перевірте реакцію зіниць на світло. Якщо зіниця звужується, значить не все так погано. У будь-якому випадку необхідно відразу викликати швидку допомогу.

Якщо серцебиття відсутнє необхідно до приїзду швидкої допомоги зробити масаж серця, штучне дихання.

Найнебезпечніше при непритомності западіння язика. Якщо ви чуєте хрип або дихання хворого, переконайтеся що язик не запав.

При непритомному стані ні в якому разі не можна трясти людини, щоб вона прийшов до тями, піднімати та намагатися поставити на ноги. Це може погіршити стан хворого.

Алгоритм № 1

Алгоритм № 2

Порядок надання першої медичної допомоги хворому в стані коми:

1) повернути хворого на бік;

2) дещо опустити (на 15 градусів) верхню частину тулуба, щоб ротова щілина була нижче голосової;

3) вивести нижню щелепу та підтримувати її пальцями;

4) оцінити ефективність самостійного дихання хворого (колір слизової та шкіри, її вологість, глибину та частоту дихання, наявність патологічних шумів при диханні, втягування ділянки яремної ямки та міжреберних проміжків);

5) при затрудненому вдиху та наявності в порожнині рота шлункового вмісту, крові, харкотиння його необхідно очистити;

6) при неефективному диханні – застосувати ШВЛ, трахеотомію;

7) пропальпувати пульс над ма­гістральними та периферичними артеріями;

8) підняти хворому верхні повіки та оцінити реакцію зіниць на світло;

9) викликати БЕ(Ш)МД.

Надання правильного положення тіла непритомному.

1. Підігнути ноги, випрямити ру­ку з боку, на який вкладатимуть по- страждалого.

2. Повернути тулуб постраждалого на бік, забезпечивши стійке положення тіла.

Алгоритм № 3

Важливі рекомендації

Не слід намагатись насильно стримувати судомні рухи постраждалого.

Не слід розкривати рот у постраждалого за допомогою підручних засобів.

Не потрібно силоміць вливати рідину та будь-які ліки до рота постраждалого під час судом.

 

Оцінка гострого болю.

Для оцінки інтенсивності гострого болю найбільш широко використовуються цифрова шкала болю NPS (Numeric Pain Scale, NPS). Шкала призначена для визначення суб’єктивного відчуття пораненим болю в момент дослідження. Шкала має вигляд десятисантиметрового відрізка, розбитого на позначки, що відповідають сантиметрам. Вона може використовуватися для визначення динаміки інтенсивності болю протягом 24 годин або тижня, проте слід враховувати, що спогади про біль можуть бути неточними і часто можуть бути перекручені завдяки впливу інших обставин (рис. 1).

 

0  1 2 3 4    5             6  7 8 9 10

Болю немає

Дуже сильний біль

Слабкий біль

Помірний біль

Сильний біль

 

Рис. 1. Цифрова рейтингова шкала для визначення інтенсивності болю

 

Дана шкала призначена для визначення тільки однієї властивості болю - її інтенсивності і складається з 11 пунктів від 0 („болю немає”) до 10 („дуже сильний біль”). Постраждалий повинен поставити вертикальну лінію поперек зазначеної горизонтальної в тому місці, яке найбільше відповідає інтенсивності болю. Перевагами NPS можна вважати і те, що вона не вимагає ясного зору у пацієнта, не вимагає ручки з папером і можливості пацієнта ними скористатися. Її використання можливе навіть при спілкуванні з пацієнтом по телефону.

У практиці контролю болю слід говорити не стільки про повне знеболення, скільки про полегшення стану пораненого.

При виборі методу знеболення треба врахувати ряд чинників та правил.

1. Знеболююча ефективність препаратів може досить широко варіювати в одного і того ж пацієнта. У зв’язку з цим дози, спосіб введення, а також лікарська форма повинні визначатися строго індивідуально з урахуванням інтенсивності болю і на підставі регулярної переоцінки стану пораненого.

2. Принцип сходинок: ступеневе знеболення – послідовне використання аналгезуючих препаратів ґрунтується на критеріях інтенсивності болю та ефективності знеболення цим препаратом з врахуванням зміни стану пораненого (рис. 2).

ПАМ’ЯТАЙ!

Якщо ефективність препарату знижується, то слід переходити до призначення більш сильного засобу (наприклад, морфіну), але не препарату, аналогічного першому за активністю.

 

Слабкий біль 1-3 бали

Біль

Діклофенак 50 мг або Німесулід 50 мг

Помірний біль 4-6 балів

Кеторолак 1 мл (30 мг) в/м кожні 4-6 годин

Біль продовжується або посилюється

Біль продовжується або посилюється

Сильний біль 7-10 балів При наявності ознак респіраторного дистрес синдрому, ознак шоку, та ЧМТ(при ментальному статусі не нижче V)

Кетамін 20 мг вв 50 мг в/м(за відсутності ознак шоку).

Біль продовжується або посилюється

Сильний біль 7-10 балів За відсутності ознак респіраторного дистрес синдрому, ознак шоку, ознак ЧМТ.

Налбуфіна гідрохлорид 1 мл (10 мг) в/в або в/м кожні 4 години

 

 

Рис. 2. Ступеневе знеболення

3. Принцип своєчасності введення.

Інтервал між введеннями препарату повинен визначатися відповідно до ступеня тяжкості болю і особливостями дії препарату та його лікарської форми. Дози повинні вводитися регулярно для того, щоб запобігти біль, а не усувати його після того, як він виникає.

Надання допомоги при болю проводиться зігідно з алгоритмом, наведеним нижче.

АЛГОРИТМ № 4

Алгоритм № 5

Алгоритм № 6

Ознаки інсульту:

· раптова асиметрія або оніміння обличчя;

· раптова слабкість і/або оніміння в руці чи нозі з одного боку;

· раптове порушення мовлення/розуміння простих команд/запитань;

· погіршення зору в одному оці або в обох очах;

· порушення ходи • запаморочення, втрата рівноваги або координації;

· головний біль без наявної причини;

· втрата свідомості (непритомність).

Алгоритм № 7

Алгоритм № 8

Важливі рекомендації

За можливості, користуйтеся засобами захисту органів дихання (протигаз, фільтрувальний протигаз, респіратор, ватно-марльова пов'язка) та шкіри (гумові рукавички).

Пункт 5 цього порядку слід використовувати лише за умови не порушеної свідомості у постраждалого та коли бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги значно віддалена від місця пригоди.

Завжди зберігайте підозрілі пляшки, пакети від ліків, тощо. Передайте їх бригаді екстреної (швидкої) медичної допомоги.

В випадку, коли постраждалий прийняв отруту спеціально, не залишайте його одного та надайте йому психологічну допомогу.

Отруєння чадним газом

Чадний газ (монооксид вуглецю — СО) утворюється при неповно­му згоранні речовин, що містять вуглець. Якщо при згоранні цих ре­човин із будь-яких причин обмежується надходження кисню, у вогни­щі горіння починає утворюватися чадний газ. Він безбарвний, без за­паху і смаку. У воді майже не розчиняється, горить синім полум’ям.

Клінічна картина. Виділяють три ступені тяжкості отруєння.

Легкий ступінь. З’являються головний біль у скроневій і лобовій ділянках, часто оперізувального характеру (симптом обруча), запа­морочення, нудота. Виникають блювання, незначне порушення го­строти зору. Постраждалі скаржаться на утруднене дихання, першіння в горлі, сухий кашель, неприємні відчуття в ділянці серця. Свідомість збережена. Вміст карбоксигемоглобіну в крові становить 15-30%.

Середніїі ступінь тяжкості. Виникають нудота, утруднене дихання, відчуття нестачі повітря, задишка, порушення психічної активності - збудження або оглушення, аж до коми. З’являються на патологічні рефлекси, міоз, анізокорія, а також гіперемія шкіри обличчя. Характерною ознакою є хоча б короткочасне знепритомнення (від 1-2 до 20 хв.). Уміст карбоксигемоглобіну в крові - 30-40 %.

Тяжкий ступінь. Коматозний стан різної вираженості і трива­лості - від кількох годин до 1 доби і більше. Виникають судоми, па­тологічні рефлекси, парези, паралічі. Привертає увагу шкіра потерпі­лого: на місці події вона може бути яскраво-червоного кольору, під час госпіталізації (у стадії вираженої гіпоксії) її забарвлення зміню­ється на ціанотичне. Унаслідок розвитку гострого риноларингіту і трахеобронхіту виникає порушення дихання аж до зупинки. З боку серцево-судинної системи - ознаки гострої лівошлуночкової недо­статності. Зміни на ЕКГ неспецифічні, здебільшого це ознаки гіпок­сії міокарда і порушення коронарного кровообігу: зниження зубця Rу всіх відведеннях, зміщення інтервалу S-Т від ізолінії, двофазний або негативний зубець  T. У крові виявляють метаболічний ацидоз. Уміст карбоксигемоглобіну в крові – 50-60%.

Допомога при укусі.

Розглянемо основні правила надання першої допомоги при укусах бджіл, ос, джмелів:

1. Відразу ж після укусу бджоли необхідно, обережно видалити пінцетом або навіть нігтями жало з ранки (не роздавлюючи отруйну бульбашку на жалі), дайте постраждалому антигістамінні препарати з аптечки (діазолін, цетиризин, супрастин тощо)

2. Якщо людина знепритомніла, намагайтесь привести її у свідомість, потерши скроні нашатирним спиртом або давши понюхати його.

3. Добре промийте місце укусу водою з милом.

4. Зробіть пов’язку з нашатирного спирту, розведеного водою в співвідношенні 1:5.

5. При сильному болі, прикладіть до місця укусу розчин кухонної солі (половина чайної ложки на півсклянки холодної води) або просто накладіть компрес з холодної води, пузир з льодом.

6. Давайте потерпілому, щоб отрута швидше виводилась із організму, пити багато рідини.

7. При високій температурі дайте потерпілому жарознижуючі засоби і викличте лікаря.

Увага! Якщо оса або бджола укусила в око, губи, рот або язик, треба терміново направити потерпілого до лікаря, оскільки набряк в цих місцях може бути небезпечним для життя. До приїзду лікаря слід охолоджувати місце укусу.

Якщо потерпілий не приходить в свідомість або місце укусу все більш опухає, підвищується температура, з’являється висип, головний біль, запаморочення, проблеми з диханням – необхідно забезпечити хворому повний спокій і негайно звернутися за медичною допомогою. Така реакція організму указує на алергічну реакцію, яку можна зняти тільки у медичні установі.

9.2. Кліщі. Через слину цих комах можуть поширюватися до 60 видів вірусів. Найнебезпечніший з – них це кліщовий енцефаліт.

Існує кілька способів видалення кліщів. Але всі вони відрізняються тільки інструментом, яким видаляється кліщ.

Рис. 3. Не правильне захоплення кліща

Найзручніше видаляти зігнутим пінцетом або хірургічним щипчиками. Кліща захоплюють якомога ближче до хоботка. Потім його акуратно потягують і при цьому обертають навколо своєї осі в зручну сторону. Через 1-3 оберти кліщ витягується цілком разом з хоботком. Якщо ж кліща намагатися висмикнути, то велика ймовірність відриву голови чи хоботка (рис. 3).

Якщо немає інструментів, то кліща можна видалити петлею з грубої нитки. Кліщ захоплюється петлею якомога ближче до шкіри і акуратно, похитуючи його в сторони, витягується.

Обробка олією не змусить кліща вийняти хоботок. Олія тільки вб’є його, закупоривши дихальні отвори. Масло змусить кліща відригнути вміст в ранку, що може збільшити ризик зараження. Тому олію, яку часто рекомендують для видалення кліща, використовувати не треба.

Після видалення ранку обробляють йодом, або іншим антисептиком для шкіри. Руки та інструмент після видалення кліща треба ретельно вимити.

Якщо в ранці залишилася голова з хоботком, в цьому немає нічого страшного. Хоботок в рані подібний до занози. Якщо хоботок кліща стирчить над поверхнею шкіри, то його можна видалити, затиснувши пінцетом і викрутивши. Видалити можна і у хірурга в поліклініці. Якщо хоботок залишити у шкірі, то виникає невеликий гнійник, і через деякий час хоботок виходить.

Найкраще мати в аптечці спеціальний пристрій для безпечного видалення кліщів. Такі пристрої являють собою петлю чи гачок, яким захоплюється кліщ в найнижчий точці його контакту зі шкірою. Після цього кліщ “викручується” (незалежно за чи проти годинникової стрілки) з одночасним його підтягуванням. Такий спосіб дозволяє витягти кліща повністю з максимальною безпекою для постраждалого.

При видаленні кліща ЗАБОРОНЕНО:

Прикладати до місця укусу їдкі рідини – нашатирний спирт, бензин, та інші.

Припікати кліща сигаретою.

Різко смикати кліща – він обірветься.

Колупатися в ранці брудною голкою.

Прикладати до місця укусу різні компреси.

Видавлювати кліща пальцями.

Видаленого кліща треба знищити або (краще) передати для аналізу, помістивши в банку.

9.2. Укуси павуків та павукоподібних

Укуси людей і тварин

Укуси людей і тварин можуть викликати порушення цілісності шкірних покривів. Крім цього, укуси людей і тварин можуть призвести як до зараження, так і захворювання потерпілого (правець, сказ, різні типи гарячок).

Укуси людей. Людські укуси, у результаті яких порушується цілісність шкірних покривів, можуть становити серйозну небезпеку з точки зору занесення інфекції через рану, тому що в ротовій порожнині завжди є багато бактерій. Рану необхідно обробити антисептиком, накласти стерильну пов’язку та евакуювати потерпілого на вищий рівень медичного забезпечення. В усіх випадках подібних укусів медична допомога повинна надаватися лікарем.

Укуси тварин. У зв’язку з можливістю розвитку небезпечних для життя людини хвороб, тварину, що укусила, необхідно піймати й умертвити, при цьому не зашкодивши голови. Потім голову направляють на експертизу з метою установлення чи була тварина носієм якого-небудь захворювання.

Перша медична допомога полягає в ретельному очищенні рани мильним розчином, обполіскуванні її водою, накладанні стерильної пов’язки, проведенні іммобілізації кінцівки та евакуації потерпілого на вищий рівень медичної забезпечення.

 

Алгоритм № 9

Алгоритм № 10

Порядок надання допомоги при утопленні:

1. Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте допомогу.

2. Якщо потопаючий знаходиться у воді, треба кинути йому рятувальний засіб.

3. Якщо Ви підпливаєте до потопаючого, допоможіть йому скористатися рятувальним жилетом або іншими засобами, що дозволяють утримуватися на воді. Необхідно підпливати до потопаючого зі спини. Під час наближення до потопаючого важливо попросити його заспокоїтися та пояснити, що йому Ви в змозі надати допомогу.

4. Якщо потопаючий непритомний та перебуває у воді, необхідно перевернути його на спину та перевірити наявність дихання:

- якщо постраждалий дихає, його треба якнайшвидше транспортувати до берега. Для витягування постраждалого з води, за можливості, треба залучати 2-3 особи. На березі необхідно перевірити наявність дихання, зателефонувати 103 (112), перевести постраждалого в стабільне положення та вкрити термопокривалом/ковдрою;

- якщо постраждалий не дихає, треба якнайшвидше доправити його до берега та проводити серцево-легеневу реанімацію відповідно до алгоритмів.

5. Немає потреби очищувати дихальні шляхи від води - до легень потрапляє незначна кількість води, яка швидко переходить до системи кровообігу. Не треба виконувати натискання на живіт, не перевертати постраждалого вниз головою для видалення води з легень. За відсутності дихання треба негайно розпочати проведення серцево-легеневої реанімації.

6. Якщо є автоматичний зовнішній дефібрилятор, необхідно наклеїти електроди (осушіть шкіру грудної клітки перед наклеюванням електродів) та ввімкнути прилад. Якщо в постраждалого гіпотермія з температурою тіла нижче ніж 30°С, необхідно обмежити кількість дефібриляцій до трьох. Наступні спроби можна проводити після підняття температури тіла постраждалого вище ніж 30°С.

7. Блювота часто настає під час проведення серцево-легеневої реанімації в потопаючих. При цьому необхідно відхилити голову постраждалого набік видалити блювотні маси з ротової порожнини. За підозри на травму шийного відділу хребта необхідно повернути постраждалого на бік, утримуючи голову, шию та тулуб на одній лінії.

Важливі рекомендації

- Завжди підозрюйте травму шийного відділу хребта у пірнальників.

- Натискання грудної клітки у воді неефективні.

- При гіпотермії постраждалі менш чутливі до нестачі кисню при зупинці серця.

- Також важливо одночасно з проведенням серцево-легеневої реанімації зігрівати постраждалого, це збільшить шанси відновити роботу серця.

 

 

Алгоритм № 11

Важливі рекомендації

v Електричний струм під час проходження крізь тіло людини викликає нагрівання та опіки. Найчастіше рани з'являються в місцях входу та виходу електричного заряду. Електричні опіки дуже глибокі.

v Зупинка серця внаслідок ураження електричним струмом може виникнути не одразу, тому обов'язково необхідно госпіталізувати постраждалого навіть за відсутності виражених скарг.

 

Вінницький національний медичний університет

Ім. М.І.Пирогова