Нормативно-законодавчий збірник

Нормативно-законодавчий збірник

 

в допомогу студентам

при  виконання самостійних робіт з дисципліни

 ” Основи охорони праці ”

 

 

Розділ: ” Правові та законодавчі акти України з охорони праці”

 

 

 

-1-

ОСНОВНІ ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Основним законом, що гарантує право на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно вибирають або на яку погоджуються.

       Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:

- Кодексі Законів про працю;

- Законі “Про охорону праці”;

- Законі “Про пожежну безпеку”;

- Законі “Про охорону здоров`я”;

- Законі “ Про охорону навколишнього природного середовища”;

- Законі “Про колективні договори і угоди”;

- Законі “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”;

- Законі “Про дорожній рух”;

- Законі “Про поводження з радіоактивними відходами” 

КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ

       Законодавство про працю України регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

       Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі тощо.

       Працівники мають право на:

- відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і щорічні оплачувані відпустки;

- здорові і безпечні умови праці;

- матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, в разі хвороби, втрати працездатності, а також матеріальну допомогу в разі безробіття;

- об`єднання в професійні спілки;

- вирішення колективних трудових конфліктів.

 

ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ`Я НАСЕЛЕННЯ”

 Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров`я населення в Україні.

       За Конституцією України кожен громадянин України має право на охорону здоров`я.

       Це право передбачає:

- життєвий рівень, необхідний для підтримки здоров`я людини;

- безпечне для життя і здоров`я навколишнє природне середовище;

- безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту і відпочинку;

- кваліфіковану медико-санітарну допомогу, до якої входить також вільний вибір лікаря та медичної установи;

- відшкодування шкоди, завданої здоров`ю.

Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їхніх прав у сфері охорони здоров`я шляхом:

- створення мережі закладів охорони здоров`я;

- надання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги;

- здійснення державного нагляду в сфері охорони здоров`я;

- встановлення відповідальності за порушення прав громадян у сфері охорони здоров`я

Громадяни України зобов’язані:

- піклуватися про своє здоров`я і здоров`я своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян;

- проходити своєчасно профілактичні щеплення та медичні огляди;

- надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться в умовах, що загрожують їхньому життю і здоров`ю.

Окремо в Законі наголошено про охорону здоров`я матері та дитини, неповнолітніх.      

ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО ПОЖЕЖНУ БЕЗПЕКУ”

Закон визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки та території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охо

 

-2-

рони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей закон наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємства покладається на їх керівників.

ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ НА

ОХОРОНУ ПРАЦІ ПІД ЧАС РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

       Закон “Про охорону праці” захищає соціальні права працівників. Він вимагає, щоб при укладанні трудового договору громадянин був проінформований власником під розписку:

- про умови праці на підприємстві;

- про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я;

- про його права на пільги і компенсації за роботу в важких та шкідливих умовах відповідно до законодавства і колективного договору, а саме:

а) безоплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою;

б) оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;

в) скорочення тривалості робочого часу;

г) додаткова оплачувана відпустка;

 

 

-3-

д) пільгова пенсія;

ж) оплата праці у підвищенному розмірі та інш.

Під час роботи на підприємстві працівників має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для нього або людей, які його оточують, а також для навколишнього середовища.

Умови праці на робочому місці, стан засобів колективного та індивідуального захисту, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавства про охорону праці. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому тимчасового заробітку.

Законом “Про охорону праці” передбачаються пільги для працюючих жінок. Так, забороняється застосування праці жінок на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних фізичних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені граничні норми. 

Багато пільг надає держава вагітним жінкам іжінкам, які мають неповнолітніх дітей. Так, забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років, до нічних, пона­дурочних робіт, робіт у вихідні дні, і направляти їх у відряджен­ня.

Враховуючи фізичні, фізіологічні, психологічні осо6ливості, властиві неповнолітнім, Закон надає їм додаткові гарантії у сфері трудової діяльності.

Законом забороняється застосування праці неповнолітніх на важ­ких роботах і на підземних роботах.

Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені граничні норми. 

Законодавство забороняє також залучати працівників, молодших 18 років, до нічних та понадурочних робіт і робіт у вихідні дні.

Заробітна плата неповнолітнім при скороченні тривалості що­денної роботи виплачується в тому ж розмірі, як і робітни­кам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів вручну для жінок становлять 10 кг - при підійманні та переміщенні вантажів з чергуванням з іншою роботою; 7 кг – при підійманні та переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни.

Для підлітків віком 16 - 17 років встановлені такі граничні норми переміщення та підіймання важких речей: для юнаків 12,6 кг, для дівчат – 6,3 кг.

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

Колективний договір укладається на основі чинного законодав­ства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробни­чих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інте­ресів працівників, власників.

Вимогами закону України "Про охорону праці" передбачено, що здійснення комплексних заходів щодо організації безпечних і не­шкідливих умов праці, визначення обов'язків сторін, а також реа­лізація працівниками своїх прав і соціальних гарантій на охорону праці, забезпечуються насамперед за допомогою колективного дого­вору (угоди).

Гарантії, пільги та компенсації, передбачені для працюючих чинним законодавством, повинні вважатись мінімальними, обов’язковими для виконання за будь-яких умов.

Наприклад, відповідно до статей 6, 9, 11 Закону України "Про охорону праці" може бути передбачено: надання працівникам додаткової відпустки за несприятливі умови праці (понад розміри, виз­начені чинними нормативними актами), додаткового комплекту спецодягу (понад встановлені норми), обладнання додаткових санітар­но-побутових приміщень (саун, душових, ванн тощо) у тих виробниц­твах, де нормами це не передбачено, встановлення залежно від конкретних умов праці додаткових оплачуваних перерв санітарно-оздо­ровчого призначення або скороченої тривалості робочого часу тощо.

Як вимагає стаття 11 Закону України "Про охорону праці", са­ме колективним договором повинен встановлюватись розмір зазначеної допомоги, включаючи й осіб, які одержали легкі травми з тим­часовою непрацездатністю. Законом забезпечується особливий захист інтересів важкотравмованих працівників, а також інтересів утри­манців та членів сімей загиблих.

Перевірка виконання колективного договору проводиться не рідше 2 разів на рік. Підсумки перевірки розглядаються на зборах або конференції працюючих.

 

 

УКРАЇНИ

Відповідно до статті 44 Закону України “Про охорону праці” державний нагляд за дотриманням законодавства та інші нормативних актів про охорону праці здійснюють:

- Державний кабінет України по нагляду за охороною праці;

- органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ;

- органи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я.

Вищий нагляд за дотриманням законодавства про охорону праці здійснює Генеральний прокурор України.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об’єднань, політичних формувань, органів місцевої влади і діють відповідно до положень, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

- безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці;

- надсилати керівникам підприємств обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень з охорони праці (додаток № 1);

 

- забороняти експлуатацію підприємств, окремих робочих місць до усунення порушень, що створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, які порушили законодавчі та інші нормативні акти з охорони праці.

Власник зобов’язаний безкоштовно створювати необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.

Громадський контроль за виконанням законодавства про охоро­ну праці здійснюють:

- трудові колективи через вибраних ними уповноважених;

- профспілки в особі своїх виборних органів і представників.

Профспілки здійснюють контроль за дотриманням власником за­конодавчих та інших нормативних документів про охорону праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, відповідного виробни­чого побуту для працівників і забезпечення їх засобами колектив­ного та індивідуального захисту.

Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, хід виконання відповідних програм поліпшення гігієни і безпеки праці, зобов'язань колективного до­говору (угоди), вносити власнику абодержавному органу управління охорони праці пропозиції з питань охорони праці та одержувати від них аргументовані відповіді.

Внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці в галузі здійснюють міністерства та відомства. У галузі освіти - це служ­би охорони праці Міністерства освіти, обласних управлінь освіти, навчально-виховних закладів, які діють відповідно до Положення про організацію охорони праці та порядку розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах.

ЦІЛЬОВИЙ ІНСТРУКТАЖ

1. Проводиться при виконанні разових робіт, що не пов'язані з безпосередніми

 обов'язками.

2. Проводиться при екскурсіях, екскурсіях на підприємства.

3. Проводиться при організації масових заходів з учнями та сту­дентами (походи, вечори, спортивні заходи).

4. Цільовий інструктаж фіксується нарядом - допуском або іншим документом, що дозволяє проведення робіт.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ВСТУПНОГО ІНСТРУКТАЖУ

1.   Загальні відомості про підприємство, особливості виробництва.

2. Правила поведінки працюючих на території підприємства.

3. Розташування виробничих приміщень, служб, допоміжних приміщень.

4. Основні положення Закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю.

4.1 Трудовий договір, робочий час та час відпочинку. Охорона праці жінок та осіб молодше 18 років. Колективний договір, пільги та відшкодування за важкі та шкідливі умови праці.

4.2 Правила внутрішнього трудового розпорядку, відповідальність за порушення цих правил.

4.3 Системи управління охороною праці. Державний нагляд та громадянський контроль за ОП на підприємстві:

· обов’язки власника;

· обов’язки працівника щодо виконання вимог ОП;

· права працівника з ОП при укладанні трудової угоди та під час роботи;

· відповідальність працівника за порушення вимог з ОП;

· попередні та періодичні медичні огляди

· соціальне страхування від нещасних випадків

· навчання з питань з ОП.

 

 

5. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які характерні для цього виробництва. Методи та засоби запобігання нещасним випадкам, засоби індивідуального та колективного захисту, знаки безпеки та сигналізації.

6. Основні вимоги виробничої санітарії та особистої гігієни.

7. Обставини та причини окремих характерних нещасних випадків, які стали на підприємстві через порушення вимог безпеки.

8. Порядок розслідування та оформлення нещасних випадків.

9. Пожежна безпека. Способи та засоби запобігання пожежам. Дії персоналу при їх виникненні. Способи застосування первинних засобів пожежогасіння.

10. Перша допомога потерпілим. Дії працюючих при виникненні нещасного випадку.  

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ПЕРВИННОГО ІНСТРУКТАЖУ

1. Загальні відомості про технологічний процес та обладнання на робочому місці. Основні небезпечні і шкідливі виробничі фактори, що виникають при цьому технологічному процесі.

2. Безпечна організація робіт та утримання робочого місця.

3. Небезпечні зони машин. Засоби безпеки обладнання (запобіжні гальмові пристрої, огорожа,система блокування та сигналізації, знаки безпеки). Вимоги запобігання травматизму.

4. Порядок підготовки до праці (перевірка справності обладнання, пускових приладів, блокування, заземлення та інших засобів захисту)

5. Безпечні прийоми та методи роботи; дії при виникненні небез­печної ситуації.

6. Засоби індивідуального захисту на робочому місці та правила їх використання.

7. Схема безпечного руху працівників по території цеху.

8. Внутрішньо-цехові транспортні та вантажопідйомні засоби.

9. Характерні причини аварій, випадків виробничого травматизму.

10. План ліквідації аварій, запасні виходи.

11. Засоби запобігання можливим аваріям. Обов'язки і дії працівників при аваріях. Способи застосування засобів пожежегасіння, сигналізації, місця їх розташування.

12. Надання долікарської допомоги потерпілим.

13. Вимоги безпеки при закінченні ро6оти.

 

На виробництві

Для успішного вирішення питань зниження виробничого травматизму і захворювань на підставі велике значення причин їх виникнення.

Ці причини можна поділити на дві групи: виробничо-технічні та психофізіологічні.

 

 

Організаційні:   порушення трудової дисципліни; незадовільне утримання і недоліки в організації робочих місць; відсутність цільового інструктажу; недоліки в навчанні безпечних прийомів праці тощо; відсутність інструкції на робочому місці; невчасне і е якісне проведення первинного повторного інструктажу; порушення режиму праці і відпочинку; недостатній контроль за дотриманням норм і правил з ОП; відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (профвідбору); невикористання або відсутність засобів індивідуального захисту.

Технічні:   незадовільний технічний стан машини, механізмів, устаткування; порушення або недоскональність технологічного процесу; порушення вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів, обладнання; неякісне проведення технічного обслуговування і механізмів тощо; відсутність устаткування і пристроїв на машинах, верстатах що забезпечують їх безпечну роботу.

 

 

Загальні причини нещасних випадків

 

 

Санітарно-гігієнічні: невідповідність метеорологічних умов санітарним нормам;   підвищенний вміст виробничого пилу, а також отруйних речовин у повітрі;   незадовільне освітлення тощо.

Психофізіологічні: нервово-психічні навантаження;     незадовільний психологічний клімат у колективі;   антропологічна невідповідність працюючого умовам праці;   алкогольне сп’яніння.

 

 

Нормативно-законодавчий збірник

 

в допомогу студентам

при  виконання самостійних робіт з дисципліни

 ” Основи охорони праці ”

 

 

Розділ: ” Правові та законодавчі акти України з охорони праці”

 

 

 

-1-

ОСНОВНІ ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Основним законом, що гарантує право на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно вибирають або на яку погоджуються.

       Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:

- Кодексі Законів про працю;

- Законі “Про охорону праці”;

- Законі “Про пожежну безпеку”;

- Законі “Про охорону здоров`я”;

- Законі “ Про охорону навколишнього природного середовища”;

- Законі “Про колективні договори і угоди”;

- Законі “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”;

- Законі “Про дорожній рух”;

- Законі “Про поводження з радіоактивними відходами” 

КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ

       Законодавство про працю України регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

       Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі тощо.

       Працівники мають право на:

- відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і щорічні оплачувані відпустки;

- здорові і безпечні умови праці;

- матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, в разі хвороби, втрати працездатності, а також матеріальну допомогу в разі безробіття;

- об`єднання в професійні спілки;

- вирішення колективних трудових конфліктів.

 

ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ`Я НАСЕЛЕННЯ”

 Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров`я населення в Україні.

       За Конституцією України кожен громадянин України має право на охорону здоров`я.

       Це право передбачає:

- життєвий рівень, необхідний для підтримки здоров`я людини;

- безпечне для життя і здоров`я навколишнє природне середовище;

- безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту і відпочинку;

- кваліфіковану медико-санітарну допомогу, до якої входить також вільний вибір лікаря та медичної установи;

- відшкодування шкоди, завданої здоров`ю.

Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їхніх прав у сфері охорони здоров`я шляхом:

- створення мережі закладів охорони здоров`я;

- надання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги;

- здійснення державного нагляду в сфері охорони здоров`я;

- встановлення відповідальності за порушення прав громадян у сфері охорони здоров`я

Громадяни України зобов’язані:

- піклуватися про своє здоров`я і здоров`я своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян;

- проходити своєчасно профілактичні щеплення та медичні огляди;

- надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться в умовах, що загрожують їхньому життю і здоров`ю.

Окремо в Законі наголошено про охорону здоров`я матері та дитини, неповнолітніх.      

ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО ПОЖЕЖНУ БЕЗПЕКУ”

Закон визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки та території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охо

 

-2-

рони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей закон наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємства покладається на їх керівників.