Підсумовуючи сказане, можна узагальнити підстави добровіль-

ного припинення сільськогосподарського підприємства, якими є:

— ініціатива власника (власників);

— закінчення строку, на який створювалося підприємство;

— досягнення мети, для якої створювалося підприємство.

Так само можна визначити й підстави примусового припинення

сільськогосподарського підприємства:

— порушення антимонопольного законодавства;

— прийняття рішення про приватизацію;

— визнання підприємства банкрутом;

— скасування державної реєстрації.

Припинення може відбуватися з правонаступництвом (злиття,

Приєднання, поділ, перетворення) або без правонаступництва (лікві-

Дація). Слід зазначити, що злиття, приєднання і поділ сільськогоспо-

Дарських підприємств не мають значних відмінностей від підприємств

У інших сферах економіки. Специфіка, належна суб'єктам аграрного

Права, проявляється при перетворенні сільськогосподарських підпри-

Ємств. Нагадаємо, що перетворення — це зміна організаційно-

Правової форми підприємства, при якій до нового підприємства пере-

Ходять усе майно, усі права та обов'язки попереднього сільськогоспо-

Дарського підприємства.

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо при-

Скорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня

Р. перетворення колективних сільськогосподарських підприємств

(КСП) здійснювалося шляхом паювання їхнього майна та створення

На їх основі приватних підприємств, фермерських господарств, госпо-

Дарських товариств, сільськогосподарських кооперативів та інших

Суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності. При

Цьому процес розпаювання супроводжувався запровадженням обов'я-

Зкового укладання новоствореними підприємствами договорів оренди

Земельної частки (паю) та майнового паю з їх власниками, тобто ство-

Рення приватних сільськогосподарських підприємств на орендній ос-

Нові.

99

Існують також особливості припинення сільськогосподарських

Підприємств шляхом банкрутства. Ці особливості виокремлено у ст.

Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника

Або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. (у редакції Закону

Від 30 червня 1999 р. № 784-ХІV).

У разі продажу об'єктів нерухомості, які використовуються

Для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільсь-

Когосподарського підприємства, що визнане банкрутом, за інших рів-

Них умов переважне право на придбання зазначених об'єктів належить

Сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам,

Розташованим у даній місцевості. Такий підхід є результатом реаліза-

Ції загального правила цільового й раціонального використання майна

Сільськогосподарського призначення. Справа в тому, що жоден з уча-

Сників торгів з приводу продажу майна аграрного підприємства-

Банкрута, не може ефективніше, ніж сільськогосподарські товарови-

Робники, використати таке майно.

У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв'яз-

Ку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є

У власності такого підприємства, надані йому в постійне чи тимчасове

Користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно

До Земельного кодексу України. Так, п. ґ) ст. 141 ЗК України підста-

Вою примусового припинення прав на земельну ділянку передбачає

Примусове звернення стягнень на земельну ділянку за зобов'язаннями

Її власника. Така земельна ділянка підлягає продажу на земельних то-

Ргах, що проводяться у формі аукціону. Звернення стягнення на земе-

Льні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарсько-

Го виробництва, допускається у випадках, коли у власників таких ді-

Лянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, як-

Що інше не запропоновано власником земельної ділянки.