Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ 1. Стан проблеми у психолого-педагогічніи літературі

Поиск

ВСТУП

 

Соціальний прогрес, науково-технічна революція й розвиток культури суверенної України ставлять нові більш високі вимоги, потребують науково обґрунтованих підходів до формування системи освіти. Існуюча в Україні система освіти не задовольняє потреби, які постають перед нею в період докорінних змін соціально-економічних та політичних відносин у суспільстві. Одним із найбільш серйозних недоліків загальної освіти була дуже слабка зорієнтованість на формування й розвиток особистості учня, його різноманітних нахилів і здібностей, обдарувань та інтересів.

Ідея індивідуального та диференційованого підходу до учнів у процесі навчання належить до найважливіших принципів, необхідність реалізації якого В шкільній практиці зумовлена тим, що формування особистості дитини, засвоєння знань та вмінь з усіх навчальних дисциплін та вироблення в неї практичних умінь і навичок, розвиток її здібностей та обдарувань можна забезпечити лише шляхом індивідуалізації навчання.

Індивідуалізація навчання - врахування індивідуальності кожного учня, виявлення особливостей у її неповторності, унікальності, своєрідності. Диференціація навчання - це засіб здійснення індивідуалізації і являє собою врахування відмінностей між гомогенними або гетерогенними групами учнів за різними інтересами, рівнем розвитку, знань тощо.

Проблема індивідуального та диференційованого підходу до учнів не нова. У стародавніх школах учителі звертали увагу на те, що учні по-різному запам'ятовують, сприймають і засвоюють навчальний матеріал, виявляють різне ставлення до занять (Марк Фабій Квінтиліан, А.Ф. Дістервег, Ян Амос Коменський, Джон Локк). В.Г. Бєлінський, М.Г. Чернишевський, М.О. Добролюбов велику увагу приділяли індивідуальним особливостям учнів. М.І. Пирогов, М.Ф. Бунаков, В.І Водовозов, П.Ф. Каптерев розвивали, збагачували ідеї К.Д. Ушинського, який уперше на науковій основі розглядав питання індивідуального підходу до учнів. Продовження цих думок відображено також у сучасних дослідженнях І.Д. Бутузова, Ю.З. Гільбуха, Г.С. Костюка, О.І. Бугайова, Ю.А. Самаріна, І.Г. Самігуліна, І.Е. Унт, В.К. Буряка, Т.А. Логвіної-Бик, С.П. Логачевськкої та ін.

Учені всебічно обґрунтували необхідність і можливість оптимізації навчання школярів, здійснення індивідуального та диференційованого підходу, їх ідеї знайшли втілення в роботі деяких зарубіжних та вітчизняних шкіл. Прогресивні педагоги світу виступають за введення диференційованого підходу в навчально-виховному процесі й одночасно проти соціальної нерівності в школі. Поділяючи гасло "стратегія майбутнього - диференціація навчання", ми можемо і повинні використати їх набутки у цій галузі.

Але не зважаючи на результати досліджень вчених-педагогів і на історичний досвід в галузі освіти, які свідчать про необхідність пошуку ефективних шляхів організації роботи з учнями різного рівня знань і можливостей, багато сучасних педагогів ставляться до питань диференційованого та індивідуального підходу з недовірою, а то і із зневагою. Друга група вчителів підтримує ідею диференціації навчання, але підходить до її втілення неправильно, маючи невірні, хибні знання та уявлення про сутність диференційованого підходу. Аналіз педагогічної практики з різних учбових дисциплін, в тому числі з фізики та інформатики, показав недостатню теоретичну й методичну підготовку вчителів з питань диференціації роботи школярів на уроці, відсутність конкретних методичних рекомендацій та дидактичних матеріалів з тем окремих розділів різних предметів, відсутність моделі педагогічного керівництва диференційованим навчанням; невизначеність критеріїв і способів вивчення індивідуальних особливостей для типологічного групування учнів з обґрунтуванням того, із якого класу доцільно диференціювати зміст освіти.

З іншого боку, незважаючи на те, що проблема диференціації ще недостатньо вивчена і є практичні труднощі в її реалізації, багато вчителів диференціюють навчання самотужки; їх практичний досвід є неоціненим для поглиблення наукових досліджень.

Все вище сказане й обумовило вибір теми нашого дослідження: "Педагогічні умови диференційованого підходу до організації навчання учнів на уроках біології"

Мета дослідження: виявити, теоретично обґрунтувати та

експериментально перевірити дидактичні умови, які забезпечують

ефективність організації диференційованого навчання на уроках біології.

Проблема дослідження, а також об'єкт і мета вимагають вирішення таких завдань:

вивчити сутність проблеми в науковій літературі;

вивчити досвід учителів, які використовують диференціацію навчання

виявити дидактичні умови, що забезпечують ефективну організацію диференційованого навчання на уроках біології;

розробити моделі уроків із біології з використанням диференційованого підходу;

здійснити експериментальну апробацію цих моделей уроків; простежити вплив диференційованого навчання на засвоєння біології учнями.

Об'єкт дослідження: організація диференційованого навчання на уроках біології.

Предмет дослідження: дидактичні умови, що забезпечують

ефективну організацію диференційованого навчання на уроках біології.

Комплексний підхід до вивчення проблеми зумовив використання таких методів дослідження:

теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури;

емпіричні методи: бесіда, анкетування, цілеспрямовані спостереження за навчально-виховним процесом, вивчення учнівських зошитів, діагностичні контрольні роботи;

педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий);

метод якісного і кількісного аналізу експериментальних даних. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Нікопольської школи - інтернат №1 «Гармонія» у 9 класах.

Кваліфікаційна робота складається із вступу, двох частин, висновків і бібліографії.


 

ВИСНОВКИ

 

Здійснити диференціацію навчального процесу, зробити його доступним і результативним для всіх учнів, досягнути цього, як показало наше дослідження, можна тільки тоді, коли вчитель знає рівень підготовки учнів, рівень працездатності, старанності у навчанні, особливості сприймання учнями матеріалу.

Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи говорить про те, що диференційований підхід полегшує засвоєння програмового матеріалу менш підготовлених учнів, розвиває їх пізнавальний інтерес, творчу ініціативу. Учень стає активним учасником навчально-виховного процесу. Запропонована нами методика дозволяє:

індивідуалізувати процес навчання, будувати його в залежності від індивідуального темпу навчання кожного учня;

диференційовано вирішувати проблему розумового розвитку учнів;

ефективно організувати самостійну роботу учнів.

Наше дослідження дозволило виділити умови, при яких диференційоване навчання буде ефективним:

знання й врахування вчителем індивідуальних особливостей кожного учня, загальної готовності учнів до майбутньої діяльності;

уміння передбачати труднощі, які можуть виникнути в учнів під час засвоєння матеріалу;

необхідність поєднувати індивідуальні та колективні методи навчання;

систематичність здійснення диференційованого підходу:

обов'язкове здійснення зворотного зв'язку між учнями й учителем.

З метою підвищення рівня знань учнів по біології нами запропоновані розробки уроків, які повинні допомагати вчителю в роботі. Ці розробки були апробовані і показали досить хороші результати.

З упевненістю можна сказати, що розробка проблеми диференційованого навчання це розробка реальних шляхів удосконалення учбового процесу, використання внутрішніх і зовнішніх ресурсів. Отже, диференційований підхід у навчально-виховному процесі хоч і передбачає деякі труднощі у його реалізації (затрати більших зусиль, часу, матеріальних благ тощо), проте є оправданим, адже він сам є необхідною умовою оптимізації й гуманізації навчально-виховного процесу.


 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Активизация учебно-познавательной деятельности учащихся: Межвузовский сборник научных трудов. - Ленинград: Б.И., 1985. - 72 с.

2. Алексюк А.М., Кашин С.О. Удосконалення навчального процесу в середній школі.-К.: Вища школа, 1986. - 56 с.

.   Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды. - М.: Педагогика, 1989. - 559 с.

.   Бугайов О.І. Диференціація навчання у сучасній середній школі // Рад. школа.-1991.-№8.-С. 7-15.

.   Бурда М.І., Мацько Н.Д. Диференційоване навчання // Рад. школа. - 1990. - №9. - С. 59.

.   Буряк В.К. Диференціація навчання на уроці // Рад. школа. - 1990. -№3.-С. 58-64.

.   7.Вендревская Г. Уроки дифференцированого обучения // Сов. Педагогика. - 1990. - №11. - С. 78 - 86.

.   8.Возрастные й индивидуальные особенности образного мышления учащихся / [Й.С. Якиманская, В.С. Столетнев, Й.Я. Каплунович др.]; Под ред. Й.С. Якиманской. - М.: Педагогика, 1989. - 221, [2] с.

.   Гильбух Ю.З. Темперамент й познаватальные способности школьника. Психология, диагностика, педагогика. - К., 1993.-272 с.

.   Гончаренко С.У. Біологія. 9 клас.-К.: Освіта, 1997.

.   Гришина Т. До джерел рівневої диференціації // Рідна школа, 1995. -№7.-С. 25-29.

.   Дахин А. Н. Разноуровневое обучение школьников // Педагогика.- 1993. -№2.-С. 48-51.

.   Елабугина-Полежаева Н.А. Дифференцированнфй подход при вьшолнении домашних заданий // Нач. школа. - 1990. - №1. - С.31 -33.

.   Забранский В.Я. Система уроков при дифференцированном обучении (V - VI классы) // Сов. Педагогика. - 1991. - №2. - С. 39 - 41.

.   Зарубежная педагогическая хроника (Проблеми дифференциации образования). - К., 1989. - 49 с.

.   Кирсанов А. А. Индивидуализация учебной деятельности как педагогическая проблема: Монография. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1982.-224 с.

.   Клаус Г. Введение в дифференциальную психологию учення. - М.: Педагогика, 1987.-176 с.

.   Коваль Л.В. Способи диференціювання домашньої навчальної роботи молодших школярів: Автореферат. -К., 1993. -28 с.

.   Колективная учебно-познавательная деятельность школьников / Под ред. Й.Б. Первина. - М.: Педагогика, 1985.-144 с.

.   Лазарев В.А. Профильные школы: воспитание талантов // Сов. педагогика. - 1990. - №6. - С. 15 - 18.

.   Латохіна Л.Г. Класифікація диференційованих завдань для самостійної роботи. Початкова школа. - 1984. - №9. - С. 39-45.

.   Логачевська С.П. Дидактичніумови організації диференційованого навчання молодших школярів: Автореферат. - 13.00.01. - теорія та історія педагогіки. - Кіровоград, 1998.-17 с.

.   Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі: Пос. для вчителя.-К.: Заповіт, 1998.-336 с.

.   Логвіна-Бик Т.А. Педагогічне керівництво диференційованим навчанням учнів середніх і старших класів (на прикладі предметів біологічного циклу): Автореферат на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук.-К.: НПУ, 1999.-20 с.

.   Макоев А.З. Первое приближение к индивидуализации процесса обучения. Научные основы методики дифференциированных групп. - Орджоникидзе: Ир, 1974.-220 с.

.   Маленко Я.В. Дифференциация обучения на уроке // Вопросы педагогики высшей й средней школы. - Кр. Рог. - С. 85 - 95.

.   Монахов В.М., Орлов В.А., Фирсов В.В. Дифференциация обучения в средней школе // Сов. педагогика. - 1990. - №8. - С. 43-47.

.   Огурцов Н.Г. Дифференцырованное обучение в школах Белоруссии // Сов. педагогика. - 1990. - №8. - С. 52 - 57.

.   Одаренные дети: Пер. с англ. Д. Линника / Общ. ред. П. Бурманской й В. Слуцкого; Предисл. В. Слуцкого. - М.: Прогресе, 1991.-376 с.

.   Оленченко О.С. Технічні ліцеї, коледжі // Рад. школа. - 1990. - №1.-С. 13.

.   Оптимизация процесса обучения. Общедидактический аспект.-М.: Педагогика, 1977.-254 с.

.   Педагогическая энциклопедия / Под ред. Колерова Й.А., Петрова Ф.Н. - М.: Сов. энциклопедия. - 1964.

.   Перельман Я.Й. Занимательная биология. Книга 1. - М.: Наука, 1976.-224 с.

.   Подкопаєв Ю.В. Диференційоване навчання в основній школі: яким йому бути?// Рад. школа. - 1991. - №9. - С. 71 - 73.

.   Рабунский Е.С. Индивидуальный подход в процессе обучения школьников. - М.: Педагогика, 1975.-184 с.

.   Развитие мотивационно-познавательной сферы личности школьника в условии учебной деятельности: Сб. научн. Трудов. - Волгоград: ВГПИ, 1985. - 120 с.

.   Рыбалко Е.Ф. Возрастная й дифференциированная психология: Уч. пос. - Ленинград: ЛГУ, 1990.-256 с.

.   Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. -К.: Абрис, 1997.-416 с.

.   Сіднєв Л.М. Ліцей, гімназія: здобутки і проблеми // Рад. школа. - 1990. - №12. - С. 5 - 12.

.   Сісецький П.В. Про диференційовані домашні завдання // Рад школа. - 1981. -№10. - С. 35 - 38.

.   Слєпкань З. Диференціація навчання у 5-6 класах // Рад. школа.- 1990.-№12.

.   Тадызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности учащихся.-М.: Знание, 1983.-96 с.

.   Титаренко Т.М. Такие разные дети. - К.: Рад. Школа, 1989. - 139 с.

.   Формирование интереса к ученню у школьников / Под ред. А.К. Марковой. - М.: Педагогика, 1986.-192 с.

.   Форомирование познавательных й нравственных мотивов деятельности школьников: Межвуз. сб. научн. работ. - Вологда: Б.Й., 1984.-96 с.

.   Фурман А.В. Психодіагностика інтелекту в системі диференційованого навчання.-К.: Освіта, 1994.-224 с.

.   Чепедов Й.М. Сочетание фронтальной общеклассной групповой й индивидуализированной форм учебной работы на уроке. (Методические рекомендации). - Омск: Б. Й., 1982.-48 с.

.   Цейтлін Н.Ю. Поради вчителеві, як виготовляти навчальні посібники.-К.: Рад. школа, 1954.-245 с.

.   Цетлин В.С. Доступность й трудность в обучении. - М., 1984.-80 с.

.   Якиманская Й.С., Юдашкина Н.Н. Особенности познавательного интереса старшеклассников в условиях дифференцированного обучения// Вопросы психологии. - 1989. - №3. - С. 32 - 39.

ВСТУП

 

Соціальний прогрес, науково-технічна революція й розвиток культури суверенної України ставлять нові більш високі вимоги, потребують науково обґрунтованих підходів до формування системи освіти. Існуюча в Україні система освіти не задовольняє потреби, які постають перед нею в період докорінних змін соціально-економічних та політичних відносин у суспільстві. Одним із найбільш серйозних недоліків загальної освіти була дуже слабка зорієнтованість на формування й розвиток особистості учня, його різноманітних нахилів і здібностей, обдарувань та інтересів.

Ідея індивідуального та диференційованого підходу до учнів у процесі навчання належить до найважливіших принципів, необхідність реалізації якого В шкільній практиці зумовлена тим, що формування особистості дитини, засвоєння знань та вмінь з усіх навчальних дисциплін та вироблення в неї практичних умінь і навичок, розвиток її здібностей та обдарувань можна забезпечити лише шляхом індивідуалізації навчання.

Індивідуалізація навчання - врахування індивідуальності кожного учня, виявлення особливостей у її неповторності, унікальності, своєрідності. Диференціація навчання - це засіб здійснення індивідуалізації і являє собою врахування відмінностей між гомогенними або гетерогенними групами учнів за різними інтересами, рівнем розвитку, знань тощо.

Проблема індивідуального та диференційованого підходу до учнів не нова. У стародавніх школах учителі звертали увагу на те, що учні по-різному запам'ятовують, сприймають і засвоюють навчальний матеріал, виявляють різне ставлення до занять (Марк Фабій Квінтиліан, А.Ф. Дістервег, Ян Амос Коменський, Джон Локк). В.Г. Бєлінський, М.Г. Чернишевський, М.О. Добролюбов велику увагу приділяли індивідуальним особливостям учнів. М.І. Пирогов, М.Ф. Бунаков, В.І Водовозов, П.Ф. Каптерев розвивали, збагачували ідеї К.Д. Ушинського, який уперше на науковій основі розглядав питання індивідуального підходу до учнів. Продовження цих думок відображено також у сучасних дослідженнях І.Д. Бутузова, Ю.З. Гільбуха, Г.С. Костюка, О.І. Бугайова, Ю.А. Самаріна, І.Г. Самігуліна, І.Е. Унт, В.К. Буряка, Т.А. Логвіної-Бик, С.П. Логачевськкої та ін.

Учені всебічно обґрунтували необхідність і можливість оптимізації навчання школярів, здійснення індивідуального та диференційованого підходу, їх ідеї знайшли втілення в роботі деяких зарубіжних та вітчизняних шкіл. Прогресивні педагоги світу виступають за введення диференційованого підходу в навчально-виховному процесі й одночасно проти соціальної нерівності в школі. Поділяючи гасло "стратегія майбутнього - диференціація навчання", ми можемо і повинні використати їх набутки у цій галузі.

Але не зважаючи на результати досліджень вчених-педагогів і на історичний досвід в галузі освіти, які свідчать про необхідність пошуку ефективних шляхів організації роботи з учнями різного рівня знань і можливостей, багато сучасних педагогів ставляться до питань диференційованого та індивідуального підходу з недовірою, а то і із зневагою. Друга група вчителів підтримує ідею диференціації навчання, але підходить до її втілення неправильно, маючи невірні, хибні знання та уявлення про сутність диференційованого підходу. Аналіз педагогічної практики з різних учбових дисциплін, в тому числі з фізики та інформатики, показав недостатню теоретичну й методичну підготовку вчителів з питань диференціації роботи школярів на уроці, відсутність конкретних методичних рекомендацій та дидактичних матеріалів з тем окремих розділів різних предметів, відсутність моделі педагогічного керівництва диференційованим навчанням; невизначеність критеріїв і способів вивчення індивідуальних особливостей для типологічного групування учнів з обґрунтуванням того, із якого класу доцільно диференціювати зміст освіти.

З іншого боку, незважаючи на те, що проблема диференціації ще недостатньо вивчена і є практичні труднощі в її реалізації, багато вчителів диференціюють навчання самотужки; їх практичний досвід є неоціненим для поглиблення наукових досліджень.

Все вище сказане й обумовило вибір теми нашого дослідження: "Педагогічні умови диференційованого підходу до організації навчання учнів на уроках біології"

Мета дослідження: виявити, теоретично обґрунтувати та

експериментально перевірити дидактичні умови, які забезпечують

ефективність організації диференційованого навчання на уроках біології.

Проблема дослідження, а також об'єкт і мета вимагають вирішення таких завдань:

вивчити сутність проблеми в науковій літературі;

вивчити досвід учителів, які використовують диференціацію навчання

виявити дидактичні умови, що забезпечують ефективну організацію диференційованого навчання на уроках біології;

розробити моделі уроків із біології з використанням диференційованого підходу;

здійснити експериментальну апробацію цих моделей уроків; простежити вплив диференційованого навчання на засвоєння біології учнями.

Об'єкт дослідження: організація диференційованого навчання на уроках біології.

Предмет дослідження: дидактичні умови, що забезпечують

ефективну організацію диференційованого навчання на уроках біології.

Комплексний підхід до вивчення проблеми зумовив використання таких методів дослідження:

теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури;

емпіричні методи: бесіда, анкетування, цілеспрямовані спостереження за навчально-виховним процесом, вивчення учнівських зошитів, діагностичні контрольні роботи;

педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий);

метод якісного і кількісного аналізу експериментальних даних. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Нікопольської школи - інтернат №1 «Гармонія» у 9 класах.

Кваліфікаційна робота складається із вступу, двох частин, висновків і бібліографії.


 

РОЗДІЛ 1. СТАН ПРОБЛЕМИ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІИ ЛІТЕРАТУРІ



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2021-01-08; просмотров: 146; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.174.253 (0.009 с.)