Правові основи банківської системи , грошового обігу

І розрахунків. Основи валютного регулювання і

Валютного контролю

Глава 17. Правові основи банківської діяльності                      366

§ 1. Фінансово-правовий інститут регулювання банківської

діяльності........................................................................................ 366

§ 2. Види банків в Україні...................................................................... 367

§ 3. Правовий статус НБУ..................................................................... 368

§ 4. Поняття грошової системи............................................................. 371

§ 5. Правила ведення касових операцій................................................ 375

§ 6. Правові засади здійснення безготівкових розрахунків................ 376

Глава 18. Правове регулювання валютних операцій.................. 380

§ 1. Поняття І зміст валютного регулювання.................................... 380

§ 2. Правові основи валютного контролю............................................ 386

§ 3. Відповідальність за порушення валютного законодавства

України........................................................................................... 388

Список рекомендованих нормативно - правових актів

та літератури......................................................................................... 394

Словник................................................................................................. 408

438

Покажчик термінів і понять

Кожна галузь права, яка входить у правову систему держави, повинна бути зрозумілою кожному громадянину, органам дер­жави, всім юридичним особам. Однак, це дуже важко, оскіль­ки розібратися в тонкощах окремих галузей права складно. Але є фахівці, які покликані допомагати зрозуміти, що саме хотів урегулювати законодавець, складаючи і затверджуючи той чи інший закон, у якому багато норм (правил поведінки), виконання яких обов'язкове при певних обставинах. Юристи покликані знати норми різних галузей права, вміти аналізувати їх і ситуацію, яка виникла у практиці, для того, щоб правиль­но застосувати припис держави. Кожна галузь права має свій предмет регулювання. Фінансове право регулює специфічний вид відносин, які виникають в процесі фінансової діяльності, тобто в процесі формування, розподілу і використання центра­лізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для виконання функцій органами держави і органами місцевого

самоврядування.

Із зміною економічної основи в Україні, утворенням нової суверенної держави, наданням широких повноважень органам місцевого самоврядування змінюється фінансова система, а ра­зом з нею великі зміни йдуть у фінансово-правовому регулю­ванні грошових відносин, що виникають у процесі фінансової діяльності. У фінансовій діяльності беруть участь усі без ви­нятку органи держави, органи місцевого самоврядування, юри­дичні особи всіх форм власності І організаційно-правових ви­дів діяльності, громадяни, які відповідно до ст. 67 Конституції України зобов'язані сплачувати податки і збори. Фінансове за­конодавство розгалужене, мобільне, слідкувати за його зміна­ми важко, а знати його необхідно, оскільки різновидів відно­син, що мають грошовий характер, багато, але виникають во­ни не з фінансової діяльності і регулюються нормами цивіль­ного, адміністративного та господарського права. Для правиль­ного вибору актів, норми яких регулюють грошові відносини, що виникають з фінансової діяльності, необхідно знати специ­фіку цих відносин і норм, що їх регулюють. Фінансове право

8                                                                                                           Встун

входить в так звану "родину" публічних галузей права, але В зв'язку з особливими значенням фінансових відносин для функ­ціонування держави, метод фінансово-правового регулювання має специфіку, властиву тільки Йому. Знання фінансового пра­ва, сутності, особливостей фінансово-правових інститутів не­обхідно для студентів-юристів, економістів, аспірантів, викла­дачів фінансового права, практикам для вірного застосування фінансово-правових актів. Юристи-практики завжди повинні інтерпретувати фінансову ситуацію. Знаючи фінансове законо­давство, кожен робить висновки із наявної правової інформа­ції, оскільки вирішити справу треба тільки на підставі норма­тивно-правового акту, а не власних міркувань. Фінансове пра­во доволі складна і не "весела" галузь права, але кошти, які збирають органи державної влади і місцевого самоврядування, необхідні для функціонування держави. Знання норм фінансо­вого права необхідні всім, хто хоче знати, як регулюються від­носини в галузі бюджету, обов'язкових платежів, у тому числі податків, державного кредиту, державного боргу, на шо і як витрачаються кошти держави, як регулюється грошовий обіг та валютні відносини в нашій державі.

Головне завдання підручника "Фінансове право" — показа­ти сукупність правових норм, що регулюють фінансові відно­сини в Україні, їх взаємозв'язок із змінами, які відбуваються у фінансовій системі у зв'язку із переходом до ринкової еконо­міки, можливі альтернативні підходи до реалізації методів фінансово-правового регулювання. Знання фінансового права повинно підготувати студентів і читачів до орієнтування у ве­ликому масиві нормативно-правових актів, які постійно зміню­ються.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Модуль 1

11

Глава 1. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ Й ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В

!           ГАЛУЗІ ПУБЛІЧНИХ ФІНАНСІВ І

ФІНАНСОВЕ ПРАВО

· Фінансова діяльність і методи її здійснення

· Що являють собою владні повноваження держави у галузі фінансів?

· Які органи держави і місцевого самоврядування здійснюють управління фінансами?

§ 1. Поняття і методи діяльності держави й органів місцевого самоврядування в галузі публічних фінансів

Виробничу інфраструктуру відтворювального процесу, без якого не може існувати цивілізоване суспільство, складають заводи, фабрики, сільськогосподарські та інші підприємства. Поза її межами знаходиться вторинний капітал, фінансові рин­ки, тобто сукупність грошових відносин і грошових ресурсів. Одна частина цих ресурсів і відносин виникає у суспільстві як умова відтворювального процесу, а друга—створює умови для розширеного відтворення.

Поза виробничою сферою після появи держави виникають фінансові відносини, що формують грошові фонди, які необ­хідні для існування публічних органів і фінансування покладе­них на них функцій. Ці фонди мають назву публічних фінансів.

У роки адміністративно-командної системи все публічне вважалося державним, тому і не використовувався термін "публічні фінанси" на відміну від приватних фінансів.

Держава, її органи, органи місцевого самоврядування — по­стійно діючий механізм, в якому використовується товарне ви­робництво як результат суспільного поділу праці. Із появою держави виникли фінанси¹. Існують вони тому, що без них держава й органи місцевого самоврядування не зможуть вико-

¹ Термін "фінанси", на думку більшості вчених, походить від лат. "Гіпап-
Ііо" — платіж. Для визначення явищ, пов'язаних Із утворенням і використан­
ням фондів коштів держави, він вперше був застосований у XVI ст. у Фран­
ції. Часто фінанси ототожнюють із коштами. Але це не так. Фінанси — це
економічні відносини, які виникають у реальному грошовому обігу при фор­
муванні, розподілі її використанні фондів фінансових ресурсів (Див.: Ба­
бич А. М, Павлови Л. И. Финансьі. — М., 2000. —С. 15). Фінанси відобража­
ють економічні відносини, завдяки яким забезпечуються джерелами фінансу­
вання всі сектори економіки, сфери виробництва і невиробнича сфера.  \

Фінансове право України

нувати свої функції. Не зможуть існувати інститути фінансо­вого ринку і фінансових послуг.

Інші грошові категорії: заробітна плата, прибуток, ціна — це породження економіки, вони походять із факту наявності не держави, а виробництва і товарно - грошових відносин. Дер­жава втручається в економічні процеси, встановлюючи роз­міри й пропорції цих економічних категорій, але "їхня сутність не стає імперативною. Фінанси — породження держави. Дер­жаві необхідні не просто кошти, а фонди коштів, які дозво­лять витрачати їх для безперебійного функціонування.

Публічні грошові доходи до кінцевого їх використання по­діляються на відповідні цільовому призначенню відокремлені частки, які мають назву фонди коштів. Формування і викорис­тання таких фондів є суттєвою рисою фінансів, яка відрізняє останні від Інших видів грошових відносин. Цільове призна­чення таких фондів є умовою їх ефективної мобілізації, розпо­ділу і використання-зСаме завдяки фінансам держава і муніци­пальні органи можуть контролювати весь хід розподільного процесу: коли надходять кошти, як використовуються. Слід погодитися з відомими економістами Санкт-Петербурзького університету, що для фінансів властиві такі ознаки: це завжди грошові відносини; ці грошові відносини існують в державі, яка управляє ними; ці відносини виникають при перерозподілі вже розподіленого суспільного продукту.

Будь-яка держава або орган місцевого самоврядування утво­рюють І підтримують на своїй території правопорядок, охоро­няють свою незалежність, суверенітет, сприяють фізичному, духовному і матеріальному добробуту населення. Жодне сус­пільство не може Існувати без постійного відтворення їжі, одягу, житла, соціальної сфери. Кожна держава піклується про охорону навколишнього природного середовища. Із постійним зростанням кількості населення землі, урбанізацією, загострен­ням внутрішніх та зовнішніх протиріч відтворення є безумов­ною можливістю виживання людства. Усі ці завдання поклада­ються на органи влади, а для безперебійного функціонування необхідні матеріальні засоби, які в умовах об'єктивно існуючо­го закону вартості мають грошовий характер, тобто для вико­нання функцій державі і муніципальним органам потрібні ве­личезні кошти.

Ще в роботах давньоримських юристів для відмежування публічних відносин від приватних використовували таку кате-

.**■

12

Л. К. Воронова

Фінансове право України

13

 

горію, як інтерес. Мабуть, дуже важливим моментом для з'я­сування предмета фінансового права, його суб'єктів є саме з'ясування фінансових інтересів. Наявність публічного фінан­сового інтересу І дає можливість чітко відокремити межу ре­гулювання відносин, які мають грошовий характер, нормами фінансового права.

Регулювання й управління публічними фінансами є голов­ним напрямком діяльності будь-якої держави у будь-який пе­ріод її Історичного розвитку. Дореволюційний фінансист, про­фесор Санкт-Петербурзького університету В. А. Лебедєв вва­жав, що без фінансів держава обійтись не може, ними обумов­люється політичне зростання держави, рух історії, бо багато політичних змін відбулося через фінанси, і, можливо, політич­на карта кожної держави була б іншою, якщо б не переживала вона фінансових криз.

У підручнику В. А. Лебедєва "Фінансове право" (виданий у 1882-1885 роках) подається така трактовка фінансів: "...під фінансами слід розуміти не тільки державні доходи або гроші, але взагалі всі матеріальні або особисті кошти, які державна чи громадська влада має в своєму розпорядженні для задово­лення потреб суспільства".

Держава і місцеві органи були зацікавлені в тому, щоб чле­ни суспільства підтримували їхній фінансовий інтерес — задо­волення потреб на їх функціонування, без чого не зможе бути порядку в державі, на всій "її території, бо скрізь необхідно підтримувати правопорядок, забезпечувати оборону країни, утримувати органи охорони здоров'я, освіти, апарат управлін­ня тощо. Доходи суспільства перерозподілялися, природно, на користь держави, оскільки вона потрібна всім. Держава розви­вається, виконуючи ті функції, які необхідні суспільству. Іноді здається, що без якого-небудь державного чи суспільного ін­ституту можна й обійтися, бо він дорогий, але без нього сус­пільство понесе більше збитків.

^фінанси — це економічні відносини, які здійснюються пе­реважно в грошовій формі між державою та юридичними і фізичними особами. Фінансові взаємозв'язки між державою і господарюючими суб'єктами є нееквівалентними, вони вини­кають лише як обов'язок дії сторони. Так, юридичні й фізичні особи, виконуючи конституційний обов'язок, сплачують подат­ки, а держава виконує свої обов'язки (функції), покладені на неї Конституцією і законодавством.

Загальнодержавні і муніципальні потреби усвідомлюються суспільством, створюють публічний інтерес у формуванні, роз­поділі і використанні централізованих і децентралізованих фон­дів коштів, тобто у галузі фінансів. Але публічний фінансовий інтерес не може виражатися окремо кожним громадянином, він знаходить своє відбиття у вигляді державної волі, у вигля­ді закону (нормативно-правового акта) і стає метою діяльності держави і органів місцевого самоврядування. Фінансовий Ін­терес повинен опосередковуватися в праві. Об'єктивований правом фінансовий інтерес визначає зміст фінансово-правових норм і властивий їм загальнообов'язковий характер'.

Фінанси — це завжди грошові відносини, в яких однією стороною виступає держава або орган місцевого самовряду­вання. Але не всі грошові відносини є фінансовими. Так, ви­кладач університету за свою працю одержує зарплату. Це від­носини між працедавцем І викладачем, але це не фінанси. Проте викладач зобов ' язаний сплатити податки і внески до Пенсійного фонду — це вже фінанси, а після одержання зар­плати викладач купує собі продукти харчування, одяг тощо. Це відносини грошові, та регулюються вони нормами цивіль­ного права.

Фінанси — це відносини, які завжди мають грошовий ха­рактер, і в яких однією стороною виступає держава. Як пра­вило, грошові відносини мають еквівалентний характер, тобто суб'єкту, який розраховується грошима, замість цієї суми нада­ється еквівалент — товар, послуга, праця. У фінансах цього немає. Вони опосередковують безеквівалентний рух коштів. Один виняток із загального правила — придбання цінних па­перів, емітованих державою². Але ці кошти повернуться після закінчення строку, на який держава випускає ці папери³.

Об'єктивна необхідність фінансів у будь-якій державі, на території муніципальних органів пояснюється тим, що діє об'єк­тивний закон вартості, Існують товарно-грошові відносини. Для забезпечення потреб функціонування держави Й адмініст­ративно-територіальних одиниць на чолі з органами місцевого самоврядування за допомогою фінансів використовується ме­ханізм розподілу валового внутрішнього продукту і національ -

¹ Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М, 1995. — С. 54.

² Див.: Сабаити Б. М. Теория финансов. — М., 1998. — С. 5.
,.^₍ Див. главу "Правове регулювання державного кредиту".

14

Л. К. Воронова

Фінансове право України

15

 

ного доходу. Крім того, фінанси використовуються для контро­лю за господарською діяльністю організацій, підприємств будь-якої форми власності й організаційно-правової форми діяльності.

Об'єктивна необхідність фінансів у державі обумовлює не­обхідність діяльності держави з управління фінансами. Держа­ва керує грошовими фондами і відносинами з їх приводу, ви­даючи закони, нормативно-правові акти, які вмішують припи­си, що регулюють фінансові відносини,

Централізовані фінанси відбивають відносини, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фон­дів коштів, які надходять у розпорядження держави і органів місцевого самоврядування. До них належать державний і міс­цеві бюджети, позабюджетні цільові фонди, кошти обов'язко­вого майнового І особистого страхування. За рахунок цих фон­дів фінансуються будови, реконструюються підприємства, за­безпечується оборона країни, освіта, наука, культура, утриму­ються органи державної влади і управління, відшкодовується шкода, завдана стихійним лихом, надається допомога матерям із дітьми, хворим, інвалідам, перестарілим громадянам.

Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галу­зях народного господарства. В об'єднаннях, на підприємствах державної форми власності грошові фонди створюються за ра­хунок власних ресурсів, шляхом перерозподілу коштів всере­дині галузі, а також і за рахунок бюджетних асигнувань. Те саме можна сказати про муніципальні підприємства. Сільсько­господарські підприємства різних форм власності використо­вують для створення фондів власні доходи, прибутки. Держа­ва, зацікавлена в підвищенні врожайності у сільськогосподар­ських підприємствах, надає їм допомогу. Оскільки 2005 рік видався надзвичайно складним для сільгоспвиробників, держа­ва допомагала їм дешевими кредитами, регулюванням заку­півельних цін на їхню продукцію.

Розподіл фінансів на централізовані і децентралізовані ви­значається роллю держави і органів місцевого самоврядування по керівництву економікою та наявністю кількох форм власності.

Щодо формування, розподілу і використання централізова­них фондів держава і муніципальні органи є розпорядниками. Інакше держава і муніципальні органи регулюють відносини щодо децентралізованих фондів, особливо підприємств різних форм власності (недержавних і немуніципальних). На них дер-

жава повинна впливати зовсім по-іншому. Французький фінан­сист П. М. Годме писав, що ні в якому разі не слід забувати про фундаментальні відмінності між державними І приватними фінансами. Основна різниця між ними обумовлена тим фак­том, що стан і динаміка приватних фінансів залежить від зако­нів ринкової економіки... Стан же й динаміка державних фі­нансів визначаються рішеннями держави і діями публічної влади.

П. М. Годме чітко проводить межу між державними І при­ватними фінансами:

1) держава забезпечує свої потреби в примусовому порядку. Наприклад, в Державному бюджеті України податкові над­ходження від громадян складають понад 25% усіх доходів. А стосовно до держави примусового виконання ніхто не за­стосовує;

2) державні фінанси пов'язані із грошовою системою, якою так чи інакше керує держава, але ця система ніяк не зале­жить від волі приватних власників, які розпоряджаються своїми фінансами;

3) приватні фінанси зорієнтовані на одержання особистих прибутків. Державні фінанси, навпаки, витрачаються на здійснення публічного Інтересу;

4) розміри державних фінансів набагато більші, ніж розміри приватних, якими розпоряджаються окремі особи. П. М. Год­ме говорить, що таких відмінностей досить, щоб розгляда­ти фінансове право як самостійну науку, яка, не дивлячись на свій зв'язок Із приватними фінансами, чітко відмежову­ється від останніх¹.

Таким чином, фінанси України — це система економічних відносин, пов ' язаних із планомірним утворенням І розподілом публічних централізованих І децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого самоврядування та інших утворень, визнаних державою необ­хідними.

Держава й органи місцевого самоврядування встановлюють порядок формування і використання централізованих і децен­тралізованих фондів, тобто керують ними як владні і господа­рюючі суб'єкти фінансових відносин. Держава не може бути бездіяльною. Вона, як і всі державні та муніципальні органи,

Див.: Годме П. М. Финансовое право.—М., 1978. — С. 41.

16

Л. К. Воронова

Фінансове право України                                                                          17

 

 

дування передоачає такі іаодаппл. Завдання фінансової

ДІЯЛЬНОСТІ