Під прогнозуванням змін стану довкілля розуміють:

процес, який здійснюється з метою одержання імовірнісних суджень про характер і параметри явищ і впливів, що розглядаються у майбутньому;

порівняно простий спосіб розв‟язання задач моделювання з урахуванням фізико-хімічної та біологічної природи процесів;

інтерполяцію шляхом апроксимації заданої залежності поліномом n -го порядку;

немає правильної відповіді.

 

Метод експертних оцінок:

відносять до найбільш об‟єктивних способів прогнозування дуже складних процесів, без урахування фізико-хімічної та біологічної природи процесів;

відносять до методів евристичного прогнозування, серед яких найбільш розвиненим є метод Делфі;

відносять до методів прогнозування, для яких існують адекватні формалізовані моделі без урахування фізико-хімічної та біологічної природи процесів;

немає правильної відповіді.

 

Метод математичного моделювання:

ґрунтується на методах теорії подібності і дозволяє кількісно досліджувати процеси і явища, які важко піддаються вивченню на фізичних моделях;

відносять до найбільш об‟єктивних способів прогнозування дуже складних процесів без урахування фізико-хімічної та біологічної природи процесів;

відносять до методів евристичного прогнозування, серед яких найбільш розвиненим є метод Делфі;

немає правильної відповіді.

 

До автоматизованих інформаційних систем моніторингу довкілля відносять:

пост спостереження за станом атмосферного повітря “Атмосфера-2”;

пост спостереження за станом атмосферного повітря “Атмосфера-10”;

пост спостереження за станом атмосферного повітря “Пост-2”;

немає правильної відповіді.

 

До методів ландшафтно-екологічних досліджень відносять:

метод площинного картографування всіх деградаційних процесів безпосередньо на дослідній території;

порівняльно-географічний метод картографування деградаційних ознак всіх компонентів ландшафту;

статистичн-картографічний метод дослідження деградаційних процесів;

немає правильної відповіді.

 

Суть картографічного моделювання під час екологічних досліджень полягає:

у поєднанні традиційних прийомів укладання і використання карт з новими прогресивними досягненнями кібернетики, біотехнологій і нанотехнологій;

у поєднанні прийомів географічного картографування з сучасними вимогами практичної роботи в галузі екологічних досліджень і охорони природи;

у поєднанні прийомів екологічного картографування з сучасними ГІС-технологіями;

немає правильної відповіді.

 

До числа екологічних включають карти, предметом відображення яких є:

співвідношення геосистемних та екосистемних позицій в природокористуванні;

взаємовідношення суспільства і природи оцінені з біоцентричних та антропогенних позицій;

вплив автомобільного транспорту на стан атмосферного повітря і поверхневих водних об‟єктів;

немає правильної відповіді.

 

У галузі екологічного картографування виділяють чотири напрями:

біоекологічний, антропоекологічний, геоекологічний та картографування екологічних ситуацій;

біоцентричний, антропоцентричний, геоекологічний та біофізичний;

екоцентричний, геоекологічних, біоекологічний і антропоекологічний;

немає правильної відповіді.

 

Під екологічним картографуванням розуміють:

створення картографічних творів, що відображають збалансованість взаємовідносин суспільства і природи;

створення картографічних творів, що гармонізують взаємовідносини суспільства і природи;

створення картографічних творів, що відображають взаємовплив людини і природного середовища;

немає правильної відповіді.