Поняття інновацій та інноваційної діяльності

Однією з економіко-правових форм інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність, яка має особливе значення у зв'язку з орієн­тацією нашої держави на забезпечення інноваційного шляху роз­витку економіки країни.

Незважаючи на деякі розбіжності в законодавстві (про що за­значатиметься нижче) можна дати таке визначення цього поняття:

450

Інноваційная діяльність - це одна з економіко-правових форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в т. ч. випуску і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології, досягнення прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, по­ліпшення соціального й екологічного становища, випуску нових конкурентоздатних товарів, послуг та ін.

Вирішальною ознакою інноваційної діяльності є інновації, що створюються в результаті її здійснення та/або застосовуються в процесі її здійснення.

Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також орга­нізаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, ко­мерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують струк­туру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Залежно від мети здійснення інноваційна діяльність може бути некомерційною та комерційною.

Некомерційною слід визнати таку інноваційну діяльність, метою здійснення якої є виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя (тобто отримання прибутку - як безпосередня мета здійснення такої діяльності - відсутня, проте вона може бути досягнена згодом як один з її результатів).

Комерційною є інноваційна діяльність, яка спрямована на ви­користання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Види інноваційної діяльності відповідно до ст. 327 ГК України визначаються залежно від її напрямів:

• проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на
створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної
продукції;

• розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово
нових видів техніки і технології;

• розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих техно­
логій, призначених для поліпшення соціального та екологічного
становища;

• технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будів-

451

ництво нових підприємств, що здійснюються вперше як про­мислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Здійснення інноваційної діяльності можливе завдяки збалансо­ваній реалізації (1) приватних інтересів учасників (в т. ч. суб'єктів) такої діяльності (в забезпеченні конкурентоспроможності товарів та послуг та збільшення в результаті цього розміру прибутку від їх реалізації) і (2) публічних інтересів (в підвищенні ефективності економіки країни, регіону, а також задоволення інших суспільних потреб у сфері охорони здоров'я, освіти, культури тощо). Зазначе­на обставина зумовлює втручання держави в сферу інноваційної діяльності, основні напрями та принципи державної інноваційної політики, серед яких:

- визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

- формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної
діяльності;

- створення умов для збереження, розвитку і використання
вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

- забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансо­
во-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

- ефективне використання ринкових механізмів для сприяння
інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-
виробничій сфері;

- здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-техно­
логічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної про­
дукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

- фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, по­
даткової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

- сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

- інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;

- підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Для стимулювання залучення інвестицій в інноваційну діяль­ність встановлена система державних гарантій (ст. 329 ГК Украї­ни) та низка інших заходів.

Держава гарантує суб'єктам інноваційної діяльності:

- підтримку інноваційних програм і проектівгспрямованих на
реалізацію економічної та соціальної політики держави;

- підтримку створення та розвитку суб'єктів інфраструктури
інноваційної діяльності;

- охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від
недобросовісної конкуренції у сфері інноваційної діяльності;

452

 

- вільний доступ до інформації про пріоритети державної еко­
номічної та соціальної політики, про інноваційні потреби та ре­
зультати науково-технічної діяльності, крім випадків, передбаче­
них законом;

- підтримку щодо підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації кадрів у сфері здійснення інноваційної діяльності.

Програмою розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 ро­ки (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1801) передбачений комплекс заходів, спрямованих на стимулювання інноваційної діяльності, в т. ч.:

• створення системи пільгового рефінансування комерційних
банків у разі надання ними пільгових кредитів для реалізації інвес­
тиційних проектів з розроблення і впровадження високотехнологіч-
ного устаткування та іншої інноваційної продукції;

• розширення практики пільгового кредитування під заставу
майна суб'єктів господарської діяльності;

• створення пайових інвестиційних фондів для реалізації вели­
ких інноваційних проектів;

• розширення форм кредитування інноваційних підприємств
шляхом здійснення лізингових, факторингових та інших операцій.

Найбільшого заохочення з боку держави та суспільства заслу­говує інноваційна діяльність з пріоритетних напрямів, що забезпе­чують науково-технологічне оновлення виробництва та сфери по­слуг у країні, наповнення внутрішнього ринку конкурентною нау-коємною продукцією та можливість виходу з нею на світовий ринок. З метою концентрації ресурсів держави на таких напрямах Законом України від 16.01.2003 р. «Про пріоритетні напрями інно­ваційної діяльності в Україні» передбачено механізми реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності залежно від їх ви­дів: стратегічні (розраховані на тривалу перспективу - не менш як десять років - найважливіші напрями інноваційної діяльності щодо забезпечення соціально-економічного зростання держави, розроблені на основі науково-прогнозного аналізу світових тенден­цій соціально-економічного та науково-технологічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціа­лу) і середньострокові (розраховані на реалізацію протягом най­ближчих трьох - п'яти років напрями інноваційного оновлення промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери по­слуг щодо освоєння випуску нових наукоємних товарів та послуг з високою конкурентоспроможністю на внутрішньому та/або зовніш­ньому ринках).

453

Проте напрям стимулювання інноваційної діяльності держава поєднує з іншим, що має забезпечити ефективність використання коштів держави та місцевих бюджетів на підтримку інновацій та уникнення (мінімізацію) зловживань з боку несумлінних суб'єктів інноваційної діяльності. Це забезпечується низкою відповідних заходів, серед яких провідне місце належить науково-технічній експертизі інноваційних проектів та їх реєстрації. В обов'язковому порядку підлягають такій експертизі інноваційні проекти з пріори­тетних напрямів інноваційної діяльності, а також інноваційні про­екти, що реєструються з метою отримання передбачених законом пільг (щодо оподаткування, амортизації, митного регулювання).

2. Система законодавства про інноваційну діяльність

Інноваційна діяльність - як економіко-правова форма інвести­ційної діяльності - регулюється низкою нормативно-правових актів різної юридичної сили - від законів до локальних нормативно-правових актів.

Нормативно-правові акти вищої юридичної сили:

Кодекси:

• Господарський кодекс України, в главі 34 дається визна­
чення інноваційної діяльності (ст. 325), визначаються її види
(ст. 327), форми інвестування в інновації (ст. 326), шляхи та фор­
ми державного регулювання (ст. 328) та система державних га­
рантій інноваційної діяльності (ст. 329), основні засади державної
експертизи інноваційних проектів (ст. 330), поняття та зміст
договору на створення і передачу науково-технічної продукції
(ст. 331), який використовується для виконання інноваційних
розробок на замовлення суб'єкта інноваційної діяльності з метою
їх наступної реалізації;

• Цивільний кодекс України - глава 62 «Виконання науково-
дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт»
(регулює договірні відносини, що складаються в процесі виконан­
ня таких робіт, в т. ч. розробки інноваційних проектів).

Закони України:

• від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність», в ст. З
якого закріплено поняття інноваційної діяльності як однієї з форм
інвестиційної діяльності.

• від 13.12.1991 р. «Про наукову і науково-технічну діяль­
ність», згідно з яким інноваційна діяльність належить до науково-
технічної (ст. 1);

454

 

• Закон України від 02.10.1995 р. «Про наукову і науково-тех­
нічну експертизу», що визначає основні засади проведення науково-
технічної експертизи, включаючи й експертизу інноваційних про­
грам та проектів;

• від 16 липня 1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної
та інноваційної діяльності технологічних парків», що регулює
особливість здійснення інноваційної діяльності зазначених у ньо­
му суб'єктів інноваційної діяльності;

• від 04.07.2002 р. «Про інноваційну діяльність», що забезпе­
чує правове регулювання комерційної інноваційної діяльності, в
т. ч.: дає визначення основним поняттям (інновацій, інноваційної
діяльності, інноваційного продукту, інноваційної продукції, інно­
ваційного проекту, інноваційної інфраструктури, суб'єктів інно­
ваційної діяльності, інноваційного підприємства, об'єктів інно­
ваційної діяльності - статті 1, 4, 5, 14-16), закріплює принципи
державної політики у сфері комерційної інноваційної діяльності
(ст. 3), основні засади державного регулювання в цій сфері (стат­
ті 6—12), визначає правовий режим інноваційних проектів (стат­
ті 12—13) та заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності
(статті 17-22);

• від 16.01.2003 р. «Про пріоритетні напрями інноваційної дія­
льності в Україні» закріплює визначення понять пріоритетних на­
прямів інноваційної діяльності, їх видів (стратегічні та середньо-
строкові), основних засад їх формування, експертизи, затверджен­
ня, механізму їх реалізації та моніторингу.

Крім законів, Верховна Рада України прийняла низку постанов, які регулюють інноваційні відносини. Однією з них (від 13 липня 1999 р.) є затверджена Концепція науково-технологічного та інно­ваційного розвитку України», в якій визнається виключна значу­щість інноваційного шляху розвитку економіки України, визнача­ються його головні цілі, пріоритетні напрями, комплекс стимулю­ючих та організаційно-управлінських заходів.

Підзаконні нормативно-правові акти з питань інноваційної дія­льності регулюють, як правило, процедурні та/або організаційні аспекти питання інноваційних відносин, серед них:

Акти Президента:

в т. ч. Указ Президента України 20.04.2004 р. «Про фінансову підтримку інноваційної діяльності підприємств, що мають страте­гічне значення для економіки та безпеки держави», яким (з метою технічного та технологічного оновлення підприємств) передбачено спрямування частини коштів (не менш як 10%) отриманих від

455

приватизації державного майна, на фінансову підтримку іннова­ційної діяльності стратегічно важливих для економіки та безпеки України підприємств.

Постанови Уряду України:

• Постанова KM України від 03.04.1996 р. № 404 «Про Кон­
цепцію державної підтримки розвитку малого підприємництва»,
якою передбачається низка заходів стимулювання малого підпри­
ємництва, в т. ч. і за рахунок сприяння інновацій;

• Постанова KM України від 22.05.1996 р. № 549 «Про затвер­
дження Положення про порядок створення і функціонування тех-
нопарків та інноваційних структур інших типів», в якому закріп­
люється поняття інноваційних структур, їх види, порядок створення
та реєстрації (в спеціальному порядку як додаткового до загально­
го), джерела їх фінансування тощо;

• Постанова KM України від 17 грудня 1999 р. № 2311 Про нор­
мативно-правові акти щодо забезпечення реалізації Закону України
«Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності
технологічних парків;

• Постанова KM України від 14 грудня 2001 р. № 1691 «Про
порядок укладення договорів про спільну діяльність щодо вико­
нання інвестиційних та інноваційних проектів» (визначає обов'яз­
ковість укладення таких договорів між суб'єктами інноваційної
діяльності, на яких поширюється дія Закон України від 16 липня
1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної ді­
яльності технологічних парків «Напівпровідникові технології і ма­
теріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електро­
зварювання імені Є. О. Патона», «Інститут монокристалів»;

• Постанова KM України від 28 грудня 2001 р. № 1801 «Про
затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на
2002-2010 роки», в якій важливим напрямом державної інвести­
ційної політики визнається сприяння створенню індустріальних
парків для розвитку високотехнологічних виробництв, а також пе­
редбачається низка заходів, спрямованих на його реалізацію;

• Постанова KM України від 05.08.2002 р. № 1106 «Про заходи
щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проектів»;

• Постанова KM України від 17 липня 2003 р.Л° 1094 «Про за­
твердження Порядку формування, експертизи та обговорення
пріоритетних напрямів інноваційної діяльності»;

• Постанова KM України від 6 серпня 2003 р. № 1219 «Про за­
твердження Положення про Комісію з організації діяльності тех­
нологічних парків та інноваційних структур інших типів»;

456

• Постанова KM України від 17 вересня 2003 р. № 1474 «Про
затвердження Порядку державної реєстрації інноваційних проектів
і ведення Державного реєстру інноваційних проектів».

Індивідуальні постанови:

• від 27 жовтня 1999 р. №1989 «Про фінансування інновацій­
ного проекту «Створення мікросупутника для теплових випробу­
вань з використанням сучасних технологій»;

• від 20 жовтня 1999 р. №1941 «Про фінансування інновацій­
ного проекту виробництва автобусів малої місткості»;

• Постанова KM України від 27.08.2002 р. № 1244 «Про реалі­
зацію пілотного інноваційного проекту розроблення та виробництва
новітніх автономних інтегрованих систем з використанням соняч­
них організаційних енергетичних систем, вітроустановок та енерго-
накопичувачів на базі міжнародної науково-промислової корпора­
ції «Веста»;

• та ін.

Відомчі нормативно-правові акти:

Порядок ведення державного реєстру технопарків та іннова­ційних структур інших типів, затв. Міністерством економіки у справах науки і технологій 21.03.1997 р.

Міжнародно-правові акти:

Угода про науково-технічне співробітництво в межах СНД

(13.03.1992 р.);

Угода від 24 вересня 1993 р. про підтримку і розвиток ма­лого підприємництва в державах - учасницях СНД (Угоду ра­тифіковано із застереженнями Законом № 582-XIV від 08.04.99);

Угода від 24 грудня 1993 р. про міждержавну експертизу про­ектів будівництва, які становлять взаємний інтерес для держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав;

Угода від 16 червня 1994 р. між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво (Угоду ратифіковано Законом № 368-IV від 25.12.2002);

Угода між Урядом України, Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів Республіки Білорусь про співробітництво і кооперацію в галузі створення і виробництва хімічних волокон і технологічного обладнання для їх випуску (Москва, 17 жовтня 1994 р.).

457

Інноваційні правовідносини

У процесі організації, безпосереднього здійснення інноваційної діяльності та контролю за дотриманням її суб'єктами вимог чин­ного законодавства складається особливий різновид господарсь­ких відносин - інноваційні відносини, що, як правило, регулюють­ся актами законодавства різної юридичної сили та договорами.

Інноваційні відносини складаються щодо певних благ. Ст. 4 Закону «Про інноваційну діяльність» визначає цінності, що мо­жуть бути об'єктами інноваційної діяльності, а саме:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністратив­
ного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують
структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної
продукції.

Учасниками інноваційних відносин є:

1) суб'єкти інноваційної діяльності;

2) органи (організації), наділені управлінсько-контрольними пов­
новаженнями у сфері такої діяльності;

3) особи, що належать до інноваційної інфраструктури;

4) споживачі інноваційної продукції.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні та/або юридичні особи - як резиденти, так і нерезиденти, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залу­чають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи за­позичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів (ст. 5 Закону України «Про інноваційну діяльність»). Серед суб'єктів та­кої діяльності виділяють інноваційні структури, що створюються з метою інтенсифікація розроблення, виробництва та "впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції із спрямуванням вза-ємоузгоджених дій наукових організацій, закладів освіти, промис­лових підприємств та інших суб'єктів на задоволення потреб внут­рішнього ринку і нарощування експортного потенціалу країни.

Відповідно до Положення про порядок створення і функціону­вання технопарків та інноваційних структур інших типів (затв.

458

Постановою KM України від 22.05.1996 р. № 549), інноваційною структурою є юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, що створена відповідно до законодавства (вид А), або гру­па юридичних і фізичних осіб, яка діє на основі договору про спі­льну діяльність (вид Б), з визначеними галуззю діяльності та ти­пом функціонування, орієнтованим на створення та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції.

Розрізняють інноваційні структури організаційного типу (вид А) та договірного типу (вид Б).

Інноваційні структури організаційного типу (виду А) створю­ються в порядку, встановленому законодавством для відповідних організаційних форм суб'єктів підприємництва (підприємства, гос­подарські товариства, виробничі кооперативи, господарські об'єд­нання, в т. ч. об'єднання підприємств).

Інноваційні структури договірного типу (виду Б) створюються шляхом укладення учасниками інноваційної структури договору про спільну діяльність, в якому мають бути зазначені відомості: про склад учасників, напрями інноваційної діяльності, органи управління і порядок прийняття ними рішень, права та обов'язки учасників, порядок фінансування спільної діяльності та розподілу прибутку, прийняття нових учасників інноваційної структури, по­рядок ліквідації інноваційної структури (припинення дії договору) та розподілу майна між учасниками.

Учасниками інноваційної структури можуть бути будь-які підпри­ємства, організації та установи незалежно від форм власності (з ура­хуванням обмежень, встановлених законодавчими актами), зокрема:

- науково-дослідні та проектно-конструкторські організації, які
працюють за профілем інноваційної структури;

- навчальні заклади, які працюють за профілем інноваційної
структури або спеціалізуються на підготовці та підвищенні квалі­
фікації фахівців з базових спеціальностей інноваційної структури;

- виробничі підприємства, які впроваджують результати нау­
ково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та винаходів;

- інноваційні фонди, комерційні банки, страхові фірми;

- суб'єкти підприємницької діяльності, що надають юридичні
послуги, послуги в галузі науково-технічної експертизи, менедж­
менту, маркетингу, транспорту, рекламної, видавничої та інфор­
маційної діяльності.

Основними джерелами фінансування інноваційної структури є: вклади учасників; бюджетне фінансування за умови виконання державного замовлення; кредити банків; інвестиції, в тому числі

459

іноземні; прибуток від підприємницької діяльності інноваційної структури; випуск в обіг цінних паперів.

Набуття статусу інноваційної структури (що засвідчується сві­доцтвом про її реєстрацію та дає їй право на отримання податко­вих, валютно-фінансових та інших передбачених законодавством пільг і переваг) відбувається з дотриманням встановленої про­цедури, першим етапом якої є розробка і затвердження уповнова­женим на це органом (Комісією з організації діяльності технологіч­них парків та інноваційних структур інших типів) проекту діяль­ності інноваційної структури, який повинен містити:

—визначення концепції та цілей функціонування інноваційної
структури;

—визначення основного інноваційного продукту (товару, виду
послуг);

—техніко-економічне обґрунтування;

—інформацію про учасників інноваційної структури;

—інформацію про її органи управління та положення про орган
управління науково-технічною діяльністю інноваційної структури,
погоджене з МОН України;

—бізнес-план, який передбачає комплекс підготовчих робіт з
розгортання інноваційної структури (проведення необхідної інфор­
маційно-рекламної роботи, залучення коштів заінтересованих укра­
їнських та іноземних інвесторів, виділення відповідної земельної
ділянки тощо), робоче освоєння території, будівництво і оснащення
конкретних об'єктів, формування творчих колективів, опрацюван­
ня організаційно-економічного механізму функціонування іннова­
ційної структури, створення бізнес-центру, технологічних інкуба­
торів, інноваційних фондів, навчальних закладів, консалтингових і
страхових фірм тощо, міжнародне співробітництво, виробничу та
комерційну діяльність.

Проект діяльності інноваційної структури (1С) разом з її стату­том (для 1С корпоративного типу/для виду А) або договором про спільну діяльність (для 1С договірного типу/виду Б) подаються до Комісії з організації діяльності технологічних парків та інновацій­них структур інших типів (Комісія), яка протягом"'не більш як 90 днів з моменту подання зазначених документів організує про­ведення їх експертизи і визначає відповідність критеріям діяльності 1С для набуття відповідного статусу (критерії визначаються Комісією, виходячи з вимог забезпечення світового рівня продукції/послуг, яку мають виробляти ці 1С).

Комісія готує експертний висновок та пропозиції щодо надання

460

інноваційній структурі відповідного статусу, на підставі якого Мі­ністерство освіти та науки України (МОН) здійснює реєстрацію інноваційної структури та її основного інноваційного продукту шляхом включення її до Державного реєстру інноваційних струк­тур та видачі відповідного свідоцтва встановленого зразка.

Найбільш поширеним різновидом 1С організаційного типу є інноваційне підприємство.

Інноваційним підприємством, відповідно до статей 1 і 16, ви­знається 1С організаційного типу (підприємство будь-якої органі­заційно-правової форми або об'єднання підприємств), що розроб­ляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг. Інноваційне під­приємство може функціонувати як: інноваційний центр, бізнес-інкубатор, технополіс, технопарк і т. ін.

Інноваційний продукт - це результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає таким вимо­гам: 1) він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топо­графії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів; 2) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень; 3) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурен­тоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Інноваційна продукція - це нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають таким вимогам: 1) є результатом вико­нання інноваційного проекту; 2) така продукція виробляється (бу­де вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є кон­курентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Інноваційний продукт та інноваційна продукція виробляються в результаті реалізації інноваційного проекту. Інноваційний про­ ект - це комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо ство­рення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної про­дукції. Якщо інноваційний проект належить до одного з пріоритет­них напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною

461

Радою України, він визнається пріоритетним інноваційним прое­ ктом (Порядок формування, експертизи та обговорення пріоритет­них напрямів інноваційної діяльності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1094).

Інноваційні проекти незалежно від джерел інвестування підля­гають обов'язковій державній експертизі з питань додержання екологічних, містобудівних та санітарно-гігієнічних вимог. Крім того, деякі категорії інноваційних проектів відповідно до ст. 330 ГК України підлягають державній експертизі в повному обсязі. Це стосується таких випадків:

• інвестування інноваційних проектів за рахунок Державного
бюджету України або місцевих бюджетів;

• виконання інноваційного проекту на замовлення органу
державної влади чи органу місцевого самоврядування;

• у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про
необхідність експертизи окремих інноваційних проектів, що ма­
ють важливе народногосподарське значення.

Державна підтримка реалізації інноваційного проекту та пе­редбачені законом пільги можуть надаватися лише за умови його державної реєстрації, яка здійснюється МОН України за ініціативою суб'єкта інноваційної діяльності у порядку, визначеному постано­вою KM України від 17 вересня 2003 р. № 1474 «Про затверджен­ня Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів».

Необхідною умовою занесення проекту до Державного реєстру інноваційних проектів є його кваліфікування. Для кваліфікування інноваційних проектів МОН України (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльно­сті) організує проведення експертизи прийнятих до розгляду інно­ваційних проектів (виконується за рахунок коштів суб'єктів інно­ваційної діяльності, які заявляють проекти на державну реєстра­цію, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-техніч­ну експертизу»). Проекти, що визнані за результатами експертизи інноваційними, заносяться МОН України до Державного реєстру інноваційних проектів, інформація про це публікується в офіцій­ному бюлетені МОН України, а суб'єкту інноваційної діяльності видається свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного про­екту (є чинним протягом трьох років від дати його видачі).

До другої категорії учасників інноваційних правовідносин (ор­ганів/організацій, наділених управлінсько-контрольними повнова­женнями у сфері інноваційної дільності) насамеред належать органи

462

державного регулювання. Такими відповідно до розділу II Закону «Про інноваційну діяльність» є:

Верховна Рада України (визначає єдину державну політику у сфері інноваційної діяльності і здійснює повноваження, визначені ст. 7 Закону «Про інноваційну діяльність»: створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності; затверджує пріоритетні на­прями інноваційної діяльності як окрему загальнодержавну програ­му або у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, со­ціального розвитку, охорони довкілля; в межах Державного бюдже­ту України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інноваційної діяльності);

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради (затверджують регіональні інноваційні програми, що креди­туються з бюджетів відповідно Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів; визначають кошти бюджету Авто­номної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фі­нансової підтримки регіональних інноваційних програм; контро­люють фінансування регіональних інноваційних програм за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів);

представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради (відповідно до їх компетенції: затверджують місцеві інноваційні програми; визначають кошти місцевих бюдже­тів для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм; створюють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм за кош­ти місцевих бюджетів, затверджують їх статути чи положення про них, підпорядковують їх своїм виконавчим органам; доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих інноваційних програм за рахунок коштів місцевого бюджету через державні ін­новаційні фінансово-кредитні установи або через комунальні інно­ваційні фінансово-кредитні установи; затверджують порядок фор­мування і використання коштів комунальних інноваційних фінан­сово-кредитних установ; контролюють фінансування місцевих інноваційних програм за кошти місцевого бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи; контролюють діяльність комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ);

Кабінет Міністрів України здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики у сфері інноваційної діяльності; готує та подає Верховній Раді України пропозиції щодо

463

пріоритетних напрямів інноваційної діяльності як окрему загаль­нодержавну програму або в рамках Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм економічного, на­уково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; здійснює заходи щодо реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності; сприяє створенню ефективної інфраструктури у сфері інноваційної діяльності; створює спеціа­лізовані державні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки інноваційних програм і проектів, затверджує їх статути чи положення про них, підпорядковує ці установи спе­ціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності; готує та подає Верховній Раді Укра­їни як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки виконання інноваційних проектів через спеціалізовані державні інноваційні фінансово-кредитні установи; затверджує положення про порядок державної реєстра­ції інноваційних проектів і ведення Державного реєстру іннова­ційних проектів; інформує Верховну Раду України про виконання інноваційних проектів, які кредитувалися за кошти Державного бюджету України, і про повернення до бюджету наданих раніше кредитів);

Міністерство освіти та науки (МОН) України - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інно­ ваційної діяльності: здійснює заходи щодо проведення єдиної нау­ково-технічної та інноваційної політики; готує і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо пріоритетних напрямів інно­ваційної діяльності, державних інноваційних програм і щодо не­обхідних обсягів бюджетних коштів для їх кредитування; коорди­нує роботу у сфері інноваційної діяльності інших центральних органів виконавчої влади; визначає свій окремий підрозділ для кваліфікування інноваційних проектів з метою їх державної реєст­рації; здійснює державну реєстрацію інноваційних проектів і веде Державний реєстр інноваційних проектів; готує і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ для фінан­сової підтримки інноваційних програм і проектів, розробляє стату­ти чи положення про ці установи; затверджує порядок формування і використання коштів підпорядкованих йому спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ і контро­лює їх діяльність; доручає державним інноваційним фінансово-

464

кредитним установам здійснення конкурсного відбору пріоритет­них інноваційних проектів і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; організовує підвищення ква­ліфікації спеціалістів у сфері інноваційної діяльності); здійснює контрольні функції у сфері інноваційної діяльності щодо суб'єктів такої діяльності;

центральні органи виконавчої влади: здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації інноваційної політики у відповідній галузі економіки, створюють організаційно-економічні механізми підтримки її реалізації; доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам здійснення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних проектів із пріоритетних галузевих на­прямів інноваційної діяльності і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених законом про Держав­ний бюджет України на відповідний рік); здійснюють державний контроль у сфері інноваційної діяльності для забезпечення дотри­мання всіма її суб'єктами вимог законодавства щодо такої діяль­ності;