Порядок обрання суддів судів загальної юрисдикції на посади безстроково.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» - Стаття 74. Порядок обрання на посаду судді безстроково1. Порядок обрання на посаду судді безстроково встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.2. Суддя, строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.3. Обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:1) кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково;2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-порталі та в офіційних засобах масової інформації;3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, враховує показники розгляду кандидатом справ;4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України;5) Верховна Рада України відповідно до подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймає рішення про обрання на посаду судді безстроково в порядку, встановленому законом.

75.Підстави та порядок звільнення суддів судів загальної юрисдикції з посад. Закон України Про судоустрій і статус суддів. Суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України (254к/96-ВР), за поданням Вищої ради юстиції. Стаття 101. Звільнення судді з посади у разі закінчення строку, на який його призначено Стаття 102. Звільнення судді з посади за віком Стаття 103. Звільнення судді з посади за станом здоров'я Стаття 104. Звільнення судді з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності 1. Суддя звільняється з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності за поданням Вищої ради юстиції, яке вноситься до органу, який обрав або призначив суддю, в порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду юстиції" (22/98-ВР).Стаття 105. Звільнення судді з посади у разі порушення ним присягитаття 106. Звільнення судді з посади у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо ньогоСтаття 107. Звільнення судді з посади у разі припинення його громадянстваСтаття 108. Звільнення судді з посади у разі визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим Стаття 109. Звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажаннямСтаття 110. Вимоги до подання про звільнення судді з посади Стаття 111. Розгляд питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково Стаття 112. Припинення повноважень судді 1. Повноваження судді припиняються у разі його смерті. 2. Про наявність підстави для припинення повноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстави для припинення повноважень судді.

76.Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді судів загальної юрисдикції. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» - Стаття 69. Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді1. Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді включає теоретичну підготовку судді у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації та практичну підготовку в Національній школі суддів України.2. Програма та порядок проходження спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за погодженням зі спеціалізованими юридичними вищими навчальними закладами четвертого рівня акредитації та Національною школою суддів України.3. Спеціальна підготовка проводиться протягом шести місяців за рахунок коштів Державного бюджету України. На період проходження кандидатом підготовки за ним зберігається основне місце роботи, виплачується стипендія в розмірі не менше двох третин від посадового окладу судді місцевого суду загальної юрисдикції.4. За результатами спеціальної підготовки кандидати отримують відповідний документ установленого зразка. Матеріали щодо кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, направляються до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для складення кваліфікаційного іспиту.5. У разі порушення кандидатом на посаду судді порядку проходження спеціальної підготовки, що призвело до його відрахування, або в разі припинення кандидатом проходження такої підготовки за власною ініціативою він повинен відшкодувати кошти, витрачені на його підготовку.

77.Кваліфікаційний іспит кандидатів на посаду суддів судів загальної юрисдикції. 1. Кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду судді. 2. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особистих і моральних якостей кандидата. 3. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня практичних навичок та умінь у застосуванні закону. 4. Письмове анонімне тестування проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у спеціально відведеному для цього приміщенні, хід тестування фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

 5. Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання визначаються положенням, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. 6. Результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років.

 7. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніш як через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.

 8. Вища кваліфікаційна комісія суддів України відповідно до кількості набраних кандидатами на посаду судді балів за результатами складення кваліфікаційного іспиту визначає рейтинг кандидатів та зараховує їх до резерву на заміщення вакантних посад суддів. 9. Інформація про результати кваліфікаційного іспиту та місце кандидата на посаду судді за рейтингом є загальнодоступною і розміщується на офіційному веб-порталі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

 10. Результати кваліфікаційного іспиту можуть бути оскаржені до Вищої ради юстиції, яка може скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зобов'язати її провести повторний кваліфікаційний іспит кандидата на посаду судді, який подав скаргу.

78.Реалізація конституційного принципу участі народу у здійсненні правосуддя. Пріоритет прав та свобод людини є визначальним принципом взаємовідносин держави та особи.Конституція встановила, що народ може реалізувати своє право на участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. З цього конституційного визначення випливає можливість законодавчого закріплення щонайменше чотирьох форм судочинства як в кримінальних, так і цивільних справах, крім одноособової, ще трьох колегіальних. Безпосередньо принцип участі народу у здійсненні судової влади реалізується при розгляді справ у судах першої інстанції. Згідно зі ст. 13 Закону «Про судоустрій України» у цих судах справи розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а також судом присяжних. Народні засідателі вирішують справи у складі суду разом з професійними суддями. Під час справляння правосуддя народні засідателі користуються всіма правами судді. На сьогоднішній день в Україні реально існує і діє інститут народних засідателів. Що ж стосується суду присяжних, то навколо даного інституту вирує багато суперечок. Аналіз юридичної літератури та численних публікацій свідчать про те, що на сьогодні точаться дискусії стосовно необхідності або навпаки безглуздості створення в Україні суду присяжних. Не дивлячись на те, що інститут присяжних, як один із механізмів здійснення правосуддя в Україні, закріплено на конституційному рівні (стаття 124, частина перша статті 127 та частина друга статті 129 Конституції України), до теперішнього часу він не знайшов свого відображення в процесуальному законі.Участь народу в здійсненні правосуддя в ролі присяжного є однією із форм прямої демократії. Окремі науковці в різних країнах, навіть заперечуючи доцільність запровадження інституту присяжних, все ж сходяться в думці про його гуманність.Реалізація в Україні принципу участі народу у провадженні судочинства наближає суд до суспільства й певною мірою сприяє: а) формуванню самостійної судової влади, незалежної від законодавчої та виконавчої гілок влади; б) гуманізації правоохоронної діяльності в дусі поважного ставлення до прав і свобод людини; в) підвищенню професіоналізму суддів, державних обвинувачів та захисників на рівні, що забезпечує якісну діяльність у змагальному процесі за участі присяжних.

79.Порядок обрання та статус народних засідателів і присяжних. Народ України безпосередньо бере участь у здійсненні судочинства через народних засідателів і присяжних. Народними засідателями є громадяни України, які у визначених процесуальним законом випадках вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Народні засідателі під час здійснення правосуддя користуються всіма правами судді. Список народних засідателів затверджується відповідною місцевою радою за поданням голови місцевого суду. До списку включаються в кількості, зазначеній у поданні голови суду, громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція цього суду, відповідають вимогам закону (ст. 66 Закону України "Про судоустрій України) і дали згоду бути народними засідателями. Список народних засідателів місцевого військового суду за поданням голови цього суду затверджується начальником відповідного гарнізону. До списку включаються в кількості, зазначеній у поданні голови суду, військовослужбовці гарнізону, які відповідають вимогам, передбаченим законом. Списки народних засідателів затверджуються на строк чотири роки і переглядаються в разі потреби, але не рідше як через два роки. Список народних засідателів публікується у друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради. Народним засідателем може бути громадянин України, який досяг 25-річного віку і постійно проживає на території, де поширюється юрисдикція відповідного суду. Не підлягають включенню у списки народних засідателів громадяни:визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя;щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість;депутати всіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді,прокурори, державні службовці апарату судів, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів,адвокати, нотаріуси.

80.Вимоги до народного засідателя. Не підлягають включенню у списки народних засідателів громадяни:визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя;щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовийрозгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість;депутати всіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді,прокурори, державні службовці апарату судів, працівникиорганів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів,адвокати, нотаріуси.Списки народних засідателів затверджуються на строк чотири роки і переглядаються в разі потреби, але не рідше як через два роки. Список народних засідателів публікується у друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради. Народним засідателем може бути громадянин України, який до-сяг 25-річного віку і постійно проживає на території, де поширюється юрисдикція відповідного суду.

81.Гарантії прав народних засідателів. Для захисту прав і законних інтересів народних засідателів і присяжних можуть застосовуватися такі заходи: а) їх особиста охорона, охорона їх житла та майна; б) видача їм зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; в) встановлення телефону за місцем їх проживання; г) використання технічних засобів контролю і прослуховування їх телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; ґ) їх тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку; д) забезпечення конфіденційності даних про об’єкти захисту; е) переведення їх на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів тощо (ст. 5 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»).Недоторканність народного засідателя і присяжного під час їх участі у розгляді справи поширюється на їх особистість, житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв’язку, кореспонденцію, належне їм майно та документи. Народний засідатель і присяжний не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом, якщо вони визнані обвинуваченими по справі, в розгляді якої приймали участь у складі суду. Ця кримінальна справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом.Народний засідатель і присяжний не зобов’язані давати будьякі пояснення щодо суті розглянутих справ і нікому не підзвітні.Причому у правовому становищі народних засідателів поєднуються два начала: за способом їх обрання — вони виступають як представники громадськості, а за характером здійснюваної ними діяльності у суді — представниками держави, від імені якої вони діють. Тому діяльності народних засідателів у суді властива низка особливостей, характерних також для професійних суддів. Процесуальне законодавство під суддею безпосередньо розуміє й народного засідателя. Наприклад, при розгляді у суді кримінальної справи народний засідатель має рівні з професійним суддею права при здійсненні правосуддя (ст. 17 КПК), підлягає відводу на тих же підставах, що й суддя (ст. ст. 54–57 КПК), а у разі прийняття завідомо неправосудного вироку — кримінальній відповідальності (ст. 375 КК).