Поняття ланка судової системи

Поняття «ланка» — суто судоустрійне, воно застосовується для відокремлення в окремій судовій підсистемі судових установ, що за своїм статусом знаходяться на одному рівні. Зміст поняття «ланка судової системи» визначається колом повноважень, наданих тій чи іншій судовій установі, і обсягом обов’язків, які вона виконує. Суди, які утворюють певну ланку судової системи, мають однакову предметну компетенцію, аналогічну структуру, ті ж самі функції і діють в межах територіальних одиниць, прирівняних одна до одної.

Застосовувати поняття «ланка судової системи» необхідно поряд з визначенням певної підсистеми: загальної чи спеціалізованої, адміністративної чи господарської.

У спеціалізованих судах нижчу ланку судової системи утворюють:

— господарські суди Автономної Республіки Крим, обласні, міські Києва та Севастополя;

— адміністративні окружні суди.

Другу ланку утворюють:

— апеляційні господарські суди округів;

— апеляційні адміністративні суди округів.

Третю ланку утворюють відповідно Вищий господарський суд України і Вищий адміністративний суд України.

Четвертою ланкою для обох гілок спеціалізованих судів є Верховний Суд України.

Для визначення підсистеми судів, які входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції, в літературі застосовують також поняття «гілка судової системи». На відміну від поняття «ланка», яке покликане бути елементом систематизації такого складного і різноманітного утворення як судова система України «по горизонталі», поняття «гілка судової системи» застосовується для відокремлення певних її підсистем, тобто «по вертикалі», констатуючи певну їх автономність у межах єдиної судової системи: гілка загальних судів, гілка адміністративних судів, гілка господарських судів.

 

Гілка судової системи

Для визначення підсистеми судів, які входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції, в літературі застосовують також поняття «гілка судової системи». На відміну від поняття «ланка», яке покликане бути елементом систематизації такого складного і різноманітного утворення як судова система України «по горизонталі», поняття «гілка судової системи» застосовується для відокремлення певних її підсистем, тобто «по вертикалі», констатуючи певну їх автономність у межах єдиної судової системи: гілка загальних судів, гілка адміністративних судів, гілка господарських судів.

Поняття судової інстанції

Судова інстанція – це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядаються у першій інстанції, другій інстанції – апеляційній та третій інстанції – касаційній. Справи можуть переглядатися в порядку виключного провадження.
Судова інстанція (лат. — безпосередня близькість, наполегливість) — це судовий орган, що наділений відповідними процесуальними повноваженнями, які залежать від стадії судового процесу, щодо розгляду, вирішення або перегляду цивільних, кримінальних, господарських та інших справ. В Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Конституцією до основних засад судочинства віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень.

Суд першої інстанції

- суд, що має право винести рішення у цивільній справі та вирок у кримінальній справі. С. п. і. уповноважений на безпосереднє дослідження і з'ясування у судовому засіданні обставин справи та винесення відповідного суд. акта (рішення, вироку, ухвали, постанови).

Місцевий суд розглядає як суд першої інстанції цивільні, господарські, адміністративні, кримінальні та інші справи в передбачених законом випадках, за винятком справ, віднесених законом до підсудності інших судів.
У передбачених законом випадках місцевий суд розглядає справи про адміністративні правопорушення.

Суди першої ланки є виключно судами першої інстанції. Вони не можуть виступати ні як касаційна, ні як апеляційна інстанція. Самостійною формою перегляду постанов суду, що набрали законної сили, є перегляд у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами в порядку виключного провадження. Такий порядок встановлено в кримінальному й цивільному судочинстві та під час вирішення господарських спорів.

Суд апеляційної інстанції

Поваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав на здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо рішення, яке не набрало чинності і є предметом перевірки за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням прокурора.
Розглянувши справу в апеляційному порядку, суд другої інстанції має право: ухвалити рішення про відхилення апеляційної скарги (подання); прийняти ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції й надіслати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо встановлено порушення процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду суду першої інстанції; прийняти ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закрити провадження в порушеній справі або залишити заяву без розгляду; змінити або ухвалити нове рішення щодо позовних вимог (ст. 305 ЦПК).
Апеляційний суд залишає рішення без зміни, а апеляційну скаргу (подання) — без задоволення, якщо дійде висновку, що постановлене судом першої інстанції рішення є законним і обгрунтованим, вимоги матеріального й процесуального права при розгляді справи дотримані, а доводи апеляційної скарги (подання) неістотні (ст. 202, 306 ЦПК).
Перевіряючи справу в апеляційному порядку, суд другої інстанції може виявити окремі процесуальні порушення, що не впливають на правильність прийнятого рішення. У цьому разі, не скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційна інстанція зобов'язана зазначити в ухвалі характер допущених помилок і обгрунтувати висновок про неістотність допущених порушень.
Суд другої інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо допущені помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку.

 

Суд касаційної інстанції

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ст.335 ЦПК).