Точковий випромінювач О освітлює точку А, яка лежить на похилій

площині Q.

Для випадку, коли розрахункова точка А лежить в площині, похилій по відношенні до випромінювача О, може бути використаний слідуючий вираз (рис. 3.3).

                                              (3.4)

де Q - кут нахилу розрахункової площини Р по відношенні до площини Q, перпендикулярній вісі симетрії світильника (горизонтальна площина).

  Знак “мінус” в виразі (13) застосовується тоді, коли виконується умова:

                                                                         (3.5)

Якщо умова (14) не виконується, то рівняння (13) використовує знак “плюс”.

Освітленість точки на похилій площині може бути виражена через горизонтальну освітленість:

                                                         (3.6)

До розрахунку освітленості точки А, яка лежить в похилій площині Q від точкового випромінювача О з симетричним світлорозподілом.

Рис.3.3

де Е_{А. Н.} – освітленість контрольної точки А на похилій площині, лк;

Якщо вісь симетрії світильника паралельна розрахунковій площині, то Q=p/2 і в результаті:

                                                            (3.7)

де Е_в – освітленність поверхні вертикальної площини в точці А (вертикальна освітленність);

р – відстань від прєкції осі симетрії світильника на горизонтальну площину, що проходить через точку А розрахунку, до місця перетину площини Р і Q.

Правило, справедливе для любого точкового джерела випромінювання: відношення значень освітленності і двох площин в одній і тій же точці дорівнює відношенню довжин перпендикулярів, які опущені на цій площині з точки розміщення джерел випромінювання.

Методика розрахунку горизонтальної освітленності від симетричного точкового випромінювача.

 

І. По будівельному кресленні приміщення визначається (задається) розрахункова висота h_p установки світильників. Задається тип світильника і лампи.

В масштабі будівельного плану виражається відстань d – проекція сили випромінювання на горизонтальну площину (підлогу).

Обчислюється тангенс кута падіння світлового променя в точку А від одного чи декількох світильників:

                      (3.8)

По обчисленому тангенсу (тангенсах) визначають кут a₁ (кути a₂…a_n)

Визначають до якої умовної групи світильників відноситься вибраний світильник (табл.3) і обчислюють умовну силу світла (І a g) (табл.4);

, кд                              (3.9)

Обчислюється реальний світловий потік кожного світильника чи кожної лампи. Для цього використовують паспорт світильника (ламп) чи справочник (1;2)

       Ф_л1 =    лм; Ф_л2 =      лм;….. Ф_лn =... лм.                                (3.10)

7. Обчислюють реальну силу світла прийнятого світильника (світильників) в напрямку a;

 ,кд                                             (3.11)

де І _{a g 1} – умовна сила світла даного світильника з вибраною лампою в напрямку a (П.5), кд.

Відповідно визначаємо І _a2….I _an.

Використовуючи вираз (10) обчислюють горизонтальну освітленість точки А від одного чи декількох випромінювачів.

Якщо випромінювачів чи світильників декілька, краще результати проміжкових і кінцевих розрахунків зводити в таблицю 5.

Таблиця 3.3