Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 1. Есенціальна артеріальна гіпертензіяСтр 1 из 3Следующая ⇒
ТЕМА 1. ЕСЕНЦІАЛЬНА АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ
Актуальність теми. Актуальність проблеми артеріальної гіпертензії (АГ) визначається її високою частотою у популяції, впливом на стан здоров'я, працездатність і тривалість життя населення. За даними епідеміологічних досліджень, проведених в Україні, підвищення артеріального тиску (АТ) (140/ 90 мм рт.ст. і вище) виявлене більш ніж у 40 % дорослого населення. Серед осіб з підвищеним АТ про наявність захворювання знають близько 47 % сільських і 85,1 % міських мешканців, лікуються – відповідно 12,4 % і 61,2 %, ефективне лікування отримують лише 6,2 % сільських і 20,5 % міських мешканців. Прогресивне збільшення кількості осіб з підвищеним АТ, значні соціально-економічні наслідки, пов'язані з розвитком ускладнень цієї патології (гіпертрофія міокарду лівого шлуночку, серцева недостатність, цереброваскулярні інциденти, хронічна ниркова недостатність), обумовлюють актуальність і необхідність розробки шляхів первинної профілактики, раннього виявлення і адекватної медикаментозної терапії.
Загальна мета: вміти поставити діагноз гіпертонічної хвороби (ГХ), визначити її ступінь і стадію, діагностувати ураження органів –мішеней, назначити адекватну терапію.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ
1. У жінки 63 років вночі раптово почався напад задухи. Близько 15 років страждає ГХ, 2 року назад перенесла інфаркт міокарду. Об'єктивно: положення в ліжку - ортопное, шкіра бліда, покрита холодним потом, акроцианоз. Пульс -104/хвил. АТ - 210/130 мм рт. ст., ЧД -38/хвил. Перкуторний звук легеневий, в нижніх відділах притуплений, над всіма ділянками легенів вислуховуються одиночні сухі хрипи, в нижніх відділах - незвучні, дрібнопухирчаті. Яке ускладнення найдостовірніше розвинулося у хворого? А. Гостра лівошлуночкова недостатність В. Пароксизмальна тахікардія С. Напад бронхіальної астми D. Тромбоемболія легеневої артерії Е. Гостра лівопередсердна недостатність
2. Чоловік 58 років, звернувся до терапевта з скаргами на ниючий біль в ділянці серця, періодичний головний біль, зниження працездатності. Скарги виникли близько 3 місяців тому. Об'єктивно: тони серця ослаблені, ритм правильний, в точці Боткіна – м'який шум систоли, ЧСС і пульс - 64/., хвил. АТ - 170/100 мм рт. ст. У аналізі сечі за Нечипоренко: Л -2х106/л, Ер - 5х105/л. На ЕКГ- гіпертрофія лівого шлуночку. Найбільш вірогідною причиною артеріальної гіпертензії є: А. Атеросклероз аорти В. Гипертонічна хвороба С. Хронічний гломерулонефрит D. Хронічний пієлонефрит Е. Аортальна вада
3. У чоловіка з ГХ під час лікування з'явився сухий кашель. Клінічних проявів ушкодження дихальної і серцево-судинної систем, які можуть зумовити кашель, немає. Лікар припустив побічну дію ліків. До якої групи найбільш імовірно належить препарат, що викликав цей ефект? А. Інгібіторів АПФ В. Діуретіків С. Блокаторів кальцієвих каналів D. Гангліоблокаторів Е. Препаратів раувольфії
4. Чоловік 47 років, скаржиться на періодичний головний біль, серцебиття і порушення серцевого ритму. Об'єктивно: тони серця ослаблені, ЧСС - 90/хвил, АТ - 170/100 мм рт. ст. На ЕКГ – гіпертрофія лівого шлуночку, шлуночкові екстрасистоли, 10-15/хвил. Встановлений діагноз гіпертонічної хвороби та ІХС. Для лікування хворого якнайкращим є препарат з групи:
А. Інгибіторів АПФ В. Бета-адреноблокаторів С. Діуретіків D. Дігидропірідінових антагоністів кальцію Е. Альфа-адреноблокаторів
5. Пацієнтка 39 років, звернулася до лікаря із скаргами на періодичний головний біль, запаморочення, оніміння кінцівок. Об'єктивно: пульс - 84/хвил, ритмічний. АТ - 160/95 мм рт. ст. Перкуторно – ліва межа серця на 1,5 см зовні від лівої средньоключичної лінії. Тони серця ритмічні, акцент II тону над аортою. Печінка не збільшена. Набряків немає. Вставлений попередній діагноз: ГХ. Який з приведених інструментальних методів дослідження дасть об'єктивнішу інформацію про можливу гіпертрофію міокарду? А. Рентгенографія органів грудної порожнини В. Електрокардіографія С. Компьютерная томографія D. Реографія Е. Ехокардіографія
Правильні відповіді: 1A, 2B, 3A, 4B, 5E ДЖЕРЕЛА НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: 1. Малая Л.Т.. Хворостинка В.Н. Терапія: захворювання серцево-судинної системи / Керівництво для лікарів-інтернів і студентів, 2-е вид. – Харків: Фоліо, 2005. – с. 7- 81. 2. Лікування артеріальної гіпертензії в особливих клінічних ситуаціях / за ред. В.М. Коваленка, Є.П. Свищенко та ін. – Кам’янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2005 – 504 с. 3. Окороков А.Н. Діагностика хвороб внутрішніх органів. Т.5. Діагностика хвороб серця і судин. – Москва: Медгиз, 2002. – с. 5 – 96. 4. Окороков А.Н. Лікування хвороб внутрішніх органів. Практ. керівництво / т. 3., кн. 2. – Мінськ: Вища школа, Вітебськ: Белмедкніга, 1997. – С.44 – 186. 5. Рекомендації по веденню хворих з артеріальною гіпертензією Європейського товариства по боротьбі з гіпертензією і Європейського кардіологічного товариства, 2003 // Серце і судини. – 2003. - №4. – с. 15. – 28. 6. Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. – Київ, 2004. - 83 с..
ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ: 1. Визначення артеріальної гіпертензії. 2. Класифікація АГ за рівнем АТ і залежно від ураження органів-мішеней. 3. Чинники ризику АГ. 4. Програма обстеження хворих АГ. 5. Діагностика ураження серця, мозку, нирок, судин при ГХ. 6. Гіпертензивний криз, ускладнений і неускладнений. 7. Немедикаментозні методи первинної і вторинної профілактики АГ. 8. Загальні принципи лікування АГ. 9. Лікування гіпертензивного кризу.
ОРІЄНТОВАНА ОСНОВА ДІЇ Артеріальна гіпертензія – це підвищення систолічного артеріального тиску до 140 мм рт. ст. і вище і / або діастолічного артеріального тиску діастоли до 90 мм рт. ст. і вище, якщо таке підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях АТ (не менше чим 2 – 3 рази на різні дні впродовж 4 тижнів). Гіпертонічна хвороба (есенціальна або первинна гіпертензія) – це захворювання, що характеризується високим артеріальним тиском при відсутності очевидної причини його підвищення. Злоякісна артеріальна гіпертензія, або злоякісна фаза артеріальної гіпертензії, - це синдром, що характеризується високим рівнем артеріального тиску (як правило, більше 220/120 мм рт.ст.) з крововиливами і ексудатами в сітківці, набряком зорового нерва. Характерним (але не обов'язковим) є ураження нирок з розвитком уремії.
Виникнення і перебіг АГ тісно пов'язані з наступними чинниками ризику: вік, стать, спадковість, надлишкова маса тіла, аліментарні чинники (надмірне споживання солі, кави, вживання алкоголю), паління, психосоціальні чинники, соціально-економічний статус, низька фізична активність. Класифікація АГ відповідно до рекомендацій Європейського товариства гіпертензії, Європейського товариства кардіологів (2003), Української асоціації кардіологів (2004) визначає ступінь АГ за рівнем АТ (по ступеню) і стадію АГ за ураженням органів-мішеней (по стадії). Тіазідні діуретики |
|||||||||
Гідрохлортіазид (дигідрохлотиазид, гіпотіазид) | 12,5–50 | |||||||||
Циклометіазид (циклопентіазид, навідрекс, салимід) | 0,5 | |||||||||
Політіазід | 2-4 | |||||||||
Тіазідоподібні діуретики | ||||||||||
Хлорталідон | 12,5 – 50 | |||||||||
Клопамід | 10 – 20 | |||||||||
Індапамід (арифон) | 1,5 - 2,5 | |||||||||
Петлеві діуретики | ||||||||||
Фуросемід | 20 – 480 | |||||||||
Торасемід | 2,5 - 5 | |||||||||
Етакрінова кислота (урегит) | 25-100 | |||||||||
Калійзбергаючі діуретики
| ||||||||||
Спіронолактон (верошпірон) | 25 - 100 | |||||||||
Тріамтерен | 25 - 150 | |||||||||
Амілорид | 5 - 10 | |||||||||
Еплеренон (Інспра) | 25 - 50 |
Чинники, що вимагають призначення діуретиків або комбінації інших препаратів з діуретиками: літній вік, ізольована систолічна гіпертензія, затримка рідини з ознаками гіперволемії, серцева недостатність, ниркова недостатність, остеопороз, гіперальдостеронізм.
Характеристика блокаторів b-адренорецепторів
Назва препарату | Доза (міліграми/доби) | Частота прийому в добу | ||||||||
Кардіоселективні | ||||||||||
Без внутрішньої симпатоміметичної активності | ||||||||||
Атенолол | 25-100 | 1-2 | ||||||||
Бетаксолол | 5-40 | 1 | ||||||||
Бісопролол | 5-20 | 1 | ||||||||
Метопролол | 50-200 | 1-2 | ||||||||
Небіволол | 2,5-5 | 1 | ||||||||
Некардіоселектівні | ||||||||||
Без внутрішньої симпатоміметичної активності | ||||||||||
Надолол | 20-40 | 1-2 | ||||||||
Пропранолол | 20-160 | 2-3 | ||||||||
ТЕМА 1. ЕСЕНЦІАЛЬНА АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ
Актуальність теми. Актуальність проблеми артеріальної гіпертензії (АГ) визначається її високою частотою у популяції, впливом на стан здоров'я, працездатність і тривалість життя населення. За даними епідеміологічних досліджень, проведених в Україні, підвищення артеріального тиску (АТ) (140/ 90 мм рт.ст. і вище) виявлене більш ніж у 40 % дорослого населення. Серед осіб з підвищеним АТ про наявність захворювання знають близько 47 % сільських і 85,1 % міських мешканців, лікуються – відповідно 12,4 % і 61,2 %, ефективне лікування отримують лише 6,2 % сільських і 20,5 % міських мешканців.
Прогресивне збільшення кількості осіб з підвищеним АТ, значні соціально-економічні наслідки, пов'язані з розвитком ускладнень цієї патології (гіпертрофія міокарду лівого шлуночку, серцева недостатність, цереброваскулярні інциденти, хронічна ниркова недостатність), обумовлюють актуальність і необхідність розробки шляхів первинної профілактики, раннього виявлення і адекватної медикаментозної терапії.
Загальна мета: вміти поставити діагноз гіпертонічної хвороби (ГХ), визначити її ступінь і стадію, діагностувати ураження органів –мішеней, назначити адекватну терапію.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ
1. У жінки 63 років вночі раптово почався напад задухи. Близько 15 років страждає ГХ, 2 року назад перенесла інфаркт міокарду. Об'єктивно: положення в ліжку - ортопное, шкіра бліда, покрита холодним потом, акроцианоз. Пульс -104/хвил. АТ - 210/130 мм рт. ст., ЧД -38/хвил. Перкуторний звук легеневий, в нижніх відділах притуплений, над всіма ділянками легенів вислуховуються одиночні сухі хрипи, в нижніх відділах - незвучні, дрібнопухирчаті. Яке ускладнення найдостовірніше розвинулося у хворого? А. Гостра лівошлуночкова недостатність В. Пароксизмальна тахікардія С. Напад бронхіальної астми D. Тромбоемболія легеневої артерії Е. Гостра лівопередсердна недостатність
2. Чоловік 58 років, звернувся до терапевта з скаргами на ниючий біль в ділянці серця, періодичний головний біль, зниження працездатності. Скарги виникли близько 3 місяців тому. Об'єктивно: тони серця ослаблені, ритм правильний, в точці Боткіна – м'який шум систоли, ЧСС і пульс - 64/., хвил. АТ - 170/100 мм рт. ст. У аналізі сечі за Нечипоренко: Л -2х106/л, Ер - 5х105/л. На ЕКГ- гіпертрофія лівого шлуночку. Найбільш вірогідною причиною артеріальної гіпертензії є:
А. Атеросклероз аорти В. Гипертонічна хвороба С. Хронічний гломерулонефрит D. Хронічний пієлонефрит Е. Аортальна вада
3. У чоловіка з ГХ під час лікування з'явився сухий кашель. Клінічних проявів ушкодження дихальної і серцево-судинної систем, які можуть зумовити кашель, немає. Лікар припустив побічну дію ліків. До якої групи найбільш імовірно належить препарат, що викликав цей ефект? А. Інгібіторів АПФ В. Діуретіків С. Блокаторів кальцієвих каналів D. Гангліоблокаторів Е. Препаратів раувольфії
4. Чоловік 47 років, скаржиться на періодичний головний біль, серцебиття і порушення серцевого ритму. Об'єктивно: тони серця ослаблені, ЧСС - 90/хвил, АТ - 170/100 мм рт. ст. На ЕКГ – гіпертрофія лівого шлуночку, шлуночкові екстрасистоли, 10-15/хвил. Встановлений діагноз гіпертонічної хвороби та ІХС. Для лікування хворого якнайкращим є препарат з групи: А. Інгибіторів АПФ В. Бета-адреноблокаторів С. Діуретіків D. Дігидропірідінових антагоністів кальцію Е. Альфа-адреноблокаторів
5. Пацієнтка 39 років, звернулася до лікаря із скаргами на періодичний головний біль, запаморочення, оніміння кінцівок. Об'єктивно: пульс - 84/хвил, ритмічний. АТ - 160/95 мм рт. ст. Перкуторно – ліва межа серця на 1,5 см зовні від лівої средньоключичної лінії. Тони серця ритмічні, акцент II тону над аортою. Печінка не збільшена. Набряків немає. Вставлений попередній діагноз: ГХ. Який з приведених інструментальних методів дослідження дасть об'єктивнішу інформацію про можливу гіпертрофію міокарду? А. Рентгенографія органів грудної порожнини В. Електрокардіографія С. Компьютерная томографія D. Реографія Е. Ехокардіографія
Правильні відповіді: 1A, 2B, 3A, 4B, 5E ДЖЕРЕЛА НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: 1. Малая Л.Т.. Хворостинка В.Н. Терапія: захворювання серцево-судинної системи / Керівництво для лікарів-інтернів і студентів, 2-е вид. – Харків: Фоліо, 2005. – с. 7- 81. 2. Лікування артеріальної гіпертензії в особливих клінічних ситуаціях / за ред. В.М. Коваленка, Є.П. Свищенко та ін. – Кам’янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2005 – 504 с. 3. Окороков А.Н. Діагностика хвороб внутрішніх органів. Т.5. Діагностика хвороб серця і судин. – Москва: Медгиз, 2002. – с. 5 – 96. 4. Окороков А.Н. Лікування хвороб внутрішніх органів. Практ. керівництво / т. 3., кн. 2. – Мінськ: Вища школа, Вітебськ: Белмедкніга, 1997. – С.44 – 186. 5. Рекомендації по веденню хворих з артеріальною гіпертензією Європейського товариства по боротьбі з гіпертензією і Європейського кардіологічного товариства, 2003 // Серце і судини. – 2003. - №4. – с. 15. – 28. 6. Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. – Київ, 2004. - 83 с..
ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ: 1. Визначення артеріальної гіпертензії. 2. Класифікація АГ за рівнем АТ і залежно від ураження органів-мішеней. 3. Чинники ризику АГ. 4. Програма обстеження хворих АГ. 5. Діагностика ураження серця, мозку, нирок, судин при ГХ. 6. Гіпертензивний криз, ускладнений і неускладнений. 7. Немедикаментозні методи первинної і вторинної профілактики АГ. 8. Загальні принципи лікування АГ. 9. Лікування гіпертензивного кризу.
ОРІЄНТОВАНА ОСНОВА ДІЇ Артеріальна гіпертензія – це підвищення систолічного артеріального тиску до 140 мм рт. ст. і вище і / або діастолічного артеріального тиску діастоли до 90 мм рт. ст. і вище, якщо таке підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях АТ (не менше чим 2 – 3 рази на різні дні впродовж 4 тижнів). Гіпертонічна хвороба (есенціальна або первинна гіпертензія) – це захворювання, що характеризується високим артеріальним тиском при відсутності очевидної причини його підвищення. Злоякісна артеріальна гіпертензія, або злоякісна фаза артеріальної гіпертензії, - це синдром, що характеризується високим рівнем артеріального тиску (як правило, більше 220/120 мм рт.ст.) з крововиливами і ексудатами в сітківці, набряком зорового нерва. Характерним (але не обов'язковим) є ураження нирок з розвитком уремії. Виникнення і перебіг АГ тісно пов'язані з наступними чинниками ризику: вік, стать, спадковість, надлишкова маса тіла, аліментарні чинники (надмірне споживання солі, кави, вживання алкоголю), паління, психосоціальні чинники, соціально-економічний статус, низька фізична активність. Класифікація АГ відповідно до рекомендацій Європейського товариства гіпертензії, Європейського товариства кардіологів (2003), Української асоціації кардіологів (2004) визначає ступінь АГ за рівнем АТ (по ступеню) і стадію АГ за ураженням органів-мішеней (по стадії).
|
||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2020-12-09; просмотров: 85; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.128.79.88 (0.054 с.) |