Зразки тестових звдань для перевірки засвоєння навчального матеріалу

ТЕСТ 1

Оберіть відповіді з наведених варіантів для сформульованих запитань. Для запитань 1, 2, 3, 4, 5, 7, 9 необхідно обрати лише по одній відповіді з наведених, для запитань 6, 8 – по дві, для запитання 10 – вказати три відповіді. Кожна з правильних відповідей оцінюється в 1 бал, і таким чином максимальна кількість балів за тест становить 14.

 

1. Метою застосування системного аналізу до конкретної проблеми є:

а) отримання нових знань про проблему;

б) синтез обґрунтованого оптимального управління системою;

в) підвищення ступеня обґрунтованості рішення, що приймається;

г) проектування складних інформаційних систем;

д) побудова моделі комп’ютерної системи.

 

2. Системний підхід синтезує:

а) системотехніку та логічний позитивізм із залученням інтуїтивних підходів;

б) інтуїцію, науковий підхід та дослідні факти;

в) індуктивний та казуальний спосіб мислення з залученням інтуїтивних підходів;

г) мету, призначення та оточуюче середовище, в якому функціонує складна система;

д) дедуктивний та індуктивний спосіб мислення з залученням інтуїції.

 

3. Логічний позитивізм стверджує, що:

а) існує об’єктивна реальність, яка є незалежною та неспотвореною нашими особистими перспективами чи суб’єктивними інтерпретаціями світу.

б) існує зовнішнє середовище, що виявляє активний вплив на систему;

в) факти є багатовимірними і можуть інтерпретуватися по-різному;

г) кожна група вчених надаватиме особливе значення такому підходу до розв’язання складних проблем, який є найсуміснішим з її філософією та методологією;

д) казуальна логіка ґрунтується на принципі причинності.

 

4. Системотехніка як науковий напрямок описує:

а) правила поведінки інженера, що конструює складні системи;

б) поняття «системна технологія»;

в) систему знань інженера в галузі об’єктів комп’ютеризації;

г) методи системного аналізу інженерних систем;

д) абстрактні інженерні моделі реальних систем.

 

5. Системний аналіз – це:

а) методологія дослідження таких властивостей та відношень в об’єктах, які важко спостерігаються та важко розуміються, за допомогою представлення цих об’єктів у вигляді цілеспрямованих систем;

б) технологія конструювання складних систем з урахуванням їх призначення та мети функціонування;

в) методологія представлення великих об'єктів у вигляді важко зрозумілих цілеспрямованих систем;

г) методика розрахунку параметрів об’єктів, які важко спостерігаються та важко розуміються, за допомогою представлення цих об’єктів у вигляді цілеспрямованих систем;

д) методологія виявлення цілеспрямованих систем та дослідження таких властивостей та відношень в об’єктах, які важко спостерігаються та важко розуміються.

 

6. Потреба в СА виникає в тому випадку, коли виникають такі ситуації:

а) створюються великі системи;

б) існують варіанти розв’язання проблеми або досягнення взаємозв’язаного комплексу цілей, які важко порівняти;

в) розв’язується проблема, що періодично виникає, за допомогою СА вона формулюється, визначається, що і про що потрібно взнати, і хто повинен знати;

г) розв’язання проблеми вимагає великої кількості однорідного ресурсу;

д) розв’язання проблеми передбачає координацію цілей з особами, що приймають рішення;

е) існує багато варіантів розв’язання проблеми або досягнення взаємозв’язаного комплексу цілей, які порівнюються між собою за допомогою одного критерію;

є) розв’язання проблеми передбачає координацію цілей з множиною засобів їхнього досягнення;

ж) коли важливі рішення повинні прийматися в умовах детермінованості та (або) на достатньо віддалену перспективу.

 

7. Здійснюючи позитивну селекцію:

а) система за рахунок призначення збільшує кількість внутрішніх зв’язків, підвищує свою складність, підвищуючи разом з цим ефективність свого функціонування;

б) система видаляє всі вибухонебезпечні джерела, долаючи внутрішній антагонізм організації, підвищує її однорідність, порядок в ній, систематизацію, структурну стійкість;

в) навколишнє середовище збільшує кількість внутрішніх зв’язків, підвищує свою складність, підвищуючи разом з цим ефективність свого функціонування;

г) система за рахунок зовнішнього середовища збільшує кількість внутрішніх зв’язків, підвищує свою складність, підвищуючи разом з цим ефективність свого функціонування;

д) система переходить в стан динамічної рівноваги з зовнішнім середовищем.

 

8. Системний аналіз відрізняється від інших методів дослідження тим, що:

а) враховує принципову величину об’єкта, що досліджується;

б) бере до уваги розгалужені та стійкі взаємні зв’язки між елементами оточення;

в) враховує неможливість спостереження всіх властивостей об’єкта та оточуючого середовища;

г) грунтуючись на відомих властивостях складних систем дозволяє виявити нові конкретні властивості та взаємні зв’язки конкретного об’єкта дослідження;

д) на відміну від інших методів, в яких точно визначені об’єкти, включає як один з важливих етапів визначення об’єкта, його знаходження чи конструювання;

е) реальні явища, їх властивості та зв’язки з оточенням переводяться далі в якісні описання взаємодій;

є) орієнтується на розв’язання «правильно сформульованих» задач, а не на створення правильної постановки задачі та вибір відповідних методів для її розв’язання;

ж) основне в СА – знайти шлях, яким можна перетворити просту проблему в складну, яким чином не лише просту до розв’язання, але й для розуміння проблему перетворити в послідовність складних задач, для яких необхідно розробити методи їх розв’язання;

з) СА завжди абстрактний – завжди має справу з формально чітко поставленою проблемою, математичною моделлю дослідження, є продуктивним завжди.

 

9. Негативна селекція:

а) видаляє всі вибухонебезпечні джерела, долаючи внутрішній антагонізм організації, підвищує її однорідність, порядок в ній, систематизацію, структурну стійкість;

б) стабілізує всі вибухонебезпечні джерела, долаючи внутрішній антагонізм організації, підвищує її однорідність, порядок в ній, систематизацію, структурну стійкість;

в) за рахунок навколишнього середовища зменшує кількість внутрішніх зв’язків, підвищує свою складність, підвищуючи разом з цим ефективність свого функціонування;

г) система за рахунок зовнішнього середовища збільшує кількість внутрішніх зв’язків, підвищує свою складність, підвищуючи разом з цим ефективність свого функціонування;

д) система переходить в стан розвитку з врахуванням мети функціонування.

 

10. З кібернетикою пов’язаний розвиток таких системних уявлень, як:

а) виявлення та компенсація зворотних зв’язків в системі;

б) розвиток теорії багаторівневих ієрархічних систем організаційного керування;

в) типізація моделей систем, виявлення особливого значення зворотних зв 'язків у системі;

г) розвиток методології моделювання;

д) становлення САЗЕ-технологій проектування складних систем;

е) казуальна логіка;

є) виявлення структури та системотворчих відношень зовнішнього середовища;

ж) усвідомлення значення інформації та можливостей її кількісного описання.

 

Результати тесту оцінюються таким чином: якщо кількість отриманих балів знаходиться в межах 0 – 7 – «незадовільно», 8 – 10 – «задовільно», 11 – 12 – «добре», 13 – 14 – «відмінно».

 

 

ТЕСТ 2.

 

Оберіть відповіді з наведених варіантів для сформульованих запитань. Для запитань 3,4,6,7,8 необхідно обрати лише по одній відповіді з наведених, для запитань 1,2,5 – по дві. Кожна з правильних відповідей оцінюється в 1 бал, і та­ким чином максимальна кількість балів за тест становить 11.

 

1. Система – це:

а) множина об’єктів разом з відношеннями між об’єктами та зовнішнім середовищем;

б) множина об’єктів разом з відношеннями між об’єктами та між їх атрибутами;

в) множина функцій, на якій визначене задане відношення з фіксованими властивостями;

г) комплекс взаємозв’язаних елементів, що утворюють цілісність;

д) утворює особливу єдність з функціями та є елементом «надсистеми»;

е) комплекс елементів, що взаємодіє з зовнішнім середовищем;

є) структура та множина функцій, які підпорядковані глобальній меті.

 

2. Декомпозиція – це:

а) поділ системи на частини з метою зробити зручнішими певні операції з цією системою;

б) спрощення системи, надміру складної для розгляду цілком;

в) об’єднання елементів в систему шляхом визначення системотвочих відношень;

г) ускладнення системи, надміру простої для виконання визначених функцій;

д) розподіл функцій системи за класами з метою її кращого пізнання;

е) все те, що виконує система або може виконувати відповідно до свого призначення;

є) це множина частин або форм (елементів), які знаходяться у взаємодії та специфічному порядку.

 

3. Функція системи – це:

а) спрощення системи, надміру складної для розгляду цілком;

б) сукупність станів елементу в просторі та часі;

в) об’єднання елементів в систему шляхом визначення системотворчих відношень;

г) все те, що виконує система або може виконувати відповідно до свого призначення;

д) стійка упорядкованість у просторі і в часі елементів і зв’язків системи.

 

4. Принцип децентралізації орієнтує на:

а) повну централізацію, що сприяє підвищенню ступеня керованості складною системою;

б) розумну децентралізацію з повною свободою дій для елементів системи, що сприяє реалізації призначення системи;

в) розумний компроміс між повною централізацією та наданням здатності реагувати на певні дії частинам системи;

г) досягнення спільної мети в сильно децентралізованій системі;

д) реалізацію сильного зворотного зв’язку з метою забезпечення повернення на планову траєкторію.

 

5. Структура – це:

а) множина частин або форм (елементів), які знаходяться у взаємодії та специфічному порядку, необхідному для реалізації функцій;

б) це стійка упорядкованість у просторі і в часі елементів та зв’язків між системою та зовнішнім середовищем;

в) множина обмежень на потоки в просторі та часі;

г) сукупність всіх об’єктів, зміна яких впливає на систему, а також об’єктів, що змінюються під дією системи;

д) те, що може чи повинно виникнути, прообраз майбутнього, стан, який бажано досягнути;

е) сукупність станів елементу в просторі та часі;

є) те, що є первинним щодо функції.

 

6. За наявністю інформації про способи досягнення цілей виділяються такі їх класи:

а) функціональні цілі, цілі-аналоги, ідеали;

б) мікроцілі, макроцілі, генеральна ціль;

в) тактичні цілі, макроцілі, ідеали;

г) тактичні цілі, цілі-аналоги, цілі розвитку;

д) функціональні цілі, цілі-аналоги, цілі розвитку.

 

7. Досягнення спільної мети в дуже децентралізованій системі забезпечується:

а) стійким механізмом регулювання, що реалізує позитивний обернений зв’язок, який веде до досягнення спільної мети;

б) координацією потоків, що надходять у систему з зовнішнього середовища;

в) керуючими діями верхніх рівнів ієрархії;

г) стійким механізмом регулювання, що не дозволяє сильно відхилитися від поведінки, яка веде до досягнення спільної мети;

д) обмеженням впливів зовнішнього середовища на елементи та структуру системи.

 

8. Ієрархія – це:

а) структура з підпорядкованістю, тобто з нерівноправними зв’язками – дії в одному напрямку виявляють набагато більший вплив, аніж в оберненому;

б) деревовидна структура, в якій відношення підпорядкування служать для забезпечення інформованості верхніх рівнів ієрархії;

в) мережа, в якій завдяки наявності великої кількості зв’язків між елементами забезпечується стійкість системи;

г) система, в якій діють негативні зворотні зв’язки, що сприяють досягненню системою глобальної мети;

д) структура з жорстким підпорядкуванням та централізацією і наявністю асиметричних зв’язків, внаслідок чого завжди забезпечується досягнення генеральної мети.

 

9. Цілеспрямовані системи:

а) закриті, тобто обмінюються матерією, енергією та інформацією зі своїм оточуючим середовищем;

б) можуть зберігати високий рівень організованості та розвиватися в бік збільшення порядку та складності;

в) це системи, елементами котрих є поняття, зв’язані між собою відношеннями;

г) це системи, в яких людина ставить цілі не лише перед технічними системами, але й перед людьми, що входять до таких систем як елементи;

д) такі системи, в яких основою формування організації є чинники доцільності і визначення цілей;

е) це системи, спроможні до вибору своєї поведінки залежно від внутрішньо властивої їм (іманентної) цілі;

є) це системи, головною відмінністю яких від казуальних є відсутність інформаційних взаємодій;

ж) з часом досягають положення рівноваги, в якому не взаємодіють із зовнішнім середовищем;

з) зберігає свій склад незмінним, незважаючи на неперервну взаємодію з зовнішнім середовищем.

 

10. Складність:

а) не має чіткого формального визначення;

б) має декілька формальних визначень, залежно від аспекту розгляду;

в) може бути висловлена за допомогою одного універсального показника;

г) не може ототожнюватися з поняттям «важкість»;

д) полягає в тому, що складна проблема, зазвичай, має велику кількість розв’язань, і ці розв’язання мають багато призначень;

е) проблем викликана їх сильною структурованістю, багатобічністю мети їх розв’язання;

є) є взаємодією та взаємною залежністю, причому взаємні залежності складових системи є симетричними зі змінною інтенсивністю;

ж) виявляється також в динамічній поведінці системи, тому що глибинна природа фізичних процесів принципово стохастична;

з) ґрунтується на понятті функції, що може бути обчислена, та еквівалентного алгоритму, що може бути реалізований машиною Тьюринга;

и) виявляється у стійкості агрегованих характеристик складних явищ та процесів, що служить основою для прогнозування, без чого неможливо планувати, керувати та проектувати.

 

11.Казуальні системи – це:

а) пристрої, що використовуються для виконання вимог, які усвідомлені ними самими;

б) системи, що визначають свої цілі залежно від зовнішнього середовища;

в) системи, в яких формування організації є результат дії причинно-наслідкових зв’язків;

г) сприймають потреби для того, щоб формувати і реалізувати дії з множини альтернативних для задоволення власних потреб;

д) системи, цілі яких визначені їх творцями;

е) системи, що не взаємодіють із зовнішнім середовищем;

є) не можуть бути підсистемами будь-якої іншої системи.

 

12. Статистична концепція складності:

а) ґрунтується на тому, що агреговані характеристики багатьох стохастичних явищ та процесів, що описуються в термінах систем, виявляються за умов слабозмінного середовища статистично стійкими;

б) має наслідком те, що статистична стійкість агрегованих характеристик складних явищ та процесів служить основою для прогнозування, без чого неможливо планувати, керувати та проектувати;

в) вимагає невеликого обсягу спостережень, необхідного для достатньо надійної апроксимації сумісного розподілу ймовірностей випадкового вектора як моделі системи;

г) розглядає складність розв’язання оптимізаційних задач;

д) зводиться до складності описання алгоритму розв’язання задач визначеного класу;

е) оцінює мінімально можливу довжину програми розв’язання фіксованої масової проблеми, але не дає уявлення про динамічні (зовнішні) характеристики процесу обчислень;

є) ґрунтується на понятті функції, що може бути обчислена, та еквівалентного алгоритму, що може бути реалізований машиною Тьюринга;

ж) ґрунтується на аналізі властивостей предикатів, які характеризують систему.

 

13. Керування:

а) це цілеспрямоване втручання в перебіг процесів у системі;

б) є унікальним терміном у сенсі багатозначності його конкретних реалізацій;

в) робить систему незалежною від змін зовнішнього середовища;

г) забезпечує необхідний рівень стійкості системи у процесах її взаємодії з зовнішнім середовищем та взаємодій всередині самої системи;

д) дозволяє конкретизувати призначення системи;

е) забезпечує безваріантний характер процесу досягнення мети складною системою;

є) не завжди скеровуватиме до досягнення поставленої мети в системах з заданою жорсткою програмою діяльності.

 

14. Параметрична адаптація:

а) це керування, що полягає в підлаштуванні значень параметрів системи до того часу, поки не буде забезпечене досягнення мети;

б) вимагає зміни структури існуючої складної системи;

в) в найближчому майбутньому прагне повернути систему на планову траєкторію шляхом додаткового керування;

г) необхідна тоді, коли потрібна траєкторія руху відома, і, відповідно, відоме й правильне керування;

д) приводить до того, що все відбувається згідно з наміченою програмою.

 

15. Емерджентність – це така властивість складної системи, яка:

а) дозволяє розглядати деякий об’єкт як систему безвідносно до конкретних властивостей та відношень;

б) відображає той факт, що стан системи – це функція як станів її елементів, так і відношень (зв’язків) між ними;

в) стверджує, що система поводить себе як одне ціле, якщо зміни однієї зі змінних викликають зміни інших змінних;

г) полягає в тому, що у складної системи наявні властивості, що не можуть бути виведені з відомих властивостей елементів, які входять до її складу;

д) стверджує, що при незмінних способах дії елементів спосіб дії системи не змінюється, якщо змінюється структура системи;

е) дозволяє розглядати систему як підсистему системи вищого рівня;

є) дозволяє розглядати підсистему як систему зі своїм складом елементів та зв’зків між ними.

 

16. Синергізм полягає в тому, що:

а) в деяких системах кожна зі змінних може розглядатися незалежно від інших, і відхилення системи загалом є фізичною сумою відхилень її окремих елементів;

б) відкриті системи розвиваються в напрямку диференціації та спеціалізації;

в) з часом одна зі складових системи може стати домінуючою, тобто зміни в цій складовій спричиняють зміни в багатьох інших;

г) ефективність сумісного функціонування елементів системи вища, ніж сумарна ефективність ізольованого функціонування цих же елементів;

д) вхідні інформаційні потоки в системі використовуються для корегування відхилень шляхом негативного оберненого зв’язку або керування за збуреннями.

Результати тесту оцінюються таким чином: якщо кількість отриманих балів знаходиться в межах 0 – 5 – «незадовільно», 6 – 7 – «задовільно», 8 – «добре», 9 – 10 – «відмінно».

ТЕСТ 3

Оберіть відповіді з наведених варіантів для сформульованих запитань.

Для запитань 1, 5, 6 необхідно обрати лише по одній відповіді з наведених, для запитань 3, 4 – по дві, для запитання 2, – три. Кожна з правильних відповідей оцінюється в І бал, і таким чином максимальна кількість балів за тест становить 10.

1. Метод моделювання:

а) вивчас об’єкт не безпосередньо, а шляхом дослідження іншого об'єкта, аналогічного в певному сенсі першому;

б) відрізняється від інших методів пізнання тим, що об’єкт вивчається з його допомогою безпосередньо;

в) є не методом пізнання, а методом практичного вивчення системи за допомогою об’экта-посередника, роль якого виконує дослідник;

г) грунтується на гіпотезах, досвіді дослідника та формальних моделях;

д) не застосовує аналогію, зосереджуючись на висуненні гіпотез та перевірці їх адекватності.

 

2. Модель:

а) висувається за аналогією з перевіреними шляхом експерименту науковими положеннями;

б) набуває доказову силу лише після підтвердження її експериментально;

в) це твердження про схожість речей, явищ, процесів в різних об’єктах, по суті рух думки від відомого до невідомого;

г) знаходиться при моделюванні між суб’єктом-дослідником та об’єктом пізнання;

д) це заміщувач об’єкта дослідження, що знаходиться з ним в такій відповідності, яка дозволяє отримати нове знання про дослідника;

е) охоплює об’єкт повністю, тобто завжди повно представляє об’єкт з боку всіх його властивостей;

є) це заміщувач об’єкта дослідження, що знаходиться з ним в такій відповідності, яка дозволяє отримати нове знання про цей об'єкт;

ж) цільовим відображенням, що виявляється в одиничності моделі одного й того самого об’єкта – модель відображає не об’экт-оригінал сам собою, а те, що нас цікавить в ньому;

з) модель є прагматичним засобом, засобом керування, засобом організації практичних дій, способом представлення зразково правильних дій та їх результату, тобто робочим представленням цілей.

 

3. Скінченність моделі полягає в:

а) пізнанні реальних об’єктів;

б) тому що з безмежної множини властивостей об’єкта-оригіналу обираються та використовуються лише деякі властивості, що подібні на ті властивості об’єкта-моделі, які цікавлять дослідника;

в) необхідності пізнавати нескінченний світ за допомогою скінченних засобів;

г) тому, що модель подібна до об’єкта-оригіналу скінченною кількістю відношень;

д) ієрархічній природі абстракцій, тобто існують не лише моделі реальних об’єктів, але й «моделі моделей», і кількість таких рівнів обмежується лише практичною потребою;

е) тому, що спрощення є сильним засобом виявлення головних ефектів в явищі, що досліджується;

є) тому, що з безмежної множини властивостей об’єкта-моделі обираються та використовуються лише деякі властивості, що подібні на ті властивості об'єкта-оригіналу, які цікавлять дослідника.

 

4. Модель є простішою за оригінал тому, що:

а) спрощення є сильним засобом виявлення головних ефектів в явищі, яке досліджується;

б) спрощення моделі пов’язане з необхідністю оперування з нею;

в) з двох моделей, які однаково добре описують явище, зазвичай складніша виявляється ближчою до дійсної природи явища, що вивчається;

г) простіша модель є ближчою до об’єкта дослідження;

д) модель – це беззаперечно завжди інший об’єкт, ніж оригінал;

е) за допомогою моделі досягається попередньо визначена ціль;

є)  вона є адекватною до об’єкта, що моделюється.

 

5. Зв’язок між системою, що моделюється, і нашими знаннями про неї та моделлю:

а) є ізоморфізмом;

б) є гомоморфізмом;

в) дозволяє отримати нове знання про об’єкт дослідження;

г) є засобом осмислення дійсності;

д) є засобом постановки та проведення експериментів.

 

6. Нормативні моделі:

а) це моделі, з допомогою яких можна лише описувати, аналізувати поведінку системи;

б) включають критерії, а тому й вказують, як повинна функціонувати система, що моделюється;

в) це моделі, які нагадують реальну систему;

г) описують функціонування системи у вигляді певних функціональних залежностей та (або) логічних співвідношень;

д) відтворюють процес функціонування системи в часі шляхом моделювання елементарних явищ в ній, обміну сигналами між елементами системи, формування вихідних сигналів та зміни станів елементів.

 

Результати тесту оцінюються таким чином: якщо кількість отриманих балів знаходиться в межах 0 – 5 – «незадовільно», 6 – 7 – «задовільно», 8 – «добре», 9 – 10 – «відмінно».

ТЕСТ 4.

Оберіть відповіді з наведених варіантів для сформульованих запитань.

Дія всіх запитань, крім 9-го необхідно обрати по дві відповіді з усіх наведених. Для 9-го запитання потрыбно вказати 3 відповіді. Кожна з правильних відповідей оцінюється в 1 бал, і таким чином максимальна кількість балів за тест становить 21.

 

1. Структурування у процесі побудови дерева цілей дає можливість:

а) виявити систему переваг системного аналітика, що суттєво сприятиме розв’язанню складної проблеми;

б) забезпечити визначену логіку розв’язання проблеми, деталізувати цілі і шляхи їхнього досягнення, виявити існуючі між ними взаємозв’язки;

в) розробити сценарій, що являє собою прогноз політичної картини світу на період, що планується;

г) перевірити повноту представлення та ненадлишковість цілей кожного рівня;

д) використати експертні оцінки та обгрунтувати їхню об’єктивність;

е) одержати інформацію про складну проблему, що характеризується великим ступенем невизначеності;

є) розкрити нові можливості рішення досліджуваної проблеми на різних рівнях керування, навіть при проведенні чисто якісного аналізу одержати нові ідеї.

 

2. Для перевірки повноти і внутрішньої несуперечливості дерева цілей застосовуються такі правила:

а) при просуванні знизу догори деревом цілей підціль-нащадок утворюється шляхом відповіді на запитання «що потрібно зробити, щоб реалізувати безпосередню ціль-предок попереднього рівня?»

б) підціль нижчого рівня повинна відповідати на запитання, для чого необхідна безпосередня ціль-предок;

в) при розгляді множини безпосередніх підцілей-нащадків, необхідних для досягнення однієї цілі, необхідно уточнити, чи всі підцілі дійсно необхідні для її досягнення;

г) дерево цілей будується знизу догори, з поступовим узагальненням цілей нижніх рівнів при переході до вищих рівнів;

д) з цілей нижніх рівнів повинна бути можливість отримати генеральну ціль системи;

е) підціль-нащадок утворюється шляхом відповіді на запитання «що потрібно зробити, щоб реалізувати безпосередню ціль-предок попереднього рівня?» в процесі руху згори донизу деревом цілей;

є) при розгляді множини підцілей-нащадків на всіх рівнях ієрархії, необхідних для досягнення генеральної цілі, необхідно уточнити, чи всі підцілі дійсно необхідні для її досягнення.

 

3. Для формування верхніх рівнів дерева цілей застосовуються такі правила:

а) складові верхнього рівня структури дерева визначаються відповідями на такі запитання: які критерії найважливіші? Які з гілок дерева можна відтяти без втрати суттєвої інформації? На яку кількість підцілей розбити ціль-предок?

б) загальні цілі реалізуються в близькій перспективі;

в) дерево цілей обмежується за рахунок виключення гілки підцілей віддаленої перспективи та віддаленого середовища;

г) в першу чергу відтинаються гілки дерева, яким відповідають малі значення коефіцієнта відносної важливості;

д) при просуванні знизу догори ціль вищого рівня повинна відповідати на запитання, для чого необхідна безпосередня підціль-нащадок?

е) не розглядаються розв’язані задачі, а також задачі, розв’язання яких очікується в найближчі роки;

є) складові верхнього рівня структури дерева визначаються відповідями на такі запитання: що потрібно дізнатися для розв’язання проблеми? Що потрібно створити для розв’язання проблеми? Що потрібно організувати у процесі розв’язування проблеми?

 

4. Метод Дельфі:

а) був розроблений для розв’язання складних проблем, в яких взаємозв’язки між змінними та параметрами описуються функціональними залежностями;

б) є методом підвищення об’єктивності експертних опитувань з використанням кількісних оцінок при оцінці дерева цілей і при розробці сценаріїв;

в) був розроблений з метою граничного зменшення впливу суб’єктивного фактора, стимулювання способів мислення спеціалістів шляхом створення інформаційної системи з оберненими зв’язками, усунення завад в обміні інформацією між фахівцями, розв’язання складних стратегічних проблем;

г) на відміну від методу сценаріїв не передбачає попереднє ознайомлення фахівців з ситуацією за допомогою певної моделі;

д) забезпечує найпродуктивнішу працю експертної комісії відкритістю процедури опитування експертів;

е) реалізує зворотній зв’язок в декілька турів шляхом спілкування між експертами;

є) надає пояснення для складних систем у вигляді формальної моделі складної системи чи проблеми, що повинна бути розв’язана.

 

5. Функціонально-вартісний аналіз (ФВА):

а) проводиться з метою забезпечення якіснішого виконання системою своїх функцій;

б) проводиться для процесів та продуктів для зниження витрат та собівартості;

в) на відміну від традиційних підходів розподіляє накладні витрати відповідно до детального прорахунку структури виробу;

г) це метод визначення вартості й інших характеристик виробів, послуг і споживачів, який грунтується на використанні функцій і ресурсів, задіяних у виробництві, маркетингу, продажу, доставці, технічній підтримці, наданні послуг, обслуговуванні клієнтів, а також у забезпеченні якості.

д) використовує систему показників лише для поточного (оперативного) керування;

е) допомагає на стратегічному рівні в прийнятті рішень зі збільшення прибутку і підвищення ефективності діяльності підприємства;

є) грунтується на результатах стратегічного аналізу, вартісного аналізу, аналізу в часі, аналізу трудомісткості, визначенні цільової вартості і розрахунку вартості, виходячи з циклу життя продукту чи послуги.

 

6. РМЕА-аналіз – це:

а) технологія аналізу якості пропонованих проектувальником технічних рішень, принципів дії виробу і його елементів; РМЕА проводиться для розроблюваних продуктів і процесів;

б) технологія проектування виробів і процесів, яка дозволяє перетворювати побажання споживача в технічні вимоги до виробів і параметрів процесів їхнього виробництва;

в) технологія, що проводиться для розроблюваних продуктів і процесів з метою зниження ризику споживача від потенційних дефектів;

г) технологія, що показує, як можна перерозподілити ресурси з максимальною стратегічною вигодою, допомагає виявити можливості тих факторів (якість, обслуговування, зниження вартості, зменшення трудомісткості), що мають найбільше значення, а також визначити найкращі варіанти капіталовкладень;

д) технологію аналізу можливості виникнення і впливів дефектів виробів на споживача;

е) система вартісних і часових показників, показників трудомісткості і трудо-затрат, а також відносних показників, що характеризують ефективність діяльності центрів відповідальності на підприємстві.

 

6. ФВА/АВС-метод дає відповіді на такі питання:

а) які продукти/послуги/клієнти, які ресурси споживають, через виконання яких дій (функцій, операцій) і в якій пропорції?

б) які існують можливості контролю появи дефектів у виробах; визначається, чи може дефект бути виявленим до настання наслідків у результаті передбачених в об’єкті заходів з контролю, діагностики, самодіагностики й ін.?

в) як зменшити витрати і ризик виникнення дефектів виробів – як тих, що продукуються, так і тих, що проектуються?

г) яким чином забезпечити якість виконання бізнес-процесу?

д) на яких фізичних принципах грунтується функціонування технічних об’єктів, які в них виявлені технічні та фізичні суперечності?

е) яким чином виробник перетворює фактичні показники якості виробу в технічні вимоги до продукції, процесів та устаткування?

є) які центри витрат залучені в бізнес-процес і в якій пропорції вони використовують ресурси?

 

7. Функціонально-вартісний аналіз дозволяє:

а) перетворити фактичні показники якості виробу в технічні вимоги до продукції, процесів та устаткування;

б) враховувати вимоги споживача на всіх стадіях виробництва виробів, для всіх елементів якості підприємства і, таким чином, різко підвищити ступінь задоволеності споживача, знизити витрати на проектування і підготовку виробництва виробів;

в) підвищити якість проектних рішень, створювати в короткий термін високоефективні зразки техніки і технологій і в такий спосіб забезпечувати конкурентну перевагу підприємства;

г) визначити, хто чи що (людина, об’єкт, продукція, послуга, устаткування і т. ін.) створює чи є причиною витрат?

д) визначити прийоми розв’язання суперечностей і напрямку вдосконалення технічного об’єкта;

е) визначити і провести загальний аналіз собівартості бізнес-процесів на підприємстві (маркетинг, виробництво продукції і надання послуг, збут, менеджмент якості, технічне і гарантійне обслуговування й ін.);

є) виявити потенційні дефекти для кожного з елементів компонентної моделі об’єкта; такі дефекти звичайно зв’язані чи з відмовленням функціонального елемента (його руйнуванням, поломкою і т. ін.) чи з неправильним виконанням елементом його корисних функцій (відмовленням по точності, продуктивності тощо) чи зі шкідливими функціями елемента.

 

8. За допомогою ФВА можна так реорганізувати діяльність, щоб було досягнуто постійне зниження вартості, трудомісткості і часу виготовлення продукції, для чого необхідно виконати такі дії:

а) виявити потенційні причини дефектів виробів;

б) проаналізувати функції для визначення можливостей підвищення ефективності їхнього виконання;

в) спроектувати вироби і процеси таким чином, щоб перетворювати побажання споживача в технічні вимоги до виробів і параметрів процесів їхнього виробництва;

г) виключити причину виникнення дефекту; за допомогою зміни конструкції чи процесу зменшити можливість виникнення дефекту;

д) сформувати ранжований перелік функцій за вартістю, трудомісткістю чи часом;

е) визначити, чи може дефект виробу бути виявленим до настання наслідків у результаті передбачених в об’єкті заходів з контролю, діагностики, самодіагностики й ін.;

є) скоротити час, необхідний для виконання функцій;

ж) проаналізувати якість запропонованих проектувальником технічних рішень, принципів дії виробу і його елементів.

 

9. Метод сценаріїв:

а) спрямований на відкриття нових ідей і досягнення згоди групи людей на основі інтуїтивного мислення;

б) грунтується на припущенні, що розходження в дискусіях залежать від суперечливих початкових даних про параметри проблеми, цілі та макроцілі акторів у процесі її планування та розв’язання;

в) пристосований до аналізу слабо структурованих проблем, в яких вироблення стратегії розвитку спирається на гостро конфліктні припущення;

г) є засобом первісного впорядкування проблеми та засобом отримання та збирання інформації про взаємні зв’язки проблеми з іншими проблемами та про можливі та ймовірні напрямки майбутнього розвитку;

д) забезпечує якнайбільшу свободу мислення учасникам колективної генерації ідей і висловлення ними нових ідей;

е) дозволяє побудувати сценарій, що передбачає не лише змістовні міркування, які допомагають не упустити деталі, які неможливо врахувати у формальній моделі (у цьому власне і полягає основна роль сценарію), але і містить, зазвичай, результати кількісного техніко-економічного чи статистичного аналізу з попередніми висновками;

є) є систематичним методом інтеграції соціальних цінностей громадян та наукових знань експертів.

 

Результати тесту оцінюються таким чином: якщо кількість отриманих знаходиться в межах 0 – 10 – «незадовільно», 11 – 15 – «задовільно», 16 – 18 – «добре», 19 – 21 – «відмінно».

ТЕСТ 5

Оберіть відповіді з наведених варіантів для сформульованих запитань. Для запитань необхідно обрати по дві відповіді з усіх наведених. Кожна з правильних відповідей оцінюється в 1 бал, і таким чином максимальна кількість балів за тест становить 8.

 

1. Необхідними припущеннями при побудові аксіоматичних моделей систем є:

а) наявність процедури виявлення аксіом, або власне аксіом;

б) достатність математичної моделі;

в) отримання експериментальних даних шляхом зовнішнього дослідження;