Львівський інститут економіки і туризму

Львівський інститут економіки і туризму

 

 

Кафедра обліку і фінансів

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ВИМОГИ

Щодо підготовки курсових робіт

з дисципліни "Фінансовий облік ”

для студентів спец. 6.030509 «Облік і аудит»

Спеціалізація «Облік і фінанси в готельно - ресторанному і туристичному бізнесі»

 

 

Львів 201 1

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри обліку і фінансів

Протокол №____ від _________________2011 року

Зав.кафедри д.е.н. проф.________І. Г. Костирко

 

 

Укладач: ст. викл. Гелей Л.О.

 

1. КУРСОВА РОБОТА, ЇЇ МЕТА І ЗАВДАННЯ

Прогрес людства в ХХI столітті неможливий без розвитку соціальної сфери найважливішою частиною якої є туризм. Сьогодні туризм створює робочі місця для сімей приносить дохід до бюджету для урядів та валютні надходження для центральних банків.

Економічні відносини ринкового спрямування, які формуються в Україні, обумовлюють зміну форм та методів організації бухгалтерського обліку, як складової частини системи економічної інформації та управління.

Досвід організації бухгалтерського обліку та фінансової звітності в туристичній і готельній діяльності в умовах ринкової економіки, який накопичено іноземними турфірмами, не можна автоматично перенести на організацію бухгалтерського обліку в Україні. Виникає необхідність його адаптації з урахуванням специфіки сучасного стану організації бухгалтерського обліку в Україні.

Завершальним етапом вивчення курсу «Фінансовий облік» для студентів спеціалізації «Облік і фінанси в готельно- ресторанному і туристичному бізнесі» є написання курсової роботи.

Курсова робота - це самостійна теоретико-дослідницька робота студента, яка виконується в процесі навчання у навчальному закладі. Це відповідальна форма навчальної та наукової підготовки майбутнього фахівця. Вона є одним із методів комплексної перевірки рівня знань, умінь та навичок студентів напряму підготовки "Облік і фінанси в готельно - ресторанному і туристичному бізнесі", передбачених освітньо-кваліфікаційними характеристиками бакалавра, їх готовності до самостійної роботи за фахом.

Метою підготовки курсової роботи є:

- поглиблення студентом теоретичних і практичних знань з обраного напряму підготовки та вироблення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань;

- сприяння розвиткові пошуку сучасних наукових досягнень у відповідній сфері та уміння їх самостійно застосовувати при вирішенні певних проблем;

- виявлення ступеня підготовленості студентів до самостійної роботи в сучасних умовах господарювання.

При виконанні курсової роботи, яка має комплексний характер і пов'язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін, студент повинен:

- засвоїти навики правильної постановки проблеми та обґрунтування її актуальності, визначення мети і завдань дослідження;

- відповідно до визначеної мети аналізувати законодавчі, інструктивні, наукові та інші літературні джерела;

- самостійно збирати, систематизувати, аналізувати фактичні матеріали та узагальнювати результати проведеного дослідження, застосовуючи найсучасніші методики та технічні засоби;

- комплексно застосовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання і практичні навички для вирішення відповідних проблем, конкретного організаційно-виробничого або управлінського завдання з позицій інтересів суб'єкта дослідження;

- приймати обґрунтовані й оптимальні рішення щодо об'єкту дослідження, а також робити відповідні висновки і вносити пропозиції.

 

1. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Виконання курсової роботи включає такі етапи:

- ознайомлення з положенням про курсову роботу, вимогами до неї та методичними рекомендаціями щодо її виконання;

- визначення напряму дослідження;

- вибір і затвердження теми та плану курсової роботи;

- проведення дослідження економічних видань, законодавчих і нормативних матеріалів, збору, систематизації і обробки практичного матеріалу з теми дослідження та написання роботи;

- оформлення курсової роботи;

- подання курсової роботи для одержання рецензії;

- захист курсової роботи.

 

1. ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМУ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Вибір напряму дослідження - відповідальний момент, від якого значною мірою залежить успіх всього дослідження студента. Напрям дослідження визначається виходячи з наукових інтересів студента.

Проте вибираючи напрям дослідження, доцільно користуватися запропонованим кафедрою переліком тем, при цьому він не є обов'язковим і може доповнюватися або уточнюватися за бажанням студента при згоді його керівника чи самого керівника (додаток А).

 

1. ВИБІР І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ ТА ПЛАНУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Тема курсової роботи повинна бути актуальною, мати теоретичне і практичне значення, відповідати вимогам сучасного стану та перспективам розвитку економіки, економічних наук та господарської практики.

Право вибору теми курсової роботи надається студенту вмежах орієнтовної тематики, яка розробляється і щорічно оновлюється кафедрою. Проте, студент може запропонувати свою тему, яка не передбачена запропонованою тематикою, керуючись у своєму виборі власними науковими інтересами з необхідним обґрунтуванням її дослідження. Студенти заочної форми навчання здійснюють вибір теми курсової роботи з рекомендованого переліку тем з урахуванням своєї трудової діяльності, можливостей використання практичних матеріалів підприємств, де вони працюють.

Обираючи тему курсової роботи, слід враховувати її актуальність для суб'єкта дослідження, можливість одержання відповідних матеріалів, наявність літературних джерел, власних напрацювань тощо. При цьому виконання курсової роботи на абстрактну тему без використання й аналізу матеріалів, які характеризують діяльність конкретного підприємства, не допускається.

Після закріплення теми студент повинен скласти робочий план курсової роботи. При цьому обсяг і структура плану залежать від важливості визначеної проблеми та теми дослідження. Курсова робота складається із вступу, окремих питань, списку використаних джерел та додатків.

 

СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота як оригінальне теоретично-прикладне дослідження повинна мати певну логіку побудови, послідовність та завершеність. Робота повинна містити:

-  титульний аркуш;

-  план;

-  зміст;

-  вступ:

-  основну частину, яка включає кілька параграфів (від 3 до 5), у кожному з яких висвітлюється окреме питання;

-  висновки;

-  список використаних джерел;

-  додатки.

 

Титульний аркуш

Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи (додаток Б), який містить такі відомості:

-  назва відомства, якому підпорядковується вищий навчальний заклад;

-  назва вищого навчального закладу;

-  назва кафедри, де виконана курсова робота;

- тема курсової роботи з вказанням підприємства (організації), за матеріалами якого вона виконана;

- відомості про студента (група; шифр і назва спеціальності; прізвище, ім'я, по батькові);

- відомості про наукового керівника (науковий ступінь; вчене звання; прізвище, ім'я, по батькові);

- місто і рік виконання.

План

План подається на початку курсової роботи після титульного аркушу на спеціальному бланку (додаток В). Він містить назву теми, назву підприємства, за матеріалами якого виконується курсова робота, вступ, перелік питань, висновки, список використаних джерел та додатків. План підписується студентом та затверджується науковим керівником.

 

Зміст

Зміст подається після плану (додаток Д). Він містить назви розділів та номери початкових сторінок вступу, питань, висновків, списку використаних джерел та додатків. При цьому не допускаються скорочення чи зміни у формулюванні та послідовності назв питань, затверджених у плані.

Всі заголовки починаються з великої літери без крапки в кінці.

 

Вступ

Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значимість, підстави і вихідні дані для вивчення теми, обґрунтовує вибір теми та її актуальність, визначає мету, завдання, методи дослідження, джерела отримання відповідної інформації.

Актуальність теми оцінюється коротко, з неї випливає формулювання наукової проблеми, безпосередньо пов'язаної з обраною темою. Так оцінка може бути викладена в одному або двох абзацах. Далі подається опис інформаційної ситуації щодо ступеня розробки даної проблеми вітчизняними та зарубіжними дослідниками, що випливає з опрацьованої літератури.

З формулювання наукової проблеми та її недостатності розкриття випливає мета курсової роботи, яка викладається в одному або декількох реченнях і не повторює назву курсової роботи.

Наявність поставленої мети дозволяє визначити завдання дослідження, які можуть включати такі складові:

- вирішення певних теоретичних питань, які випливають із загальної проблеми дослідження;

- вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин тощо;

- обґрунтування певної системи заходів для вирішення даної проблеми, що випливає з вивчення теоретичних даних і матеріалів дослідження;

- узагальнення результатів дослідження та розробка рекомендацій щодо їх використання.

Далі вказуються об'єкт і предмет дослідження та наводиться перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої у роботі мети.

Після короткого викладення наведених вище складових вступу із зазначенням методики дослідження описується структура курсової роботи,

Основна частина

Основна частина курсової роботи повинна точно відповідати темі і повністю її розкривати. Вона поділяється на параграфи, що висвітлюють окремі питання. В основі поділу на параграфи - одна ознака, найсуттєвіша для дослідження. Параграфи повинні бути співрозмірними за обсягом. Кожна структурна частина тексту повинна вміщувати завершену інформацію і за змістом відповідати узагальнюючій назві параграфу так, щоб в ньому не було зайвої або недостатньо розкритої інформації. Кожен параграф повинен мати короткий висновок.

Перший параграф курсової роботи повинен містити характеристику основних аспектів функціонування досліджуваного підприємства, а також аналіз основних показників його діяльності.

Другий параграф має загальнотеоретичний характер. В ньому на основі вивчення робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, нормативно-правових актів і практичних матеріалів викладається економічна сутність досліджуваної проблеми, обґрунтовуються та висвітлюються власні позиції студента. Він є теоретичним обґрунтуванням дослідження та дозволяє визначити певні його завдання, організацію та методику.

Третій та четвертий параграфи повинні розкривати теоретичну і практичну сторони бухгалтерського обліку щодо об'єктів дослідження. В них висвітлюються оцінка та документальне оформлення операцій, пов'язаних з рухом об'єктів дослідження та їх відображенням в регістрах синтетичного й аналітичного обліку. Подаються обґрунтовані пропозиції з покращення організації та методики бухгалтерського обліку об'єктів дослідження як в цілому, так і для підприємства, за матеріалами якого виконувалася курсова робота.

У п’ятому параграфі доцільно розкрити питання організації та методики ведення бухгалтерського обліку з використанням комп'ютерної техніки та сучасних технологій автоматизації обліку. Якщо на досліджуваному підприємстві бухгалтерський облік ведеться за автоматизованою формою, то необхідно висвітлити позитивні сторони та недоліки цього процесу. В іншому разі студент повинен запропонувати можливість використання одного з відомих пакетів прикладних програм з використанням практичних даних досліджуваного підприємства.

Висновки

Висновки є завершальною частиною курсової роботи. В них послідовно викладаються найважливіші теоретичні та практичні результати студентського дослідження. Висновки повинні бути чіткими, мати конкретний і адресний характер, повністю підтверджуватися результатами дослідження та давати уявлення щодо його змісту, значення, обґрунтованості та ефективності. Вони повинні бути написані тезово та відображати основні теоретичні підходи, відповідати проведеному аналізу і запропонованим напрямам вирішення проблеми дослідження.

Список використаних джерел

Список використаних джерел є суттєвою частиною курсової роботи та характеризує рівень вивчення студентом поставленої проблеми. До нього рекомендується включати фахову літературу з досліджуваної теми, на яку в роботі є посилання або з якою студент ознайомився.

Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких джерел: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления"; ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила"; ГОСТ 7.12-93 "СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила"; Сборник основных российских стандартов по библиотечно-информационной деятельности (СПб: Профессия, 2005. - 552 с).

Додатки

До додатків до курсової роботи виносять матеріал, який за умови включення його до основної частини роботи перевантажує текст або змінює впорядковане і логічне уявлення про роботу.

У додатки виносять:

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- допоміжні ілюстрації (схеми, рисунки, діаграми тощо);

- окремі формули та проміжні економіко-математичні розрахунки;

- форми первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку;

- форми фінансової, податкової, статистичної та іншої звітності;

- інші матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути введені до основної частини роботи.

Всі додатки повинні бути заповнені студентом особисто ручним або комп'ютерним способом на бланках первинних документів та бланках регістрів бухгалтерського обліку.

Зв'язок тексту з додатками здійснюється за допомогою посилань у тексті курсової роботи на конкретний додаток.

Мова і стиль

Курсова робота повинна виконуватися державною мовою.

Мовностилістичне оформлення курсової роботи обумовлюється особливостями наукового стилю:

- формально-логічний спосіб викладення матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доказу істини, обґрунтуванню основних висновків дослідження;

- смислова завершеність, цілісність та зв'язність думок;

- цілеспрямованість, відсутність емоційного забарвлення наукового тексту;

- об’єктивність викладу, смислова точність, стислість, ясність;

-  необхідність використання спеціальної термінології.

Завдяки спеціальним термінам досягається можливість в короткій формі давати розгорнуті визначення та характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Слід уважно підходити до вибору наукових термінів та визначень, посилаючись при цьому на авторитетні опубліковані джерела (підручники, довідкові та нормативні видання тощо).

Щоб уникнути суб’єктивних суджень і закцентувати основну увагу на предметі висловлювання, в тексті застосовують переважно виклад від третьої особи («…автор рекомендує») або від першої особи множини («…на нашу думку», «…зазначимо, що»), часто використовують безіменну форму подачі інформації («..як було сказано», «…на думку»).

Текст курсової роботи слід старанно вичитати та перевірити на грамотність.

Курсова робота, яка неохайно оформлена, з граматичними помилками і грубими стилістичними огріхами повинна бути повернена науковим керівникам для доопрацювання.

 

Технічне оформлення тексту.

Курсова робота виконується рукописним, машинописним способом або за допомогою комп’ютерного набору з одного боку аркушу білого паперу формату А4 (210х297мм) до тридцяти рядків на сторінці  з півторарядковим інтервалом. Мінімальна висота шрифту-1,8мм. Рекомендується використовувати текстовий редактор МS Word, кегель - 14, шрифт Times New Roman. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка - чорного кольору середньої жир­ності. Щільність тексту повинна бути однакова з вирівнюванням по ширині сторінки.

Текст роботи слід друкувати, враховуючи розмір полів: лі­ве - 3,00 см, праве - 10 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм.

Текст курсової роботи необхідно поділяти на параграфи. Кожен параг­раф починають з нової сторінки. Параграфи повинні мати заголовки. Назви па­раграфів та заголовки структурних частин дипломної роботи: ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ пишуть великими буквами симетрично до тексту. Крапку в кінці за­головка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Підкреслювати заголовки, скорочувати та переносити в них слова не дозволяється. Параграфи повинні мати порядковий номер. Заголовок параграфу пи­шуть у тому ж рядку.

Кожну структурну частину курсової роботи потрібно починати з нової сторінки.

Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 2 рядки.

Текст поділяють на абзаци, кожний з яких містить самостійну думку. Абзац починається з нового рядка, при цьому з лівого боку залишають поле розміром 15-17 мм.

Кожну сторінку слід використовувати повністю, пропуски допустимі лише в кінці параграфів.

Нумерацію сторінок, параграфів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, включаючи список вико­ристаної літературита додатки. Номер сторінки про­ставляється в правому верхньому куті аркуша без крапки. Якщо в роботі є ри­сунки і таблиці, які розташовані на окремих аркушах, їх слід включати до зага­льної нумерації.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчи­щенням або зафарбовуванням білою фарбою в кількості не більше двох на од­ній сторінці.

Обсяг роботи має бути в межах 25-30 сторінок друкованого тексту, до якого не входять список використаних джерел та додатки.

 

Ілюстрації

Текст курсової роботи супроводжують ілюстраціями. Ілюстрацію (креслення, графіки, схеми, діаграми, фотознімки та ін.) слід розміщувати в роботі безпосередньо після тексту, де вона згадується вперше, або на наступній сторінці. В роботі слід наводити лише ті ілюстрації, які відобража­ють її зміст. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставленої ме­ти. Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є: схема, діаграма, графік.

Схема - це зображення, яке за допомогою умовних позначень та без збереження масштабу передає основну ідею пристрою, предмету, процесу та пока­зує взаємозв'язок їх головних елементів. Іноді просторові схеми різних систем зображують у вигляді прямокутників з простими зв'язками - лініями, їх нази­вають блок-схемами.

Діаграма - один із способів графічного зображення залежностей між величинами, їх складають для наочності зображення та аналізу масових даних. Розрізняють лінійні, площинні та об'ємні діаграми. Для побудови лінійної діаграми звичайно використовують координатне поле: по осі абсцис відкладають час чи факторні ознаки (незалежні), по осі ординат - показники на певний момент або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднують відрізками, внаслідок чого отримують ламану лінію. На стовпчикових діаграмах дані зображують у вигляді прямокутників однакової ширини, розташованих горизонтально чи вертикально. Довжина (висота) прямокутників пропорційна величинам, які вони зображують. Секторна діаграма являє собою коло, поділене на сектори, величини яких пропорційні величинам частин об'єкта чи явища, що відображаються.

Результати обробки цифрових даних можна дати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу. Осі графіка креслять суцільними лініями. На кінці осі стрілки не ставлять. Осі можна починати не з нуля, якщо крива, що зображена на графіку, займає невеликий простір.

Рисунки слід виконувати вбудованим редактором МS Office в згрупованому вигляді. В дипломній роботі необхідно застосовувати лише штрихові ілюстрації.

Текстові написи на рисунку рекомендується заміняти цифровими позначками (зліва направо, за годинниковою стрілкою), які пояснюють в підписі під графічним зображенням або в основному тексті.

Всі ілюстрації позначають в тексті словом "Рис.". Нумерація рисунків може бути наскрізною (через всю роботу) або в межах параграфа, за винятком поданих у додатках.

Номер ілюстрації та її назву розміщують під ілюстрацією.

Номер ілюстрації складається з номеру параграфа і порядкового номеру ілюстрації, відокремлених крапкою (наприклад, Рис. 2.1 - перший рисунок другого розділу).

В тексті на ілюстрації роблять посилання у вигляді взятого у круглі ду­жки виразу "(рис. 2.1)", або у вигляді обороту типу: "...як це видно на рис. 2.1".

Таблиці.

Цифровий матеріал доцільно подавати у вигляді таблиць. Таблиця є способом подання інформації, при якому цифровий чи текстовий матеріал групу­ється в колонки, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями.

Іноді автор наводить цифровий матеріал в таблиці, коли його зручніше розмістити в тексті або дублює його в тексті роботи. Такі таблиці справляють негативне враження і свідчать про невміння поводитися з табличним матеріалом.

Розрізняють аналітичні і неаналітичні таблиці. Аналітичні таблиці є результатом обробки і аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць роблять узагальнення як нове (одержане з аналізу) знання. Воно вводиться в текст словами: "Табл. 1.1дає змогу зробити висновок, що...", "З табл. 1.1. ви­дно, що..." і т.п. Такі таблиці дозволяють виявити і сформулювати певні зако­номірності. В неаналітичних таблицях розміщують, як правило, необроблені статистичні дані, необхідні лише для інформації або констатації.

На всі таблиці повинно бути посилання в тексті роботи. Будь-яка таблиця повинна бути проаналізована. При цьому слід її зміст не переказувати, а узагальнити дані, сформулювати основні висновки або внести додаткові показни­ки, які найбільш повно розкривають явище або процес.

Таблицю розташовують після першої згадки про неї або на наступній сторінці таким чином, щоб її можна було читати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над другою на одній сторінці. Не рекомендується розміщувати дві або більше таблиць одну за одною (за винятком таблиць, пода­них в додатках); їх необхідно розділяти текстом.

Таблиці нумерують послідовно в межах параграфу. У правому верхньо­му куті над заголовком таблиці розташовують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера параграфу і порядкового номеру таблиці, між якими ставлять крапку (наприклад, Таблиця 1.2 - друга таблиця першого розділу). Нижче з великої літери посередині сторінки розміщують заголовок таблиці без крапки в кінці. Назва повинна бути стислою і відображати зміст таблиці, іі не підкреслюють.

При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку пишуть "Продов­ження таблиці 1.2" і повторюють головку таблиці. Якщо головка громіздка, допускається не повторювати її. В цьому випадку графи нумерують і повторюють нумерацію на наступній сторінці. Назву таблиці не повторюють.

Всі дані, наведені в таблиці, повинні бути достовірні, однорідні та співставні; в основі їх групування повинні бути суттєві ознаки. Не допускається розміщення в тексті дипломної роботи без посилань на джерело тих таблиць, дані яких вже були опубліковані. Посилання на джерело цифрових даних наво­дять у назві таблиці або в основному тексті.

В таблиці повинні бути вказані одиниці виміру всіх показників. Якщо розмірність всіх показників однакова, то вона вказується в круглих дужках під назвою таблиці справа.

Заголовок таблиці не повинен дублюватися в заголовках граф. Заголовок граф повинен починатися з великої букви, підзаголовок - з маленької, якщо він складає із заголовком одне речення, і з великої - якщо він є самостійним. Всі слова в заголовках, як правило, наводять без скорочень в називному відмінку однини. Крапка в кінці заголовка і підзаголовка не ставиться. Графу з порядковим номером рядків до таблиці включати не треба.

Якщо числа в таблиці подають з десятковими і сотими частками, то піс­ля коми у всіх числах має бути одна і та ж сама кількість цифр. Це доцільно здійснювати ще й для того, щоб довести, що всі величини обчислені з однаковою точністю.

Якщо в будь-якому рядку немає даних, то слід проставляти не нулі, а три крапки. Якщо ознака відсутня - проставляють риску.

При побудові таблиці висота рядків повинна бути не меншою від 9 мм, а кегель шрифту - 10 мм.

 

Формули

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння друкують чорним кольором стандартним шрифтом.

Розміри літер і цифр повинні бути: великі літери і цифри - 7-8 мм, малі - 4 мм, показники степенів та індексів - 2 мм. Після формули ставиться кома, а слово "де" пишеться з наступного рядка без двокрапки. Потім дається розшифрування умовних позначень в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу слід подавати з нового рядка. Якщо формула взята з літературних джерел, після розшифровки умовних позначень слід подати посилання на першоджерело.

Найважливіші формули, на які є посилання в подальшому тексті, слід нумерувати. Формули і рівняння нумерують порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули чи рівняння складається з номера параграфа і порядкового номера формули чи рівняння, відокремлених крапкою (наприклад, формула 2.3 - третя формула другого параграфа). Номер зазначають на рівні формули або рівняння в круглих дужках в крайньому правому положенні на рядку. При посиланні в тексті на формулу слід вказати її порядковий номер у дужках (наприклад, "...у формулі (2.3)...").

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (: чи /).

 

Скорочення слів

Всі слова в курсовій роботі слід писати повністю. Скорочення слів проводять згідно зі стандартами ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

В курсовій роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення:

а) після перерахування (наприклад, та ін. - та інше; і т. д. - і так далі; і т.п. - і тому подібне);

б) при посиланнях (наприклад, див. - дивись; рис. - рисунок);

в) при позначенні цифрами століть і років, одиниць виміру (наприклад, ст. - століття; р. - рік; рр. - роки; кг - кілограми).

Не рекомендується скорочувати слова "наприклад", "формула", "рівняння" і т.п.

В тексті роботи можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи - дефіс. Такі переліки подають з малої літери з абзацного відступу. Після кожного з пунктів переліку ставиться крапка з комою, а після останнього - крапка.

 

Додатки

Додатки оформляються як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуються їх в порядку появи посилань на них, у тексті роботи.

Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. При цьому посередині рядка над заголовком маленькими літерами з першої великої пишуть слово "Додаток" і велику літеру, що позначає додаток (наприклад: Додаток А).

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь.

Ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, розміщені в додатках, слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку (наприклад: рис. В.3 - третій рисунок додатку В; табл. Б.2 - друга таблиця додатку Б; формула (Д.1) - перша формула додатку Д).

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

 

КУРСОВОЇ РОБОТИ

Та результатів її захисту.

Результати виконання та захисту курсових робіт визначаються комісією за стобальною системою згідно з наступними критеріями.

№ з/п	Назва критерію	Максимальна кількість балів
1	Актуальність теми	8
2	Повнота розкриття теми	9
3	Теоретичний рівень	9
4	Наявність елементів творчості	10
5	Практична значимість висновків	8
6	Самостійність виконання	8
7	Повнота та якість ілюстративного матеріалу у тексті та у додатках	8
8	Обсяг використання сучасної наукової літератури, нормативно-правового та інструктивного забезпечення	7
9	Стиль, грамотність, правильність оформлення списку використаних джерел	7
10	Відповідність вимогам щодо оформлення курсових робіт	6
	Разом	80
11	Захист курсової роботи	20
	Усього балів	100

 

Переведення оцінки за стобальною системою у оцінки за шкалою ECTS здійснюється наступним чином.

Шкала оцінювання студентів у Львівському інституті економіки і туризму

 

За шкалою ЕСТS	Оцінка за п'ятибальною шкалою	За шкалою ЛІЕТ	Залікові оцінки		Характеристика оцінки
			Екзамен	Залік
А	5	90-100	Відмінно	Зарахова но	Відмінно - відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
В	4,5	80-89	Добре		ДУЖЕ ДОБРЕ - вище середнього рівня з кількома помилками
С	4	70-79			ДОБРЕ - в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
D	3,5	60-69	Задовільно		ЗАДОВІЛЬНО - непогано, але зі значною кількістю недоліків
Е		50-59			ДОСТАТНЬО (ЗАДОВІЛЬНО) — виконання задовольняє мінімальні критерії
FХ	-	35-49	Незадові льно	Не зараховано	НЕЗАДОВІЛЬНО - потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік
F	-	1-34			НЕЗАДОВІЛЬНО - необхідна серйозна подальша робота

 

 

Студенти, які отримали на захисті курсової роботи незадовільні оцінки, не допускаються до іспиту з відповідного курсу.

ДОДАТКИ

Додаток А

Тематика курсових робіт

1. Облікова політика підприємства.

2. Облік основних засобів на підприємстві.

3. Облік інших необоротних матеріальних активів.

4. Облік амортизації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

5. Облік операцій з реконструкції, модернізації, ремонту та інших поліпшень основних засобів.

1. Облік операцій з оренди основних засобів.

7. Облік нематеріальних активів.

8. Облік довгострокових інвестицій.

9. Облік довгострокової дебіторської заборгованості.

10. Облік виробничих запасів на підприємствах.

11. Облік оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів.

12. Інвентаризація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та облік її результатів.

13. Інвентаризація запасів виробничого підприємства та облік її результатів.

14. Інвентаризація малоцінних та швидкозношуваних предметів та облік її результатів.

15. Облік витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції.

16. Облік незавершеного виробництва.

17. Облік і контроль втрат від браку та інших втрат у виробництві.

18. Методи обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції.

19. Облік витрат виробничого підприємства.

20. Облік витрат на виробництво продукції за економічними елементами та калькуляційними статтями.

21. Облік операцій з переробки давальницької сировини.

22. Облік наявності і руху готової продукції.

23. Облік процесу реалізації продукції, виконання робіт і надання послуг.

24. Облік податку на додану вартість.

25. Облік товарів в роздрібних підприємствах.

26. Організація аналітичного обліку товарів і тари на підприємствах гуртової торгівлі.

27. Облік руху продуктів, товарів і тари на підприємствах громадського харчування.

28. Інвентаризація товарів і тари на торговельних підприємствах та облік її результатів.

29. Інвентаризація продуктів, товарів і тари на підприємствах громадського харчування та облік її результатів.

30. Облік операцій з векселями і фінансовими інвестиціями.

31. Облік розрахунків з підзвітними особами.

32. Облік розрахунків з покупцями і замовниками за товари, роботи і послуги.

33. Облік іншої поточної дебіторської заборгованості.

34. Облік розрахунків з різними дебіторами та кредиторами.

35. Облік розрахунків за претензіями.

36. Облік касових операцій на підприємстві.

37. Облік грошових коштів на поточному рахунку підприємства.

38. Облік безготівкових розрахунків.

39. Інвентаризація грошових коштів, розрахунків, поточної дебіторської заборгованості.

40. Облік витрат майбутніх періодів.

41. Облік власного капіталу акціонерного товариства.

42. Облік доходів і фінансових результатів торговельних –підприємств.

43. Облік праці, заробітної плати і розрахунків з персоналом.

44. Облік розрахункових операцій підприємств.

45. Облік розрахунків з постачальниками за товари, роботи, послуги.

46. Облік розрахунків з дебіторами і та кредиторами.

47. Облік розрахунків за податками і платежами.

48. Облік зобов’язань та розрахунків за загальнообов’язковим соціальним страхуванням».

49. Фінансовий звіт суб’єктів малого підприємництва: методика й техніка складаення.

50. Фінансова звітність підприємства: методика і техніка складання.