Тема: «Облік виробничих запасів»

Запаси, їх класифікація і оцінка

З метою забезпечення безперервної діяльності підприємство повинно бути забезпечене тими, чи іншими матеріальними запасами.

Склад запасів, їх оцінка, та порядок відображення у фінансовій звітності визначено положенням бухгалтерського обліку 9 – «бухгалтерські запаси», яке було затверджене наказом міністерством фінансів України «246 від 20,10,1999 року.

Норми цього положення застосовуються підприємствами,організаціями та іншими юридичними особами (далі підприємствами) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

 

Визнання та первісна оцінка запасів

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

1. Сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва, адміністративних потреб.

2. Незавершене виробництво у вигляді незакінченої обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємстві, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємство ще не визнало доходу.

3. Готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно правовим актом.

4. Товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

5. Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року, або нормального операційного циклу, якщо він не більше одного року.

6. Молодняк тварин і тварини на відгодівлю, продукцію сільського і лісового господарства.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування, або однорідна група (вид).

Придбані (отримані), або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

 

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

1. Суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків.

2. Сумі ввізного мита.

3. Суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємством.

4. Транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальну роботу і транспортування запасів усіма видам транспорту до місця їх використання включаючи витрати їз страхування ризиків, транспортування запасів).

 

Оцінка вибуття запасів

При відпустку запасів у виробництво, продажу і іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

- Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

- Середньозваженої собівартості

- Собівартості першої за часом надходження запасів (ФІФО)

- Собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО)

- Нормативних затрат

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів, діленням сумарної вартості залишку таких запасів, на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасі за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (з урахуванням у бухгалтерському обліку, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництва (продаж та інше відбуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (РОБІТ, ПОСЛУГ) які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товару. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що має значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Середній відсоток торгівельної націнки визначається діленням суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.