Написання та захист реферату

Робота повинна бути написана студентом самостійно, своїми словами. Тема обирається самостійно, погоджуючи її з викладачем (перелік тем і зразок титульного листа наведений у додатку). Забороняється переписувати зміст підручників, нормативних актів тощо. Цитування робіт окремих авторів необхідно наводити з посиланням на джерела їх опублікування, що наводиться у кінці роботи у списку використаної літератури. При написанні роботи студент повинен разом з теоретичним висвітленням аспектів теми, дати її аналіз з залученням практичних матеріалів і зробити висновки.

       Передбачається написання 1 реферата і 1 доповіді кожним студентом на семестр. Усі завдання виконуються письмово.

Реферат повинен мати чітку структуру. Початок реферату – зміст, що складається з розділів (підрозділів), які відповідають заголовкам і підзаголовкам у тексті. За змістом (планом) йде вступ: обґрунтування актуальності обраної теми, постановка мети, задач, обмеження предмету дослідження. Основна частина поетапно розкриває тему реферату. В рефераті студент повинен освітити сучасні проблеми досліджуваної теми, провести аналіз статистичних показників та їх динаміки, опрацювати основні нормативно-правові документи з розглядає мого питання. У висновках оформляються чіткі, обґрунтовані висновки, наводяться напрями подальшого розвитку теми. Завершується реферат списком використаних джерел..

Обсяг реферату – 10-15 сторінок друкованого тексту через 1,5 інтервали 14 – шрифтом. Реферат, прорецензований викладачем, виноситься на захист: виступ і обговорення в аудиторії.

Складання опорно-логічної схеми

Опорно-інформаційна схема (логічна блок-схема) – це компактний вираз в символічній формі основних наукових понять і закономірностей, висновків і відомостей, почерпнутих з навчального матеріалу (лекцій, підручників) в їх логічному взаємозв'язку по темі.

Представляється доцільною така блок-схема змісту теми лекції:

à розкриття значення теми, її основні поняття.

à основні теоретичні поняття.

à застосування теорії на практиці, її аналіз.

Такий конспект дозволяє: уникнути зайвої деталізації, яка ускладнює засвоєння; створити передумови для самостійних роздумів і роботи студентів.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОЧНОГО І МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

 

Перевірка знань студентів з курсу здійснюється в ході поточного, модульного та підсумкового контролю.

Поточний контроль націлений на перевірку розуміння та засвоєння певного матеріалу, вироблених навичок, здатності осмислити зміст тем та опрацювати їх, умінь публічно представити певний матеріал. Об’єктами оцінки даного виду контролю виступають: систематичність та активність роботи на практичних заняттях, виконання домашніх та індивідуальних завдань, завдань для самостійного опрацювання, розв’язання тестових завдань.

Модульний контроль оцінює теоретичні та практичні вміння, які набули студенти після опанування певного залікового модулю. Модульний контроль проводиться у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань.

Система оцінювання знань з дисципліни за 100-бальною шкалою

Оцінка знань студента включає проміжний тестовий контроль за кожним розділом. Складання тестів є необхідною умовою для допуску до заліку. Підсумковий контроль здійснюється у формі в формі заліку за розгорнутою програмою дисципліни для спеціальностей 0504, 0505, 0601.

Оцінювання знань з дисципліни здійснюється за системою, що представлена у таблиці 6.1 (максимальна кількість балів, яка може бути набрана студентом протягом курсу).

Таблиця 6.1

Система оцінювання знань студентів (передбачено залік)

Поточний контроль (max 100 балів)										Загальна кількість балів (підсумовуються пункти 5 та 10)
Заліковий модуль 1				Сума балів за перший модуль	Заліковий модуль 2				Сума балів за другий модуль
Організаційно-навчальна робота студента в аудиторії	Індивідуальна робота студента	Самостійна робота	Контроль знань за модулем		Організаційно-навчальна робота студента в аудиторії	Індивідуальна робота студента	Самостійна робота	Контроль знань за модулем
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
8	12	10	20	50	6	10	14	20	50	100

 

Оцінювання знань студентів спеціальностей, для яких навчальним планом передбачено залік, здійснюється на основі результатів поточного і модульного контролю. Завдання поточного контролю оцінюються в діапазоні від 0 до 100 балів (табл. 6.1). Кількість балів є основою для визначення загальної успішності студента з даного предмету. Студент отримує «залік», якщо має не менш ніж 50 балів за поточний контроль.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну та шкалу за системою ЕСТS здійснюється в порядку, представленому у таблиці 6.2.

Таблиця 6.2

Оцінювання навчальних досягнень студентів

Оцінка за шкалою ЕСТS	Оцінка за 100-бальною шкалою	Оцінка за 4-бальною шкалою
А	90-100	5 (відмінно)
В	81-89	4 (добре)
С	70-80	4 (добре)
D	60-69	3 (задовільно)
E	50-59	3 (задовільно)
FX	30-49	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання
F	0-29	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

 

 

Критерії оцінювання знань.

Якщо студент не отримує 50 балів на протязі поточного і модульного контролів – він складає залік, відповідаючи на стільки запитань, скільки потрібно, щоб отримати залік (набрати у сукупності мінімум 50 балів). Студент самостійно обирає форму здачі заліку: відповідь на теоретичні питання, кожне з яких оцінюється у 25 балів, або на тестові завдання (25 запитань по 1 балу за кожне).

Для оцінювання рівня відповідей студентів на теоретичні запитання з дисципліни використовуються такі критерії:

- відмінному рівню (А) – 9-10 балів) - відповідає виявлення всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу; засвоєння рекомендованої літератури; володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, вивчення яких передбачене програмами дисциплін; уміння користуватися ними для вирішення типових і нетипових практичних ситуацій; виявлення творчих здібностей у використанні та викладенні навчально-програмного матеріалу;

- доброму рівню (B) – 8-9 балів - відповідає виявлення знань основного програмного матеріалу; чітке володіння понятійним апаратом; вміння використовувати отриманні знання для вирішення типових завдань;

- доброму рівню (С) – 7-8 - відповідає виявлення достатнього рівня знань основного програмного матеріалу; чітке володіння понятійним апаратом; вміння використовувати отриманні знання для вирішення типових завдань;

- задовільному рівню (D) – 6-7 -  відповідає достатній рівень знань з основного програмного матеріалу; засвоєння інформації тільки з лекційного матеріалу; володіння необхідними методами, методиками та інструментами, передбаченими програмами;

- задовільному рівню (E) – 5-6 -  відповідає достатній рівень знань з основного програмного матеріалу; засвоєння інформації тільки з лекційного матеріалу;

- незадовільному рівню (FX) – 4-5 -  відповідає виявлення значних прогалин у знаннях з основного програмного матеріалу; володіння окремими поняттями, методиками та інструментами з принциповими помилками в процесі їх використання.

- незадовільному рівню (F) – 3-4 -  володіння окремими поняттями, методиками та інструментами з основного програмного матеріалу.

Підсумковий контроль у даному випадку проводиться на основі рейтингової системи оцінювання знань, яка включає дві компоненти: оцінка результатів модульних контролів; оцінка, яку отримав студент за результатами заліку.