Бібліотеки та книжна справа Київської Русі.

- бібліотека при Софійському соборі: н а думку вітчизняних дослідників, вже за Ярослава Мудрого в цій бібліотеці налічувалося понад 1000 примірників перекладної та оригінальної літератури з різних галузей знань - художньої, юридичної, історичної;

- пізніше виникла бібліотека при Києво-Печерському монастирі: до  її складу якої увійшли книги, що їх зібрав Микола Святоша (один з ченців монастиря, колишній чернігівський князь).

  Незабаром з'явилися (порівняно великі - від кількох сот до кількох тисяч книжок) бібліотеки в Новгороді, Чернігові, Переяславі, Білгороді, Турові, Галичі та інших давньоукраїнських містах.

  Отже, книжна справа Київської Русі була добре розвинутою індустрією.

 

Література Київської Русі.

Характерні риси:

1.Мала два напрями: перекладна література ( оригінали її творів йшли на Русь з Болгарії, Сербії, Візантії, Риму тощо) та оригінальна література ( творилася своїми авторами на місцевому, національному грунті).

2. У співвідношенні перекладної й оригінальної літератури протягом усього періоду переважала перекладна література.

  Захоплення книжною справою не було для великого князя Ярослава Мудрого самоціллю; воно було спрямоване на визволення з-під візантійської духовної опіки. Цим, зокрема, пояснюється та, на перший погляд, парадоксальна обставина, що книжки з великокнязівської бібліотеки були перекладом не візантійських джерел, а переважно авторів IV-VIII ст., тобто грецької церковної класики. Це церковні піснеспіви-канони, стихирі, кондаки, ікоси патріарха Софронія, Іоанна Дамаскіна, Григорія Нізіанзина, твори Афанасія Александрійського, Василя Великого, Іоанна Златоуста, Єфрема Сиріна та ін. Вони складали похвальні пісні Богові, Богородиці, святим, прославляли християнські свята.

 

Основні жанри біблійної літератури Київської Русі.

Християнська гімнографія.

Основні види християнської гімнографії:

- канон - найпопулярніший вид християнської гімнографії, що прославляв святих, розповідав про євангельські події і полюбився українцям у перекладах давньоукраїнською мовою;

- кондак - складався з кількох пісень, що розкривали суть християнських свят, проповідували євангельські та житійні легенди;

-   ікоси - вид християнської гімнографії; ікоси втричі більші за обсягом від кондаків, вони розповідають про всі обставини християнського свята або життя святого;

- акафісти – поєднання ікосів з кондаками; вміщували переклади церковної лірики у збірках "Міней" та "Тріодей".

Гімнографічна стилістика, запозичена через переклади церковної лірики, помітн о впли нула на твори оригінальної літератури Київської Русі. Вітчизняні гімнографи створювали служби на місцевому матеріалі (наприклад, канон Борисові та Глібові тощо).

Псалтир.

- був найулюбленішою перекладною старозаповітною книгою на Русі;

- особливості стилю: тонкий ліризм, палкий пафос, глибока поетичність і яскрава образність;

- виконував функції підручника (багато хто знав його напам'ять), богослужбової книги, книги для домашнього душеспасенного читання, магічної книги, за якою можна було ворожити в скрутну хвилину.

2.2.1.3. П ереклади Нового Заповіту (особливо "Четвероєвангелія" та "Апостола"):

- були ще популярнішими. Найдавніші з відомих перекладів Євангелія належать до XI-XII ст. (Архангельське, Галицьке, Мстиславове). Найдавніші  ж "Апостоли" датуються 1195 і 1220 рр.

Апокрифи.

Апокрифи (від грецького - таємничий, прихований) - твори, що не визнавалися церквою канонічними й заборонялися нею.

Основні теми:

- створення світу;

- життя і пригоди перших людей на Землі;

- злигодні стародавніх народів;

- народження, життя і загибель "сина Божого", діяльність його учнів;

- "кінець світу", "страшний суд" і доля людських душ у пеклі й на небесах.

 Це твори християнського фольклору і письменства.

2.2.1.5. Житійна література:

  Житійна література (опис чийогось життя, найчастіше святого) - це агіографічна література, яка була прямим продовженням біографічних традицій Біблії.

- основна тема - оспівування і звеличення подвигів найвидатніших християнських святих, змалювання їхнього життя й тих чудес, що їх вони творили з ласки Божої за життя і по смерті;

- цей жанр зародився відразу після виникнення християнства;

- переклади творів житійної літератури на Русі з'явилися відразу після її охрещення;

- були відомі переклади житія Сави Освященного, Антонія Великого, Федора Студита, Андрія Юродивого, Василя Нового, Георгія Побідоносця, Федора Тирона, Іоанна Златоуста, Миколая Мирлійського, Олексія, чоловіка Божого та ін.

 

2.2.1.6. П атерик и:

Патерики (від лат. pater - отець) – різновид перекладів агіографічних оповідань про подвиги пустельників певної території (Палестини, Сирії, Єгипту, Італії або ченців якоїсь певної общини общин, скажімо, Синаю чи Афону).

- у кладалися не за календарем, а за топографічним принципом.

  Відомі переклади Єгипетського, Єрусалимського, Синайського, Скитського, Римського та інших патериків. Найпопулярнішими з них на Русі в XI ст. були Єгипетський та Синайський патерики.